Постанова

від 12.06.2013 по справі 17/180-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2013 року Справа № 17/180-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач),

суддів - Верхогляд Т.А., Джихур О.В.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю

представників сторін

позивача не з'явився

відповідача Борисенко І.С.

ДВС Кравченко О.І.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року у справі № 17/180-10

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 23 281 278,91 грн.

за заявою відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду з заявою, якою просило: - визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 р. у справі № 17/180-10 таким, що не підлягає виконанню;

- зобов'язати ПАТ „Газ України" списати заборгованість за вказаним судовим рішенням в розмірі 3 657 574,22 грн. (з яких 1 909 405,51 грн. пені, 1 352 022,97 грн. індексу інфляції, 396 145,75 грн. 3% річних);

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закрити виконавче провадження ВП №21911793 про примусове виконання наказу №17/180-10 від 20.08.2010р. в зв'язку з його фактичним виконанням.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року (суддя Суховаров А.В.) у справі № 17/180-10 в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Мотивуючи зазначене вище судове рішення, місцевий господарський суд виходив з відсутності для цього передбачених ст.117 ГПК України підстав.

Відповідач не погодився з зазначеною ухвалою суду та звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, про зобов'язання позивача здійснити списання сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат і про зобов'язання ДВС закрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду у даній справі. При цьому скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2010 року у справі № 17/180-10, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2010р., стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ДК "Газ України" НАК „Нафтобаз України" 6 474 462,34 грн. основного боргу, 1 909 405,51 грн. пені за порушення строку оплати отриманого природного газу, 1 352 022,97 грн. індексу інфляції, 396 145,75 грн. 3% річних, 25 500,0 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарським судом Дніпропетровської області 20 серпня 2010 року виданий наказ /а.с.104 т.1/.

15 квітня 2013 року боржником - ПАТ „Криворіжгаз" до господарського суду подано заяву в порядку ст.117 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості в розмірі 6 474 462,34 грн., 1 909 405,51 грн. пені за порушення строку оплати отриманого природного газу, 1 352 022,97 грн. індексу інфляції та 396 145,75 грн. 3% річних.

В обґрунтування вказаної заяви боржник зазначив, що розмір заборгованості, встановлений рішенням суду першої інстанції, є необґрунтованим у зв'язку з тим, що під час провадження справи в суді першої та апеляційної інстанції він продовжував виконувати свої зобов'язання за договором поставки та сплачував позивачу грошові кошти, внаслідок чого сума заборгованості була погашена у повному обсязі; сума нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних виплат була списана на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі за текстом - Закон № 3319.)

Господарським судом відповідачу в задоволенні заяви відмовлено, однак, судова колегія з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Криворіжгаз" погодитись не може.

З матеріалів справи убачається наступне:

27.07.2010р. - ухвалено рішення господарського суду у справі № 17/180-10.

20.08.10р. - видано наказ на примусове виконання зазначеного рішення господарського суду.

Сплата заборгованості у розмірі 6 474 462, 35 грн. здійснена відповідачем:

27.07.10р. - платіжним дорученням № 91 у сумі 2 000 000,0 грн.

30.08.10р. - платіжним дорученням № 94 у сумі 3 052 763,92 грн.

28.09.10р. - платіжним дорученням № 100 у сумі 1 421 698,43 грн.

17.09.10р. порушено апеляційне провадження у справі №17/180-10.

16.11.10р. прийнято постанову апеляційної інстанції, яким рішення господарського суду залишено без змін.

30.09.10р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду у справі № 17/180-10.

16.09.11р. відповідачем проведено списання нарахованих сум штрафних і фінансових санкцій в порядку, передбаченому Законом № 3319.

15.04.2013р. відповідачем подано заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

В силу ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відтак рішення господарського суду від 27.07.2010р. у справі № 17/180-10 набрало законної сили (відповідно наказ на виконання даного рішення набув статусу виконавчого документу) 16.11.10 року.

Матеріалами справи посвідчується, що на момент набрання законної сили рішенням господарського суду заборгованості відповідача перед позивачем не існувало, оскільки сума основного боргу за договором поставки за спожитий природний газ була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Сплата заборгованості проведена відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства і підлягала зарахуванню в оплату суми основного боргу за отриманий природний газ.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Нацбанку України від 21.01.2004р. № 22 та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р., отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Перерахування коштів здійснено боржником безпосередньо на розрахунковий рахунок ДК „Газ України" з чітким визначенням призначення платежу, що відповідає п.п. 1.7, 3.8 вказаної Інструкції.

Оскільки грошове зобов'язання відповідача являється складовою частиною іншого зобов'язання, що випливає із договору поставки природного газу, воно полягає у сплаті вартості отриманого ним природного газу, тому проценти, пеня за несвоєчасну оплату вартості останнього, інші штрафні санкції та компенсаційні виплати не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України, а застосовуються в судовому порядку.

Таким чином, дії позивача по самостійному розподілу сум, що надходили від відповідача, суперечать положенням чинного законодавства, оскільки на момент отримання грошових коштів за платіжними дорученнями № 91 від 27.07.10р., № 94 від 30.08.10р., № 100 від 28.09.10р. рішення господарського суду не набрало законної сили, відповідно, були відсутні правові підстави для застосування норм ст. 116 ГПК України та ст. 534 ЦК України.

Надходження спірної суми безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача до відкриття виконавчого провадження органом ДВС унеможливлює також і зарахування останніх на депозитний рахунок виконавчої служби та їх розподіл державним виконавцем.

Списання заборгованості за природний газ регламентується Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія якого обіймає період часу з 04.06.2011 року по 30.06.2012 року, та Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (далі по тексту - Порядок).

Згідно п.2.2 зазначеного Закону підлягає списанню зокрема заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам , визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Заборгованість відповідача з пені, штрафних та фінансових санкцій, встановлена судовим рішенням від 27.07.2010р. у справі № 17/180-10, була нарахована за період січень-грудень 2009року та січень 2010 року і не була сплачена останнім на дату набрання чинності цим Законом.

В силу положень п. п. 4, 6, 7 Порядку списання заборгованості за природний газ здійснюється, зокрема, учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом (яким являється відповідач) у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; за наявності судового рішення щодо стягнення заборгованості, відносно якої процедура судового врегулювання спору розпочалася до набрання чинності Закону № 3319, суму заборгованості, що зазначена у даному судовому рішенні слід вважати врегульованою; списання здійснюється комісією з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

На підставі протоколу №8 від 16.09.2011року засіданні комісії з питань списання заборгованості за природний газ ПАТ „Кріворіжгаз", затвердженого головою комісії 05.10.2011 року, заборгованість перед ДК „Газ України" за договором від 30.01.2009р. № 06/09-33 за рішенням суду у справі № 17/180-10 була списана у сумі 3 657 574, 23 грн., у тому числі пеня - 1 909 405,51 грн., 3% річних - 396 145,75 грн., інфляційні - 1 352 022,97 грн.

Вказаний протокол в установленому порядку не змінений, не скасований і є чинним на час розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів не входить в обговорення питання правомірності чи неправомірності дій відповідача зі списання зазначеної заборгованості, оскільки останні не є предметом даного спору.

Таким чином, матеріалами посвідчується сплата відповідачем суми основного боргу у повному обсязі до відкриття Державною виконавчою службою виконавчого провадження на виконання наказу у даній справі та списання суми заборгованості зі штрафних та фінансових санкцій на підставі Закону України №3319. Відтак заборгованості, для стягнення якої необхідно застосовувати заходи примусового виконання, не існує.

Як передбачено ч.2 ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його видачі чи його оформленні, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Наявність інших причин (а саме, сплати суми заборгованості та списання сум штрафних та фінансових санкцій) є підставою для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню в зазначеній частині. За вказаних обставин заява відповідача щодо визнання виконавчого документу таким, що не виконанню підлягає частковому задоволенню.

Вимоги скаржника про зобов'язання ПАТ „Газ України" списати заборгованість за вказаним судовим рішенням в розмірі 3 657 574,22 грн. (з яких 1 909 405,51 грн. пені, 1 352 022,97 грн. індексу інфляції, 396 145,75 грн. 3% річних) та про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закрити виконавче провадження ВП №21911793 про примусове виконання наказу №17/180-10 від 20.08.2010р. в зв'язку з його фактичним виконанням не підлягають задоволенню, оскільки останні не є предметом даного спору.

Вказані вимоги є самостійними вимогами, що підлягають вирішенню в установленому порядку зі сплатою встановленого законодавством судового збору.

Окрім того, наказ господарського суду про примусове виконання рішення господарського суду від 20.08.10р. у справі № 17/180-10 залишається чинним в частині стягнення суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваної ухвали являються обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року у справі № 17/180-10 скасувати.

Заяву публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 року у справі № 17/180-10 в частині стягнення 6 474 462,34 грн. основного боргу, 1 909 405,51 грн. пені, 1 352 022,97 грн. індексу інфляції, 396 145,75 грн. 3% річних.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

О.В.Джихур