Постанова

від 10.06.2013 по справі 5002-15/1245-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 5002-15/1245-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), прокуратуриГудименко Ю.В., прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 у справі№ 5002-15/1245-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомЛівадійської селищної ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр", за участюПрокуратури міста Сімферополя пророзірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми (за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами),

ВСТАНОВИВ:

Лівадійська селищна рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Лівадійською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр", реєстраційний №00127 від 14.09.2004р.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" на користь Лівадійської селищної ради заборгованості з орендної плати в сумі 41345,59грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено частково; розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Лівадійською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" на підставі рішення 18-ї сесії 24-го скликання Лівадійської селищної ради №92 від 04.03.2004 року площею 0,15га для будівництва станції технічного обслуговування за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Віноградне, район АЗС „Современник" на землях Лівадійської селищної ради, реєстраційний номер 00127 від 14.09.2004 року.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" на користь Лівадійської селищної ради заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 2300грн., державне мито в розмірі 187грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.; стягнуто з Лівадійської селищної ради до Державного бюджету України 205,46грн. державного мита; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

27 листопада 2012 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року за нововиявленими обставинами задоволено; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено.

Господарський суд, постановляючи рішення від 19.12.2012р. виходив з того, що з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" податкових декларацій з плати за землю вбачається, що орендарем своєчасно та в розмірі, встановленому виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради, сплачувалась орендна плата, а тому, з огляду на те, що наявність заборгованості з орендної плати стала підставою для розірвання судом договору оренди при прийнятті рішення суду від 21.06.2011, суд дійшов висновку про скасування зазначеного рішення за нововиявленими обставинами.

Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 і просив його скасувати, залишивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерпан-автоцентр" про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року за нововиявленими обставинами без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року - без змін.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року (судді: Антонова І.В. - головуючий, Фенько Т.П., Сікорська Н.І.) апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 - без змін.

Не погоджуючись з постановою, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. На думку прокурора постанова апеляційного суду прийнята з порушенням ст.121 Конституції України, ст.29 Господарського процесуального кодексу України, ст.36 1 Закону України "Про прокуратуру".

Відводів складу суду не заявлено.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, оцінивши правильність визначення заступником прокурора міста Сімферополя Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення функцій у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість тверджень заступника прокурора міста Сімферополя про покладення державою на Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим обов'язку контролювати своєчасну сплату орендних платежів за землю. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що такий контроль у відповідності до положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі" здійснює орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Лівадійська селищна рада як орендодавець земельної ділянки, яка є позивачем у справі. Відтак, за висновком суду, з огляду на приписи ст.27 Господарського процесуального кодексу України у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для залучення Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та, відповідно, відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками апеляційного суду, оскільки його здійснено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є ініціювання перегляду судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Зі змісту частини 1 статті 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що у даному випадку апеляційну скаргу подано виключно в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим. Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що її подано на захист інтересів держави в особі зазначеного органу, а також Лівадійської селищної ради - позивача у справі, який є стороною спірного договору і має право вимоги щодо його розірвання (а.с.80 т.2).

Зазначені обставини апеляційний господарський суд не врахував, а відтак безпідставно не перевірив законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, перегляд якого в апеляційному порядку ініційовано прокурором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Оскільки апеляційним судом не було здійснено апеляційний перегляд ухваленого у справі рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. підлягає скасуванню, а справа - передачі до Севастопольського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі №5002-15/1245-2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда