Постанова

від 12.06.2013 по справі 15/5005/4730/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 15/5005/4730/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. у справі№15/5005/4730/2012 Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" доПриватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" простягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" (далі - відповідач) 82964,60 грн. заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона виникла через невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, отриманий по накладних №РН-0000769 від 05.05.2009р. на суму 14 046 грн. 54 коп., №РН- 0000895 від 20.05.2009р. на суму 22 362 грн. 85коп., №РН- 0001189 від 22.06.2009р. на суму 10 713 грн. 40 коп. та №РН-0001145 від 16.06.2010р. на суму 40 205 грн.08 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Герасименко І.М., Сизько І.А.) це рішення суду скасовано частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 37073,45 грн., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами існували відносини з поставки товарів за видатковими накладними з 16.03.2006 по 20.04.2011р.р. без укладення договору.

За спірний, зазначений у позові період, відповідачем отриманий від позивача товар по накладних: №РН-0000769 від 05.05.2009р. на суму 14 046 грн. 54 коп.; №РН- 0000895 від 20.05.2009р. на суму 22 362 грн. 85коп.; №РН- 0001189 від 22.06.2009р. на суму 10 713 грн. 40 коп.; та №РН-0001145 від 16.06.2010р. на суму 40 205 грн.08 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого за вказаними у позові накладними.

Скасовуючи це рішення в частині, та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні фактичної суми заборгованості є необхідним врахування поставок товару та оплату його вартості на протязі всього періоду існування між сторонами господарських відносин, тобто з 16.03.2006 по 20.04.2011р.р., і встановивши заборгованість за цей період, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відмовляючи у частині позовних вимог цей суд виходив з того, що позивачем документально не підтверджені факти поставки товару за накладними №РН-0001239 від 01.07.2010р. на суму 23105 грн. 06 коп., №РН-0001456 від 03.08.2010р. на суму 10 413 грн. 43 коп. і №РН-0001630 від 06.09.2010р. на суму 1 412 грн. 16 коп., та не враховано надходження від відповідача грошових коштів в сумі 11 960 грн. 50 коп. згідно з платіжним дорученням від 20.04.2011р.

Між тим, висновки суду апеляційної інстанції є незаконними, а тому його рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ч.1). В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.3).

В порушення цієї норми суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених за накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р. на суму 14 046 грн. 54 коп., №РН- 0000895 від 20.05.2009р. на суму 22 362 грн. 85коп., №РН- 0001189 від 22.06.2009р. на суму 10 713 грн. 40 коп. та №РН-0001145 від 16.06.2010р. на суму 40 205 грн.08 коп. позовних вимог, та прийняв судове рішення, що стосується правовідносин за період з 16.03.2006 по 20.04.2011р.р.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення", відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається із постанови суду апеляційної інстанції, цим судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, висновок якої №3933/3934-12 від 12.02.2013р. з додатками, апеляційним судом отримано 18.02.2013р.

Однак в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у своїй постанові не навів висновків цієї експертизи та мотивів, за яких судовий експерт дійшов до таких висновків, та не оцінив докази в їх сукупності, а спростовуючи цей висновок зазначив, що він не узгоджується з іншими матеріалами справи не навівши та не дослідивши їх.

Відповідно правове обґрунтування і фактичні обставини, зазначені у постанові, зроблені з порушенням норм процесуального права.

Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач просить скасувати також рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що даним судом його не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направив ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу з додержанням строків, встановлених статтею 87 Господарського процесуального кодексу України, на адресу, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначений конверт повернувся до суду з вказівкою про те, що організація не розшукана.

Відповідно до статті 64 цього кодексу суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи, що судом першої інстанції відповідача повідомлено про час і місце розгляду справи без порушень вказаних норм права, касаційна скарга в цій частині не ґрунтується на фактичних обставинах.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України", відповідно до частини першої статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а недодержання судами цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду. При цьому питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них допущено зазначене порушення (п.11).

Таким чином оскільки суд апеляційної інстанції у своїй постанові не навів висновків судово-економічну експертизи, та мотивів, за яких судовий експерт дійшов до таких висновків, та не оцінив докази в їх сукупності, а також незаконно вийшов за межі заявлених позовних вимог, справу належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.3, 111 10 ч.1, 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. у справі Господарського суду Дніпропетровської області №15/5005/4730/2012 скасувати, справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський