Постанова

від 17.10.2013 по справі 15/5005/4730/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 року Справа № 15/5005/4730/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Березкіна О.В. (зміна складу судової колегія відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 11.10.2013р.)

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Олексюк С.М., представник, довіреність від 06.07.12;

від відповідача: Чебикін С.В., довіреність №б/н від 18.09.12, представник;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. у справі № 15/5005/4730/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА", м.Львів

до приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 82 964 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошувалась перерва до 17.10.2013р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. у справі №15/5005/4730/2012 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА", м.Львів заборгованість за поставлений товар у сумі 82 964 грн. 60коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, у серпні 2012р. приватне науково-виробниче підприємство "КРИОЛІТ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. по справі №15/5005/4730/2012 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. скасовано частково - позов задоволено частково, а саме: стягнуто з приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА", м.Львів заборгованість за поставлений товар у сумі 37 073 грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року по справі №15/5005/4730/2012 частково задоволено касаційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. по справі №15/5005/4730/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі йдеться про порушення господарським судом норм процесуального права, яке полягає в тому, що розгляд справи здійснено ним за відсутності представника підприємства, не повідомленого належним чином про дату та час судового засідання, про невідповідність дійсності відмітки щодо відсутності підприємства відповідача за місцем реєстрації та спростування такої відсутності доставкою пошти на цю адресу листа виконавчої служби з постановою про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення у даній справі, про позбавлення відповідача у зв'язку із викладеними обставинами можливості надання суду своїх доводів і заперечень, а також про порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду щодо наявності заборгованості підприємства у вказаній вище сумі фактичним обставинам справи, оскільки з часу отримання товару за видатковими накладними, які зазначені в позовній заяві, відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 107 610грн.79коп. за платіжними дорученнями, які додані до апеляційної скарги, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача і неотримання від позивача деякого товару на решту перерахованих коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню , виходячи з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем в період з 2009 по 2010 рік відбулись бездоговірні відносини щодо поставки товару позивачем відповідачу.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано наступні видаткові накладні: № РН-0001145 від 16.06.10р. на суму 40205,08 грн. (а.с.9т.1), № РН-0001189 від 22.06.09р. на суму 10 713,40 грн. (а.с.11 т.1), № РН-0000895 від 20.05.09р. на суму 22 362,85 грн. (а.с.13 т.1), № РН-0000769 від 05.05.09р. (а.с.15 т.1) та довіреності на отримання товару за вищевказаними накладними: довіреність № 00023 від 16.06.10р. (а.с.10 т.1), довіреність ЯОР №077399 від 22.06.09р. (а.с.12 т.1), довіреність ЯОР № 077398 від 20.05.09р.(а.с.14 т.1), довіреність ЯОР № 077397 від 05.05.09р. (а.с.16 т.1).

Задовольняючи позов суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого за вказаними у позові накладними.

Скасовуючи це рішення в частині, та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні фактичної суми заборгованості є необхідним врахування поставок товару та оплату його вартості на протязі всього періоду існування між сторонами господарських відносин, тобто з 16.03.2006 по 20.04.2011р.р., і встановивши заборгованість за цей період, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відмовляючи у частині позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що позивачем документально не підтверджені факти поставки товару за накладними №РН-0001239 від 01.07.2010р. на суму 23105 грн. 06 коп., №РН-0001456 від 03.08.2010р. на суму 10 413 грн. 43 коп. і №РН-0001630 від 06.09.2010р. на суму 1 412 грн. 16 коп., та не враховано надходження від відповідача грошових коштів в сумі 11 960 грн. 50 коп. згідно з платіжним дорученням від 20.04.2011р.

Як вказано у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013р., апеляційний господарський суд при винесенні постанови від 16.04.2013р. в порушення приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі заявлених за накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р. на суму 14 046 грн. 54 коп., №РН- 0000895 від 20.05.2009р. на суму 22 362 грн. 85коп., №РН- 0001189 від 22.06.2009р. на суму 10 713 грн. 40 коп. та №РН-0001145 від 16.06.2010р. на суму 40 205 грн.08 коп. позовних вимог, та прийняв судове рішення, що стосується правовідносин за період з 16.03.2006 по 20.04.2011р.р.

Судом апеляційної інстанції по справі було призначено судово-економічну експертизу, висновок якої №3933/3934-12 від 12.02.2013р. з додатками, апеляційним судом отримано 18.02.2013р.

Вищим господарським судом України зазначено, що в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у своїй постанові не навів висновків цієї експертизи та мотивів, за яких судовий експерт дійшов до таких висновків, та не оцінив докази в їх сукупності, а спростовуючи цей висновок зазначив, що він не узгоджується з іншими матеріалами справи не навівши та не дослідивши їх.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів взято до уваги висновки Вищого господарського суду України та переглянуто рішення господарського суду з врахуванням вищезазначеного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001145 від 16.06.10р. на суму 40 205,08грн. (а.с.9 т.1), № РН-0001189 від 22.06.09р. на суму 10 713,40 грн. (а.с.11 т.1), №РН-0000895 від 20.05.09р. на суму 22 362,85 грн. (а.с.13 т.1), №РН-0000769 від 05.05.09р. (а.с.15 т.1) та довіреностями на отримання цінностей, а саме довіреністю №00023 від 16.06.10р. (а.с.10 т.1), довіреністю ЯОР №077399 від 22.06.09р. (а.с.12 т.1), довіреністю ЯОР №077398 від 20.05.09р.(а.с.14 т.1), довіреністю ЯОР № 077397 від 05.05.09р. (а.с.16 т.1).

За висновком господарського суду відповідач по спірним видатковим накладним розрахунки не провів, у зв'язку з чим місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, судом апеляційної інстанції було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, висновок якого №3933/3934-12 від 12.02.2013 знаходиться в матеріалах справи.

На вирішення експерта судом були поставлені наступні запитання:

1) чи підтверджується документально заборгованість приватного науково-виробничого підприємства "Криоліт" по оплаті за товар в сумі 82964грн.60коп., поставлений згідно з видатковими накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р., №РН-0000895 від 20.05.2009р., №РН-0001189 від 22.06.2009р. та №РН-0001145 від 16.06.2010р.?

2) якщо не підтверджується, то чи наявна взагалі заборгованість приватного науково-виробничого підприємства "Криоліт" по оплаті за товар, поставлений за накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р., №РН-0000895 від 20.05.2009р., №РН-0001189 від 22.06.2009р. та №РН-0001145 від 16.06.2010р. і в якій сумі?

3) чи підтверджується документально переплата приватним науково-виробничим підприємством "Криоліт" вартості товару в сумі 46162грн.71коп., отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" станом на дату прийняття рішення господарським судом -21.06.2012р.?

4) якщо не підтверджується, то чи наявна взагалі переплата приватним науково-виробничим підприємством "Криоліт" вартості отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" товару станом на дату прийняття рішення господарським судом -21.06.2012р.?

При проведенні експертного дослідження експертом було встановлено наступне.

"В позовній заяві про стягнення боргу на суму 82964,60 грн., зазначено, що:

"ТОВ "Ц-Л Україна" поставило відповідачу, згідно видаткових накладних:

№РН-0000769 від 05.05.2009р.;

№РН-0000895 від 20.05.2009р.;

№РН-0001189 від 22.06.2009р.;

-відповідний товар, на загальну суму 87 327,87 грн., який отримано належними представниками відповідача за довіреностями. Відповідачем було здійснено оплату частково, а тому на даний момент утворився борг в сумі 82964,60 грн.".

Експертом проведено дослідження взаєморозрахунків по вищезазначеним документам. За даними результатів дослідження даних бухгалтерського обліку ПНВП "Криоліт", - картки по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", контрагент: ТОВ "Ц-Л Україна" за період 01.09.09 - 31.12.12 року, документально відображено надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей по вищевказаним в позовній заяві видатковим накладним на загальну суму 87 327,87 грн., в т.ч.:

№РН-0000769 від 05.05.2009 року на суму 14 046,54 грн..;

№РН-0000895 від 20.05.2009 року на суму 22 362,85 грн.;

№РН-0001189 від 22.06.2009 року на суму 10 713,40 грн.;

№РН-0001145 від 16.06.2010 року на суму 40 205,08 грн.

В позовній заяві не зазначено, за якими документами проведено частково оплату за вищезазначеними документами. Оскільки виписки банку з платіжними дорученнями ТОВ "Ц-Л Україна" на дослідження не надані, експертом проведено дослідження взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.09.09 року по 01.09.12 року на підставі наданих сторонами документів, а саме методом зіставлення.

За результатами зіставлення наданих двома сторонами регістрів бухгалтерського обліку, та в обємі наданих первинних документів встановлено наступне:

За 2009 рік

- по господарським операціям по надходженню та оплаті розбіжностей не виявлено;

- встановлені розбіжності в розмірі 83236,16 грн. по заборгованості на початок і кінець періоду, оскільки заборгованість виникла до 2008 року .

За 2010 рік

- по господарським операціям по оплаті розбіжностей не встановлено".

Згідно висновку судового експерта:

«документально не підтверджується заборгованість приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" по оплаті за товар у сумі 82964,60 грн., поставлений згідно з видатковими накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р., №РН-0000895 від 20.05.2009р., №РН-0001189 від 22.06.2009р. та №РН-0001145 від 16.06.2010р.;

Заборгованість приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" по оплаті за товар, в тому числі поставлений за накладними №РН-0000769 від 05.05.2009р., №РН-0000895 від 20.05.2009р., №РН-0001189 від 22.06.2009р. та №РН-0001145 від 16.06.2010р. відсутня;

Документально підтверджується заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" перед приватним науково-виробничим підприємством "КРИОЛІТ" станом на 21.06.2012р. в розмірі 46 162,71 грн.».

Відповідно до статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними доказами не проведення відповідачем розрахунків по вищезазначеним видатковим накладним.

Таким чином, з врахуванням висновку проведеної судової експертизи та предмету заявленого позову, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача не підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 21.06.2012р. - скасуванню.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права за підстав його неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи, про що також зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013р. по даній справі.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направив ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу з додержанням строків, встановлених статтею 87 Господарського процесуального кодексу України, на адресу, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначений конверт повернувся до суду з вказівкою про те, що організація не розшукана.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. у справі №15/5005/4730/2012 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА", м.Львів на користь приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м.Дніпропетровськ 829грн. 75коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2012р., який виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012р. по справі №15/5005/4730/2012.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя О.В.Березкіна

Повний текст постанови підписаний 21.10.2013 року.