Постанова

від 05.06.2013 по справі 5011-51/14031-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5011-51/14031-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

02.04.2013 року

у справі № 5011-51/14031-2012 господарського суду

міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Дослідно-

конструкторське бюро "Роторні екологічні системи"

до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне

українсько-ческе підприємство "Алмікорп ДТД"

у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити

дії та стягнення 23 549,31 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Карасевич В.М. - директор,

відповідача - Білик К.В. дов. від 22.10.2012 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. (судді - Пригунова А.Б., Любченко М.О., Івченко А.М.) відмовлено у позові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. (судді - Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки від 17.08.2012 р., про зобов'язання відповідача зняти належний йому товар з відповідального зберігання та вивезти його з території підприємства та повернути неналежні йому грошові кошти у розмірі 7 701,60 грн., про відшкодування витрат підприємства по відповідальному зберіганню товару у розмірі 22 000 грн., стягнення з відповідача 8,99 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 1 540,32 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору поставки в частині передачі позивачу документів на Товар, при цьому, поставлений відповідачем Товар є неналежної якості та інших параметрів, ніж зазначений в заявці.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки 15.08.2012 р. позивач направив відповідачу замовлення, а відповідач виставив позивачу рахунок на його оплату, суди дійшли висновку про те, що саме 15.08.2012 р. між сторонами шляхом вчинення фактичних дій укладено договір поставки у спрощений спосіб. При цьому, позивач зазначав про укладення між сторонами договору 17.08.2012 та просить визнати його недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що позивачем не наведено передбачених нормами чинного законодавства України обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, та не доведено те, що договір поставки суперечить положенням закону, іншим актам цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач при прийнятті спірної продукції порушив вимоги Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966, а відтак, посилання позивача на те, що відповідач поставив позивачу Товар неналежної якості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також колегія суддів погоджується з тим, що укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якість) слід застосовувати приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Позивач в порушення приписів п. 16 Інструкції П-7 представника відповідача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, в порушення приписів п. 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні Товару, враховуючи неявку представників відповідача, представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості не викликав, а одразу запросив для участі у прийманні Товару за якістю представника іншого підприємства.

Факт поставки Товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7, чого зроблено не було.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5011-51/14031-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський