Рішення

від 13.06.2013 по справі 913/1221/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 року Справа № 913/1221/13

Провадження №5/913/1221/13

За позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «Луганський електроапаратний завод», смт. Ювілейне м. Луганськ

про стягнення 84 270 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортним від 26.09.2012 № 260912 в сумі 36 500 грн. 00 коп., пеню в сумі 34 045 грн. 00 коп., штрафу в сумі 11 900 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг з перевезення в сумі 36 500 грн. 00 коп. відповідно до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортним від 26.09.2012 № 260912.

Сторони правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Разом з тим, в минулому судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву від 15.05.2013 № 494, а якому він просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та Публічним акціонерним товариством «Луганський електроапаратний завод», як замовником, 26.09.2012 укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортним № 260912040712 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є правовідносин сторін, за якими перевізник (позивач у справі) зобов'язується приймати та організовувати перевезення вантажів замовника, а замовник (відповідач у справі) - надавати до перевезення вантажі.

За умовами п. 4.3 розділу 4 вказаного договору за будь-яких обставин замовник зобов'язується здійснити оплату не пізніше 5 банківських днів з моменту доставки вантажу.

Відповідачем позивачу були надані транспортні замовлення від 09.10.2012 № 9/10, згідно із яким умови оплати « 50% - передплата, 50% - по факту відвантаження протягом 5-ти банківських днів», та від 07.11.2012 № 07/11, відповідно до якого умови оплати « 50% - по факту митного оформлення в Луганську, 50% - 5 днів після відвантаження в Ташкенті».

Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародними транспортними накладними № 200327 та № 200343 (а.с. 13,16).

Відповідач надані послуги з перевезення у встановлений договором строк не оплатив в повному обсязі.

Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за договором у сумі 36 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.7 договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг перевізника, замовник сплачує останньому штраф у розмірі 10% від вартості фрахту та пеню в розмірі 05% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з розміру в 0,5% від суми простроченого платежу, а саме:

на суму 36500 грн. 00 коп. (заборгованість за МТН № 200327 ) за період з 10.11.2012 по 18.04.2013 ( 160 днів);

на суму 23 000 грн. 00 коп. (заборгованість за МТН № 200343, а саме 50% по факту митного оформлення ) за період з 09.11.2012 по 14.12.2012 ( 36 днів);

на суму 23 000 грн. 00 коп. (заборгованість за МТН № 200343, а саме 50% по факту відвантаження ) за період з 04.12.2012 по 25.12.2012 ( 22 днів).

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,5%, а тому вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню за визначені позивачем періоди, але розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ, у сумі 2 944 грн. 59 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10% від вартості фрахту є обґрунтованими та підлягають стягнення в сумі 11 900 грн. 00 коп.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 36 500 грн. 00 коп., штраф в сумі 11 900 грн. 00 коп. та пеня в сумі 2 944 грн. 59 коп. (Всього - 51 344 грн. 59 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганський електроапаратний завод» , смт. Ювілейне м. Луганськ, Алчевське шосе, б. 6, ідентифікаційний код 00213724, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, борг в сумі 36 500 грн. 00 коп., штраф в сумі 11 900 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 944 грн. 59 коп., судовий збір в сумі 1 037 грн. 33 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 13.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 14.06.2013.

Суддя С.В.Вінніков

Згідно з оригіналом

Помічник судді Гуленко К.С.

14.06.2013