Рішення

від 11.06.2013 по справі 12/139-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2013 р. Справа № 12/139-10

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів: Нешик О.С., Яремчука Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представників сторін:

позивача: Іваніцького Ю.В., довіреність № 1-14-3832 від 06.06.2013р.; Бузько А.І., довіреність № 1-14-3837 від 06.06.2013р.;

відповідача: Сташко А.І., довіреність № 184 від 23.04.2013р.;

представника Національної комісії регулювання електроенергетики у Вінницькій області: Рудського Л.В., посвідчення №45 від 28.05.2012р.;

спеціаліста публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі": Бабича Є.А., посвідчення, паспорт серії АВ212597 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.2001р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" (21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" (21000, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 46)

про стягнення 279874,56 грн. заборгованості за спожиту електроенергію,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" (відповідач, ТОВ «Бокуд-1») про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі господарських зобов'язань щодо оплати поставленої електроенергії, у результаті чого станом на 01.08.2010р. за ТОВ «Бокуд-1» рахується заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 288 846,86 грн. Обсяг спожитої електроенергії та факт поставки підтверджується рапортами (звітами) споживача про кількість спожитої електроенергії відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показниками розрахункових засобів обліку та по встановленій потужності, наданими ТОВ «Бокуд-1» позивачу для визначення суми платежу.

12 липня 2011 року позивачем внаслідок проведення розрахунків до суду подано уточнення позовних вимог, яке судом розцінено як зменшення розміру позовних вимог, згідно із яким останній просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію розмірі 279874,56 гривень.

За усним клопотанням представника відповідача здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні від 11.06.2013 року до початку розгляду справи по суті представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №902/683/13 за позовом ТОВ «Бокуд-1» до ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» про визнання недійсним додатка №ЗМ до договору №819 від 05.05.2009 року, яка також знаходиться в провадженні господарського суду Вінницької області.

Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки в силу п.1 ч.1 ст.83 ГПК України суд не позбавлений можливості самостійно надати оцінку оскаржуваному договору та додатку до нього в межах розгляду даної справи, тобто справа №902/683/13 не є перешкодою для самостійного встановлення обставин у цій справі.

Також, з огляду на розгляд справи новоствореною колегією суддів, у результаті чого заново розпочато дослідження наявних у справі доказів, надаючи правову оцінку яким новий склад суду дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами та про можливість прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення без проведення судової експертизи, відхилено клопотання представника відповідача щодо внесення на розгляд судової економічно-бухгалтерської експертизи певних питань.

Під час розгляду справи по суті представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях позовних вимог від 12.07.2011р. за вхід. №08-46/9358/11 та додаткових поясненнях від 07.05.2013р. за вхід. №08-46/5812/13.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала через їх необґрунтованість, на підтвердження своїх доводів послалася на акти про спожиту електроенергію за період з 01.07.2007р. по 01.08.2010р., підписані ТОВ «Бокуд-1» в односторонньому порядку, які, на її думку, підтверджують спожиту електроенергію, яка оплачена в повному обсязі, що спростовує наявність перед позивачем заборгованості за спожиту електроенергію. Окрім того, додатково пояснила, що між сторонами в період постачання електроенергії існували як договірні так і позадоговірні відносини. А оскільки підставами позову є два договори від 2006 та 2009 років, то предмет позову не може охоплювати вимогу щодо стягнення заборгованості в період, коли дані договори не діяли. Також наголосила, що позивачем не дотримано ряд умов, укладених договорів, зокрема, обсяг енергії нараховувався на підставі рапортів, а не актів прийому-передачі електроенергії як того вимагають ПКЕЕ та умови договорів. Разом із тим, безпідставним, на думку представника відповідача, є нарахування обсягів спожитої електроенергії по встановлений потужності, оскільки такого поняття чинне законодавство не передбачає. Більше того, позивачем виставляється заборгованість за електроенергію, що постачалася в значну кількість будинків, які не були включені в додатки до договорів на електропостачання, що також, на її думку, є безперечною підставою для відмови в позові. Також представник відповідача зазначала, що у разі постачання електроенергії у місця споживання без приладів обліку позивач мав укласти договір на тимчасове безоблікове користування електроенергією. Детально свою позицію представник відповідача неодноразово викладала в запереченнях, наявних в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд в задоволенні позову відмовити.

Також в судове засідання на підставі ст.30 ГПК України на вимогу суду викликалися спеціаліст публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" та спеціаліст територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики у Вінницькій області, які під час розгляду справи надавали пояснення та відповіді на запитання суду і учасників процесу з приводу постачання та споживання електричної енергії сторонами даної справи.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07 червня 2006 року між ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі», яке на момент розгляду справи відповідно до установчих документів стало ПАТ, та виробничо-комерційним підприємством «Бокуд-1» укладено договір про постачання електроенергії №819, відповідно до п.1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за приєднаною потужністю 540+145+49 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього Договору. Згідно додатків до Договору погоджено порядок розрахунків та перелік місць постачання електричної енергії.

Судом встановлено, що умови даного Договору діяли до 01.01.2008р., оскільки його дію було припинено на вимогу ТОВ «Бокуд-1» шляхом надсилання відповідного листа згідно із п.9.4 Договору. При цьому заборгованість виникла у відповідача в період з 01.07.2007р. по 01.01.2008р. і склала 14240,56 грн. Зокрема, позивачем за названий період поставлено відповідачеві електроенергію на суму 156484,34 грн., останнім оплачено лише 142243,83 грн. Факт заборгованості стверджується виставленими рахунками за вказаний період, рапортами спожитої електроенергії за вказаний період та додатками до них (розрахунками по показникам по кімнатних лічильників та показниками електричних лічильників, які обліковують використання електричної енергії місць загального користування).

В період з 01.01.2008р. по 01.05.2009р. електроенергія продовжувалася постачатися ТОВ «Бокуд-1» за відсутності договору. Так, як стверджують матеріали справи, а саме: виставлені рахунки за вказаний період та рапорти спожитої електроенергії за вказаний період, відповідачу поставлено електроенергії на суму 489655,95 грн. Останній, як видно з матеріалів справи (платіжних доручень, банківських виписок), розрахувався лише на суму 294696,46 грн., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 194959 грн.

Окрім того, судом встановлено, що 05 травня 2009 року між ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» укладено договір про постачання електроенергії №819, згідно із предметом якого постачальник продає електричну енергію споживач для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1280 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. В період дії договору, а саме з 05.05.2009р. по 01.06.2011р., позивач поставив відповідачу електричну енергію на суму 730288,09 грн., а ТОВ «Бокуд-1» сплатило кошти в сумі 659613,84 грн., що спричинило виникнення заборгованості у вказаний період в сумі 70674,56 грн. З матеріалів справи встановлено, що факт заборгованості також стверджується виставленими рахунками та рапортами спожитої електроенергії за вказаний період.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходив із наступного.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив, що підставами заявленого позову є господарські відносини з постачання та споживання електроенергії між сторонами у справі, при цьому незалежно від їх правого оформлення: чи то договір, чи то позадоговірні дії. Адже позивач, звертаючись до суду, заявляє предмет позову - стягнення заборгованості за електроенергію в сумі 279874,56 грн., яка виникла за період з 01.07.2007р.по 01.06.2011р., в той час як обґрунтовує предмет позову обставинами саме з постачання електроенергії в певний період, за яку ТОВ «Бокуд-1» не розрахувалося. Враховуючи, що у даний період між сторонами не існувало будь-яких інших відносин з поставки електроенергії окрім тих, про які йдеться в позові, та те, що ряд умов договорів від 2006 та 2009 року фактично не виконувався, зокрема, значна кількість будинків, в котрі постачалася електроенергія і котрі знаходилися на балансі ТОВ «Бокуд-1» не була включена до додатків договорів, в порушення умов складалися документи, які підтверджують прийом-передачу електроенергії, на думку суду, взагалі не є доцільним розмежування господарських відносин з постачання електроенергії на договірні та позадоговірні, як на тому наполягає представник відповідача, оскільки вони виникли зі спільного юридичного факту, зокрема, зі спільних дій сторін щодо постачання та приймання електроенергії.

Відтак, розглядаючи справу по суті суд, виходить саме з того, що підставами позову є господарські правовідносини з постачання електроенергії в період з 01.07.2007р. по 01.06.2011р., у наслідок чого між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом наведених правових норм із спільних дій публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" та ТОВ «Бокуд-1», які мали місце протягом періоду з 01.07.2007р. по 01.06.2011р. та підтверджені матеріалами справи, виникли взаємні цивільні права та обов'язки. Зокрема, у позивача виник обов'язок постачати електроенергію та - право отримати за неї кошти, а у відповідача виникло право отримати електроенергію та - обов'язок оплатити її вартість.

При цьому за своєю правовою природою зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями поставки (купівлі-продажу).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Розглядом справи встановлено, що знайшла своє підтвердження наявність у ТОВ «Бокуд-1» перед позивачем заборгованості за поставку електроенергії в загальній сумі 279874,56 грн., яка виникла за період з 01.07.2007р.по 01.06.2011р.

Так, як зазначалося вище, заборгованість підтверджена належними та допустими доказами у справі, зокрема, рапортами за спожиту електроенергію, які надавалися відповідачем, та рахунками, які йому виставлялися за відповідний період. При цьому оплата відповідачем вартості спожитої електроенергії не в повному обсязі підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківським виписками, наявними в матеріалах справи.

Що стосується заперечень відповідача про те, що ні договором, ні Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) не передбачено такого документа на підтвердження постачання електроенергії як рапорт, суд зазначає наступне.

В даному випадку, на переконання суду, визначальним є факт постачання електроенергії, а яким документом ця поставка оформлена - це має похідне значення. Адже зобов'язання у сторін виникають саме з поставки товару. Більше того, рапорти регулярно подавалися самим відповідачем за підписами уповноважених ним осіб, при цьому жодних зауважень щодо неточностей відображених у них даних про кількість та об'єм спожитої електроенергії під час розгляду справи у сторін не виникало, факт поставки відповідачем не заперечувався. Окрім того, надаючи пояснення представник НКРЕ, наголосив, що ці рапорти можуть братися до уваги як документи, що підтверджують поставку електроенергії.

Таким чином, на думку суду, рапорти є належними та допустимими доказами, що підтверджують поставку та об'єми спожитої відповідачем електроенергії.

Не беруться до уваги судом заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування обсягів спожитої електроенергії по встановлений потужності, бо такого поняття чинне законодавство не передбачає, оскільки іншим шляхом визначити кількість спожитої електроенергії у місцях відсутності приладів обліку об'єктивно на той час визначити не було можливості, а акти у свою чергу складені в усіх місцях споживання за відсутності приладів обліку електроенергії.

Окрім того, як пояснив спеціаліст публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі", акти складалися саме за ініціативою споживача, при цьому підписані представниками усіх сторін без зауважень. На думку суду, такі дії не суперечать діючому законодавству, а відтак, обрахунки об'ємів споживання, здійснені на підставі даних актів, беруться судом до уваги та є доказами на підтвердження наявної у відповідача заборгованості. До того ж саме до обов'язку споживача за п. 3 Правил користування електричною енергією належить встановлення засобів обліку електроенергії, також відповідальність за їх технічний стан, втім жодних дій щодо встановлення даних засобів відповідачем протягом усього спірного періоду не вчинено, в тому числі не проявлено будь-якої ініціативи чи звернень до постачальника з даного приводу. Принаймні жодного доказу на підтвердження цього відповідачем суду не надано.

Не зважаючи на те, що п.п.5.1 Правил користування електричною енергією не допускає споживання електроенергії без укладання договору, що мало місце в період з 01.01.2008р. по 05.05.2009р., проте дана обставина, як встановлено судом, була зумовлена об'єктивною неможливістю відключення споживача від постачання, оскільки електроенергія спрямовувалася у місця загального споживання (сходові клітини та ліфти). При цьому дійсно у постачальника були підстави на відключення електроенергії, проте враховуючи місця загального споживання, куди електроенергія постачалася, цього здійснено не було.

Також відхиляються заперечення представника відповідача, що не може братися до уваги заборгованість за спожиту електроенергію, котра постачалася в будинки, що не містяться в додатках до договорів від 2006р. та 2009р., оскільки суд виходить з того, що підставами позову є усі господарські відносини, що існували у спірний період, як на підставі договорів, так і поза його межами. Разом із тим, не беруться до уваги доводи відповідач щодо необхідності укладання договору на тимчасове безоблікове користування електричною енергією в період з 01.01.2008р. по 01.05.2009р., оскільки між сторонами мали місце тривалі господарські відносини, тому для цього відсутні правові підстави, визначені п.п.6.49 ПКЕЕ.

З урахуванням усього вищевикладеного, в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, викладені в позовні заяві, відтак знайшов підтвердження факт поставки ТОВ «Бокуд-1» електроенергії в період з 01.07.2007р.по 01.06.2011р. на суму 279874,56 грн.

Враховуючи положення Цивільного та Господарських кодексів в частині обов'язковості виконання зобов'язань, дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Отже, судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електроенергію складає 279874,56 грн. Доказів погашення боргу відповідач суду не представив.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Разом з тим, з огляду на те, що в процесі розгляду справи позивачем зменшувалися позовні вимоги, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з урахуванням зменшеної ціни позову. При цьому різниця між первинно сплаченим державним митом та митом, яке необхідно сплатити за новою ціною позову, судом не повертається позивачу, оскільки відсутній законодавчий механізм щодо його повернення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" (21000, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 46, код ЄДРПОУ 24900145) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" (21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код ЄДРПОУ 25509880) 279874 грн. 56 коп. боргу, 2798 грн. 75 коп. державного мита та 228 грн. 67 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 14 червня 2013 р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Судді Нешик О.С.

Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи