Ухвала

від 03.06.2013 по справі 13/441

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-7466/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010

у справі №13/441 (22-а-42263/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбат Престиж-Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Арбат Престиж-Україна» подало позов про визнання правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат витрати в сумі 4526449,00 грн., пов'язані з компенсацією орендодавцям вартості користування приміщеннями за укладеними господарськими договорами та про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2008 № 00047992307/0 та від 01.09.2008 № 00047992307/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010, позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2008 № 0004792307/0, від 01.09.2008 № 0004792307/1 про визначення податкового зобов'язання в сумі 2043942 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Арбат Престиж-Україна» 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у Печерському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, ст.ст. 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засіданні не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.06.2008 № 0004792307/0 та від 01.09.2008 № 0004792307/1 податкового зобов'язання в загальній сумі 2043942 грн., в тому числі 1131612 грн. основного платежу та 912330 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 29.05.2008 № 287/23-7/34614352 за період з 09.10.2006 по 31.12.2007, про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.6.1, п.п. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР. Порушення полягало в неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат за 4-й квартал 2006 року та за 2007 рік витрати з придбання послуг оренди нежитлових приміщень під магазини для здійснення роздрібної торгівлі товарами за низкою договорів та ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, які не використовувались в господарській діяльності. Висновок про невикористання позивачем орендованих приміщень у господарській діяльності обґрунтовано тим, що договори припинили свою діяльність за домовленістю сторін, позивач не отримував дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, не реєстрував реєстратори розрахункових операцій, не здійснював поставок товарів за адресами орендованих приміщень.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому збитковість господарської діяльності сама собою не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід.

Враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій питання щодо придбання позивачем орендних послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, надання правильної оцінки усім доводам податкового органу, якими він обґрунтовував власну позицію щодо неправомірного формування позивачем валових витрат, суд касаційної інстанції знаходить такими, що узгоджуються з вимогами п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки судів щодо правомірного формування позивачем валових витрат з придбання орендних послуг.

Зокрема судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно із низкою наказів директора ТОВ «Арбат Престиж-Україна», крім проведення ремонтних робіт, було передбачено заходи, направлені на відкриття магазинів торгівельної мережі «Арбат Престиж-Україна» за місцем знаходження орендованих приміщень; розрахунок кількості, замовлення та придбання необхідного торговельного та електронного обладнання (касових апаратів); пошук та підбір персоналу на вакансії, що відкриваються; розрахунок кількості та замовлення товару, що буде реалізуватись в магазинах; отримання торгових патентів та необхідних дозволів тощо.

Рішення про розірвання договорів оренди та попередніх договорів про укладання договорів оренди було прийнято на підставі даних розрахунків середньої рентабельності магазинів Харківського та Центрального регіонів за травень та липень 2007 року «Арбат Престиж-Україна», тобто було обмовлено економічною доцільністю.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин про те, що підприємство не мало на меті використання орендованих приміщень з метою використання у господарській діяльності задля отримання прибутку від реалізації товару в орендованих приміщеннях, підстави для зменшення позивачеві валових витрат відсутні.

Зважаючи на дотримання судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко