Рішення

від 11.06.2013 по справі 24/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2013р. Справа № 24/227

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Мальцев М.Ю., Шилова О.М.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, в особі Макіївських електричних мереж, м. Макіївка

до відповідачів: 1) Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка; 2) Державного відкритого акціонерного товариства «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» ДП ДХК «Макіїввугілля», м. Макіївка; 3) Державного підприємства «Шахта № 13-БИС», м. Макіївка

про: стягнення 3 125 007,25 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Пожидаєва В.В. - за довіреністю

від відповідача-1: Ластовенко Є.В. - за довіреністю

від відповідача-2: не з'явились

від відповідача-3: Зінченко О.С. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

У червні 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» в особі Макіївських електричних мереж звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля», Державного відкритого акціонерного товариства «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» ДП ДХК «Макіїввугілля» та Державного підприємства «Шахта № 13-БИС» про стягнення 3 125 007,25 грн. боргу за договором на користування електричною енергією № 27 від 26.12.2001р., з яких:

586 254,71 грн. - борг з активної електроенергії,

117 250,88 грн. - 20% ПДВ на активну електроенергію,

384 443,69 грн. - екологічна складова,

31 848, 07 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову,

1 694 315, 99 грн. - перевищення ліміту споживання електроенергії,

308 302,64 грн. - борг з перетоків реактивної електроенергії,

773,27 грн. - ПДВ на перетоки реактивну електроенергію,

206 750,16 грн. - інфляційні за період з 01.06.2000р. по 01.06.2003р.,

11 200,01 грн. - 3% річних за період з 01.12.2002р. по 01.06.2003р.,

52 571,12 грн. - пеня за період з 01.12.2002р. по 01.06.2003р.

На підтвердження позову надано суду у копіях: договір на користування електричною енергією № 27 від 26.12.2001р. з додатками та додатковими угодами, договір на користування електричною енергією № 27 від 22.10.1999р., відомості витрат електроенергії по ДВАТ «Шахва 13-бис» ДХК «Макіїввугілля», рахунки на оплату, розписки про отримання рахунків, листування, переліки підприємств, що відносяться до ВАТ ДХК Макіїввугілля, які допустили перевищення договірних величин електроспоживання, банківські виписки, Акт № 8/23-1/01282503 від 30.04.2003р. «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Макіївських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго», накази Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2003р. № 97 «Про внесення змін до деяких наказів Мінпаливенерго», від 23.01.2003р. № 22 «Про реорганізацію ВАТ ДХК Макіїввугілля», наказ ДП «Макіїввугілля» від 05.05.2003р. № 47 «Про утворення відособлених підрозділів ДП «Макіїввугілля», передатний баланс станом на 01.05.2003р., статутні документи відповідачів, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою КМУ від 24.03.1999р. № 441, розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував. Посилався на те, що постанова НКРЕ України від 28.08.1996р. № 61 про встановлення екологічної надбавки не відповідає нормам чинного законодавства, тому судом застосовуватись не може. Щодо ПДВ на перетоки реактивної енергії зазначив, що платіжним дорученням від 16.07.2003р. № 19 ці суми відповідачем оплачені. Щодо перевищення ліміту договірної величини споживання відповідач зазначив, що позивачем ці вимоги нараховані в порушення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оскільки є штрафом та нараховані до припинення провадження у справі про банкрутство відповідача. З аналогічних підстав та у зв'язку з незадовільним фінансовим станом підприємства заперечив проти вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних (т.2 а.с.46).

28.10.2003р. позивач уточнив позовні вимоги (т.2 а.с.53) та просив стягнути з відповідачів 3 091 372,41 грн., у тому числі: 585 665,04 грн. - борг за активну електроенергію, 117 132,95 грн. - 20% ПДВ на активну електроенергію, 384 443,69 грн. - екологічна складова, 31 848,07 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 1 694 315,99 грн. - перевищення ліміту електроспоживання, 5 627,38 грн. - перетоки реактивної електроенергії, 206 750,16 грн. - інфляційні, 11 200,01 грн. - 3% річних, 52 571,12 грн. - пеня.

23.12.2003р. господарським судом зупинено провадження у справі до вирішення питання щодо дійсності постанови НКРЕ України № 61 від 28.08.1996р. «Про встановлення екологічної надбавки до тарифів на електроенергію для споживачів Донецької області».

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 21.04.2009р. провадження у справі поновлено.

Ухвалами суду від 26.10.2009р., від 04.02.2011р., від 12.11.2012р. провадження у справі № 24/227 зупинено у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи.

Згідно висновку № 167/24 від 27.02.2013р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 24/227 (т.3 а.с.6-39) експертом встановлено, що наявність кредиторської заборгованості відповідача-1 (Державного підприємства «Макіїввугілля») та відповідача-2 (Державного відкритого акціонерного товариства «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля») на користь позивача підтверджується документально.

Заборгованість ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля» перед позивачем станом на 28.10.2003р. складає 2 814 113,34 грн., у тому числі: за електричну енергію - 586 254,71 грн., з яких: 302 328,86 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 283 925,85 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р.; ПДВ за електричну енергію - 117 250,88 грн., з яких: 62 255,75 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 54 995,13 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р.; екологічна складова - 384 443,69 грн., з яких: 315 714,76 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 68 728,93 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р.; ПДВ на екологічну складову - 31 848,07 грн. з яких: 18 102,30 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 13 745,77 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р.; перевищення ліміту електроспоживання - 1 694 315,99 грн., заборгованість, яка утворилася у травні 2003 р.

Згідно до проведеного експертом дослідження на підставі наданих сторонами документів, інфляційні нарахування, нараховані на суму боргу за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р. за спожиту електричну енергію за Договором №27 від 26.12.2001р., складають - 116 494,92 грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р., складають - 18609,13 грн., розмір пені, розрахований на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р., складає - 86 842,64 грн. Загальний розмір заборгованості (з врахуванням штрафних санкцій) складає - 3 036 060,03 грн.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 04.03.2013р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 26.03.2013р. замінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (т.3 а.с.66)

Заявою від 26.03.2013р. № 51юр-2036/13 позивач збільшив позовні вимоги (т.3 а.с.50,102) та просить стягнути з відповідачів солідарно 3 125 007,25 грн., з яких: 586 254,71 грн. - борг за фактично спожиту електроенергію; 117 250,88 грн. - ПДВ на суму боргу за фактично спожиту електроенергію; 384 443,69 грн. - екологічна складова; 31 848,07 грн. - ПДВ на екологічну складову; 1 694 315,99 грн. - перевищення ліміту споживання електроенергії; 5 627,38 грн. - борг з реактивної електроенергії; 206 750,16 грн. - інфляційні; 18 609,13 грн. - 3 % річних; 86 842,64 грн. - пеня.

Державне підприємство «Шахта № 13-БІС» у відзиві № 03/483 від 20.05.2013р. (т.3 а.с.112) зазначило, що з 01 січня 2008р. на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 379 від 25.09.2007р. більше не входить до складу ДП «Макіїввугілля». Відповідно до розподільчого балансу від 31.12.2007р. та розшифровки до нього заборгованість у розмірі 3 125 007,25 грн. ДП «Макіїввугілля» не передавалась. Крім того, відповідна заборгованість згідно з актами звірки між ДП «Регіональні електричні мережі» та ДП «Шахта № 13-БІС» станом на 01.01.2008р., 14.11.2008р. та 01.11.2012р. не зазначена.

У своєму відзиві від 20.05.2013р. № 08-81/325 (т.3 а.с.121) відповідач-1 (ДП «Макіїввугілля») проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що заборгованість за фактично спожиту електричну енергію у сумі 586 254,71 грн. та 20% ПДВ за операції купівлі-продажу електроенергії було сплачено платіжними дорученнями № 624 від 17.01.2006р. та № 625 від 17.01.2006р., заборгованість з реактивної електроенергії було сплачено 16.07.2003р., про що свідчить наявна у справі банківська виписка, тому в цій частині відсутній предмет спору.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2013р. позивач на задоволенні позовних вимог наполягав. Відповідачі 1 та 3 підтримали заперечення проти позовних вимог, викладені у попередніх судових засіданнях.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 27.05.2013р. не виконав.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.81, т.4 а.с.15) за ідентифікаційним кодом 05481719 (Державне відкрите акціонерне товариство «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» ДП ДХК «Макіїввугілля») записів не знайдено.

За поясненнями сторін, Державне відкрите акціонерне товариство «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» ДП ДХК «Макіїввугілля» припинило діяльність та виключено з Єдиного державного реєстру.

Як зазначено у п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання.

Отже, провадження у справі № 24/227 в частині вимог до відповідача-2 підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд залишає без розгляду заяву позивача від 26.03.2013р. № 51юр-2036/13 про збільшення позовних вимог (т.3 а.с.50,102) на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Відповідно до 3.11, 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові. Право позивача на збільшення розміру позовних вимог може бути реалізоване шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України. Як вбачається, позивачем не додано до заяви від 26.03.2013р. № 51юр-2036/13 доказів направлення іншим сторонам її копії, також не наведено обґрунтованого розрахунку стягуваної суми. Ухвалою суду від 25.04.2013р. (т.3 а.с.106) позивача було зобов'язано надати суду розрахунок вимог згідно заяви від 26.03.2013р. № 51юр-2036/13, проте, позивач вимог суду не виконав, причин невиконання ухвали суду не навів.

Отже, судом розглядаються вимоги позивача з урахуванням заяви 28.10.2003р. (т.2 а.с.53) про стягнення з відповідачів 3 091 372,41 грн., у тому числі: 585 665,04 грн. - борг за активну електроенергію, 117 132,95 грн. - 20% ПДВ на активну електроенергію, 384 443,69 грн. - екологічна складова, 31 848,07 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 1 694 315,99 грн. - перевищення ліміту електроспоживання, 5 627,38 грн. - перетоки реактивної електроенергії, 206 750,16 грн. - інфляційні, 11 200,01 грн. - 3% річних, 52 571,12 грн. - пеня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд ВСТАНОВИВ:

До приведення статутних документів у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», про що свідчать відповідні статутні документи підприємства (т.3 а.с.47-49).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.1999р. між позивачем, як постачальником, та ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» Дочірнім підприємством ДХК «Макіїввугілля», як споживачем, укладено договір на користування електричною енергією № 27 (т.1 а.с.65), за умовами якого розрахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період здійснюються платіжною вимогою, шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку споживача по тарифним групам Прейскуранта № 09-01 і додатків до нього за кожною точкою обліку (п.4.1). Плата за користування електричною енергією здійснюється двома плановими платежами - до 10 числа поточного розрахункового періоду перший плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячного електроспоживання і остаточний розрахунок за попередній розрахунковий період та до 20 числа поточного розрахункового періоду другий плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячного електроспоживання (п.4.1.3). За перевищення споживачем договірних величин енергоспоживання та потужності споживач зобов'язався сплачувати енергопостачальнику понад договірне споживання у 5-кратній вартості середньо відпускного тарифу споживача (п.4.1.5 договору). У п.4.3 договору за кожний день прострочки платежу сторонами встановлено відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Строк дії договору встановлено до 22.10.2004р. з можливістю пролонгації у разі відсутності від жодної зі сторін повідомлення про відмову від цього договору або про перегляд його умов (п.5 договору).

26.12.2001р. між позивачем, як постачальником, та ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БИС» Дочірнім підприємством ДХК «Макіїввугілля», як споживачем, укладено новий договір про постачання електричної енергії № 27 (т.1 а.с.56). Відповідно до розділу 5 цього договору, укладення нового договору не зупиняє зобов'язань сторін за договором № 27 від 22.10.1999р. до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2.3 договору від 26.12.2001р., споживач зобов'язався дотримуватись економічних режимів споживання реактивної енергії та потужності. Для визначення величини спожитої електричної енергії та потужності у тому числі реактивної, щомісячно до 5, 30 числа споживач зобов'язаний знімати та передавати постачальнику показання автоматизованих систем обліку по всіх точках обліку (п. 2.5 договору). Проводити розрахунки за отриману активну та реактивну енергію у відповідності до чинного законодавства (п. 4.1). При перевищенні споживачем договірних величин електроспоживання та потужності останній сплачує понад договірне споживання електричної енергії у п'ятикратній вартості середньовідпускного тарифу споживача (п. 4.1.5 договору). Плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії проводиться споживачем у відповідності до діючої Методики в строки, що зазначені в п. 4.1.3 договору (п. 4.8). Відповідно до п. 4.10 договору, споживач зобов'язаний сплачувати екологічну складову тарифу на електричну енергію у відповідності з Положенням про порядок створення, обліку та використання коштів цільового фонду фінансування екологічної реконструкції Міроновської ТЕС. Оплата проводиться виключно в грошовій формі.

У відповідності до п. 4.1.3 договору, плата за електроенергію проводиться споживачем до 5, 10 числа звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю за рахунком-фактурою енергопостачальника чи в інші строки, за домовленістю сторін.

Додатковою угодою від 30.01.2003р. абзац 1 пункт 4.1.3 договору після слів «за домовленістю сторін» був доповнений словами: «у відповідності з додатком 11 «Порядок розрахунків». (т.1 а.с.59, т.2 а.с.24). Пунктом 3 додатку № 11 договору «Порядок розрахунків за електроенергію» встановлено, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна бути проведена впродовж не більш п'яти календарних днів. Якщо на п'ятий день після отримання рахунку оплата не проведена, то на сьомий день постачальник має право припинити електрозабезпечення.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96 від 22.11.1996р., за кожний день просрочки платежу винна сторона платить на користь отримувача грошових коштів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно наявних у справі «Відомостей витрат електроенергії ДВАТ «Шахта 13-БИС» ДХК «Макіїввугілля» (т.1 а.с.95-180) за період з квітня 1999р. по квітень 2003р. позивач поставляв, а споживач отримував електричну енергію. Також позивач надавав споживачу відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії (т.1 а.с.214-341), а споживач їх отримував згідно розписок та витягу з журналу про вручення рахунків (т.1 а.с.181-213)

У матеріалах справи (т.2 а.с.22) містяться копії листів №23/585 від 04.2003р., №23/595 від 04.2003р., адресовані керівнику споживача, з яких випливає, що підприємством у січні 2003р недоплачено електроенергія обсягом 362,154тис.кВт/год. Договорна величина коригується по фактичній оплате по ітогам місяця, як у бік збільшення, так і в бік зменшення, таким чином ліміт скореговано до фактично оплаченої електроенергії, тобто до 1770,546тис.кВт/год та в березні 2003р. недооплачена електроенергія обсягом 2000,00тис.кВт/год. Договірна величина корегуєтся по фактичній оплаті по ітогам місяця, як у бік збільшення, так і в бік зменшення, таким чином ліміт скореговано до фактично оплаченої електроенергії, тобто до 0 тис.кВт/год. На підставі ст.26 Закону України «Про електроенергетику, п.11 Порядка поставки електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ №475 від 09.04.2002р. і п.4.1.5 укладеного договору на право користування електроенергією позивач нарахував 5-ти кратну вартість на понад договірне електроспоживання.

Суд зазначає, що первинні документи, які формують дані взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-2 (платіжні доручення, інші документи щодо сплати, заліку, погашення, списання чи у інший спосіб зменшення суми боргу) зі строком до порушення провадження у цій справі, сторонами не надано.

Матеріали справи свідчать, що 22.11.1999р. порушено справу про банкрутство ДВАТ шахта «Ордена Леніна 13-БІС».

05.04.2000р. ухвалою арбітражного (господарського) суду Донецької області у справі про банкрутство ДВАТ шахта «Ордена Леніна 13-БІС» по справі № 24-334Б запроваджено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.2 а.с.15).

15.05.2003р. ухвалою господарського суду Донецької області по справі 24/335Б затверджено мирову угоду від 19.02.2003р. та припинено провадження у справі (т.2 а.с.21)

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 22 від 23.01.2003р. «Про реорганізацію ВАТ ДХК Макіїввугілля» прийнято рішення про реорганізацію ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та державних відкритих акціонерних товариств - дочірніх підприємств ДХК «Макіїввугілля», в тому числі «Орден Леніна шахта № 13 БІС», шляхом злиття та створення на їх базі Державного підприємства (ДП) «Макіїввугілля» (юридична адреса: 86100, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2) (т.1 а.с.53).

Пунктом 1.5 ч.1 наказу Міністерства палива та енергетики України № 97 від 25.02.2003р. «Про внесення змін до деяких наказів Мінпаливенерго» пункт 9 наказу № 22 від 23.01.2003р. було викладено в іншій редакції, яка встановила, що правонаступником ВАТ ДХК «Макіїввугілля» державних відкритих акціонерних товариств в тому числі «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» є Державне підприємство «Макіїввугілля» (т.1 а.с.54).

Згідно статуту Державного підприємства «Макіїїввугілля», зареєстрованого у виконавчому комітеті Макіївської міськради 29.04.2003р. (т.1 а.с.40), ДП «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих шляхом злиття ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та ДВАТ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС».

За передатним балансом на 01.05.2003р. (т.2 а.с.42) ДВАТ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» передано, а ДП «Макіїввугілля» прийнято кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 23 204 907 тис.грн. (строка балансу 530)

Наказом № 47 від 05.05.2003р. у складі ДП «Макіїввугілля» утворено відокремлений підрозділ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» з окремим балансом та рахунками у банку (т.1 а.с.46). Згідно Довідки статистики № 7-25-322 (т.2 а.с.28) Відособлений підрозділ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» не має статусу юридичної особи.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 379 від 25.09.2007р. зі складу ДП «Макіїввугілля» було виділено відокремлений підрозділ «Шахта № 13-БІС» та створено на його базі Державне підприємство «Шахта № 13-БІС». Цим наказом встановлено, що ДП «Шахта № 13-біс» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта № 13-біс», згідно з розподільчим балансом. (т.3 а.с.89-91).

З розподільчого балансу між ДП «Макіїввугілля» та ДП «Шахта № 13-біс» вбачається (т.3 а.с.92), що ДП «Макіїввугілля» передано, а ДП «Шахта № 13-біс» прийнято кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 79 649,00 тис.грн. (строка балансу 530). Згідно розшифровки статей розподільчого балансу на 31.12.2007р. (т.3 а.с.95) ДП «Макіїввугілля» передано правонаступнику заборгованість перед «Донецкая ПЕС ОАО Доноблэнерго», яка виникла на 31.12.2007р. за електроенергію, у розмірі - 0,0 тис.грн.

18.04.2008р. між ДП «Макіїввугілля» та ДП «Шахта № 13-біс» складено Додатковий розподільчий баланс (т.3 а.с.97), за яким ДП «Макіїввугілля» передано, а ДП «Шахта № 13-біс» прийнято кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 354,00 тис.грн. (строка балансу 530). При цьому, в матеріалах справи відсутня розшифровка статей додаткового балансу, тому неможливо встановити по яким саме зобов'язанням виникла заборгованість у сумі 354,00 тис.грн. та за який період.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачів 3 091 372,41 грн., у тому числі: 585 665,04 грн. - борг за активну електроенергію, 117 132,95 грн. - 20% ПДВ на активну електроенергію, 384 443,69 грн. - екологічна складова, 31 848,07 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 1 694 315,99 грн. - перевищення ліміту електроспоживання, 5 627,38 грн. - перетоки реактивної електроенергії, 206 750,16 грн. - інфляційні, 11 200,01 грн. - 3% річних, 52 571,12 грн. - пеня.

Згідно статті 4 Цивільного кодексу України УРСР (1963 р.), якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають у тому числі з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Статтею 151 названого Кодексу встановлено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162 ЦК УРСР).

Згідно експертного висновку № 167/24 від 27.02.2013р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 24/227 (т.3 а.с.6-39) експертом встановлено, що наявність кредиторської заборгованості відповідача-1 (Державного підприємства «Макіїввугілля») та відповідача-2 (Державного відкритого акціонерного товариства «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля») на користь позивача підтверджується документально.

Заборгованість ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля» перед позивачем станом на 28.10.2003р. складає 2 814 113,34 грн., у тому числі:

- за електричну енергію - 586 254,71 грн., з яких: 302 328,86 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 283 925,85 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р.

- ПДВ за електричну енергію - 117 250,88 грн., з яких: 62 255,75 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 54 995,13 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р.

- екологічна складова - 384 443,69 грн., з яких: 315 714,76 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 68 728,93 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р.

- ПДВ на екологічну складову - 31 848,07 грн. з яких: 18 102,30 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 13 745,77 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р.

- перевищення ліміту електроспоживання - 1 694 315,99 грн., заборгованість, яка утворилася у травні 2003 р.

Згідно до проведеного експертом дослідження на підставі наданих сторонами документів, інфляційні нарахування, нараховані на суму боргу за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р. за спожиту електричну енергію за Договором №27 від 26.12.2001р., складають - 116 494,92 грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р. , складають - 18609,13 грн., розмір пені, розрахований на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р., складає - 86 842,64 грн. Загальний розмір заборгованості (з врахуванням штрафних санкцій) складає - 3 036 060,03 грн.

При цьому судовим експертом у дослідницькій частині висновку зазначено, що первинні документи, що формують дані взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-2 (платіжні доручення, інші документи щодо сплати, заліку, погашення, списання чи у інший спосіб зменшення суми боргу) у матеріалах справи не містяться, а виключно на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів розрахувати суму заборгованості відповідача на користь позивача (відповідно до поставленого перед експертом питання), а також суми пені, інфляційної складової, 3% річних неможливо, тому експертом провадиться розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням відомостей наданого Особового рахунку шахти « 13-БІС», за умови що вказані відомості відповідають даним первинних документів та відображають фактичні взаєморозрахунки, що мали місце між сторонами.

Суд, розглянувши висновок № 167/24 від 27.02.2013р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 24/227, в силу ст.43 ГПК України приймає цей висновок у якості письмового доказу у справі.

Матеріали справи свідчать, що після порушення у цій справі, відповідачем-1 перераховано позивачу 1 093 299,00 грн. з призначенням платежу - кредиторська заборгованість за реактивну енергію згідно акта звірки на 01.07.03р. (зводна), про що свідчить банківська виписка від 16.07.03р.(т.2 а.с.27). Також, за платіжними дорученнями № 624 та № 625 від 17.01.2006р. (т.3 а.с.125) відповідач-1 перерахував позивачу за спожиту електроенергію до 01.01.2005р. заборгованість у загальній сумі 750 211,64 грн. за процедурою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003р. № 1228 «Про проведення розрахунків з погашення заборгованості за електричну енергію» (т.4 а.с.2-7). Відповідно до листів відповідача-1 від 06.02.2006р. № 74/51 та № 74/49, адресованих позивачу (т.3 а.с.149-150), ДП «Макіїввугілля» просило зазначену оплату зарахувати на погашення боргу по шахті 13-БІС.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідачів 585 665,04 грн. боргу за активну електроенергію, 117 132,95 грн. - 20% ПДВ на активну електроенергію та 5 627,38 грн. вартості перетоків реактивної електроенергії, за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів 384 443,69 грн. екологічної складової та 31 848,07 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28.08.1996р. N61 «Про визначення екологічної складової тарифу на електроенергію для споживачів Донецької області» (із змінами і доповненнями) з метою фінансування робіт із встановлення на Миронівській ДРЕС головного енергоблоку з експериментальним котлоагрегатом, на якому будуть відпрацьовані режими спалювання низькосортного палива із забезпеченням європейських екологічних норм викидів у атмосферу, встановлено, що тарифи на електроенергію для споживачів Донецької області включають екологічну складову у розмірі 3 %.

Зазначена постанова була скасована постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005 р. N 697 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕ від 28.08.96 N 61».

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1 щодо невідповідності постанови НКРЕ від 28.08.1996р. N61 «Про визначення екологічної складової тарифу на електроенергію для споживачів Донецької області» нормам чинного на той час законодавства, оскільки відповідно до Указів Президента України від 8 грудня 1994 р. N 738 та від 14 березня 1995 р. N 213 одним із головних завдань НКРЕ визначено формування цінової політики встановлення тарифів на електроенергію. У межах повноважень, наданих зазначеними нормативними актами, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України прийняла постанову від 28 серпня 1996 р. N 61, яка містить положення про встановлення екологічної надбавки до тарифу як його складової. Отже, на виконання доручення КМУ від 4 березня 1996 р. N 18153/59 наказом Міністерства енергетики було затверджено спірне Положення, яке відповідало чинному законодавству. Протилежного сторонами не доведено.

Враховуючи, що екологічна складова не є санкцією, а є складовою тарифу на електроенергію; експертним висновком встановлено розмір заборгованості з екологічної складової та період її виникнення (384443,69 грн., з яких: 315 714,76 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 68 728,93 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р. та ПДВ на екологічну складову - 31 848,07 грн. з яких: 18 102,30 грн. заборгованість, яка утворилася станом на 01.05.2001 р., 13 745,77 грн. - заборгованість, яка утворилася за період з 01.05.2001 р. по 01.04.2002 р.); в матеріалах справи відсутні докази погашення цього боргу відповідачами, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів 1 694 315,99 грн. перевищення ліміту електроспоживання, 206 750,16 грн. інфляційних, 11 200,01 грн. - 3% річних, 52 571,12 грн. пені, суд виходить з наступного.

Статтею 178 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання (ст.179 ЦК УРСР). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ст.212 ЦК УРСР).

Згідно ст.3 Закону України від 22.11.1996р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 214 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. В силу ст. 26 названого Закону, споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до умов лімітних повідомлень відповідач у разі перевищення граничних величин електроспоживання розрахунок здійснює по підвищеному тарифу згідно ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику».

В силу частини 9 ст. 27 названого Закону санкції, передбачені частиною п'ятою ст. 26, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України N 441 від 24.03.99 року, споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою та шостою ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Умови договору № 27 від 26.12.2001р. узгоджуються з наведеними положеннями законодавства.

Також, з матеріалів справи вбачається і сторонами не спростовано, що станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, заборгованість з активної електроенергії, реактивної енергії та за перевищення ліміту електроспоживання споживачем сплачена не була.

Матеріали справи свідчать, що перевищення ліміту електроспоживання утворилося у травні 2003 р. і складає 1 694 315,99 грн.

За висновком експертного дослідження, розмір пені, розрахований на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р., складає - 86 842,64 грн., інфляційні нарахування, нараховані на суму боргу за період з 01.05.2001 р. по 01.06.2003 р. за спожиту електричну енергію, складають - 116 494,92 грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 01.12.2002 р. по 01.06.2003 р., складають - 18 609,13 грн.

Суд враховує, що 22.11.1999р. арбітражним (господарським) судом було порушено справу про банкрутство ДВАТ шахта «Ордена Леніна 13-БІС». 05.04.2000р. ухвалою арбітражного (господарського) суду Донецької області у справі про банкрутство ДВАТ шахта «Ордена Леніна 13-БІС» по справі № 24-334Б запроваджено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.2 а.с.15). 15.05.2003р. ухвалою господарського суду Донецької області по справі 24/335Б затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі (т.2 а.с.21).

Згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію за невиконання грошових зобов'язань пеня не нараховується, так само як не застосовуються інші санкції.

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постановах від 26 жовтня 2004 року, від 15.11.2010р. № 3-11гс-10 та від 8.11.2010 р. № 3-12г10.

Відтак, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню і санкцію за перевищення ліміту електроспоживання, а основний борг підлягав оплаті з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних.

Отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, 3% річних у розмірі 11 200,01 грн. (оскільки за висновком експерта 3 % склали 18 609,13 грн., а заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 26.03.13 № 51юр-2036/13 судом залишена без розгляду) та інфляційні у розмірі 116 494,92 грн. Протилежного сторонами не доведено.

Суд враховує, що юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації (ст.26 ЦК УРСР). Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР (стаття 37 названого Кодексу).

Таким чином, передавальний акт (баланс) є документом, на підставі якого передаються активи та пасиви, тобто даний документ визначає перелік та розмір зобов'язань приймаючої сторони відносно пасивів підприємства, а також права підприємства по відношенню отриманих активів.

У матеріалах справи (т.2 а.с.42-43) міститься завірена копія Передавального балансу на 01.05.2003р., згідно якого ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля» передає, а ДП «Макіїввугілля» приймає на баланс Активи та Пасиви вартістю 46 131 989 тис. грн. При цьому кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги станом на 01.05.2003р., що передається згідно Передавального балансу складає - 23 204 907 тис.грн.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять розшифровку статті балансу 530 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», у зв'язку з чим встановити перелік кредиторів та склад суми кредиторської заборгованості, яка передається від ДВАТ «Ордена Леніна Шахта 13-БІС» ДП ДХК «Макіїввугілля» до ДП «Макіїввугілля» не представляється можливим.

У той же час, судом встановлено, що наказом Міністерства палива та енергетики України № 22 від 23.01.2003р. «Про реорганізацію ВАТ ДХК Макіїввугілля» прийнято рішення про реорганізацію ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та державних відкритих акціонерних товариств - дочірніх підприємств ДХК «Макіїввугілля», в тому числі «Орден Леніна шахта № 13 БІС», шляхом злиття та створення на їх базі Державного підприємства «Макіїввугілля» (т.1 а.с.53). Пунктом 1.5 ч.1 наказу Міністерства палива та енергетики України № 97 від 25.02.2003р. «Про внесення змін до деяких наказів Мінпаливенерго» пункт 9 наказу № 22 від 23.01.2003р. було викладено в іншій редакції, яка встановила, що правонаступником ВАТ ДХК «Макіїввугілля» державних відкритих акціонерних товариств в тому числі «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» є Державне підприємство «Макіїввугілля» (т.1 а.с.54). Згідно статуту Державного підприємства «Макіїїввугілля», зареєстрованого у виконавчому комітеті Макіївської міськради 29.04.2003р. (т.1 а.с.40), ДП «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих шляхом злиття ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та ДВАТ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС». Згідно листа ДП «Макіїввугілля» від 05.06.2003 р. вих.№01-135/484 (т.1 а.с.67), адресованого позивачу, відповідач-1 повідомляє про те, що він є правонаступником дочірніх підприємств ДХК «Макіїїввугілля» за договорами, укладеними між позивачем та дочірніми підприємствами ДХК «Макіїїввугілля» .

Наказом № 47 від 05.05.2003р. у складі ДП «Макіїввугілля» утворено відокремлений підрозділ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» з окремим балансом та рахунками у банку (т.1 а.с.46). Згідно Довідки статистики № 7-25-322 (т.2 а.с.28) Відособлений підрозділ «Ордена Леніна шахта № 13-БІС» не має статусу юридичної особи.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 379 від 25.09.2007р. зі складу ДП «Макіїввугілля» було виділено відокремлений підрозділ «Шахта № 13-БІС» та створено на його базі Державне підприємство «Шахта № 13-БІС». Цим наказом встановлено, що ДП «Шахта № 13-біс» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта № 13-біс», згідно з розподільчим балансом. (т.3 а.с.89-91).

З розподільчого балансу між ДП «Макіїввугілля» та ДП «Шахта № 13-біс» вбачається (т.3 а.с.92), що ДП «Макіїввугілля» передано, а ДП «Шахта № 13-біс» прийнято кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 79 649,00 тис.грн. (строка балансу 530). Згідно розшифровки статей розподільчого балансу на 31.12.2007р. (т.3 а.с.95) ДП «Макіїввугілля» передано правонаступнику заборгованість перед «Донецкая ПЕС ОАО Донобленерго», яка виникла на 31.12.2007р. за електроенергію, у розмірі - 0,0 тис.грн.

18.04.2008р. між ДП «Макіїввугілля» та ДП «Шахта № 13-біс» складено Додатковий розподільчий баланс (т.3 а.с.97), за яким ДП «Макіїввугілля» передано, а ДП «Шахта № 13-біс» прийнято кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 354,00 тис.грн. (строка балансу 530). При цьому, в матеріалах справи відсутня розшифровка статей додаткового балансу, тому неможливо встановити по яким саме зобов'язанням виникла заборгованість у сумі 354,00 тис.грн. та за який період.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що саме відповідач-1 є боржником за спірним договором, тому вимоги позивача відносно відповідача-3 (ДП «Шахта № 13-біс») є безпідставними.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, п. 1-1, п. 6 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" до Державного підприємства "Макіїввугілля", Державного відкритого акціонерного товариства "Ордена Леніна Шахта 13-БИС" ДП ДХК "Макіїввугілля" та Державного підприємства "Шахта № 13-БИС" про стягнення 3 125 007,25 грн. боргу за договором на користування електричною енергією № 27 від 26.12.2001р. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі щодо вимог до Державного відкритого акціонерного товариства "Ордена Леніна Шахта 13-БИС" ДП ДХК "Макіїввугілля", м. Макіївка

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу за фактично спожиту активну електричну енергію у сумі 586 254,71 грн., 20% ПДВ за операції купівлі-продажу електроенергії у розмірі 117 250,88 грн. та в частині вимог про стягнення боргу за реактивну електричну енергію в сумі 5 627,38 грн., за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) 384 443,69 грн. - екологічна складова; 31 848,07 грн. - ПДВ на екологічну складову; 116 494,92 - інфляційні; 18609,13 грн. - 3 % річних, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державне мито та судовий збір у загальній сумі 622,97 грн., витрати на проведення судової експертизи - 8 802,78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 14.06.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя М.Ю Мальцев

Суддя О.М. Шилова

Вик. (062) 381-91-20

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу