Постанова

від 13.06.2013 по справі 34/5005/9272/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 34/5005/9272/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Куровського С.В., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби на ухвалу у справі господарського судуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року №34/5005/9272/2011 Дніпропетровської області

за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторгбуд" Приватного підприємства "Альфапромторг" провизнання банкрутом Сторони у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року у справі №34/5005/9272/2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу ПП "Альфапромторг", провадження у справі припинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року у справі №34/5005/9272/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) відмовлено у прийнятті заяви Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року у справі №34/5005/9272/2011 за нововиявленими обставинами.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року у справі №34/5005/9272/2011 скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Джихур О.В., Науменко І.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року у справі № 34/5005/9272/2011.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Лівебережна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання до суду касаційної інстанції не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, хоча про місце та час розгляду були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Тому, оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство можуть тільки учасники справи про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено в порядку статті 52 Закону.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як встановлено апеляційним господарським судом у оскаржуваній ухвалі, ліквідатором було направлено до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції повідомлення про визнання банкрутом № 9272/11 від 03.08.2011 року та №9272/11 від 12.09.2011 року (т. 1, а. с. 74-75).

Згідно з Реєстром вимог кредиторів Приватного підприємства "Альфапромторг" до реєстру включено лише вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторгбуд" на суму 86 016,00 грн. (т. 1, а. с. 51).

Судом другої інстанції встановлено, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України не набула статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами виключно за заявою сторони, прокурора, третіх осіб. Отже, господарські суди не вправі переглядати судове рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України за власною ініціативою або за заявами інших осіб, ніж зазначені в статті 113 Господарського процесуального кодексу України.

У п.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 зазначено, що згідно зі статтею 113 ГПК судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами виключно за заявою сторони, прокурора, третіх осіб. Отже, господарські суди не вправі переглядати судове рішення за правилами розділу XIII ГПК за власною ініціативою.

У перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно враховувати такі особливості правового статусу учасника судового процесу, за заявою якого здійснюється цей перегляд.

Відповідно до п. 8.5 вказаної Постанови Пленуму подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами особою, яка не має на це права, або подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду, яку не може бути оскаржено, виключають перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому у зазначених випадках господарський суд повинен відмовити у прийнятті заяви і винести з цього приводу відповідну ухвалу.

Крім того, суди апеляційної і касаційної інстанцій (з урахуванням змісту частини другої статті 114 ГПК) відмовляють у прийнятті заяв про перегляд за нововиявленими обставинами тих своїх постанов, якими залишено без змін (у силі) судові рішення попередніх інстанцій. У таких випадках заявники вправі у загальному порядку порушувати питання про перегляд за нововиявленими обставинами саме цих (залишених без змін чи в силі) судових рішень, звертаючись до тих судів, якими їх прийнято.

Ухвали про відмову в прийнятті заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не підлягають оскарженню.

Разом з тим, статті 106, 113 Господарського процесуального кодексу України та норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять посилання на наявність права апеляційного оскарження ухвал господарського суду про відмову в прийнятті заяви про перегляд судових рішень у справах про банкрутство за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку про те, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України не набувши статусу кредитора у справі про банкрутство ПП "Альфапромторг", була позбавлена права на подання заяви про перегляд ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами та правомірно припинив апеляційне провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі №34/5005/9272/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі №34/5005/9272/2011 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді С.В. Куровський

М.І. Хандурін