Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-10374/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2013 р. м. Київ К/9991/51066/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Плазма-Поліс»

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

про визнання протиправним та скасування припису та наказу ,-

В С Т А Н О В И В :

18.07.2011р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу та припису інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі Інспекція) звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Плазма-Поліс» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі наказу про скасування рішення про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, приписом Інспекції від 12.07.2011р. було запропоновано припинити будівельні роботи, яке здійснювало Товариство. Вважаючи, що вказані наказ та припис було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позов. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про незаконність дій Інспекції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство є власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 9.81272га, розташованої у Києво-Святошинському районі. До матеріалів справи залучено два державних акти про право власності позивача на земельну ділянку :

В акті серії ЯД №685984 від 18.10.2006р. зазначено, що Товариство є власником земельної ділянки площею 9.81272га, розташованої у Києво-Святошинському районі, з цільовим призначенням «під розміщення та обслуговування офісно-складських приміщень».

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №412269 від 3.12.2010р. Товариство є власником земельної ділянки площею 9.81272га, розташованої у Києво-Святошинському районі, а цільовим призначенням землі є будівництво, експлуатація та обслуговування багатофункціонального комплексу будівель .

20.06.2011р. Інспекцією зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт офісно-складських приміщень, розташованих на вищезазначеній земельній ділянці, в пункті 14 якої позивач зазначив, що він є власником землі на підставі державного акту серії ЯД №685984 від 18.10.2006р. з цільовим призначенням земельної ділянки під розміщення та обслуговування офісно-складських приміщень.

11.07.2011р. заступником прокурора Київської області в адресу Інспекції направлено протест, в якому поставлено питання про скасування рішення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та зупинено дію опротестованого акту. Протест мотивовано тим, що Товариством в пункті 14 декларації неправильно вказано цільове призначення земельної ділянки, а саме - замість цільового призначення землі «будівництво, експлуатація та обслуговування багатофункціонального комплексу будівель», як зазначено в акті серії ЯЛ №412269, вказано «під розміщення та обслуговування офісно-складських приміщень», що відповідає змісту акту серії ЯД №685984.

Наказом відповідача від 12.07.2011р. скасовано рішення від 20.06.2011р. про реєстрацію декларації та в той же день Інспекцією видано припис №9 з пропозицією припинити будівельні роботи до реєстрації декларації про початок робіт, який обґрунтовано недостовірністю наданої позивачем інформації.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідачем, в порушення приписів частини другої статті 71 КАС України не доведено, що позивачем в декларацію було внесено недостовірні дані щодо цільового призначення земельної ділянки.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій враховано, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011р. скасовано державний акт серії ЯЛ №412269 від 3.12.2010р. При цьому, судом під час розгляду справи про визнання державного акту серії ЯЛ №412269 нечинним встановлено, що Товариство не знало про його існування, оскільки акт було видано на підставі сфальсифікованих невстановленими особами документів.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що Товариство зазначило в декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірну інформацію, а відтак у Інспекції не було підстав для скасування свого рішення від 20.06.2011р. про реєстрацію декларації.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів про незаконність наказу та припису відповідача від 12.07.2011р.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області залишити без задоволення, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз