Постанова

від 03.03.2009 по справі 12/580

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/580

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 12/580  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаЧижов В.А. –дов. від 26.12.2008 року

відповідача та третіх осіб 2 –5не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особи -1Колодяжний К.В. –дов. від 09.01.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної акціонерної компанії "Хліб України"

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 31.10.2008 року

у справі№ 12/580 господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

доДержавної акціонерної компанії "Хліб України"

треті особи1.          Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4"2.          Донецьке обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України"3.          Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор4.          Відкрите акціонерне товариство "Трансагрохім"5.          Відкрите акціонерне товариство "Хліб Приазов'я"

простягнення 49 568, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 49 568, 30 грн.

Позовні   вимоги   обґрунтовані  тим, що згідно з частиною 1 пункту 2 акта передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року, в разі наявності факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської  заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року (суддя Прокопенко Л.В.) по справі № 12/580 господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"  49588,30 грн. заборгованості, 496,00 грн. державного мита та 118 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи рішення господарський суд, з посиланням на статті 512, 519, 664 Цивільного кодексу України зазначає про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відповідач невірно тлумачить положення статті 664 Цивільного кодексу України, так як зазначена стаття не містить норми про обов'язковість наявності акта приймання-передачі для підтвердження факту передачі товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна акціонерна компанія "Хліб України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року по справі № 12/580 господарського суду міста Києва, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 519, 614 Цивільного кодексу України, статей 27, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що порушення вказаних вище норм права призвели до постановлення господарським судом невірного судового рішення. Застосування судом до спірних правовідносин положень статті 519 Цивільного кодексу України є помилковим.

Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4" та Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи-1, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 року № 690 "Про утворення Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено позивача - Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання пункту 3 вказаної вище постанови між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 року та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року, що були погоджені протоколом від 02.09.2003 року № 5 урядової комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", відповідно до яких до позивача переходить право вимог до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 року № 977.

Крім того, судом відзначено, що до позивача перейшло право вимоги до КСП "Приморське" щодо заборгованості у розмірі 49568,30 грн. за отримані пально-мастильні матеріали, отримані згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 року № 977.

Судом також відзначено, що в акті передачі-приймання від 31.07.2003 року сторони погодили наслідки передачі в якості дебіторської заборгованості, що вже погашена станом на дату підписання акта, тобто недійсної заборгованості, а саме: відповідно до пункту 2 акта в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства.

Судом зазначено, що в даному випадку мають місце такі обставини, а саме, заборгованість перед Донецьким обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" погашена правонаступником КСП "Приморське" Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4".

При цьому, судом звернуто увагу на те, що боржником, що отримав мінеральні добрива згідно Постанови Кабінету Міністрів України №977, було КСП "Приморське" (ідентифікаційний код 00848581), про що свідчить договір №9 від 20.01.1998 року про постачання сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію. Зокрема, зазначений договір укладений саме з КСП "Приморське" (ідентифікаційний код 00848581), тоді як в преамбулі договору зазначено КСП "Приморський".

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що інформація, яка міститься в реєстрі дебіторської заборгованості (КСП "Приморське" з ідентифікаційним кодом 00191129) не відповідає дійсності.

Крім того, судом відзначено, що на час розгляду справи КСП "Приморське"  реорганізоване шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4", до якого перейшли права і обов'язки КСП "Приморське", що підтверджується договором № 2113 про приєднання підприємства від 01.03.2000 року (пункт 1.3 договору).

Судом також відзначено, що  у суду достатньо доказів того, що Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4" виконало свої зобов'язання з погашення заборгованості КСП "Приморське" в розмірі 49568,3 грн. за отримані мінеральні добрива згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 977, а погашення заборгованості відбувалося не безпосередньо перед Державною акціонерною компанією "Хліб України", а через Донецьке обласне дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія "Хліб України", уповноважене Державною акціонерною компанією "Хліб України" на отримання заборгованості.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судове рішення цим вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно із статтею 37 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладення договору від 01.03.2000 року) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до  статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на час укладення договору від 01.03.2000 року) підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що КСП "Приморське"  реорганізоване шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча Агроцех № 4".

Судом не звернуто уваги на пункт 1.3 договору від 01.03.2000 року №2113,  відповідно до якого товариство в результаті приєднання є правонаступником майнових та інших прав та обов'язків реорганізованого підприємства, відповідно до передаточного балансу.               

Передаточний баланс в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до частини 1  статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"  від 15.05.2003 року № 755-IV, державна    реєстрація    юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 17 вказаного вище Закону передбачено, що відомості   про  юридичну  особу  або  фізичну  особу  - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа дані  про  юридичних осіб –правонаступників, дата затвердження передавального акта або розподільчого балансу; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

В матеріалах справи знаходиться відповідь Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб Маріупольської міської ради від 03.04.2008 року № 259, з якої вбачається, що юридична особа з назвою "КСП "Приморське" виконкомом Маріупольської міської ради та державним реєстратором не реєструвалась. Розпорядженням міського голови м. Маріуполя від 29.03.2001 року № 389р зареєстровано споживче товариство "Приморське" (код ЄДРПОУ 31419569), яке не є правонаступником структурного підрозділу Агроцеху № 4 ВАТ "ММК ім.Ілліча".

Також повідомлено, що Агроцех № 4 ВАТ "ММК ім.Ілліча" є структурним підрозділом ВАТ "ММК ім.Ілліча", тому не є юридичною особою, у зв'язку з чим не може бути правонаступником ніякої юридичної особи.

Судом, даним обставинам оцінка не надана.

Крім того, відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України установчим   документом  акціонерного  товариства  є  його статут.

Однак, в матеріалах справи відсутній статут Відкритого акціонерного товариства "ММК ім.Ілліча".

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно статті 34 зазначеного вище кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід зазначити, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження (стаття 38 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським  судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду  міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" задовольнити частково.

Рішення господарського  суду міста Києва від 31.10.2008 року по справі № 12/580 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова