Постанова

від 24.02.2009 по справі 20/395

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/395

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2009 р.                                                                                    № 20/395  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційні скарги закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів "Біофарма", м. Київ (далі –ЗАТ "Біофарма"), та

відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат", м. Київ (далі –ВАТ "Київмедпрепарат")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008

зі справи № 20/395

за позовом ЗАТ "Біофарма"

до ВАТ "Київмедпрепарат",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – державне підприємство "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ (далі –ДП "Державний фармакологічний центр"),

про припинення порушень прав на торговельні марки за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375.

Судове засідання проведено за участю представників:

ЗАТ "Біофарма"–не з'яв.,

ВАТ "Київмедпрепарат" –Маліневського О.М.,

ДП "Державний фармакологічний центр" –Шкурая Д.Б.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Біофарма" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом  до ВАТ "Київмедпрепарат" про:

- зобов'язання припинити порушення прав позивача як власника свідоцтв України №№ 95368 і 95375 на знаки для товарів і послуг;

- заборону використовувати без дозволу позивача торговельні марки за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375, а також позначення "Лаферобіон" та "Епобіокрин", які є схожими з зазначеними торговельними марками настільки, що їх можна сплутати.

ЗАТ "Біофарма" також подало клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2008 (суддя Палій В.В.) задоволено: ДП "Державний фармакологічний центр" заборонено здійснювати реєстрацію лікарських засобів "Лаферобіон" і "Епобіокрин" за заявами ВАТ "Київмедпрепарат" до вирішення спору по суті. Зазначену ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що після реєстрації лікарських засобів "Епобіокрин" та "Лаферобіон" відповідач зможе їх використовувати на території України, що, у свою чергу, може суттєво утруднити виконання рішення суду щодо припинення порушення прав на торговельні марки "ЕПОБІОКРИН" та "ЛАФЕРОБІОН", які належать позивачеві за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375, та щодо заборони ВАТ "Київмедпрепарат" використовувати без дозволу ЗАТ "Біофарма" відповідні торговельні марки, а також позначення "Епобіокрин" та "Лаферобіон", які є схожими з торговельними марками  за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375 настільки, що їх можна сплутати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. –головуючий, судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано. В обґрунтування постанови зазначено, що факт неправомірності використання відповідачем у справі торговельних марок за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375 входить до предмету доказування зі справи та підлягає доведенню під час вирішення спору по суті; застосована господарським судом міста Києва заборона має наслідком втручання у господарську діяльність ВАТ "Київмедпрепарат", оскільки виробництво лікарських засобів є одним із основних видів його господарської діяльності.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ "Біофарма" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, та наголошує на тому, що після реєстрації лікарських засобів "Епобіокрин" та "Лаферобіон" на ім'я відповідача останній матиме право безперешкодно їх застосовувати на підставі статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", тим самим порушуючи права позивача.

ВАТ "Київмедпрепарат" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 змінити, доповнивши її резолютивну частину новим пунктом такого змісту: "У задоволенні клопотання закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів "Біофарма" про забезпечення позову у справі № 20/395 відмовити в повному обсязі". Скаргу мотивовано тим, що, скасувавши за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2008, Київський апеляційний господарський суд України мав вирішити по суті заявлене ЗАТ "Біофарма" клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У відзиві на касаційну скаргу, подану ЗАТ "Біофарма", ВАТ "Київмедпрепарат" заперечує проти доводів зазначеної скарги і просить залишити її без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України  належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ВАТ "Київмедпрепарат" та внесення змін до резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду зі справи.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- позивач є власником свідоцтв України №№ 95368 і 95375 на торговельні марки відповідно "ЕПОБІОКРИН" (комбіноване) та "ЛАФЕРОБІОН" (комбіноване), які зареєстровано для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "фармацевтичні та ветеринарні препарати; гігієнічні препарати на лікарські (медичні) потреби; ліки для людини; бактерійні препарати та бактеріологічні препарати на лікарські (медичні) та ветеринарні потреби; культури мікроорганізмів на лікарські (медичні) та ветеринарні потреби; дезінфікувальні засоби; дієтичні речовини на лікарські (медичні) потреби; дитяче харчування; пластирі; перев'язувальні матеріали";

- відповідач звернувся до ДП "Державний фармакологічний центр" із заявою про реєстрацію лікарських засобів під торговельними назвами "Епобіокрин" (також вказано Епоетин Альфа) та "Лаферобіон" (також вказано Інтерферон Альфа);

- рішенням комісії названого центру з попереднього розгляду щодо процедури реєстрації стосовно лікарських засобів "Епобіокрин" та "Лаферобіон" встановлено, що питання проведення додаткових досліджень зазначених лікарських засобів може бути вирішено після експертизи в профільних комісіях; експертам відділу дано доручення надіслати матеріали на зазначені лікарські засоби до таких комісій для проведення спеціалізованої експертизи.

За приписами статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Господарський суд першої інстанції у вжитті заходів до забезпечення позову виходив з того, що після реєстрації лікарських засобів "Епобіокрин" та "Лаферобіон" відповідач зможе їх використовувати на території України, що, у свою чергу, може суттєво утруднити виконання рішення суду щодо припинення порушення прав на торговельні марки "ЕПОБІОКРИН" та "ЛАФЕРОБІОН", які належать позивачеві за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375, та щодо заборони ВАТ "Київмедпрепарат" використовувати без дозволу ЗАТ "Біофарма" відповідні торговельні марки, а також позначення "Епобіокрин" та "Лаферобіон", які є схожими з торговельними марками за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375 настільки, що їх можна сплутати.

Разом з тим, місцевим господарським судом не враховано, що:

- факт неправомірності використання відповідачем у справі торговельних марок за свідоцтвами України №№ 95368 і 95375 входить до предмету доказування зі справи та підлягає доведенню під час вирішення спору по суті, а будь-яка оцінка доказів, що стосуються суті спору, господарським судом на даній стадії судового провадження є неприпустимою і не може бути обґрунтуванням правомірності застосування заходів до забезпечення позову;

- застосована господарським судом міста Києва заборона має наслідком втручання у господарську діяльність ВАТ "Київмедпрепарат", оскільки виробництво лікарських засобів є одним з основних видів господарської діяльності відповідача.

Відповідні помилки правомірно виправив апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про те, що застосовані заходи до забезпечення позову не є адекватними заявленим ЗАТ "Біофарма" позовним вимогам та не відповідають предмету даного спору, і цілком правомірно скасував ухвалу господарського суду першої  інстанції зі справи.

Разом з тим, вчинивши наведене, названий суд мав вирішити по суті клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, чого ним здійснено не було.

Посилання ж скаржника на те, що після реєстрації лікарських засобів "Епобіокрин" та "Лаферобіон" на ім'я відповідача останній матиме право безперешкодно їх застосовувати на підставі статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", тим самим порушуючи права позивача, не береться Вищим господарським судом України до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що заборона ДП "Державний фармакологічний центр" здійснювати реєстрацію лікарських засобів "Лаферобіон" і "Епобіокрин" за заявами ВАТ "Київмедпрепарат" до вирішення спору по суті не може вважатися способом попередження порушення відповідачем прав позивача.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає за необхідне відповідним чином змінити резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 з цієї справи.

Керуючись статтями 66, 1117, 1119 –11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

                                                     ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 зі справи  № 20/395 змінити, доповнивши її резолютивну частину новим абзацом третім такого змісту:

"Клопотання закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів "Біофарма" про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення."

3. У зв'язку з цим абзац третій резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 зі справи № 20/395 вважати абзацом четвертим.

4. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 зі справи  № 20/395 залишити без змін.

5. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів "Біофарма" залишити без задоволення.

Суддя                                                                                                В. Селіваненко

Суддя                                                                                                 І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б. Львов