Постанова

від 18.06.2013 по справі 01-10-01-08/4360

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 01-10-01-08/4360

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі господарського суду№ 01-10-01-08/4360 Черкаської області за заявою ОСОБА_4 доВідкритого акціонерного товариства "Рижавський насінницький буряк" про визнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Левченко Н.П., за участю представників сторін:

ліквідатора - арбітражного керуючого Левченко Н.П.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.05.2004 за заявою ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Рижавський насінницький буряк".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.07.2004 визнані вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Рижавський насінницький буряк" в слідуючих розмірах: ОСОБА_4 на суму 121563,18 грн., ОСОБА_6 на суму 1532,35 грн., Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на суму 73303,09 грн., ОСОБА_7 на суму 1477,38 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижанівське" на суму 69395,04 грн., Уманського районного центру зайнятості населення на суму 14735,31 грн., ОСОБА_8 на суму 2158,88 грн., Управління ПФУ в Уманському районі на суму 15577,37 грн., Уманської ОДПІ на суму 185829,09 грн., Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" м. Умань Черкаської області на суму 4162,97 грн., встановлено, що в другу чергу підлягають задоволенню вимоги боржника, що виникли у нього із зобов'язань перед працівниками підприємства: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в третю чергу підлягають задоволенню вимоги Уманського районного центру зайнятості населення, управління Пенсійного фонду України в Уманському районі та Уманської ОДПІ, в четверту чергу підлягають задоволенню вимоги Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижанівське", Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка", встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після 30-денного строку після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою господарського суду Черкаської області від 17.08.2004 ВАТ "Рижавський насінницький буряк" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченко Наталію Петрівну.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.02.2013 (суддя Чевгуз О.В.) у задоволенні заяви Уманської ОДПІ про перегляд ухвали господарського суду Черкаської області від 15.07.2004 за нововиявленими обставинами відмовлено. Затверджено звіт ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Левченко Н.П. та ліквідаційний баланс. Ліквідовано ВАТ "Рижавський насінницький буряк". Провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 та змінити ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2013, виключивши з її мотивувальної частини висновок суду щодо виконання ліквідатором банкрута всіх необхідних дій для задоволення вимог кредиторів. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 25, 31Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 35, 115 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 15.07.2004 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Рижавський насінницький буряк", до якого включено вимоги боржника, що виникли із зобов'язань перед працівниками підприємства, зокрема ОСОБА_4 на 121563,18 грн., які підлягають задоволенню у другу чергу.

27.01.2012 Уманською ОДПІ подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 15.04.2004, в якій просить виключити з реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_4

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають суттєве значення для справи та не могли бути відомі заявнику. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України.

В ч. 2 вказаної статті закріплено підстави для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При цьому, відповідно до ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у заяві Уманської ОДПІ не зазначено жодної із зазначених у наведеній вище нормі підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 15.07.2004, а тому відмовлено у її задоволенні, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Щодо вимоги касаційної скарги про виключення з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 12.02.2013 висновку суду щодо виконання ліквідатором боржника всіх необхідних дій для задоволення вимог кредиторів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 3 1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно зі ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 ст. 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з частиною 5 статті 52 подати свої грошові вимоги. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов'язків буде встановлення заставних, конкурсних кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що ліквідатор належним чином вжив усіх необхідних заходів для розшуку майна та коштів ВАТ "Рижавський насінницький буряк", в результаті яких проведено реалізацію майна банкрута на суму 144124,00 грн., стягнуто дебіторську заборгованість в сумі 2335,00 грн., отримано частку від Рижанівського міжгосподарського підприємства по вигодівлі худоби в сумі 7394,61 грн.,всього 153 853,61 грн., які були направлені на часткове погашення заборгованості по заробітній платі, відшкодування витрат арбітражного керуючого, поточні вимоги. Решта вимог кредиторів залишилася незадоволеними за відсутністю майна.

Комітетом кредиторів на засіданні 15.05.2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про направлення звіту та ліквідаційного балансу до господарського суду на затвердження.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами, долученими ліквідатором до матеріалів справи із звітом ліквідатора про проведену роботу (а.с.104 - 133 т. 10).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які дослідивши звіт ліквідатора ВАТ "Рижавський насінницький буряк", визнали його повним, виваженим, а дії ліквідатора такими, що здійснені у межах та у відповідності до приписів ст.ст. 31, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому дійшли обґрунтованого висновку про його затвердження ухвалою від 12.02.2013.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 01-10-01-08/4360 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.