Постанова

від 18.06.2013 по справі 5011-6/17709-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5011-6/17709-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого Данилової М.В. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаБоярської М.А., представник за дов. від 20.06.2013р. відповідачаПасічної Н.В., представник за дов. від 1.02.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" на постановувід 10.04.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-6/17709-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕСНАГРЕЙН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" простягнення 10 000,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕСНАГРЕЙН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" про стягнення 10 000,00 грн., суми передоплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року (головуючий суддя Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Мальченко А.О.), позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. боргу та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою № 131-06-1/18 від 30.04.2013 року, в якій просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 1212 Цивільного кодексу України, статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, статті 129 Конституції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕСНАГРЕЙН" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 06.12.2011 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕСНАГРЕЙН" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" (виконавець, відповідач) було укладено договір надання послуг № 1 (а.с.15-23, далі - Договір). Згідно умов Договору, відповідач зобов'язався виконати за винагороду від імені та за рахунок позивача юридичні дії, які спрямовані на повернення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" у розмірі 3 747 234,86 грн.

Пунктом 4.1 передбачено, що винагорода відповідачеві визначається у розмірі 40% від грошових коштів, які відповідач отримає внаслідок надання послуг з повернення заборгованості позивачеві. Згідно з пунктом 4.3 Договору розмір винагороди затверджується сторонами при підписанні акта.

При цьому, сторони передбачили часткове авансування послуг відповідача. Зокрема, відповідно до пункту 4.6 договору, замовник зобов'язався внести аванс на рахунок виконавця у розмірі 10 000,00 грн., які останній зобов'язався використати на виконання договору. При наступному розрахунку сума авансу підлягала відніманню від суми до сплати виконавцеві за цим договором.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що дострокове припинення Договору за ініціативою однієї із сторін можливе за умови попереднього письмового повідомлення про це іншу сторону не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

Судами встановлено, що 14.12.2011 року позивач перерахував відповідачеві аванс у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 24).

20.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 13.03.2012 року про розірвання укладеного Договору та повернення суми передоплати у розмірі 10 000,00 грн. та повідомленням про скасування довіреностей. Дані повідомлення отримані відповідачем 26.03.2012 року, в зв'язку з чим суди дійшли висновку, що з 26.04.2012 року укладений між сторонами спору Договір надання послуг вважається припиненим.

Також, судами встановлено, що протягом дії Договору не було здійснено погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" перед позивачем, жодних актів між позивачем та відповідачем щодо наданих послуг підписано не було, що свідчить про не вчинення дій останнім, спрямованих на повернення заборгованості.

Крім цього, отриманий відповідачем авансовий платіж в сумі 10 000,00 грн. за вимогою позивача про повернення авансової суми залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що за своєю юридичною природою укладений між сторонами Договір надання послуг від 06.12.2011 року № 1 є Договором дорученням, оскільки встановлює зобов'язання відповідача від імені та за рахунок позивача вчинити певні юридичні дії. У зв'язку з цим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми глави 68 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання доручення.

Згідно положення частини 2 статті 1008 Цивільного кодексу України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час.

Аванс щодо якого виник спір є складовою винагороди за Договором, право на яку виникає тільки в разі отриманих позивачем коштів внаслідок вчинених юридичних дій відповідачем, за відсутності таких при припиненні Договору відпали підстави для знаходження даних коштів у відповідача. Даний висновок судів ґрунтується на положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що спір виник в зв'язку з припиненням договору доручення.

Наслідки припинення договору доручення передбачені статтею 1009 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою порівняно із статтею 1212 цього кодексу, оскільки остання передбачає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 1009 Цивільного кодексу України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Одночасно судами не враховано, що згідно пункту 2 частини 2 статті 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

При цьому необхідно мати на увазі, що плата, або винагорода не тотожні із витратами, пов'язаними із виконанням доручення, а настання мети з якою укладався договір не співпадає з діями, необхідними для настання такої мети.

Про наявність витрат в ході виконання договору в сумі 4 100,00 грн. відповідач заявляв як у відповіді на претензію (а.с. 30) так і під час розгляду справи (а.с. 45-48, 70-73), що судами ні першої ні апеляційної інстанції досліджено не було, а відтак висновок про безпідставне утримання всієї суми грошових коштів відповідачем є передчасним.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді по суті спору суди, попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі № 5011-6/17709-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" задовольнити частково.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і М. Данилова

Л. Рогач