Рішення

від 17.07.2013 по справі 5011-6/17709-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/17709-2012 17.07.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн», м.Київ, ЄДРПОУ 34003340

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», м.Київ, ЄДРПОУ 36845737

про стягнення 10000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Кузнєцов В.С. - по дов.

від відповідача: Пасічна Н.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», м.Київ про стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 10000 грн.

Рішенням від 07.02.2013р. господарського суду м.Києва по справі №5011-6/17709-2012, залишеним без змін постановою від 10.04.2013р. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено.

Постановою від 18.06.2013р. Вищого господарського суду України попередні судові рішення від 10.04.2013р. та від 07.02.2013р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення та постанову у справі №5011-6/17709-2012, суд касаційної інстанції зазначив про те, що наслідки припинення договору доручення передбачені ст.1009 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою порівняно із ст.1212 цього кодексу, оскільки остання передбачає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Також, за висновками Вищого господарського суду України судами не враховано зміст п.2 ч.2 ст.1007 Цивільного кодексу України, згідно якого довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

При цьому, за вказівками суду касаційної інстанції, плата або винагорода не тотожні із витратами, пов'язаними із виконанням доручення, а настання мети, з якою укладався договір не співпадає з діями, необхідними для настання такої мети.

Наразі, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено питання наявності витрат відповідача в сумі 4 100 грн., що призвело до передчасного висновку про безпідставне утримання всієї суми грошових коштів відповідачем.

Під час нового розгляду справи позивач у письмових поясненнях б/н від 10.07.2013р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовані невиконання відповідачем умов договору №1 від 06.12.2011р. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» заборгованості в сумі 3747234,86 грн.

Також, у поясненнях б/н від 10.07.2013р. позивач повідомив суд про те, що відповідач жодного разу не погоджував з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідач у додаткових поясненнях №222-09-1/18 від 16.07.2013р. проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» понесені витрати, пов'язані з виконанням доручення позивача, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг №08-10/д від 28.12.2011р., акт виконаних робіт від 22.02.2012р. по трудовому договору №30/122-19 від 03.01.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2011р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про надання послуг №1, за змістом п.1.1 якого виконавець зобов'язався за винагороду від імені і за рахунок замовника вчинити юридичні дії, спрямовані на повернення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» (боржник) в розмірі 3747234,86 грн.

Пунктом 2.3.4 договору №1 від 06.12.2011р. встановлено, що виконавець має право на отримання винагороди за виконання цього договору.

Згідно із п.1.4 вказаного договору сторони домовились, що з моменту підписання договору у випадку проведення замовником дій, що призведуть до погашення заборгованості боржником повністю або частково, то заборгованість вважається такою, що погашена за участю виконавця.

У випадку, визначеному п.1.4 договору замовник також зобов'язаний сплатити виконавцю винагороду в порядку визначеному умовами цього договору (п.1.5 договору №1 від 06.12.2011р.).

За приписами п.4.1 укладеного сторонами правочину винагорода виконавця складає 40% від загальної суми грошових коштів або вартості товару, яку отримає замовник в якості погашення заборгованості.

Відповідно до п.9.1 зазначеного договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року.

В силу норм ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст.1000 Цивільного кодексу України).

Таким чином, приймаючи до уваги норми ст.ст.11, 509, 628, 901, 1000 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, договір №1 від 06.12.2011р. за своєю правовою природою є договором дорученням, оскільки встановлює зобов'язання відповідача від імені та за рахунок позивача вчинити певні юридичні дії. У зв'язку з цим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми глави 68 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання доручення.

Пунктом 4.6 договору №1 від 06.12.2011р. сторони погодили, що замовник вносить аванс на рахунок виконавця у розмірі 10000 грн., які виконавець використає на виконання цього договору. При наступному розрахунку сума авансу віднімається від суми до сплати виконавцеві за цим договором.

14.12.2011р. позивач перерахував відповідачеві аванс у розмірі 10000 грн., що підтверджується випискою відділення №500 АТ «УкрСибБанк». При цьому, у призначенні платежу зазначено про сплату за послуги представництва інтересів.

Тобто, за висновками суду, аванс в сумі 10000 грн. є складовою винагороди за договором, право на яку виникає в разі повернення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» за участю виконавця.

У відповідності до ч.1 ст.1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Згідно із п.2.2.1 укладеного сторонами правочину замовник зобов'язався надавати виконавцю/співробітникам виконавця або уповноваженим особам виконавця довіреність на здійснення юридичних дій, забезпечити виконавця документами та відповідними засобами, необхідними для виконання виконавцем його зобов'язань за цим договором.

Одночасно, виконавець має право на підставі довіреності представляти інтереси замовника в судах всіх інстанцій, на стадії виконавчого провадження по виконавчих листах, виконавчих написах нотаріусів, судових наказах, в інших державних органах України, з усіма правами та в межах, які надані відповідним процесуальним законодавством особі, що бере участь у справі, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з ефективним виконанням договору в межах чинного законодавства (п.2.3.1 договору №1 від 06.12.2011р.).

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» було видано довіреності №3 та №4, якими уповноважено Скотаренка Г.Є. та Мішиньова О.В. представляти інтереси довірителя щодо вчинення будь-яких та усіх юридичних дій у обсязі, наданому чинним законодавством України, спрямованих на стягнення заборгованості третіх осіб перед довірителем.

Дані довіреності видані на виконання договору №1 надання послуг, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», без права передоручення повноважень третім особам та діють до 26.12.2012р.

Статтею 1008 Цивільного кодексу України передбачено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час.

Згідно із п.10.3 договору №1 від 06.12.2011р. дострокове припинення договору за ініціативою однієї із сторін можливе за умови попереднього письмового повідомлення про це іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №48 від 13.03.2012р. про розірвання укладеного договору та повернення суми передоплати у розмірі 10000 грн., а також повідомлення про скасування довіреностей.

Зазначені документи отримано відповідачем 26.03.2012р., з огляду на що та з урахуванням приписів п.10.3 договору №1 від 06.12.2011р., укладений сторонами правочин є припиненим з 26.04.2012р.

У відповідності до ч.1 ст.1009 Цивільного кодексу України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

В силу норм ст.1002, ч.4 ст.1007 вказаного нормативно-правового акту повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

За таких обставин, норми ст.ст.1002, 1007, 1009 Цивільного кодексу України розрізняють поняття «витрати, пов'язані з виконанням доручення» та «плата (винагорода) за виконання обов'язку за договором доручення».

При цьому, право повіреного на плату виникає лише у разі, якщо про це існує домовленість сторін, в той час як відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, є обов'язком довірителя в силу вимог закону.

Як було зазначено судом вище, положеннями п.п.1.4, 1.5, 2.3.4, 4.1 договору №1 від 06.12.2011р. сторони узгодили право виконавця на отримання винагороди у разі повернення позивачу заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент».

У відповідності до п.6.10 договору №1 від 06.12.2011р. у разі дострокового розірвання цього договору за ініціативою замовника, останній зобов'язаний сплатити виконавцю вартість послуг щодо фактично повернутої заборгованості відповідно до умов цього договору, про що сторони підписують додаткову угоду. У будь-якому разі оплата послуг виконавця здійснюється виключно у разі повернення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи та проти чого учасники спору не заперечують, часткове або повне погашення заборгованості боржника за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» не відбулось. Тобто, у відповідача не виникло право на отримання винагороди.

Одночасно, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, стосовно витрат відповідача в сумі 9500 грн. та 4100 грн. слід зазначити про наступне:

Згідно із ч.2 ст.1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, у тому числі, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

В силу норм ст.1006 вказаного Кодексу України повірений зобов'язаний, зокрема, після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

За приписами п.2.2.6 договору №1 від 06.12.2011р. виконавець зобов'язався протягом трьох робочих днів інформувати виконавця (електронною поштою або цінним листом) щодо всієї кореспонденції, яка надходить від боржника, а також про всі зустрічі, телефонні переговори й інші контакти з боржником та їх результати.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування наявності витрат виконавця відповідач посилається на акт приймання-передачі наданих послуг №08-10/д від 28.12.2011р., акт від 22.02.2012р. приймання виконаних робіт за трудовим договором №30/122-19 від 03.01.2012р.

Відповідно до наданого відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг №08-10/д від 28.12.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія «Верес» надало відповідачу наступні послуги на суму 9500 грн.: розроблення алгоритму дій по стягненню заборгованості з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»; проведення дій, спрямованих на встановлення достовірної інформації щодо фактичного місцезнаходження та стану фінансово-господарської діяльності боржника та поручителя, місця перебування керівництва боржника, місця перебування засновників боржника з виїздом в службове відрядження (м.Славутич); встановлення достовірної інформації щодо осіб керівного складу та засновників підприємства боржника; проведення особистих зустрічей з місцевими органами влади (за фактичним місцезнаходженням боржника); проведення переговорів з керівництвом та засновниками підприємства боржника та встановлення строків для погашення заборгованості; проведення переговорів з поручителем підприємства боржника та встановлення строків для погашення заборгованості.

За загальним правилом повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі, якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя, про що повинен негайно повідомити про це довірителя (ч.1 ст.1005 Цивільного кодексу України).

При цьому, умовами договору №1 від 06.12.2011р., довіреностей від 12.01.2012р. не передбачено право відповідача передавати виконання доручення іншій особі, а враховуючи, що обсяг дій, які Скотаренко Г.Є., Мішеньов О.В. мали право вчиняти на виконання договору, визначався довіреностями, які станом на 28.12.2011р. не були видані, за висновками суду, відсутні правові підстави вважати, що залучення відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія «Верес» було пов'язано з виконанням договору №1 від 06.12.2011р.

Також, в акті №08-10/д від 28.12.2011р. відсутні будь-які посилання на договір або на виконання зазначених послуг з метою повернення заборгованості саме позивачу.

Одночасно, за змістом акту від 22.02.2012р. приймання виконаних робіт за трудовим договором №30/122-19 від 03.01.2012р., який підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» та Мішеньовим Олегом Вікторовичем, працівником була виконана наступна робота на суму 4100 грн.: службове відрядження в м.Славутич (за місцезнаходженням боржника); проведення переговорів з посадовими особами відділу Державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції; виявлення поручителів боржника, встановлення інформації щодо їх місцезнаходження, фінансово-господарської діяльності, аналіз спроможності виконати зобов'язання на користь кредитора; проведення переговорів з поручителями підприємства боржника та встановлення строків для погашення заборгованості (виїзд по місцезнаходженню поручителів).

При цьому, вказаним актом не визначено, що відповідні дії вчинялись повіреним саме на виконання договору №1 від 06.12.2011р. та з метою стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн».

Наразі, за поясненнями б/н від 17.07.2013р. відповідача під час виконання договору №1 від 06.12.2011р. в роботі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» знаходились приблизно 10 подібних договорів.

За правилами п.4.7 договору №1 від 06.12.2011р. будь-які витрати виконавця за цим договором мають бути затверджені замовником.

Ухвалою від 26.06.2013р. зобов'язано сторони надати докази затвердження замовником витрат виконавця на суми 9500 грн. та 4100 грн. згідно із п.4.7 договору №1 від 06.12.2011р.

У поясненнях б/н від 10.07.2013р. позивач повідомив суд про те, що відповідач жодного разу не погоджував з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України вказаних тверджень позивача належними та допустимими доказами не спростовано, доказів звернення до позивача в порядку норм Цивільного кодексу України, а також укладеного сторонами правочину до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, акт приймання-передачі наданих послуг №08-10/д від 28.12.2011р., акт від 22.02.2012р. приймання виконаних робіт за трудовим договором №30/122-19 від 03.01.2012р. не є належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України здійснення відповідачем витрат, які пов'язані з виконанням договору №1 від 06.12.2011р.

Таким чином, з огляду на наведені вище висновки суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» про стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 10000 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1609,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», м.Київ про стягнення суми авансу у розмірі 10000 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Мечникова, буд.18, офіс 3, ЄДРПОУ 36845737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (04050, м.Київ, вул.Пимоненка, буд.13, корпус 5, ЄДРПОУ 34003340) аванс у розмірі 10000 грн., а також судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя М.О.Любченко