Постанова

від 19.06.2013 по справі 5006/43/53/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5006/43/53/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая № 17" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі№ 5006/43/53/2012 господарського судуДонецької області за позовомДонецького національного університету економіки і торгівлі ім.Михайла Туган-Барановського доТовариства з обмеженою відповідальністю "Столовая № 17" простягнення заборгованості в сумі 27919,70 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.07.2012 у справі №5006/43/53/2012 (суддя Чернова О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Марченко О.А., судді - Радіонова О.О., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2012 у справі №5006/43/53/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Столовая №17" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 121 1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

На підставі договору від 19.10.2005, укладеного з ТОВ "Столовая № 17" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, товариство є Орендарем нерухомого державного майна - нежитлового вбудованого приміщення учбового корпусу №1, загальною площею 361,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, Щорса, 31. Вказана будівля знаходиться на балансі Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського (Балансоутримувач). Майно передано в оренду з метою розміщення кафе для організації громадського харчування студентів та викладачів.

Пунктом 5.8 договору оренди визначено, що обов'язком Орендаря є укладення протягом місяця з Балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат Балансотримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Так, на виконання зазначеного пункту договору, 19.10.2005 між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі ім.Михайла Туган-Барановського та ТОВ "Столовая № 17" укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, за умовами якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі , яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 31, загальною площею 351,4 м 2 , а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором.

Балансоутримувач будівлі зобов`язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими об'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача (п. 2.1.1 договору).

Судами також встановлено, що 19.03.2010 між позивачем (Замовник) та ТОВ "ФСМ 1" (Підрядник) укладено договір підряду №126/10, за умовами якого Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк (163 днів з моменту підписання договору) закінчені роботи: по капітальному ремонту покрівлі учбового корпусу №1, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 31, а Замовник зобов'язався надати Підряднику фронт робіт, прийняти від Підрядника закінчені роботи та оплатити їх. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику визначаються кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Також, 04.10.2010 між позивачем (Замовник) та ВАТ "Підприємство електричних мереж - Енерговугілля" (Підрядник) укладено договір підряду №185, за умовами якого Підрядник зобов'язався прийняти та сплатити капітальний ремонт зовнішнього електропостачання учбового корпуса №1, розташованого за адресою: вул. Щорса, 31. Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 (п.7.1 договору підряду).

Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій досліджено, що роботи за вказаними вище договорами підряду виконані, про що свідчать акти виконаних підрядних робіт за вересень 2010 № 5/1 та за грудень 2010 б/н з яких вбачається надання послуг з капітального ремонту зовнішнього електропостачання та покрівлі. Позивачем виставлені рахунки відповідачу від 23.11.2010 № 1579а (оплата теплопостачання, водовідведення і водопостачання, електроенергії та втрати в ЛЕМ, податок на землю, капітальний ремонт соціально-культурного призначення) та від 20.07.2011 № 197б (капітальний ремонт), однак доказів оплати цих рахунків матеріали справи, як встановлено судами попередніх інстанцій, не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як вірно вказано судами, позивач послався на невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 19.10.2005 щодо відшкодування витрат позивача по виконанню капітального ремонту будівлі в сумі 27919,70грн., виходячи з розрахунку пропорційно до займаної відповідачем площі в орендованій будівлі.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з положень ч. 2 ст.776 ЦК України, ч. 2 ст. 18 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд вказав на помилковість висновку першої інстанції та скасував рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог з тих підстав, що п. 1.1 договору про відшкодування витрат Балансоутримувача сторони не уточнили обсяги та перелік ремонтних робіт, які підлягають здійсненню позивачем та оплаті відповідачем; щодо здійснених капітальних ремонтів покрівлі та зовнішнього електропостачання по договорам підряду, Балансоутримувач та Орендар дійшли згоди в договорі про відшкодування витрат від 19.10.2005.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на додаткову угоду від 07.12.2011 до договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу від 19.10.2005, за умовами якої сторони змінили п.1.1 вказаного договору, виклавши його у наступній редакції: "Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського м.Донецьк (Балансоутримувач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (ремонт покрівлі, ремонт мереж підведення водопостачання, теплопостачання, електропостачання, каналізації, ремонт місць загального використання), що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 31, загальною площею 351,4 м 2 , а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт (витрати на забезпечення комунальних послуг, на ремонт покрівлі, загальнооб'єктові витрати з ремонту магістралей підведення водопостачання, теплопостачання, електропостачання, каналізації, витрати на ремонт місць загального використання в разі технологічного зв'язку з орендованими площами) пропорційно займаної ним площі в цій Будівлі".

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 2 ст. 18 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 776 ЦК України визначено, що капітальний ремонт майна , переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд встановлено, що матеріалами справи (договори підряду від 19.03.2010 № 126/10, від 04.10.2010 № 185, акти виконаних підрядних робіт за вересень 2010 № 5/1 та за грудень 2010 б/н) встановлено та доведено саме здійснення капітального ремонту покрівлі та зовнішнього електропостачання учбового корпусу № 1 за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 31, тоді як умовами п. 1.1 договору визначено забезпечення Балансоутримувачем та участь Орендаря у витратах, зокрема, ремонту будівлі.

Згідно листа Державного комітету з будівництва та архітектури "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів" від 30.04.2003 № 7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

В свою чергу, ремонт будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що обов'язок щодо відшкодування витрат Балансоутримувача на здійснення саме капітального ремонту будівлі умовами договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу від 19.10.2005 на Орендаря не покладено.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання апеляційного господарського суду на додаткову угоду від 07.12.2011 до договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу від 19.10.2005, колегією суддів не приймається, оскільки, як встановлено судами, роботи по капітальному ремонту виконані в 2010 році, а зазначена угода укладена 07.12.2011. Крім цього, п. 4 угоди визначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання, тобто дія угоди не може поширюватись на відносини, які виникли до її укладення.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на претензію позивача від 21.12.2011 №16/2942, яка надана останнім на виконання вимог суду від 13.11.2012, то зазначеною претензією ним ставилось питання в прохальній частині щодо сплати лише боргу з орендної плати, по оплаті комунальних послуг, по поверненню земельного податку, по збору за спеціальне використання води та по поверненню екологічного податку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая № 17" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі №5006/43/53/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2012 у справі №5006/43/53/2012 залишити в силі.

Стягнути з Донецького національного університету економіки і торгівлі ім.Михайла Туган-Барановського (83050, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 01566057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая № 17" (83050, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 20318253) судовий збір в сумі 860,25 грн. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА