Ухвала

від 20.06.2013 по справі 901/1034/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

20.06.2013Справа № 901/1034/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпайр», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про стягнення 2 297 777 040,00 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ткачук С.В. (довіреність від 04.01.2013 № б/н), Редкозубова О.Є. (довіреність від 15.06.2013 № б/н), Якубов І.С. (довіреність від 25.04.2013 № б/н);

від третьої особи - Степанов А.М. (юрисконсульт, довіреність від 19.02.2013 № б/н)

СУТЬ СПОРУ: 22.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпайр» (далі - позивач, ТОВ «Імпайр») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (далі - відповідач, ТОВ «Кримська водочна компанія»), в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.2013, просить стягнути з відповідача збитки - втрачену вигоду в розмірі 2 297 777 040,00 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою суду від 25.03.2013 (суддя Медведчук О.Л.) порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 13.05.2013 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс».

На виконання розпорядження голови суду від 05.06.2013 № 249 у зв'язку із відпусткою судді Медведчук О.Л. справу № 901/1034/13 передано до провадження судді Янюк О.С., яка ухвалою суду від 06.06.2013 прийняла її до свого провадження. Розгляд справи призначений на 20.06.2013.

04.06.2013 від представника позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 2 297 777 040,00 грн, що знаходяться на всіх рахунках та у вкладах ТОВ «Кримська водочна компанія» в усіх банках та інших фінансових установах, за винятком коштів, необхідних для виплати заробітної плати та сплати податків і обов'язкових платежів. Зокрема, вказує, що ухвалою суду від 11.04.2013 вже накладався арешт на грошові кошти відповідача у межах заявленої до стягнення суми, однак, у подальшому вказані заходи забезпечення позову були скасовані у зв'язку з обмеженням можливості ТОВ «Кримська водочна компанія» своєчасно оплачувати податки та заробітну плату працівникам, про що судом було винесено відповідну ухвалу від 19.04.2013. Зазначає, що невжиття заходів

забезпечення позову у вказаний спосіб може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Розглянувши вищевказану заяву, ураховуючи письмові пояснення представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів ст.ст. 1, 2 ГПК України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суд звертає увагу заявника на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 1, 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанови).

Крім того, суд зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. У даному випадку тягар доказування покладається на заявника. Проте, останнім не надано жодного доказу того, що у відповідача на банківських або інших рахунках у фінансових установах наявні грошові кошти у розмірі ціни позову, та, що невжиття заходів до забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на зазначені кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому зазначене твердження представника позивача є лише припущенням. Аналізуючи заявлені позивачем вимоги, суд також звертає увагу останнього на те, що в матеріалах справи відсутні відомості, з яких можливо встановити розмір грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Кримська водочна компанія», і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Крім зазначеного, суд зауважує, що ухвалою від 19.04.2013 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження основних засобів ТОВ «Кримська водочна компанія» у межах заявленої до стягнення суми, що, на думку суду, забезпечує збалансованість інтересів сторін та дає можливість виконання судового рішення.

Ураховуючи викладене, надана ТОВ «Імпайр» заява є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим суд в її задоволенні відмовляє.

До того ж, слід зазначити, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови.

Керуючись ст.ст. 66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпайр» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя О.С. Янюк