Постанова

від 17.06.2013 по справі 5011-5/3038-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 5011-5/3038-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 26.12.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року

у справі № 5011-5/3038-2012 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Приватного підприємства «Інтерагробізнес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ»

про стягнення 224 481, 26 грн.

за участю представників:

від позивача: Овсієнко Р.М. - пред за дов.,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 року до господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Інтерагробізнес» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» про стягнення 223 812,65 грн., з яких: 148 660,00 грн. боргу, 63 180, 50 грн. штрафу, 6 779, 25 грн. інфляційних втрат та 5 192,90 грн. - 3 % річних (а.с.7-9).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що йому, відповідно до укладеного між ним та ТОВ «Укрспецавтолідер» договору відступлення права вимоги від 28.12.2010 року, перейшло право вимоги від відповідача за договором поставки від 27.05.2010 року, однак, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару за договором поставки від 27.05.2010 року не виконав.

28.03.2012 року позивач подав до суду уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, який фактично в порядку ст. 22 ГПК України є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі з 6 779,25 грн. до 7 447,86 грн. (а.с.27).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-5/3038-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» на користь приватного підприємства «Інтерагробізнес» 148 660 грн. боргу, 11 489, 59 грн. пені, 7 433 грн. інфляційні втрати, 5 192, 90 грн. 3 % річних та судовий збір. В іншій частині позову відмовлено (а.с.62-68).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ», 27.12.2012 року (через місцевий господарський суд), звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року скасувати і прийняти нове.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про час та місце судового засідання, про що свідчить відсутність у матеріалах справи доказів про вручення відповідачу вищевказаних ухвал місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.06.2013 року.

В судовому засіданні 03.06.2013 року оголошено перерву до 17.06.2013 року.

Представник апелянта в у судове засідання 17.06.2013 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.06.2013 року та у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

27.05.2010 року між ТОВ «Армада ГМБХ» (відповідач у справі, покупець за договором) та ТОВ «Укрспецавтолідер» (постачальник за договором) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити борошно (товар) згідно додаткових угод, що є невід'ємними частинами даного договору (а.с.12-13).

27.05.2010 року відповідач у справі та ТОВ «Укрспецавтолідер» підписали додаткову угоду № 1 до договору поставки від 27.05.2010 року (а.с.14), в якій визначили, що загальна вартість товару, що поставляється на умовах договору та додаткової угоди складає 148 660, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 24 776, 67 грн. (п.1); оплата за поставлений товар здійснюється до 31.12.2010 року з дати поставки товару по банківським реквізитам постачальника. Датою поставки вважається дата, вказана у видатковій та податковій накладних постачальника. Попередня оплата за товар дозволяється (п.3).

Факт поставки товару відповідачу на суму 148 660 грн. підтверджується представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 27052 від 27.05.2010 року на суму 42 000 грн., № 01061 від 01.06.2010 року на суму 35 469 грн., № 07061 від 07.06.2010 року на суму 37 000 грн., № 08061 від 08.06.2010 року на суму 34 200 грн. (а.с.15-17), які підписано з боку постачальника та покупця повноважними представниками, підписи яких скріплені штампом відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2010 року між ТОВ «Укрспецавтолідер» (цедентом за договором), позивачем (цесіонарієм за договором) та відповідачем (боржником за договором) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (а.с.10-11), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Укрспецавтолідер» передав ПП «Інтерагробізнес» (позивачу) в повному обсязі свої права кредитора за договором поставки борошна від 27.05.2010 року, укладеного між ТОВ «Укрспецавтолідер» та ТОВ «Армада ГМБХ» (відповідачем) та на загальну суму 148 660,00 грн. Трьохсторонній договір підписано сторонами без заперечень.

Пунктом 2.1. договору відступлення права вимоги встановлено, що право кредитора за договором поставки борошна від 27.05.2010 р. є переданим цесіонарію з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п.5.1. договору цесії передбачено, що цей договір та договір поставки борошна від 27.05.2010 року діють до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Відповідальність сторін за договірними зобов'язаннями по договору поставки борошна від 27.05.2010 р. визначена договірними умовами зазначеного договору ( п. 7.2 Договору цесії).

Згідно з п.7.3. договору цесії з моменту підписання цього договору цесіонарій та боржник мають право самостійно визначити межі відповідальності за договором поставки борошна від 27.05.2010 року.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Нормами ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку договір укладено за участю боржника.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору цесії, він набув права вимоги боргу від відповідача, який отримав товар в сумі 148 660 грн., однак, у встановлені строки не оплатив його вартості, відтак борг відповідача перед позивачем становить 148 660 грн., що доведено належними доказами у справі.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 148 660 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 63 180,50 грн. за порушення строків оплати за період з 01.01.2011 року по 29.02.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (штраф, пеня).

Пунктом 9.1. договору поставки встановлено, що покупець за даним договором несе відповідальність за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар, передбаченого в додаткових угодах до цього Договору, покупець сплачує штраф в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок суду першої інстанції щодо невірного визначення сторонами правової природи передбачених штрафних санкцій у вигляді 0,1% за кожний день прострочення платежу, як штраф, оскільки зі змісту наведеної правової норми вбачається, що саме пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, відтак, пунктом 9.1. договору поставки сторони передбачили саме нарахування пені.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені та вважає за правомірне нарахування пені в сумі 11 489,59 грн., оскільки розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 7 447,86 грн. та 5 192,90 грн. - 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 7 433,00 грн., та задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 5 192,90 грн.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, суд не повідомив належним чином відповідача про час та місце судового засідання, та відсутність у матеріалах справи доказів про вручення відповідачу ухвал місцевого господарського суду, у зв'язку з чим порушено його право на захист, не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 14.03.2012 року призначено до розгляду справу № 5011-5/3038-2012 на 29.03.2012 року (а.с.3-4).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2012 року розгляд справи відкладено на 19.04.2012 року (а.с.53-54).

Вищевказані ухвали були направлені відповідачу за адресою ТОВ «Армада ГМБХ» - 04123, м.Київ, вул.Світлицького, 35.

Як вбачається із витягу є ЄДР (а.с.57-58), місцезнаходження відповідача є саме: 04123, м.Київ, вул.Світлицького, 35.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, місцевий господарський суд здійснив всі необхідні дії щодо повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору та надання сторонам рівного права на захист своїх інтересів, тому порушення норм процесуального права колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-5/3038-2012 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-5/3038-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-5/3038-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-5/3038-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.