Постанова

від 20.06.2013 по справі 5023/4519/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 5023/4519/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бойко Д.В. (свідоцтво №47 від 20.04.05), Дергачов В.С. (довіреність б/н від 10.09.13)

відповідача - Яковенко В.О. (довіреність б/н від 14.09.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1691 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.13 у справі № 5023/4519/12

за позовом Приватного підприємства "Полімерізолмаш", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", с.Пашківці Хмельницького району Хмельницької області

про визнання недійсним патенту

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.13 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним деклараційний патент України №25253 на корисну модель "Виріб для теплової обробки харчових продуктів". Стягнуто з відповідача на користь позивача 12000,00 грн., сплачених за проведення судової експертизи, та 1660,70 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП "Полімерізолмаш", посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 19.06.13 відповідачем надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що ТУ У 25.2-31521894-003-2004, які долучені місцевим господарським судом до матеріалів справи та використані в експертному дослідженні при проведенні судової експертизи, є об'єктом авторського права (як технічний твір) та становлять комерційну таємницю ТОВ «Екопласт», а тому не можуть бути визнані належним доказом.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопласт", належать виключні майнові права інтелектуальної власності на корисну модель "Виріб для теплової обробки харчових продуктів" на підставі деклараційного патенту України №25253 від 25 липня 2007 року, виданого на підставі заявки відповідача № u 2007 02023 від 26 лютого 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що зазначений деклараційний патент відповідача не відповідає вимогам патентоздатності корисних моделей і порушує права і законні інтереси позивача вільно і без обмежень використовувати об'єкти, що містять окремі ознаки зазначені у вказаному деклараційному патенті № 25253.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі).

Вимоги до формули винаходів (корисних моделей) визначені у Правилах складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року №22.

Згідно з п. 7.1.1. вказаних вище Правил, формула винаходу (корисної моделі) призначена для визначення обсягу правової охорони, яка надається патентом. При цьому, відповідно до п. 7.1.2. вищезазначених Правил, формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його (її) суть і викладатися ясно та стисло.

В свою чергу, відповідно до п. 6.6.1. Правил, суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом в ході розгляду справи на підставі системного аналізу вищенаведених нормативних актів, правомірно зроблено висновок про те, що обсяг правової охорони корисної моделі визначається її формулою, яка має містити в собі всі суттєві ознаки такої корисної моделі.

Як вбачається з матеріалів справи, формула корисної моделі Відповідача за деклараційним патентом №25253 викладена наступним чином: " 1. Виріб для теплової обробки харчових продуктів, що виконаний у вигляді пакета, який відрізняється тим, що по його довжині, ближче до краю, виконані крізні отвори для виходу пари, які мають невеликий розмір, а всередині виробу або ззовні додатково вміщена стрічка для зав'язування, яка має довжину виробу і закріплена до дна виробу з можливістю відривання, причому виріб та стрічка для зав'язування виконані з термостійкої плівки. 2. Виріб за п. 1, який відрізняється тим, що виріб виконаний у вигляді рукава, довжина якого значно більша за його висоту, а сторони з'єднані між собою тільки по довжині".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

При цьому умови патентоздатності корисних моделей визначені ч. 2 ст. 7 вказаного вище Закону України, згідно з якою корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

В свою чергу, відповідно до ч. 3,4 ст. 7 зазначеного вище Закону, винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Таким чином, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено та сторонами в ході апеляційного провадження не заперечувалося, що для встановлення відповідності корисної моделі такій умові патентоздатності як новизна, необхідно встановити, чи не стала сукупність суттєвих ознак корисної моделі, викладена в її формулі, загальновідомою в світі до дати подання заявки на таку корисну модель, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

У зв'язку з тим, що встановлення вказаних вище обставин потребувало спеціальних знань в галузі інтелектуальної власності, місцевим господарським судом було призначено експертизу в галузі інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в ході розгляду справи судом першої інстанції заперечував проти направлення справи на експертизу до вищевказаного інституту, посилаючись зокрема на п.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.12 №4, яким передбачено, що експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Тобто, на думку відповідача, проведення експертизи мало бути доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Разом з тим, в ухвалі від 29.01.13, якою було призначено судову експертизу, місцевий господарський суд зазначає, що листом від 24.01.13 за №2/205 (т.3, а.с.28) Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса повідомив про відсутність спеціалістів у сфері інтелектуальної власності з експертної спеціальності 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» у Харківському НДІСЕ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обрання відповідної судово-експертної установи є правом суду, тоді як відповідачем не надано належного правового обґрунтування своїм запереченням. Зокрема, ТОВ Екопласт у додаткових поясненнях від 08.11.12, наданих суду першої інстанції (т.2, а.с.50), посилається на пункт 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, в редакції, що станом на 29.01.13, тобто на дату винесення ухвали про призначення судової експертизи, втратила чинність. При цьому копію вищевказаних додаткових пояснень відповідачем додано до апеляційної скарги, без обґрунтування, яким чином вказаний документ може свідчити про неналежну оцінку доказів місцевим господарським судом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано доручено проведення експертизи саме Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України - оскільки співробітники даного інституту, які здійснюють експертні дослідження та судову експертизу, є судовими експертами, атестованими Центральною експертною кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності.

На вирішення експертизи було поставлено питання: "Чи стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на корисну модель №u 2007 02023 від 26 лютого 2007 року, сукупність суттєвих ознак корисної моделі за деклараційним патентом України №25253, виходячи з матеріалів справи №5023/4519/12?".

У Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №870 від 11 березня 2013 року вказаної вище експертної установи було встановлено наступне: "Виходячи з матеріалів справи №5023/4519/12, сукупність суттєвих ознак корисної моделі за деклараційним патентом України №25253 стала загально доступною в світі до дати подання заявки на зазначену корисну модель № u 2007 02023 від 26.02.2007 р.".

Таким чином, місцевим господарським судом було обґрунтовано зроблено висновок, що корисна модель відповідача "Виріб для теплової обробки харчових продуктів" за деклараційним патентом України на корисну модель №25253 від 25 липня 2007 року не відповідає такій умові патентоздатності як новизна і, з посиланням на п. "а" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", визнано спірний патент недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника ТОВ «Екопласт» в ході апеляційного провадження, відповідач заперечує проти визнання належним доказом вищевказаного експертного висновку.

Зокрема, апелянт стверджує, що суд залучив до справи та надав для експертного дослідження неналежні та недопустимі докази - а саме, ТУ У 25.2-31521894-003-2004 від «Рукав для запікання з поліетилентерефталатних плівок». При цьому відповідачем не обґрунтовано, в чому саме полягає неналежність та недопустимість вказаного доказу, оскільки ТОВ «Екопласт» не спростовує ні факту наявності вищевказаних технічних умов (що, як вбачається з матеріалів справи, т.3, а.с.38, розроблені та прийняті ТОВ «Екопласт» у 2004 році зі строком дії до 28.07.09), ні ідентичности копії, наданої позивачем до матеріалів справи, оригіналу, який знаходиться у відповідача (на запитання колегії суддів представником відповідача було надано відповідь, що наявні у справі ТУ У 25.2-31521894-003-2004 відповідають у повному обсязі технічним умовам, що знаходяться у ТОВ «Екопласт»).

Посилання відповідача на те, що зазначені ТУ У 25.2-31521894-003-2004 не надсилалися позивачеві СЕС Хмельницької області, та на неналежне засвідчення копії даного документа колегія суддів не вважає підставою для висновку про те, що судовому експерту було надано для дослідження неналежні та недопустимі докази.

Апелянт стверджує, що ТОВ «Екопласт» було позбавлене можливості заперечити проти долучення до матеріалів справи вищевказаних письмових доказів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідчених копій ТУ У 25.2-31521894-003-2004 «Рукав для запікання з поліетилентерефталатних плівок» було надано суду позивачем іще 18.10.12 (т.1, а.с.55), отже відповідач мав досить часу для висловлення заперечень щодо необхідності залучення до матеріалів справи даного доказу, проте в ході провадження в суді першої інстанції ТОВ «Екопласт» не зазначало про те, що вищевказані ТУ У 25.2-31521894-003-2004 не мають значення для вирішення спору і не підлягають залученню до матеріалів справи.

У наданих суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях відповідач, із посиланням на Положення «Про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію», затверджене наказом директора ТОВ «Екопласт» від 27.07.04 №07 зазначає, що вказані у технічних умовах відомості не є загальнодоступними у світі.

Крім того, апелянт у додаткових поясненнях (т.4, а.с.99) посилається на те, що технічні умови, які затверджені підприємством, належать до літературних письмових творів технічного характеру, тому охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права», що, на думку відповідача, відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постановах від 24.05.11 у справі №9/318-10(2/48-09) та від 05.06.08 у справі №39/286.

Проте, як вбачається з вищевказаних постанов (що знаходяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень), предметом судового розгляду були вимоги щодо усунення порушень авторського права, яким охороняються технічні умови, та стягнення компенсації. Зокрема, у постанові від 24.05.11 у справі №9/318-10(2/48-09) зазначено, що для задоволення позовних вимог має значення встановлення факту використання технічних умов у контексті авторського права.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що для вирішення спору в даній справі №5023/4519/12 не є необхідним з'ясування обставин - чи охороняються ТУ У 25.2-31521894-003-2004 «Рукав для запікання з поліетилентерефталатних плівок» Законом України «Про авторське право і суміжні права» - оскільки предмет спору не стосується порушення авторських прав ТОВ «Екопласт» на вищезазначені технічні умови.

Натомість апелянтом, згідно з вимогами статті 33 ГПК України, мало бути надано обґрунтування твердження щодо неналежності та недопустимості доказів, долучених судом першої інстанції до матеріалів справи, при цьому надане обґрунтування повинно відповідати приписам ст.34 ГПК України, якою встановлено вимоги щодо належності і допустимості доказів.

Однак ТОВ «Екопласт» не мотивовано, з яких підстав відповідач вважає, що вищевказані технічні умови не мають значення для справи і чому вимоги позивача повинні підтверджуватися засобами доказування, до яких не належить вищевказане ТУ У 25.2-31521894-003-2004 «Рукав для запікання з поліетилентерефталатних плівок»

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач отримав копію вищевказаних технічних умов у спосіб, що суперечить чинному законодавству. На думку колегії суддів, наявність у позивача даної копії додатково підтверджує факт можливості доступу до ТУ У 25.2-31521894-003-2004, який без належного обґрунтування заперечує відповідач.

За таких обставин лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України без номера і дати, на який посилається відповідач (т.4, а.с.104) і яким представникові ТОВ «Екопласт» адвокату Кузьмич Т.Є. було відмовлено у наданні копій ТУ У 25.2-31521894-003-2004, що знаходяться у самого ж відповідача,ТОВ «Екопласт», колегія суддів також не вважає переконливим аргументом щодо визнання вищевказаних технічних умов неналежним та недопустимим доказом.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що ТУ У 25.2-31521894-003-2004 «Рукав для запікання з поліетилентерефталатних плівок» були визнані судовими експертами документом, що містить опис технічних рішень, які протиставляються корисній моделі за деклараційним патентом України №25253. Посилання апелянта на відсутність інших доказів спростування новизни оспорюваного патенту колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки відповідачем не наведено мотивованих доводів (із посиланням на відповідні норми чинного законодавства) щодо обов'язкової наявності не одного, а кількох доказів спростування новизни патенту для визнання його недійсним.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено наданий відповідачем доказ, а саме - Висновок експертизи щодо умов патентоздатності від 24.12.10 №5735/ЗУ/10, складений експертом ДП «Український інститут промислової власності» за клопотанням ТОВ «Екопласт» (т.1, а.с.90).

Відповідно до ч.2 ст.43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Надаючи оцінку вищевказаному доказу, колегія суддів зазначає, що в процесі перевірки новизни корисної моделі за деклараційним патентом України №25253, результати якої викладено у вищевказаному Висновку ДП «Український інститут промислової власності», не було прийнято до уваги ТУ У 25.2-31521894-003-2004, які досліджувалися експертами в ході судової експертизи у даній справі (про що зазначено у висновку судової експертизи від 11.03.13).

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви (зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.12 №4). Колегія суддів враховує, що вищевказаний Висновок ДП «Український інститут промислової власності» від 24.12.10 був наданий на підставі заяви відповідача, причому за межами судового провадження у справі (яке було порушено у жовтні 2012 р.).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано прийнято до уваги більш повний висновок, складений фахівцями, які мають кваліфікацію судових експертів (що відповідає правовій позиції, викладеній у п.6.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» від 23.03.12 №5).

Таким чином, твердження апелянта про відповідність деклараційного патенту №25253 умовам патентоздатності, що ґрунтуються виключно на вищевказаному висновку ДП «Український інститут промислової власності» від 24.12.10, колегія суддів не вважає переконливими аргументами - з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що висновок судової експертизи №870 від 11.03.13 був залучений до матеріалів справи 18.03.13. Як вбачається з клопотання від 08.04.13 (т.3, а.с.132), представник ТОВ «Екопласт» ознайомився з матеріалами справи 08.04.13 та зняв копії деяких її матеріалів, у тому числі, висновку судової експертизи (т.3, а.с. 79 - 94) - тобто відповідач був обізнаний зі змістом вказаного висновку і мав досить часу для підготовки та надання суду доказів на підтвердження своєї позиції у справі, однак таких доказів ним не було надано.

Зокрема, як вбачається з письмових та усних пояснень представника ТОВ «Екопласт», за отриманням доказів, що, на його думку, мають значення для справи - листів Державної санітарно-епідеміологічної служби України (т.4, а.с.103) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (т.4, а.с.104) - представники відповідача зверталися у травні 2013 року, тобто вже після прийняття судом оскаржуваного рішення від 26.04.13. При цьому відповідачем не зазначено, які обставини перешкодили йому здійснити вказані дії раніше.

Тому твердження апелянта - зокрема, про те, що він був позбавлений можливості оскаржити висновок судової експертизи №870 від 11.03.13 - колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Щодо посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом правил виключної підсудності, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані питання були досліджені Харківським апеляційним господарським судом в ході розгляду апеляційної скарги ТОВ «Екопласт» на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.13 у даній справі про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи №5023/4519/12 за підсудністю до господарського суду м.Києва, та постановою від 08.04.13 (т.3, а.с.143) залишено оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дану постанову мотивовано зокрема відсутністю у ТОВ «Екопласт» правових підстав для заявлення клопотань про передачу справи за підсудністю до господарського суду м.Києва.

Враховуючи, що вищевказана постанова від 08.04.13, відповідно до ч.3 ст.105 ГПК України, набрала законної сили з дня її прийняття та не була оскаржена і скасована в касаційному порядку - колегія суддів вважає безпідставним наведення відповідачем в апеляційній скарзі на рішення суду від 26.04.13 аргументів, яким судом апеляційної інстанції вже було надано відповідну оцінку та визнано їх необґрунтованими.

Заявник апеляційної скарги посилається також на те, що місцевий господарський суд вийшов за рамки заявлених позовних вимог та припинив провадження у справі в частині визнання деклараційного патенту України на корисну модель №25253 недійсним повністю, про що зазначено в ухвалі від 22.04.13 та в останньому абзаці сторінки 2 оскаржуваного рішення.

Стосовно вищевказаних тверджень колегія суддів зазначає, що вони зроблені при довільному тлумаченні змісту ухвали суду першої інстанції від 22.04.13 та рішення від 26.04.13. Як вбачається зі змісту вищевказаних судових актів, позивачем було заявлено та місцевим господарським судом прийнято відмову від позову лише в тій частині позовних вимог, що були пред'явлені до Державної служби інтелектуальної власності (заяви ПП «Полімерізолмаш» про часткову відмову від позову від 26.11.12, т.2, а.с.73, про уточнення позовних вимог від 18.12.12, т.2, а.с. 149).

У відзиві на апеляційну скаргу та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні 19.06.13, позивач обґрунтовано, із посиланням на вищевказані матеріали справи та на зміст оскаржуваного рішення суду, зазначає, що ПП «Полімерізолмаш» не відмовлявся від своєї вимоги про визнання деклараційного патенту України на корисну модель №25253 недійсним повністю і що суд розглянув позовну заяву виключно в межах позовних вимог (з урахуванням їх уточнень).

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом приписів ст.83 ГПК України, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем доведено належним чином обґрунтованість позовних вимог, місцевим господарським судом згідно з вимогами чинного законодавства призначено судову експертизу (висновок якої правомірно прийнято як належний доказ у справі) та задоволено позовні вимоги із посиланням на відповідні норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження, які стосуються суті спору між сторонами, зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права - незважаючи на те, що апеляційним господарським судом було в повному обсязі надано учасникам процесу можливість для висловлення своєї позиції у справі та надання додаткових доказів, що з поважних причин не були надані суду першої інстанції.

Зокрема, суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.05.13 задовольнив клопотання відповідача та відновив пропущений строк подання апеляційної скарги; учасників процесу було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, досліджено та долучено до матеріалів справи всі надані ними письмові пояснення та докази. Однак, як уже зазначалося, відповідачем не було надано доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду стосовно суті спору.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом вимог процесуальних норм щодо належного повідомлення сторін про час та місце засідання суду дійсно підтверджуються матеріалами справи. Так, ухвалою суду від 22.04.13 (т.3, а.с.148) розгляд справи було призначено на 26.04.13. Копію вказаної ухвали відповідачем було отримано лише 30.04.13, тобто після судового засідання, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку (т.3, а.с.168). При цьому судом першої інстанції не було вжито заходів для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у будь-який інший спосіб (телефонограма, електронний лист тощо), незважаючи на наявність у матеріалах справи інформації про номери телефонів (факсів) та про електронну адресу ТОВ «Екопласт» (т.3, а.с.137).

Таким чином, справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутністю відповідача, ТОВ «Екопласт», не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду. Вказане порушення норм процесуального права, відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення має бути скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову - з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.13 у справі №5023/4519/12 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.13 у справі №5023/4519/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним повністю деклараційний патент України №25253 на корисну модель "Виріб для теплової обробки харчових продуктів".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт» (31300, Хмельницький район Хмельницької області, село Пашківці, код ЄДРПОУ 31521894) на користь Приватного підприємства «Полімеризолмаш» (61047, м. Харків, вул. Мохнацька, 132, код ЄДРПОУ 34953051) 12 000,00 грн. - сплата за проведення судової експертизи та 1 660,70 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписано 20.06.13

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.