Постанова

від 20.06.2013 по справі 5023/5180/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5023/5180/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О. за участю представників: позивачаКарімова О.В., дов. від 01.10.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.04.13 у справі№5023/5180/12 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" простягнення 608 742,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" про стягнення суми боргу за договором підряду №4 від 15.03.12 у розмірі 314 867,00 грн. та пені у розмірі 31 786,70 грн., а також боргу за договором підряду №59 від 23.04.12 у розмірі 178 701,02 грн. та пені у розмірі 111 688,14 грн. Позов вмотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами підряду, укладеними з Приватним підприємством "Раіком" та Приватним підприємством "Стройбелмаш" щодо оплати за виконані роботи; право вимоги сплати вказаної заборгованості та санкцій, передбачених договорами підряду, позивач отримав на підставі договорів відступлення права вимоги. Позов обґрунтовано приписами статей 509, 510, 512, 514, 525-527, 546, 610, 612, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.12 у справі №5023/5180/12 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" суму боргу за договором підряду №4 від 15.03.12 у розмірі 314867,00 грн. та пеню у розмірі 31786,70 грн.; суму боргу за договором підряду №59 від 23.04.12 у розмірі 178701,02 грн. та пеню у розмірі 111688,14 грн.; суму судового збору у розмірі 12734,85 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" на користь Державного бюджету України 6,00 грн. судового збору. Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції визнав встановленим факт виконання робіт за договорами підряду та зазначив, що факт їх виконання підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, які підписані відповідачем та завірені печаткою без будь-яких зауважень, натомість, доказів здійснення оплати за виконані роботи матеріали справи не містять.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.13 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 у справі №5023/5180/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" 6370,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт не є належними доказами на підтвердження виконаних робіт.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 202, 204, 526, 837 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 181 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 06.06.13 та 13.06.13 оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.13 та 13.06.13 брав участь представник відповідача Ткаченко І.В.

20.06.13 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 111 8 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що у судовому засіданні 06.06.13 та 13.06.13 двічі оголошувалась перерва, колегія судів не вбачає підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено судами, 15.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія" (замовник) та Приватним підприємством "РАІКОМ" (підрядник) було укладено договір підряду №4, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з встановлення міжкімнатних та сантехнічних дверей з врізанням механізмів і установкою ручок на об'єкті замовника, що розташований за адресою: м. Харків, пр-т 50 річчя СРСР 56. Пунктом 2.2 договору погоджено, що комплекс робіт вважається виконаним у повному обсязі після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) і оплати замовником виконавцю вартості за другий етап. Відповідно до Додатку № 1 до договору підряду № 4 від 15.03.2012 договірна ціна становить 314867,00 грн.

Також установлено, що 23.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія" (замовник) та Приватним підприємством "СТРОЙБЕЛМАШ" (підрядник) було укладено договір підряду №59, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання здійснити реконструкцію 1 та 4 поверхів готелю, що розташований за адресою: м. Харків, пр-т 50 річчя СРСР 56. Пунктом 2.2. договору погоджено, що вартість будівельних робіт становить 600 000,00 грн. За змістом пункту 3.1 договору розрахунки за договором здійснюються замовником на розрахунковий рахунок виконавця по актам виконаних робіт (форми КБ-2В, КБ-3). Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що попередня оплата складає 10% вартості першого етапу робіт. Остаточна оплата кожного етапу робіт здійснюється упродовж 5 днів після підписання акта виконаних робіт цього етапу.

Установлено судами і те, що 05.10.2012 між Приватним підприємством "РАІКОМ" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором підряду №4 від 15.03.2012, укладеним між Приватним підприємством "РАІКОМ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія".

Крім того, 05.10.2012 між Приватним підприємством "СТРОЙБЕЛМАШ" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором підряду № 59 від 23.04.2012, укладеним між Приватним підприємством "СТРОЙБЕЛМАШ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія".

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

За приписами статті 514 Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Кодексу унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" заборгованості за Договором №4 від 15.03.12 у розмірі 314 867,00 грн. та пені у розмірі 31 786,70 грн., а також заборгованості за Договором №59 від 23.04.12 у розмірі 178 701,02 грн. та пені у розмірі 111 688,14 грн., право вимоги щодо якої позивач отримав на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд установив, що роботи за договорами підряду №4 від 15.03.12 на загальну суму 314867,00 грн. та за договором №59 від 23.04.12 на загальну суму 178 701,02 грн. були виконані у повному обсязі, однак, оплату за виконані роботи Товариство з обмеженою відповідальністю "Австрія" не здійснило, факт наявності вказаної заборгованості установлено матеріалами справи.

Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за договорами №4 від 15.03.12 та №59 від 23.04.12 не є належними та допустимими доказами на підтвердження виконаних робіт, оскільки не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

За приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Кодексу унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом частини 4 статті 882 Кодексу, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено місцевим господарським судом, факт виконання робіт підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі виконаних робіт та довідками про вартість робіт, підписаними підрядниками та замовником та скрапленими їх печатками. Доказів оплати за виконані роботи матеріали справи не містять. Об'єми виконаних робіт за договором №4 від 15.03.12 підтверджено також відміткою інженера технічного нагляду І категорії Литвина В.І. на акті приймання-передачі виконаних будівельних робіт за травень 2012 року.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами №4 від 15.03.12 на загальну суму 314867,00 грн. та №59 від 23.04.12 на загальну суму 178 701,02 грн.

Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог у відповідній частині.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, в той же час рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" заборгованості за договорами №4 від 15.03.12 на загальну суму 314867,00 грн. та №59 від 23.04.12 на загальну суму 178 701,02 грн. підлягає залишенню без змін.

При цьому колегія суддів зазначає, що за приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, наведеним обставинам та правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин судами надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі. В порушення приписів частини першої статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд не перевірив обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування сум пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Залишено судом поза увагою також і розмір пені за договором №4 від 15.03.12, заявлений позивачем до стягнення.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. З огляду на викладене, справа в частині стягнення пені за договором №4 від 15.03.12 у розмірі 31786,70 грн. та за договором №59 від 23.04.12 у розмірі 111688,14 грн. підлягає скеруванню до суду першої інстанції для нового розгляду у відповідній частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.13 у справі №5023/5180/12 господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" пені за договором №4 від 15.03.12 у розмірі 31786,70 грн. та пені за договором №59 від 23.04.12 у розмірі 111688,14 грн. скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 у даній справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова компанія "Столиця" 4935,70 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Харківської області.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець