Рішення

від 06.06.2013 по справі 906/403/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2013 р. Справа № 906/403/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Ляхов О.В., довіреність № 3793-О від 18.10.12, предст. ПАТ КБ "Приватбанк" Філії "Житомирське регіональне управління"

від відповідача: Пасічник А.Й., довіреність №5 від 12.07.12, предст. ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод"

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі з оголошеною у ньому перервою 03.06.13 року в порядку ст. 77 ГПК України справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" (м. Радомишль, Житомирська область) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави та передачу предмета застави в заклад

18 березня 2013 року позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" ( м. Дніпропетровськ) пред'явлено позов до відповідача Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" ( м. Радомишль Житомирської області) про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави та передачу предмета застави в заклад у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору №45-07 від 16 червня 2007 року.

В обгрунтування позовних вимог, позивач доводив, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07.08.12року у справі № 0604/2-56/12 за позовом банку до відповідача та поручителя фізичної особи Романюка М.Ф. , залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.12.2012 року, стягнуто солідарно на користь банку заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 1 891038,36 грн. До стягнення боргу за кредитним договором в судовому порядку, банк звертав стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса від 02.12.2008 року за реєстровим № 21416, однак рішенням господарського суду Житомирської області від 19.11.12року у справі № 17/5007/890/12 останній визнано таким , що не підлягає виконанню. За наведених обставин, банк в порядку ст. 590 ЦК України, ч.ч. 1 та 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ч.6 ст. 20 Закону України "Про заставу" просить за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 891038,36 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки (адміністративну будівлю (літера № А), загальною площею 2457,9 м. кв., будівлю механічного цеху (літера №В), загальною площею 4095,1 м. кв з усіма їх приналежностями ) та на предмет застави ( станки, верстати, обладнання в загальній кількості 61 одиниць ), які розташовані по вул. Самоплавського , 29 у м. Радомишль Житомирської області шляхом надання права ПАТ КБ "Приватбанк" на його продаж з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки та застави за початковою ціною 1103142,61 грн. (в частині предмету іпотеки). Одночасно з посиланням на ст. ст. 24 та 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", банк просить за рішенням суду передати йому в заклад шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно ( станки, верстати, обладнання в загальній кількості 61 одиниць).

До початку розгляду справи по суті в засіданні 15.04.13р. представник відповідача наполягав надати належну правову оцінку документам, що уповноважують Ляхова Олександра Валерійовича представляти позивача ПАТ КБ "Приватбанк" у господарському суді, зокрема, в частині права підпису позовної заяви від імені юридичної особи

В засіданні суду 17.05.13р. господарський суд , на підставі поданих позивачем доказів, не знайшов підстав для застосування у справі процесуального механізму залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті в засіданні 14.05.13р. позивач не скористався правом подати заяву про зміну предмету або підстав позову, відповідач , відповідно, зустрічний позов.

Господарський суд в засіданні суду 14.05.13р. перейшов до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в засіданні суду 14.05.13р. заявив усне клопотання про зупинення провадження у цій справі на час здійснення касаційного провадження у цивільній справі № 2-56/12.

Представник позивача проти заявленого клопотання представника відповідача заперечив.

Суд відхилив клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в засіданні 14.05.13р. в усній формі заявив та в засіданні 17.05.13 року подав в письмовій формі заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, застави та передачу предмета застави в заклад тривалістю у три роки , з посиланням на відсутність між сторонами письмового договору про збільшення встановленого законом строку загальної позовної давності за такими вимогами.

Представник позивача проти викладених у заяві доводів заперечив, вважає, що початок перебігу строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави представник відповідача визначає неправильно, оскільки останній розпочав свій перебіг з 15.06.10р. - з дня коли мало бути виконано зобов'язання з повернення кредиту. Окрім того, оскільки сторони у Кредитному договорі збільшили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків , винагороди, неустойки до 5 років, тому позов вчинено в межах його перебігу. Окрім того, строк позовної давності почався заново, оскільки відповідач вчинив дії щодо визнання боргу, сплативши 26.04.13 р. та 15.05.13р. кошти в сумі 100 000,00 грн. За наведеного вважає доводи відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави безпідставними ( а с. 66-67 Т.2).

Представник відповідача в засіданнях 17.05.13 року та 27.05.13р. заявляв усне клопотання припинити провадження у справі за відсутності предмету спору , з посиланням на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки та застави буде здійснюватись ДВС Радомишльського РУЮ в ході примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-56/12, якщо останнє не буде скасоване в касаційному порядку, що виключає необхідність ухвалення з цього питання рішення суду.

У письмовому відзиві на заявлене представником відповідача клопотання , представник позивача заперечує обгрунтованість останнього , оскільки вважає , що предмет спору - заборгованість за кредитним договором - не припинив своє існування ( а.с. 67 Т.2).

Суд відхилив клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі.

Представник відповідача в засіданні 03.06.13р. повторно заявив письмове клопотання зупинити провадження до завершення касаційного розгляду в цивільній справі № 2-56/12; припинити провадження за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України ; відмовити у задоволенні позову за приписами ст. 61 Конституції України, оскільки відповідач не може бути двічі притягнутий в судовому порядку до відповідальності за порушення одного й того ж зобов'язання як за рахунок коштів, так і за рахунок свого майна.

В засіданні суду 06.06.13 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд їх задовольнити, що зафіксовано в формулярі (протоколі) судового засідання. Представник відповідача, відповідно, проти позову заперечив , просить у задоволенні останнього відмовити за спливом строку позовної давності та в силу ст. 61 Конституції України.

З метою повного та всебічного встановлення всіх обставин спору, господарський суд:

- ухвалами від 17.05.13р. та 27.05.13 року витребував необхідні для вирішення спору докази у Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, Реєстраційної служби Радомишльської РУЮ Житомирської області, приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойка В.М. , Державного реєстратора Радомишльської РДА, Радомишльської державної нотаріальної контори, Головного управління статистики в Житомирській області та ВДВС Радомишльського РУЮ;

- ознайомився з матеріалами справи господарського суду № 17/5007/890/12.

Ухвалою від 17.05.13 року строк вирішення спору продовжено по 03.06.13р.

Ухвалою від 27.05.13р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну податкову інспекцію у Радомишльському районі ( м. Радомишль ).

Ухвалою від 03.06.13р. замінено третю особу на процесуального правонаступника - Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби (м. Малин).

В засіданні суду 03.06.13року оголошено перерву до 06.06.13року для дослідження поданих сторонами спору в засіданні 03.06.13 року додаткових доказів.

Після оголошеної в засіданні перерви, представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2007 року Приватбанк , іменований в подальшому "Банк" в особі директора філіалу "Житомирське регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" Сиранчука І.Є. з однієї сторони, та Акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод", іменований в подальшому "Позичальник", в особі голови правління Науменко В.І. уклали Кредитний договір № 45-07 ( далі - Кредитний договір) , зокрема, на таких умовах:

- вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія ( п. А.1);

- ліміт кредитного договору - 800 000,00 грн. на фінансування діяльності, та 2 110,89 гривен на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.13 договору (п.А.2);

- строк повернення кредиту, згідно Графіка зменшення поточного ліміту , вказаного у таблиці, яку поділено на дві графи " дата" та "встановлюється поточний ліміт (гривен) ; станом на першу дату ліміт встановлено в розмірі 800 000,00 грн. , на останню - 15.06.2010року - 0,00 грн. (п.А.3) ;

- платіж згідно Графіка зменшення поточного ліміту вважається здійсненим у встановлений строк, якщо сума платежу в повному об'ємі зарахована на рахунок в банку не пізніше дати, вказаної в Графіку (п.А.3);

- строк повернення кредиту зазначений в А.3; зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 2.3.2 та 2.4.1 договору;

- позичальник зобов'язується повернути кредит в строки, встановленні п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 ( п. 2.2.3) сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності з п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору ( п. 2.2.2);

- банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому п.п. 2.2.6 та 2.3.5 шляхом звернення стягнення на заставне майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 (п.2.3.8);

- у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, винагороди , неустойки згідно договору припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути проведені в банківський день, напередодні вихідному або святковому дню ( п. 4.7);

- при непогашенні кредиту в строк, встановлений п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою ( п. 4.10);

- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченій п.п.5.1, 5.2, 5.3 здійснюється на протязі 3 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане позичальником ( п. 5.4);

- строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди , неустойки -пені, штрафів встановлюються тривалістю 5 років ( а.с. 13-16 Т.1).

16 червня 2007 року АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод", як "Іпотекодавець" в особі голови правління Науменко В.І. Та ЗАТ КБ "Приватбанк", як "Іпотекодержатель" в особі начальника відділення "Радомишльське" філії "Житомирське регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк" Яковишена В.А. уклали Договір іпотеки, серед іншого, на таких умовах:

- іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника , що випливають: з повернення, зокрема, кредиту у сумі 800 000,00 грн. у термін відповідно до Графіка зменшення ліміту згідно п. А.3 Кредитного договору, але не пізніше 15 червня 2010 року та сплати інших платежів; з відшкодування витрат іпотекодержателя, пов'язаних, зокрема, з пред'явленням вимоги за Кредитним договором, зверненням стягнення на предмет іпотеки , збитків та штрафних санкцій за іпотечним договором тощо;

- в забезпечення виконання іпотекодавець надав належну йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 21.06.1993 року нерухомість (адміністративну будівлю (літера № А), загальною площею 2457,9 м. кв., будівлю механічного цеху (літера №В), загальною площею 4095,1 м. кв ( далі - предмет іпотеки ).;

- предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності;

- нерухоме майно, зазначене а цьому пункті , передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та знаходиться по вул. Самоплавського І.І. (Руднянська ), 29 у м. Радомишлі;

- іпотека за цим договором поширюється і на частину предмету іпотеки , яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості;

- предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальним розміром 9,5252 га, власником якої є Радомишльська міська рада;

- вартість предмету іпотеки складає 1 103 142,61 грн. ;

- іпотекодавець засвідчує , що на момент укладення цього договору : предмет іпотеки за цим договором належить на праві власності; він має право відчужувати предмет іпотеки; на предмет іпотеки може бути звернене стягнення;

- іпотекодержатель має право: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані; вимагати від іпотекодавця дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки;

- у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п.п. 18.6, 18.8.1 - 18.8.3, 18.9 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої передбачені п.п. 2,4 цього Договору вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення;

- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя , що міститься в цьому договорі ( а.с. 20-22 Т.1).

Договір іпотеки зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, а заборона на відчуження предмету іпотеки - в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек ( а.с. 23-27 Т.1).

16 червня 2007 року АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод", як "Заставодавець" в особі голови правління Науменко В.І. та ЗАТ КБ "Приватбанк", як "Заставодержатель" в особі начальника відділення "Радомишльське" філії "Житомирське регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк"Яковишена В.А. уклали Договір застави № 45-07 ( далі - Договір застави), серед іншого, на таких умовах:

- заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальника , що випливають: з повернення, зокрема, кредиту у сумі 800 000,00 грн. у термін відповідно до Графіка зменшення ліміту згідно п. А.3 Кредитного договору, але не пізніше 15 червня 2010 року та сплати інших платежів; з відшкодування витрат заставодержателя, пов'язаних, зокрема, з пред'явленням вимоги за Кредитним договором, зверненням стягнення на предмет іпотеки , збитків та штрафних санкцій за договором застави тощо;

- предметом цього договору є надання в заставу майна , опис якого зазначений в п. 6 цього договору та у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору;

- предмет застави належить заставодавцю на праві власності , що підтверджується протоколом спільного засідання правління та наглядової ради АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод" № 17 від 17.04.2007р., додатками до нього , інвентарними картками обліку основних засобів, розшифровками основних засобів станом на 01.04.07р.;

- майно (виробниче обладнання) передається в заставу разом з усіма його приналежностями та знаходиться у м. Радомишлі по вул. Самоплавського І.І. ( вул. Руднянська), 29 та на строк дії цього договору залишається у володінні та користуванні заставодавця;

- вартість предмету застави складає 152 060,15 грн. ;

- заставодавець засвідчує, що на момент укладання цього договору : предмет застави належить йому на праві власності; він має право його відчужувати; на предмет застави може бути звернене стягнення;

- заставодержатель має право:

а) звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані; вимагати від заставодавця дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави;

- у разі звернення стягнення на предмет застави згідно з п.п. 15.6, 15.8.1-15.8.3, 15.9 цього договору заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої передбачені п.п. 2. 4 цього Договору вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення;

- у випадку порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором та ( або) зобов'язань за цим договором, предмет застави може бути передано заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами, або шляхом оформлення закладу у вигляді твердої застави із залишенням предмету застави під замком і печаткою сторін;

- звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.6,15.8.1 -15.8.3, 15.9 цього договору , здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору , а також на підставі виконавчого напису нотаріуса. ( а. с. 28-30 Т.1) .

Договір застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( а с. 33 Т.1).

Судом встановлено , що позивач свої зобов'язання з надання кредиту в сумі 800 000,00 грн. виконав у період з 22.06.07р. по 31.07.2007 року включно ( а.с. 83 Т.2).

Відповідач станом на 22.07.2008 року повернув позивачу кредит в загальній сумі 205 000,00 грн. замість обумовлених 225 000,00грн., у зв'язку з чим, 20 000,00 грн. було віднесено банком на прострочений кредит.

Вважаючи своє право порушеним, вперше позивач звернувся з вимогою до відповідача 07.10.2008р. за № 2864 про сплату заборгованості перед банком , розмір якої станом на 06.10.2008 року становив 32400,26 грн., з яких : 20 000,00 грн. - прострочений кредит, 9603,33 грн. - прострочені відсотки , 1615,00 грн. - несплачена комісія, 1181,93 грн. - пеня. Одночасно банк повідомив відповідачу, що станом на цю дату залишок строкового кредиту становить 575 000,00 грн., нарахованих відсотків - 4778,89грн. , строкової комісії - 884,00 грн. ( а.с. 27 Т.3).

У вимозі про усунення порушення, банк також попередив відповідача про те, що в разі непогашення боргу в термін до 20.10.2008 року, ним будуть вжиті заходи з метою примусового погашення заборгованості за рахунок майна позичальника шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та / або шляхом звернення до суду з метою стягнення боргу за рахунок майна поручителя.

Оскільки відповідач вимогу позивача від 07.10.2008р. за № 2864 залишив без задоволення, останній звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Виконавчий напис нотаріуса від 02.12.2008 року за реєстровим № 21416 було вчинено відповідно до розрахунку суми боргу за Кредитним договором станом на 18.11.2008 року, у зв'язку з чим за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна та обладнання було запропоновано задовольнити вимоги позивача на загальну суму 628672,98 грн. , з яких: 575 000,00 грн. - основного кредиту , 20 000,00 грн. - простроченого кредиту, 8152,23 грн. - відсотків по основному кредиту, 18969,99 грн. - відсотків по простроченому кредиту, 4365,06 грн. - винагороди , 2185,70 грн. - пені по простроченому кредиту та відсотках ( а.с. 14-16 Т.3).

На підставі виконавчого напису нотаріуса від 02.12. 2008 року № 214416 ВДВС Радомишльського районного управління було відкрито 12.12.2008 року виконавче провадження № 10519920 та 12.05.2009р. зупинено на підставі ухвали Радомишльського районного суду про зупинення стягнення боргу за виконавчим написом до розгляду справи по суті.

19.04.12 року зазначене виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження , відкритого 18.04.12р. та 25.09.12 року повторно зупинено на підставі п. 4 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі ухвали господарського суду від 10.09.12р. у справі № 17/5007/890/12 ( а. с. 60 Т.1).

02 серпня 2012 року відповідач у справі звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про визнання виконавчого напису нотаріуса від 02.12.2008 року за реєстровим № 21416 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 3 Т.3).

Рішенням господарського суду від 19.11.12 року у справі № 17/5007/890/12 позов відповідача задоволено. Рішення суду набрало законної сили.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 10519920 станом на дату винесення рішення суду у цій справі 06.06.13 року - зупинене відповідно до ухвали господарського суду від 10.09.12р. у справі № 17/5007/890/12 .

18 травня 2009 року позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до відповідача АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод " та поручителя Романюка М.Ф. про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором станом на 06.04.2009 року на загальну суму 697 037,01 грн., з яких : 375 000,00 грн. - строковий кредит, 218 800,00 грн. - прострочений кредит , 3 153,34 грн. - відсотки за користування кредитом; 73846,00 грн. - відсотки за користування простроченим кредитом, 9 528,72 грн. - винагорода; 16 708,95 грн. - пені по простроченому кредиту та відсотках ( а с. 21-22 Т.2).

За цим позовом районним судом було відкрито провадження у цивільній справі № 2-56/12.

Судом встановлено, що станом на 06.04.2009 року відповідачем було повернуто кредит на загальну суму 206 200,00 грн., а станом на 07.09.2011 року на загальну суму 216 200,00 грн.

У травні 2012 року позивач в межах провадження у цивільній справі №2-56/12 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до суми 1 891 038, 36 грн. , розраховану станом на 07.09.2011 року , і зокрема просив стягнути: 583800,00 грн. - простроченого кредиту, 768 944,21 грн. - відсотків за користування кредитом, 26513, 85 грн. - комісії за кредитне обслуговування, 516780,30 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07.08.2012 року у цивільній справі №2-56/12 стягнуто солідарно з АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод" та поручителя Романюка М.Ф борг за кредитним договором на загальну суму 1 891 038, 36 грн. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.11.2012 року рішення суду залишене без змін ( а.с. 34-35 Т.1). Як додатково звернуто судом увагу, на час його прийняття акціонерне товариство закритого типу припинило своє існування внаслідок перетворення в Публічне акціонерне товариство "Радомишльський машинобудівний завод".

В ході вирішення цієї справи судом встановлено, що рішенням районного суду стягнуто з відповідача та поручителя прострочені відсотки в сумі 768 944,21 грн., що 5000,00 грн. більше, ніж у розрахунку позовних вимог. На таку суму прострочених відсотків позивач просить звернути стягнення на заставлене майно за цим позовом.

За виконавчим листом № 2-56/12 , виданим 25.12.12року Богунським районним судом міста Житомира , постановою державного виконавця ВДВС Радомишльського РУЮ Оснача Д.В. відкрито 04.01.13 року виконавче провадження № 35874669 та постановою від 17.01.13 року зупинено відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24.12.12р. про зупинення виконання заочного рішення районного суду від 07.08.12року ( а. с. 91 , 92, 157 Т. 1).

В ході вирішення спору, представник позивача, посилаючись на сплату відповідачем 26.04.13р. та 13.05.2013 року 100 000,00 грн. в рахунок погашення простроченого кредиту, доводив, що останній вчинив дії з переривання строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Представник відповідача заперечив проти прийняття судом вище зазначених доказів як належних, посилаючись на те, що відповідач не міг вчинити ці дії добровільно, оскільки всі його розрахункові рахунки арештовані ВДВС Радомишльського РУЮ, в тому числі, і ті, що відкриті в АТ "Райффайзен банк Аваль" через який платежі були здійснені. Більше того, вважає, що зазначені дії, якщо навіть прийняти їх до уваги, вчинені після спливу строку позовної давності за цими позовними вимогами , а тому не можуть його переривати.

На вимоги ухвали суду орган виконавчої служби підтвердив, що постановами від 22.02.2011 року та 09.08.12 року кошти відповідача арештовані , які надіслано до виконання наступним банківським установам: ПАТ "ВТБ Банк", АТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Банк національний кредит", ПАТ "Приватбанк". Арешт коштів на розрахункових рахунках триває ( а.с. 139 Т.2).

Судом також встановлено, що позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою від 14.09.12року усунути порушення зобов'язань за кредитним договором протягом 30 -ти календарних днів з моменту її отримання на загальну суму 2 038 256,45 грн. , з яких: 583800,00 грн. - прострочений кредит, 861211, 92 грн. - прострочені відсотки , 6437,48 грн. - комісія , 586807,05 грн. - пеня. Одночасно попередив про право звернення стягнення на заставне майно в судовому порядку ( а.с. 17-18 Т.1).

Вимогу позивача відповідачем не виконано ( а. с. 19 Т.1).

В ході вирішення цього спору за даними ЄДРПОУ встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" ( код 00240081) створене як правонаступник Орендного підприємства "Радомишльський машинобудівний завод" ( код 00240081) та 11.07.12року реорганізоване шляхом перетворення , в організаційно - правову форму Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" ( код 00240081).

У Кредитний договір, договори забезпечення та державні реєстри обтяжень нерухомого , рухомого майна та іпотек зміни щодо найменування та організаційно - правової форми відповідача не внесені.

В ході вирішення цього спору судом також встановлено, що згідно Договору від 21.06.1993 року , укладеного Фондом державного майна України та організацією орендарів Орендного підприємства "Радомишльський машинобудівний завод" , до останньої перейшло право власності на майно цілісного майнового комплексу по вул. Руднянській, 29 у м. Радомишль , розташованого на земельній ділянці площею 7,56 га, про що видано Свідоцтвом про право власності від 14.12.1993 року № П-127 ( а. с. 177 Т.1, а. с. 33, 34, 145 Т.2, а.с. 53-56 Т.3).

Як встановлено судом, 10.12.2002 року рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради № 319 вул. Руднянську було переіменовано на вул. Самоплавського І.І. ( а.с. 37 Т.3 на звороті).

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не знайдено зареєстрованих прав суб'єкта Акціонерного товариства закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод " або Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод на будь - яке нерухоме майно , в тому числі , розташоване по вул. Самоплавського І.І. ( колишня вул. Руднянська), 29 у м. Радомишль ( а. с. 88 Т.1, а.с. 43 Т.2).

За даними Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 16.06.07р. та на 28.05.13 року судом встановлено, що об'єкт обтяження ідентифіковано в наступний спосіб "адміністративна будівля та будівля механічного цеху, "А-!" та "В-2", Житомирська область , Радомишльський р., м. Радомишль, вулиця Самоплавського Івана Івановича ім. (вулиця Руднянська), будинок 29, номер за РПВН: 18222585." ( а с. 25, 27 Т.1, а.с. 40,41 Т.2).

Право власності на предмет застави станом на 16.07.07р. підтверджується наявними у справі протоколом спільного засідання правління та наглядової ради АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод" № 17 від 17.04.2007р., додатками до нього , розшифровками основних засобів станом на 01.04.07р. ( а. с. 116 Т.2).

Дослідивши матеріали справи , надавши їх правову оцінку у сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку у позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 589, 590 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", частини першої статті 12 та частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель ( заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін) на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення його вимог шляхом переходу права власності на предмет застави та іпотеки (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Звернення стягнення на предмет застави ( іпотеки) є способом захисту порушеного права кредитора, однак , завжди похідним від основного - про стягнення боргу за основним зобов'язанням, виконання якого , власне, і забезпечує. Навіть за умови договору про те, що кредитор має право звернення стягнення на предмет застави ( іпотеки) у випадках, не пов'язаних із порушенням строків виконання боржником основного зобов'язання ( порушення справи про банкрутство позичальника, прийняття рішення про його реорганізацію, виявлення погіршення стану предмету іпотеки , інше ), здійснити таке право кредитор не зможе самостійно без права вимагати дострокового виконання боржником основного зобов'язання. В такому разі, строк виконання основного зобов'язання позичальника вважатиметься таким, що настав, про що прямо зазначено у ч.2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Зі змісту ч. 2 ст. 589 ЦК України випливає, що звернення стягнення на предмет іпотеки ( застави) кредитор вправі обрати як спосіб захисту порушеного права і в тому разі, коли позичальник порушує зобов'язання зі сплати неустойки, яка сама є видом забезпечення основного зобов'язання (ст.ст. 546 та 549 ЦК України).

Оскільки іпотека (застава) забезпечує виконання зобов'язання , зміст якого визначається не за правилами ст. 509 ЦК України, а ч.2 ст. 589 цього Кодексу, то право звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), в який би спосіб та формі воно не здійснювалось ( за виконавчим написом нотаріуса чи за рішенням суду), виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого іпотекою (заставою) зобов'язання ( ст. 530 ЦК України).

Саме на таких умовах виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки та застави сторони спору домовились у Кредитному договорі та договорах забезпечення.

Позивач , як встановлено судом, станом на 22.07.2008 року вважав своє право порушеним на суму 20 000,00 грн. неповернутого відповідачем чергового траншу кредиту у строк до 20.07.2008 року включно, у зв'язку з чим відніс суму боргу на рахунок простроченого кредиту ( а.с. 27 Т.3).

З врахуванням змісту п. 4.7 Кредитного договору, господарський суд встановив, що транш в сумі 25 000,00 грн. відповідач мав повернути позивачу у строк до 18.07.2008 року включно, оскільки 20.07.2008 року припадало на вихідний день неділю. Тому право позивача за цим платежем кредиту вважається порушеним відповідачем з 19.07.2008 року, а з 22.07.2008 року на суму 20 000,00 грн. у зв'язку з частковою сплатою кредиту в сумі 5 000,00 грн.

Станом на 06.10.2008 року позивач вважав своє право порушеним вже на суму 32400,26 грн., з яких : 20 000,00 грн. - простроченого кредиту, 9603,33 грн. - прострочених відсотків, 1615,00 грн. - несплаченої комісії , 1181,93 грн. - пені.

З врахуванням змісту п.А.8 Кредитного договору та встановлених судом обставин надання позивачем кредиту в період з 22.06.2007 року по 31.07.2007 року включно, то порушення його права на отримання відсотків за користування кредитом у встановлені договором строки виконання виникло значно раніше за 06.10.2008 року , оскільки вже станом на цю дату відсотки на суму 9603,33 грн. вважались простроченими.

Станом на 18.11.2008 року позивач обрав позасудовий спосіб захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за виконавчим написом нотаріуса на 20 000,00 грн. простроченого кредиту та на 575 000,00 грн. строкового кредиту, тим самим, здійснивши одночасно право вимагати дострокового повернення відповідачем кредиту за рахунок предмету іпотеки та застави.

За виконавчим написом нотаріуса звернення стягнення на майно відповідача не відбулося. Визнання виконавчого напису нотаріуса від 02.12.2008 року № 21416 таким , що не підлягає виконанню за рішенням суду доводить неправомірність вжитих позивачем заходів, спрямованих на виконання відповідачем кредитних зобов'язань за рахунок заставного майна. За наслідками вирішення цього спору, господарський суд не може залишити поза увагою також той факт, що звернення стягнення на предмет застави за цим виконавчим документом відбулось також з порушенням вимог статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в редакції, що була чинною до 22.09.2011 року , якою не передбачалось звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За судовим захистом порушеного права на загальну суму 1 891 038,36 грн. з допущеною арифметичною помилкою в сумі прострочених відсотків за користування кредитом 768 944,21 грн. замість 763 944,21 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) позивач звернувся 18 березня 2013 року.

У позовній заяві позивач доводив, що судовим рішенням у цивільній справі № 2-56/12 , що набрало законної сили, встановлено факт заборгованості відповідача за Кредитним договором в сумі 1 891 038,36 грн., який не потребує доказуванню у цій справі.

Однак відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги ( п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( далі - Постанова № 10).

Факт існування порушеного права позивача встановлено рішенням суду у цивільній справі № 2-56/12 та є преюдиціальним для господарського суду.

Однак на підставі встановлених в ході вирішення спору обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави як за спливом позовної давності для звернення до суду з таким способом захисту відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України, так і за недоведеністю права звернення стягнення на майно відповідача для задоволення решти суми безспірного боргу за період в межах строку позовної давності , і зокрема.

Пунктом 5.7 Кредитного договору визначено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом , винагороди , неустойки ( пені, штрафів) за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Наведене доводить , що згідно цієї умови Кредитного договору сторони домовились збільшити загальний строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом та винагороди ( за відкриття позичкового рахунку, за кредитне обслуговування ( інакше - комісія), за управління фінансовим інструментом тощо) та скорочений строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, що дозволяється ст. 259 ЦК України.

Господарський суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що умова п.5.7 Кредитного договору не відповідає вимогам ст. 259 ЦК України з тих підстав, що відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять у м о в и (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться е л е м е н т и різних договорів (змішаний договір). Тому умова про збільшення позовної давності вміщена у п. 5.7 укладеного сторонами Кредитного договору є самодостатньою та однозначно свідчить про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності ( абз. 4 п.3.3 Постанови № 10).

Господарський суд також звертає увагу на те, що пеня (штраф) та іпотека (застава) є видами забезпечення зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому зазначені вимоги завжди є додатковими по відношенню до основних вимог.

За загальним правилом статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Разом з тим, позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо к о ж н о ї додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги , тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме ( абз. 3 п. 5.2 Постанови ВГСУ № 10).

Судом враховується, що оскільки на вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) , які є додатковими, у Цивільному кодексі України не встановлені спеціальні строки позовної давності, тому застосуванню підлягають норми ст. 257 ЦК України про загальну позовну давність у три роки. І в цій частині господарський суд повністю погоджується з доводами представника відповідача.

Укладаючи договори забезпечення сторони спору не скористались правом збільшити загальний строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, тому останній вважається таким, що встановлений законом - три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу , а п о р я д о к її обчислення не може бути змінений за домовленістю сторін.

Вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) не віднесено ст. ст. 263 та 264 ЦК України до обставин, які зупиняють або переривають перебіг строку позовної давності за такими вимогами. Пред'явлення позивачем позову до відповідача та поручителя про стягнення в солідарному порядку боргу за Кредитним договором за рахунок його коштів також не вплинуло на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави). Позивачем не доведено, що відповідач під час перебігу строку позовної давності за цими вимогами вчинив дії про визнання обов'язку виконання зобов'язання за рахунок предмета іпотеки (застави).

Тому, виходячи зі змісту позовних вимог , що є предметом позову, застосуванню підлягає частина 5 ст. 261 ЦК України, згідно якої за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки Кредитним договором визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають ( повернення траншів кредиту, сплати відсотків, комісійної винагороди інше), то позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків, які були порушені відповідачем ( абз. 2 п. 4.2 Постанови № 10).

Так, у Кредитному договорі сторони домовились про те, що строк повернення кредиту, згідно Графіка зменшення поточного ліміту , вказаного у таблиці (п.А.3).

Платіж згідно Графіка зменшення поточного ліміту вважається здійсненим у встановлений строк, якщо сума платежу в повному об'ємі зарахована на рахунок в банку не пізніше дати, вказаної в Графіку (п.А.3). Строк повернення кредиту зазначений в А.3.

Судом встановлено, що станом на першу дату графіку 20.06.07р. встановлено ліміт кредиту у розмірі 800 000,00 грн.; в такому розмірі ліміт залишався незмінним по 20.09.07р. включно. Таким чином, відповідачу було надано відстрочку у його поверненні строком на три місяці.

Перебіг строку сплати відсотків за користування кредитом розпочався значно раніше, у зв'язку з їх нарахуванням з 22.06.2007 року.

З врахуванням вище викладеного, судом встановлено, що згідно Графіку (п.А.3) строк повернення кредиту був наступним:

20.09. 2007 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 780 000,00 грн.,

20.10. 2007 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 760 000,00 грн.,

20.11. 2007 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 740 000,00 грн.,

20.12. 2007 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 720 000,00 грн.,

20.01. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 700 000,00 грн.,

20.02. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 680 000,00 грн.,

20.03. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 660 000,00 грн.,

20.04. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 640 000,00 грн.,

20.05. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 620 000,00 грн.,

20.06. 2008 року - платіж в сумі 20 000,00 грн., кредитний ліміт - 600 000,00 грн.

20.07. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 575 000,00 грн.

20.08. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 550 000,00 грн.

20.09. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 525 000,00 грн.

20.10. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 500 000,00 грн.

20.11. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 475 000,00 грн.

20.12. 2008 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 450 000,00 грн.

20.01. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 425 000,00 грн.

20.02. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 400 000,00 грн.

20.03. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 375 000,00 грн.

20.04. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 350 000,00 грн.

20.05. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 325 000,00 грн.

20.06. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 300 000,00 грн.

20.07. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 275 000,00 грн.

20.08. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 250 000,00 грн.

20.09. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 225 000,00 грн.

20.10. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 200 000,00 грн.

20.11. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 175 000,00 грн.

20.12. 2009 року - платіж в сумі 25 000,00 грн., кредитний ліміт - 150 000,00 грн.

20.01. 2010 року - платіж в сумі 30 000,00 грн., кредитний ліміт - 120 000,00 грн.

20.02. 2010 року - платіж в сумі 30 000,00 грн., кредитний ліміт - 90 000,00 грн.

20.03. 2010 року - платіж в сумі 30 000,00 грн., кредитний ліміт - 60 000,00 грн.

20.04. 2010 року - платіж в сумі 30 000,00 грн., кредитний ліміт - 0, 00 грн.

21.04. 2010 року -15.06.2010р. - платіж 0,00 грн.

При визначенні дати останнього дня строку повернення кожного траншу судом враховується, що за умовами п.4.7 Кредитного договору окремі транші підлягали поверненню раніше , якщо субота та неділя не вважались банківськими днями для банківських установ України, і зокрема: 19.10.2007р., 18.01.2008р. та 18.01.2008 року підлягали сплаті платежі в сумі 20 000,00 грн.; 18.07.2008р., 19.09.2008р., 19.09.2008р., 19.06.2009р., 18.09.2009р. та 18.12.2009р. - в сумі 25 000,00 грн., 19.02.2010р. та 19.03.2010 р. - в сумі 30 000,00 грн.

Заслуговує на увагу у цьому спорі умова п.2.4.1 Кредитного договору про те, що відповідач лише зі згоди банку мав право здійснити дострокове ( як повне, так і часткове) погашення кредиту. Тому навіть за наявності у нього коштів, достатніх для проведення повного розрахунку з банком за тілом кредитом та іншими зобов'язаннями, банк мав право не погодитись на дострокове виконання зобов'язання ( ст. 531 ЦК України).

Отже, з врахуванням вище викладеного, господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави вираховується відносно кожної частини вимоги окремо. Тобто, перебіг позовної давності за першим неповернутим платежем в сумі 25 000 , 00 грн. до 20.07.2008 року розпочався з 21. 07. 2008 року та сплинув 22.07. 2011 року , оскільки останнім день строку позовної давності було - 21.07.2011 року і так щодо кожного наступного платежу. При цьому, господарський суд залишає навіть поза увагою ті обставини, що 20. 07.2008 року припало на неділю, тому останнім днем строку виконання зобов'язання з повернення суми кредиту слід вважати 18.07.2008 року, а днем початку перебігу строку позовної давності, відповідно, 19.07.2008 року.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України п о р я д о к о б ч и с л е н н я позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, тому 15.06.2010 року не може вважатися одночасно днем початку перебігу позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) для всіх сум траншів, що підлягали щомісячному поверненню протягом 2007-2010 років. Відповідно 15.06.2013р. не може вважатися останнім днем строку позовної давності для всіх сум неповернутих траншів за ці періоди.

До вище викладеного слід також додати , що перебіг строку позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки та застави для інших зобов'язань відповідача ( сплати відсотків, пені, штрафів, комісії ) є іншим та визначається відповідними умовами Кредитного договору в частині строків їх виконання. Тому календарні дати 15.06.2010 року та 15.06. 2013 року для них не можуть вважатися днями початку перебігу позовної давності та її закінчення.

Отже, позивач з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки ( застави) звернувся з пропуском строку позовної давності , зокрема в частині можливості задоволення за рахунок майна відповідача простроченого кредиту в загальній сумі 523 000,00 грн. за період з 22.07.2008 року по 17.03.10 року. Щодо розміру боргу за іншими зобов'язаннями відповідача (відсотки, пеня, комісія), які , з врахуванням строків їх виконання також не можуть бути задоволені в такий самий спосіб захисту, то останній судом не встановлений, а відповідачем не доведений.

Позивач з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) звернувся в межах строку позовної давності лише в частині двох неповернутих траншів, за період з 20.03. 10р. по 15.06. 10 року на загальну суму 60 000,00 грн.

Оскільки господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог без клопотання позивача, тому виходячи з предмету та підстав цього позову, не вбачає правових підстав звертати стягнення на предмет іпотеки та застави в цілому з переведенням на позивача прав покупця для задоволення боргу за простроченим кредитом в сумі 60 000, 00 грн.

Не може бути звернуто судом стягнення на майно боржника для задоволення інших вимог позивача (відсотків, пені, комісії), які , з врахуванням строків їх виконання можуть бути задоволені в цей спосіб захисту, у зв'язку з недоведеністю позивачем їх розміру.

Іншими підставами для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави є те, що право власності відповідача на них не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на 16.06.07р. предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю , зокрема, на праві власності ; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

За визначенням ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 7 ст. 5 Закону про іпотеку передбачено, що нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

У позовній заяві позивач доводить , що в іпотеку було надано нерухоме майно ( адміністративну будівлю (літера № А), загальною площею 2457,9 м.кв. та будівлю механічного цеху (літера №В), загальною площею 4095,1 м.кв) з усіма його приналежностями, що випливає з укладеного Договору іпотеки (а.с. 20 на звороті Т.1).

Однак будь-яких доказів на підтвердження доводам про те, що вище зазначені два об'єкти нерухомого майна мали "приналежності" і такі були зареєстровані у Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно спільно з ними як один об'єкт права власності - не подано. При цьому п. 9 Договору іпотеки не підлягає застосуванню, оскільки регулює питання поширення іпотеки на ту невід'ємну частину предмету іпотеки, яка буде приєднана до нього після укладення договору забезпечення.

На дату укладення Іпотечного договору ст. 4 Закону України "Про іпотеку" вимагала, щоб у повідомленні іпотекодержателя зазначалася , серед іншого, інформація, на підставі якої вносяться відомості про опис іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Так, у ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004р. № 1952-IV в редакції чинній на 16.07.06р. (далі за текстом - Закон про речові права) було передбачено, що індивідуальний номер, позначений цифрами, присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) його кадастровий номер залишається без змін.

У Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 16.06.07р. об'єкт обтяження ідентифіковано в наступний спосіб "адміністративна будівля та будівля механічного цеху, "А-!" та "В-2", Житомирська область , Радомишльський р., м. Радомишль, вулиця Самоплавського Івана Івановича ім. (вулиця Руднянська), будинок 29, номер за РПВН: 18222585." Станом на 28.05.13 року об'єкт обтяження ідентифіковано аналогічно, за винятком вказівки на вул. Руднянська, яку , як встановлено судом ще 10.12.2002 року рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради № 319 було переіменовано на вул. Самоплавського І.І. ( а.с. 37 Т.3 на звороті).

В свою чергу, номер предмету іпотеки за РПВН: 18222585 вказує на те, що об'єкти нерухомості зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно під одним номером, що виходячи зі змісту ст. 25 Закону про речові права , не допускається.

Більше того, в Договорі іпотеки адміністративна будівля ідентифікована додатково " літера №А" та загальною площею 2 457,9 м.кв., а в державних реєстрах літерою "А-!" та без вказівки на загальну площу. Будівля механічного цеху в Договорі іпотеки ідентифікована "літерою В" та загальною площею 4 095,1 м.кв., а в державних реєстрах літерою "В-2" та без вказівки на загальну площу.

У ст. 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

З метою виявлення всіх змін, що могли відбутися з предметом іпотеки після укладення договору іпотеки та з врахуванням п.9 Договору іпотеки, судом було двічі витребувано в БТІ паперові реєстрову книгу та інвентарну справу, для того, щоб встановити дату останньої технічної інвентаризації предмета іпотеки; здійснення реконструкції (добудови, надбудови тощо), перепланування, в тому числі самовільного, предмета іпотеки; поділу, виділення, об'єднання, в ході яких могли б утворитися нові об'єкти нерухомого майна; власника новоствореного об'єкта або об'єктів, якщо відбулося розділення, виділення, об'єднання, власника та підстави ре єстрації права власності на будь-яке інше нерухоме майно, розташоване за адресою місцезнаходження предмета іпотеки. Однак вимоги ухвал суду не виконано.

Вище викладене вказує на те, що в ході вирішення спору сторонами не доведено, а судом не встановлено повну та достовірну інформацію про предмет іпотеки станом на 06.06.13р. Наявність предмету застави у кількості 61 одиниць на дату прийняття рішення у справі встановлено.

Окрім того, у ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

До 01.01.2004 року право власності на нерухоме майно набувалось на підставах та в порядку, передбаченими чинним на той час законодавством. За загальним правилом ст. 128 ЦК УРСР 1963 року момент переходу права власності на майно, в тому числі, нерухоме, пов'язувався з актом приймання-передачі.

Так, в абз. 2 п. 3 Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 у справі N 1-16/2000 (справа про визначення способу малої приватизації) визначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю .

Як встановлено судом, власником цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Радомишльський машинобудівний завод", розміщеного на земельній ділянці площею 7,56 га станом на 21.06.1993 року вважалась організація орендарів. Склад об'єктів нерухомого майна , що увійшли в ЦМК судом не встановлений , так само як склад об'єктів рухомого майна, в тому числі, обладнання.

Відповідач на дату укладення договорів забезпечення був юридичною особою, створеною в організаційно-правовій формі закритого акціонерного товариства.

В ході вирішення спору судом не встановлено підстави набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, як окремо виділеного в натурі об'єкта права власності, розташованого на земельній ділянці загальною площею 9,5252 га, а також проведення його державної реєстрації за одним № 18222585.

Не встановлені судом підстави набуття відповідачем права власності на предмет застави ( виробниче обладнання в кількості 61 одиниць).

Подані позивачем докази перебування заставного майна на балансі підприємства станом на 01.04.2007 року не є безспірною ознакою його права власності на них, оскільки не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п.9 Інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 21.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом").

Отже, з врахуванням вимог ст. 34 ГПК України, судом не встановлено наявність у відповідача правового титулу власника предмету іпотеки та застави.

При прийнятті рішення у справі, господарський суд приймає до уваги, що неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом гарантується ст. 41 Конституції України та ст. 3 Цивільного кодексу України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та застави є одним із способів позбавлення особи права власності на майно, яким вона вправі мирно володіти (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Позивач, до звернення з цим позовом до суду, отримав судовий захист порушеного права у цивільний справі № 2-56/12 шляхом стягнення боргу за Кредитним договором не тільки за рахунок коштів відповідача, але й за рахунок коштів поручителя. Рішення Богунського районного суду від 07.08.12 року набрало законної сили та забезпечується заходами примусового виконання згідно Закону України "Про виконавче провадження". Неможливість виконання рішення суду як відповідачем , так і поручителем станом на дату звернення з позовом до суду позивачем не доведена.

Тому, звернення до господарського суду з іншим способом захисту порушеного права, який спрямований на позбавлення відповідача нерухомого та рухомого майна , за наявності рішення суду, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд має право відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У зв'язку з відмовою у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави , задоволенню не підлягає позовна вимога про передачу предмету застави в заклад шляхом його вилучення у відповідача.

За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 червня 2013 року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу ( нарочним представнику Ляхову О.В.), 3 - відповідачу ( нарочним представнику Пасічнику А.Й. )., третій особі ( рек. з повідомл.)