Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а-4287/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            30 листопада 2011 року                     14:29          2а-4287/11/1070            Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді                   Журавля В.О., при секретарі                            Горбуновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю                        «МАКСИМУС КОНСТАРАКШН» до                     Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області              про                   визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень                                       від 05.07.2011 №0000682301/546 та №0000672301/547, в с т а н о в и в: 20.09.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТАРАКШН»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2011 №0000682301/546 про донарахування податку на додану вартість у сумі 1237241,25 грн. та №0000672301/547 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 41595 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв вказані повідомлення-рішення всупереч чинному податковому законодавству України. Зокрема, позивач на законних підставах сформував податковий кредит з ПДВ в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «БМК Аркада»у сумі 989792,89 грн., що підтверджено належним чином складеними договорами та отриманими в результаті їх виконання актами виконаних робіт і податковими накладними. Також, про реальність надання послуг будівництва ТОВ «БМК Аркада»в межах укладених з позивачем договорів свідчать факти прийняття вказаних послуг третіми особами від позивача. Вказує також, що чинне на момент здійснення господарських операцій законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, а тому якщо ТОВ «БМК Аркада» не виконало свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаного товариства, а не для позивача. Зазначає, що кошти в сумі 166377 грн. ним правомірно включено до складу валових витрат підприємства за наслідками оплати будівельних робіт у 1 кварталі 2011 року ТОВ «Лідерінвестбуд», а посилання відповідача на невідповідність первинних документів, зокрема, актів виконаних робіт, типовим формам, визначеним наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 01.12.2009 №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», яким затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (далі - Наказ №554), є безпідставним, оскільки вони стосуються виключно виконання робіт між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача позову не визнав,    надав суду заперечення у письмовій формі та   просив суд у задоволені позову відмовити.   В обґрунтування заперечень пояснив, що позивачем надано на перевірку неналежним чином оформлені первинні документи по виконаних будівельних роботах підрядними організаціями на загальну суму 166377 грн. Акти виконаних робіт за березень 2011р. (замовник ТОВ «МАКСИМУС КОНСТАРАКШН», підрядник ТОВ «Лідерінвестбуд») складено в довільній формі, що не відповідає типовій формі первинних облікових документів у будівництві. Внаслідок цього завищено валові витрати на загальну суму 166377 грн. Крім того, податкові зобов'язання позивачу донараховано відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «БМК Аркада» не відбулися. Відсутність податкових декларацій, об'єкту оподаткування податком на додану вартість свідчить про відсутність у ТОВ «БМК Аркада» - контрагента позивача - законних підстав складати та надавати оригінали податкових накладних покупцю, тобто позивачу, на підставі яких ним сформовано податковий кредит. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТАРАКШН» (код ЄДРПОУ 31201909, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9) зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 16.01.2001, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1   342   120 0000 000060 (копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №107275), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області   з 19.08.2002 за №   1934, зареєстровано як платник податку на додану вартість з 23.08.2002 (свідоцтво №13966928). Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: монтаж та встановлення збірних конструкцій; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; організація перевезення вантажів. На підставі направлень від 23.05.2011 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» код ЄДРПОУ 31201909 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 0107.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011»від 20.06.2011 №966/2301/31201909 (далі - Акт перевірки). У ході вказаної перевірки посадовими особами відповідача виявлено та зафіксовано, зокрема, наступне. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 встановлено завищення податкового кредиту, зокрема, на суму 989792,89 грн. Проведеним аналізом податкової звітності з податку на додану вартість, відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагента позивача, ТОВ «БМК Аркада», тобто сума податкового зобов'язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця та розбіжність становить 989792,89 грн. Відповідачем у ході перевірки встановлено, що згідно з інформацією, отриманою з «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «БМК Аркада», код 35709654, основний вид діяльності - будівництво будівель, зареєстровано в ДПІ в Святошинському районі м. Києва, з 1 квітня 2010 р. стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Із квітня 2010 р. декларації з податку на додану вартість не подає. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.09.2010. Відповідно до інформації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 1 особа, яка, враховуючи загальний обсяг задекларованого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. Відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за даними декларації з податку на прибуток валовий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 склав 0,0 грн., декларація з податку на прибуток за 2010 відсутня. Основні засоби у ТОВ «БМК Аркада» відсутні. До декларацій з податку на прибуток за І квартал 2011 додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Ураховуючи наведену інформацію, відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по операціях з ТОВ «БМК Аркада», яке не подало в строк та до теперішнього часу податкові декларації з податку на додану вартість та не задекларувало свої податкові зобов'язання за квітень, травень, червень, липень 2010. Відповідач вважає, що факт не подання ТОВ «БМК Аркада»податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2010 р. свідчить про відсутність як об'єкта оподаткування, так і законних підстав складати та надавати оригінали податкових накладних позивачу. Як зазначено в Акті перевірки, наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкта оподаткування, що передбачено вимогами п. 3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) В Акті перевірки вказано, що факт неподання податкових декларацій, не декларування об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних ТОВ «БМК Аркада» в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися. На підставі наявних у справі матеріалів судом встановлено, що позивач уклав наступні договори субпідряду №58/23 від 02.03.2010, №55/13 від 19.04.2010, №61/37 від 03.04.2010, №66/47 від 16.04.2010 і додаткової угоди до нього №1 від 16.04.2010, №66/47 від 16.04.2010 і додаткової угоди до нього №2 від 05.07.2010, №56/14 від 19.04.2010, №58/16 від 19.04.2010, №78/49 від 13.05.2010, №93/57 від 28.05.2010, №112/88 від 16.07.2010, додаткові угоди №1 від 25.06.2010 до договору субпідряду №93/57 від 28.05.2010 з ТОВ «БМК Аркада», за умовами яких ТОВ «БМК Аркада» як субпідрядник зобов'язувалась здійснити будівельно-монтажі роботи, демонтажні роботи та роботи з влаштування фасаду. За результатами виконання умов договорів між позивачем і ТОВ «БМК Аркада» складено акти виконаних робіт. На підтвердження надання послуг та отримання за них оплати ТОВ «БМК Аркада» надало позивачу наступні податкові накладні: №970 на суму 100061,14 грн., в т.ч. ПДВ 16676,86 грн., №969 на суму 285213,59 грн., в т.ч. ПДВ 47535,60 грн., №962 на суму 223817,75 грн., в т.ч. ПДВ 37302,96 грн., №576 на суму 459170,40 грн., в т.ч. ПДВ 76528,40 грн., №575 на суму 749408,25 грн., в т.ч. ПДВ 124901,37 грн., №464 на суму 182114,40 грн., в т.ч. ПДВ 30352,40 грн., №464 на суму 1250066,06 грн., в т.ч. ПДВ 208344,34 грн., №964 на суму 955245,37 грн., в т.ч. ПДВ 159207,56 грн., №971 на суму 207330 грн., в т.ч. ПДВ 34555 грн., №963 на суму 111258,66 грн., в т.ч. ПДВ 18543,11 грн.,  №753 на суму 866504,33 грн., в т.ч. ПДВ 144417,39 грн., №754 на суму 548567,47 грн., в т.ч. ПДВ 91427,91 грн., а всього на загальну суму 5938757,42 грн., в тому числі ПДВ 989793 грн. У подальшому будівельні роботи позивачем здано замовникам, що підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатом відповідності та акт прийому-здачі. Крім того, в Акті перевірки зазначено, що у 1 кварталі 2011 р. позивачем віднесено до валових витрат витрати по виконаних будівельних робіт підрядною організацією на загальну суму 166377 грн. Первинні документи по цих валових витратах оформлені неналежним чином. Зокрема, акти виконаних робіт складено в довільній формі, що не відповідає типовій формі первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат»: Акт №ЛЛ-519 за березень 2011 р., замовник - ТОВ «Максимус Констракшн», підрядник - ТОВ «Лідерінвестбуд», сума без ПДВ - 166376,64 грн. Згідно з Актом перевірки позивачем при цьому допущено порушення вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), оскільки неналежно оформленні первинні документи не можуть бути підставою  для внесення змін до податкової звітності платника, внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 166377 грн. та протиправно занижено податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 41594 грн. Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лідерінвестбуд» укладено договір за №1/03СП від 01.03.2011 про роботи з влаштування фасаду. При виконанні цього правочину між позивачем і  ТОВ Лідерінвестбуд» складено акти про виконання субпідрядних робіт за №ЛЛ-519 за березень 2011 р., які містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996 –XIV. Судом встановлено також, що ні позивач, ні ТОВ «Лідерінвестбуд» за кошти державного бюджету не фінансуються і будівельні роботи по договору між ними проводились також не за рахунок бюджетних коштів. Не заперечував цей факт і представник відповідача. За результатами виявлених та зафіксованих в Акті перевірки порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000682301/546 про донарахування податку на додану вартість у сумі 1237241,25 грн. та №0000672301/547 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 41595,00 грн. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку та до суду. Під час судового розгляду сторони не заперечували факту належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ. Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту лише з діяльністю контрагента - ТОВ «БМК Аркада», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими. Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність. У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З приводу формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:    назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення). Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство. Як встановлено судом, факт поставки товарів, робіт, послуг позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Аркада» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності. Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «БМК Аркада» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість  і мало право виписувати податкові накладні, оскільки свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 22.09.2010, тоді як податкові накладні видано до цієї дати. При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «БМК Аркада». Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами. Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства. Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом –ТОВ «БМК Аркада» правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «БМК Аркада» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Підпунктом    7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7    Закону України «Про податок на додану вартість». Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР). Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР). В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «БМК Аркада» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «БМК Аркада», які засвідчують придбання товарів, робіт, послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідні періоди, в результаті чого підприємством було правомірно сформовано податковий кредит за цими податковими накладними та господарськими операціями. Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, робіт, послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,    у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість. Крім того, відповідно до інформаційного листа  Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»№1112/11/13-10 від 20.07.2010, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Суд бере до уваги, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії ліцензії позивач має право здійснювати будівельну діяльність. Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «БМК Аркада», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог статі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є безпідставними. Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів, робіт, послуг на користь позивача у судовому засіданні були спростовані як наявними первинними бухгалтерськими документами щодо здійснення будівельних робіт, так і доказами про подальше прийняття об'єктів третіми особами. До складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, підтверджені виданими ТОВ «БМК Аркада» податковими накладними. Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду   належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7, п.п.7.2.3., п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №   168/97-ВР, оскільки вказані відповідачем порушення вимог податкового законодавства стосуються виключно ТОВ «БМК Аркада», а позивач діяв виключно відповідно до положень норм чинного законодавства. Щодо включення позивачем до складу валових витрат вартість послуг, наданих ТОВ «Лідерінвестбуд» у сумі 166377 грн. суд зазначає наступне. Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №   334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №   334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №   334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №   334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток. Як було зазначено судом, під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання послуг з виконання будівельних та ремонтних робіт і їх подальшого використання в господарській діяльності. У правовідносинах із ТОВ «Лідерінвестбуд» розрахунки за кошти державного бюджету не використовувались, зазначене товариство не є державним, в умовах договору для формування документів  використовувались форми первинної облікової документації відповідно до вимог ст. 9 Закону України  «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»із відображенням в них обов'язкових реквізитів. Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04.12.2009 №554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Зазначений наказ №554 є внутрішньовідомчим документом, направленим на виконання вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідно до якої формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури. Таким чином, зазначені форми КБ-2в і КБ-3 підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу положень статті 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними. Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів  правомірність своїх дій при винесенні податкових повідомлень-рішень, а також не спростував твердження позивача про відсутність порушень. Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. за №0000682301/546 та за №0000672301/547, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У відповідності до правил розподілу судових витрат, встановлених частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача з Державного бюджету України підлягає 3,4 грн. сплаченого судового збору. Керуючись статтями  11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області від 05.07.2011 за №0000682301/546 та №0000672301/547. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТАРАКШН» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд. Згідно з частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  05 грудня 2011 р..