Рішення

від 18.06.2013 по справі 5006/37/122пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2013р. Справа № 5006/37/122пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 22002502

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 22 100 грн. та збитків у розмірі 150 000 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відклався з 24.09.2012р. на 09.10.2012р., з 09.10.2012р. на 22.10.2012р., проте 22.10.2012р провадження по справі було зупинено та поновлено 14.05.2013р. із призначенням до розгляду на 27.05.2013р., у подальшому суд відклав розгляд справи з 27.05.2013р. на 10.06.2013р., з 10.06.2013р. на 18.06.2013р.

У судовому засіданні 18.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди від 31.12.2010р., звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 22 100 грн. і збитків у розмірі 150 000 грн., заявляючи, також, про стягнення судових витрат за надання правової допомоги за договором від 01.08.2012р. (а.с.47) у розмірі 3500 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором оренди №1 від 31.12.2010р. в частині сплати орендної плати за період з грудня 2011р. по серпень 2012р., ухилення від підписання договору оренди від 30.12.2011р. зі збільшеним розміром орендної плати, у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та підстави для стягнення збитків у зв'язку із неотриманням орендної плати за іншим договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідку від 01.08.2012р., договір оренди №1 від 01.03.2012р., акт від 31.12.2011р., договір №1 від 30.12.2011р., договір №1 від 31.12.2010р., свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, наказ від 23.10.2010р., рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №186/1 від 26.07.2006р., державний акт на право постійного користування землею, правоустановчі документи, квитанція від 01.08.2012р., розрахунок витрат, договір про надання правової допомоги від 01.08.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 525, 526, 617, 759, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 220 Господарського кодексу України та безпосередньо у позовній заяві сформулював клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності Відповідачу, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.10.2012р. (а.с.149).

На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.64-137, 162-165), у тому числі - клопотання №29 від 12.10.2012р., яким відмовився від немайнових вимог щодо розірвання договору оренди від 31.12.2010р., задоволене ухвалою від 22.10.2013р. (а.с.148), з огляду на що провадження у справі 5006/37/122пд/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь в частині позовних вимог про розірвання договору оренди від 31.12.2010р. судом припинено.

Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.ас.138-144, 174-175), у тому числі відзив від 22.10.2012р., яким проти позову заперечив, вказуючи на непередану Орендодавцем орендованих торгових місць Орендарю, невиконання Позивачем своїх обов'язків з підключення до орендованих торгових місць електроенергії та протиправність укладання Позивачем договору оренди з іншою особою в перебігу чинності договору оренди з Відповідачем.

Ухвалою від 22.10.2013р. суд зупинив провадження по справі, у зв'язку із направленням повідомлення до органів прокуратури для проведення перевірки, в межах якої необхідно було встановити наступні обставини:

- чи мало місце фактичне прийняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» об'єкту оренди за договором оренди від 31.12.2010р. об'єкту оренди - кіоск типу «Батискаф» і прийняте в експлуатацію торгівельне місце площею 1900кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- чи здійснював, і якщо так, то в якій сумі Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» орендні платежі у відповідності до умов договору оренди від 31.12.2010р.;

- здійснення розміщення (якщо так, то в якій період і на якій площі земельної ділянки) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 після 31.12.2010р. будь-якого майна на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь за адресою: АДРЕСА_2;

- приналежності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 будь-якого майна, яке в поточний момент розміщене на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь за адресою: АДРЕСА_2 (якщо так, то якого саме майна і на якій площі).

У судове засідання 18.06.2013р. після поновлення провадження у справі представники сторін без пояснення причин не з'явились, зважаючи на що суд розглядає спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належними чином повідомлених представників Позивача та Відповідача, а також - ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкоджає вирішенню спору в цьому судовому засіданні, враховуючи, також, і сплив процесуального строку для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди торгового місця №1 (а.с.а.с.22-24), відповідно до умов п.п.1.1, 8.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування на умовах договору кіоск типу «Батискаф» та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 19000 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з метою розбирання автомобілів та роздрібної торгівлі автозапчастинами, зі строком дії до 01.04.2011р.

За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №515/1/2012 (а.с.30) користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія». Як вбачається із державного акту №182 від 15.09.1995р. (а.с.а.с.31-34), зазначену землю було надано Орендодавцю у постійне користування для будівництва діагностичного центру для обслуговування автомобілів.

Приймання-передачі орендованого торгівельного місця, відповідно до п. 1.2 договору, здійснюється двосторонньою комісією із підписанням акту приймання-передачі протягом 3-х днів з моменту підписання договору.

Розділом 3 зазначеного договору визначено порядок розрахунків: щомісячна плата за орендоване торгове місце складає 2100 грн., яка сплачується щомісячно на рахунок Орендодавця до 25 числа місяця, за який здійснюється сплата.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за перший місяць оренди сплачується Орендатором на рахунок Орендодавця (або у касу Орендодавця) в строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання договору та акту приймання-передачі.

Пунктом 2.1 договору на Орендодавця покладені, серед іншого, наступні зобов'язання:

- надати у строкове користування Орендарю впродовж 3-х днів з моменту підписання договору орендоване торгівельне місце;

- в день укладання договору за власний рахунок призвести підключення орендованого торгівельного місця до електроенергії через електролічильник, зафіксував показання на електролічильнику двостороннім актом, який є невід'ємною частиною договору;

За умовами п. 8.2 договір вважається продовжений на новий строк на попередніх умовах, якщо жодна з сторін не заявить про його припинення за 1 місяць до строку його припинення.

Відповідно до акту звіряння розрахунків (а.с.112) за 2011р., складеного Позивачем, Відповідачем було сплачено орендну плату за період з січня 2011р. по листопад 2011р. на загальну суму 23 100 грн.

Як вбачається з акту від 31.12.2011р. (а.с.17) за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Відповідач відмовився від підписання договору оренди торгового місяця від 30.12.2011р. на перший квартал 2012р., предметом якого відповідно до п. 1.1. є кіоск типу «Батискаф» та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 1900кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з орендною платою 2500 грн. на місяць, та строком дії до 01.04.2012р. (а.с.а.с.19-21).

Втім, попри не підписання такого договору Відповідачем, згідно акту звірення розрахунків Позивача за 2012р. за період з січня по вересень 2012р. Відповідачеві нараховувалась орендна плата з розрахунку 2500грн. на місяць, а усього за цей період - 22500грн.

16.02.2012р. Позивач на ім'я Відповідача склав лист №28 (а.с.83), яким вказуючи на несплачену орендну плату за грудень 2011р. та відмову від укладання договору оренди на 1 квартал 2012р., повідомляв про розірвання договору та необхідності звільнення орендованого місця протягом 30 днів.

Доказів надсилання означеного листа на адресу Відповідача не надано, тоді як актом від 16.02.2012р. (а.с.82) за підписом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 засвідчено відмову Відповідача від його отримання.

01.03.2012р. Позивач із Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж» уклав договір оренди торгового місця 6000 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та кіоску типу «Батискаф» (а.с.а.с.15, 16), зі строком дії з 01.04.2012р. по 01.04.2013р.

Орендна плата відповідно до п.п. 3.1, 3.2., 3.5. зазначеного договору складає 30 000 грн. на місяць та має сплачуватися до 25 числа оплачуваного місяця, а за перший місяць оренди - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання договору і акту приймання-передачі.

01.08.2012р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж» була складена довідка (а.с.13), відповідно до якої майно в оренду передано не було, у зв'язку із чим Орендодавець не отримав за період з квітня 2012р. по серпень 2012р. орендної плати за зазначеним договором у загальному розмірі 150 000 грн.

Відповідно до акту від 01.08.2012р. (а.с.67) за підписом ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, на території авто ринку «Таврія» за адресою: АДРЕСА_2 знаходяться під продажем та розбиранням автомобілі ФОП ОСОБА_8 у кількості 250 шт., що підтверджується фотографіями зробленими ОСОБА_3 02.10.2012р. та 15.10.2012р. (а.с.а.с.69-73, 75-81)

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, заявляючи, також, про стягнення витрат за надання правової допомоги за договором від 01.08.2012р. (а.с.47) у розмірі 3500 грн., а клопотанням від 22.10.2012р. відмовився від частини позовних вимог щодо розірвання договору оренди від 31.12.2010р., яке ухвалою від 22.10.2013р. було задоволено, у зв'язку із чим припинено провадження у справі 5006/37/122пд/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь в частині позовних вимог про розірвання договору оренди від 31.12.2010р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 22.10.2012р., ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків, складених та надісланих Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається із постанови слідчого відділу маріупольського МУ Іллічівського районного відділу про закриття кримінального провадження від 29.03.2013р. (а.с.а.с.169, 170):

1. Як встановлено в ході досудового розслідування ОСОБА_1, зайняв земельну ділянку (торгівельну площу) розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 31.12.2010р. В кінці 2011р. Орендодавцем було ініційовано підвищення розміру орендної плати, на що Орендар не погодився.

2. Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив факт, що майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 1900 кв.м. належить йому. ОСОБА_9 намагався забрати майно з ділянки, але керівництво ТОВ «Таврія» його не віддали, оскільки він не надав документів на це майно.

Суд розглядає справу виключно в контексті вимог про звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 22 100 грн., збитків у розмірі 150 000 грн., оскільки в частині вимог про розірвання договору оренди від 31.12.2010р. провадження по справі було припинено ухвалою суду від 22.10.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди торгового місця №1 від 31.12.2010р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Не підписання Відповідачем договору оренди від 30.12.2011р. (відсутність акцепту відповідної пропозиції Орендодавця згідно ст.642 Цивільного кодексу України) та не вирішення спору щодо укладання цього договору у судовому порядку зумовлює висновок суду про його неукладенність у розумінні ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України, що унеможливлює його сприйняття у якості належної підстави для виникнення кореспондуючих прав і обов'язків сторін згідно ст.ст.11, 509 вказаного Кодексу.

Таким чином, відсутність укладеного договору оренди від 30.12.2011р. з умовами про щомісячний орендний платіж в розмірі 2500грн. зумовлює і відсутність суб'єктивного права Позивача на нарахування і отримання такого розміру орендної плати у визначений ним проміжок часу формування відповідної частини стягуваної заборгованості - з січня по серпень 2012 року включно. Отже, спірні правовідносини сторін регламентуються виключно умовами укладеного договору оренди торгового місця №1 від 31.12.2010р.

Виходячи із приписів ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України право Позивача як Орендодавця нараховувати і отримувати орендну плату, а відповідно - і обов'язок Орендаря її сплачувати згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України обмежено строком дії відповідного договору.

Строк дії договору оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р. за змістом п.8.1. визначений тривалістю в 3 місяці - до 01.04.2011р. Водночас, в силу положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ст.764 Цивільного кодексу України та п.8.2. договору його строк за відсутністю доказів заперечень і заяв сторін про зміну умов тричі автоматично продовжився на тих же умовах до 01.07.2011р., до 01.10.2011р. та 01.01.2012р. відповідно.

Подальше продовження не відбулося, оскільки в межах останнього тримісячного строку Орендодавцем були ініціюванні зміни умов щодо розміру орендної плати, що підтверджується змістом проекту договору оренди №1 від 30.12.2011р. та обставинами, встановленими в ході досудового розслідування. Означена ініціатива Орендодавця кваліфікується судом як заява про зміну умов договору оренди у розумінні ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, вчинена до спливу одного місяця після закінчення чергового орендного періоду, а отже - зумовила припинення (через неприйняття пропозиції) з 01.01.2012р. орендних правовідносин між сторонами в порядку ч.2 ст.291 Господарського кодексу України.

Зважаючи на відсутність за умовами договору оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р. права Орендодавця на нарахування орендної плати і після припинення орендних правовідносин - до моменту повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку про відсутність у Орендодавця правових підстав для існування суб'єктивного права на нарахування орендних платежів в частині заявленого періоду з січня по серпень 2012р., адже доказів існування підстав для такого нарахування - чинного договору оренди - суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи висновки суду щодо обсягу узгодженого сторонами розміру орендної плати - 2100грн., період наявності правових підстав для її нарахування в межах визначеного періоду формування стягуваної заборговані - лише грудень 2011р. та відсутність доказів належного виконання Відповідачем грошового зобов'язання з оплати означеної суми, суд вважає за можливе констатувати наявність порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України з боку Орендаря грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, що в силу ст.625 цього Кодексу зумовлює задоволення вимог щодо стягуваної заборгованості лише частково - в сумі 2100грн.

Відхилення решти позовних вимог в цій частині зумовлено відсутністю підстав для існування суб'єктивного права на нарахування орендної плати за період з січня по серпень 2012р. у розмірі 2500грн. на місяць - чинного договору оренди, а отже - і відсутністю порушення такого права.

Заперечення Відповідача щодо звільнення від орендної плати в порядку ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України через не передання об'єкту оренди в користування за актом приймання-передачі судом до уваги не приймаються, оскільки в ході досудового розслідування було встановлено обставину займання Відповідачем обумовленого договору оренди №1 від 31.12.2010р. об'єкту оренди, що також підтверджується і розміщення на ньому автомобілів та їх запчастин, які у подальшому були набуті ОСОБА_9

Відносно позовних вимог про звільнення торгівельного місця позиція суду полягає в такому.

Як було встановлено за результатами ініційованого судом в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України досудової перевірки, наявне на приналежній Позивачеві на праві постійного користування земельній ділянці майно - автомобілі та їх запчастини, щодо яких представлені фотографії (а.с.а.с.68-81), належать не Відповідачеві, а іншій особі - ОСОБА_9 Будь-яких належних доказів на спростування цих висновків Позивачем не надано, зважаючи на що факт порушення його прав саме з боку Відповідача на момент звернення до суду в цій частині є недоведеним, що має наслідком відмову у задоволені цієї позовної вимоги.

Відносно позовних вимог про стягнення збитків в сумі 150000грн., що полягають у не отриманій орендній платі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж» за період з квітня 2012р. по серпень 2012р. у відповідності до умов договору оренди №1 від 01.03.2012р., суд зазначає наступне:

Виходячи із загальних положень права підставою (а отже - і предметом доказування для Позивача за цією вимогою) для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

З огляду на те, що суб'єктом є Орендар, об'єктом - правовідносини за договором оренди, які були встановлені судом вище, предметом доказування а, відтак - і судового дослідження за цією позовною вимогою - є наступні елементи об'єктивної та суб'єктивної сторони: наявність збитків у визначеному розмірі, безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також - вина зазначеної особи.

В контексті приписів п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманого доходу) визначаються розміром доходів, на які управнена сторона мала розраховувати (реально отримала б) у разі належного виконання зобов'язання, в даному випадку - звільнення Відповідачем орендованого майна після припинення орендних правовідносин, нездійснення якого нібито унеможливило передання об'єкту оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж»

Втім, в розглядуваному випадку Позивачем не доведено, що на момент укладання договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж» та в період формування стягуваних збитків розташовані на земельній ділянці автомобілі і їх запчастини належали саме Відповідачеві, а не ОСОБА_9 - тобто є недоведеним факт порушення з боку саме Відповідача.

Поряд із цим, враховуючи відсутність належних доказів передання Відповідачеві в оренду кіоску типу «Батискаф» - акту приймання-передачі - чи інших документів, які б вказували на фактичне використання цього майна (в межах досудового розслідування було встановлено факт використання Відповідачем лише земельної ділянки), а також - підтверджених відомостей щодо дійсної зайнятої під розміщення автомобілів та їх запчастин площі земельної ділянки станом на момент укладання договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж» у співставленні і загальною площею земельної ділянки, приналежній Позивачеві (0,7537га - а.с.а.с.31-34), останнім не доведено, що наявність автомобілів та їх запчастин в принципі унеможливило передання в оренду об'єкту, визначеного умовами договору оренди від 01.03.2012р. - торгове місце площею 6000 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та кіоску типу «Батискаф».

Суд також вважає за необхідне наголосити, що сам лише факт укладання Позивачем договору оренди, за яким він управнений на отримання орендних платежів в розмірі 30000грн. щомісячно, не може вважатися достатньою умовою для фактичного отримання відповідних доходів. Крім того, Позивачем не надано доказів своєчасного вжиття заходів, спрямованих на усунення перешкод для виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгідромонтаж», а отже - і вжиття заходів для мінімізації збитків та, відповідно, для отримання доходів згідно із приписами ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає недоведеним і наявність причинно-наслідкового зв'язку між вказаним Позивачем порушенням та нарахованими ним збитками, що зумовлює відхилення і цих позовних вимог.

Враховуючи результати розгляду заявлених позовних вимог, нездійснення обумовлених п.1.1. договору про надання правової допомоги адвоката від 01.08.2012р. (а.с.47) заходів з боку адвоката з представництва інтересів довірителя у судових засіданнях та не надання доказів наявності статусу адвоката у ОСОБА_10, суд відмовляє у повному обсязі вимоги щодо компенсації Позивачеві відповідних витрат Відповідача.

В свою чергу, судові витрати зі сплати судового збору за майнові позовні вимоги покладаються на Відповідача згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу виключно пропорційно задоволеній майновій вимозі, тоді як решта - відноситься на рахунок Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22002502) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 22 100 грн. та збитків у розмірі 150 000 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22002502) заборгованість з орендної плати в сумі 2100грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22002502) компенсацію витрат зі сплати судового збору в сумі 41,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков