Постанова

від 18.06.2013 по справі 901/732/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 901/732/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заплава Л.М.,

суддів Антонової І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача, Рискін Дмитро Юрійович, довіреність №14/20-154-12 від 20.12.12, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг";

відповідача, Пташник Анатолій Анатолійович, довіреність №500/12 від 19.10.12, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";

відповідача, не з'явився, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 16 квітня 2013 року у справі № 901/732/13-г

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а,Київ 23,01023)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" (вул. Чорноморська, 17,Совєтський,97200)

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001) в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32,Сімферополь,95000)

про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", у якій просить суд визнати недійсним договір застави №800 від 23 квітня 2010 року укладений між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", в особі Кримської республіканської дирекції, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс", який був зареєстрований нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432, в частині застави майна- трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, рок випуску 2008, шасі №655236-659258, реєстраційний № 22800КН.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі 901/732/13-г позов задоволено.

Визнано недійсним договір застави № 800 від 23 квітня 2010 року укладений між публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", в особі Кримської республіканської дирекції та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Ал'янс", який був зареєстрований нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432, в частині застави майна- трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, рок випуску 2008, шасі №655236-659258, реєстраційний № 22800КН.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Більш детальніші доводи викладені в апеляційній скарзі.

У судове засідання 18.06.2013 року представник сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить штемпель з відміткою про відправлення ухвал сторонам.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності нез'явившегося представника товариства з обмеженою відповідальністю „Ал'янс" за наявленими у справі матеріалами.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

06 травня 2008 року відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" уклали договір фінансового лізингу №1-08-164бфл, відповідно до умов якого, лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року №951, яка набрала чинності 16 вересня 2011 року, згідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства" назву відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" було змінено на державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Пунктом 2.2 договору лізингу встановлено, що строк лізингу відраховується з моменту укладання акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Згідно пункту 4.3 договору лізингоодержувач після, укладення договору, перераховує на рахунки лізингодавцю попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу у розмірі 15 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди у розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавцю.

У пункті 3.4.3 договору сторони визначили обов'язок лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 3.1.2, 3.1.6, 3.1.7 лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів; в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язань по цьому договору у передбачені ним строки; передати предмет лізингу у власність лізингоодержувачу після закінчення терміну лізингу при умові сплати останнім повної вартості предмета лізингу та належного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору.

Пункт 3.2.4. договору зобов'язує лізингодавця прийняти предмет лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору, якщо предмет лізингу не буде викуплено лізингоодержувачем.

Пунктами 3.4.7, 5.8 договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10-ти днів з моменту одержання предмету лізингу зареєструвати його за власний кошт в уповноважених органах із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмету лізингу "Без права відчуження" та надати лізингодавцю завірену копію реєстраційного документу як підтвердження реєстрації предмету лізингу .

За умовами пунктів 5.4, 5.6 договору, лізингоодержувач не має право передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатись чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавця.

Лише в разі належного виконання протягом всього строку дії договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов'язань, визначених цим договором, лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, який переходить до нього на підставі двостороннього акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору.

Втім, умови договору фінансового лізингу №1-08-164бфл від 06 травня 2008 року сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" виконувались не належним чином, на підтвердження чого позивачем надані судові рішення по справам №5002-4/4217-2012, №5002-34/2931-2012 та №5002-23/2531-2012, які набули законної сили.

На виконання умов договору лізингу товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім відкрите акціонерне товариство „Харьковський тракторний завод" передало сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" сільськогосподарську техніку - трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-09, заводський №346, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №15 від 15 вересня 2008 року де зазначено , що власником техніки, переданої по цьому акту, є НАК "Украгролізинг", сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Ал'янс" принімає зобов'язання перед публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" по сплаті вартості переданої йому техніки на умовах фінансового лізингу № 1-08-164 від 06.05.2008.

Крім того, п. 5.2. договору лізингу передбачає, що предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Советською інспекцією Державного технічного нагляду на підставі акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 15.09.2008 сільськогосподарському товариству з обмеженої відповідальністю „Ал'янс", 23.09.2008 було видано на предмет лізинга - трактор колісний року свідоцтво про реєстрацію машини, у якому власником зазначено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Ал'янс", замість публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", як зазначено в акті прийому-передачі від 15.09.2008 року на підставі якого видано свідоцтво про реєстрацію машини.

Не зважаючи на заборону умовами договору лізингу, відчуження предмету лізингу та на неналежне виконання умов договору фінансового лізингу №1-08-164бфл від 06 травня 2008 року, що підтверджується рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013, 25.09.2012, 10.09.2012 по вищевказаним справам та свідчить про неможливість передати у власність сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю"Ал'янс" предмета лізинга трактора, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс", не повідомивши публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в особі Кримської республіканської дирекції, про дійсного власника спірного майна, 23 квітня 2010 року уклало з останнім договір застави №800, який був зареєстрований нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432, та на підставі якого передав предмет лізингу трактор в заставу Банку у якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №02-4/12-07 від 02 лютого 2007 року та додаткової угоди до нього №02-4/12-07 від 11 лютого 2008 року.

У пункті 1.4.2 Договору застави заставодавець засвідчив та гарантував, що передане під заставу майно є його власністю.

Заставодавець у пункті 1.4.1 запевнив, що інформація, надана їм щодо предмету застави, на момент укладення цього договору є дійсною.

За умовами пунктів 1.4.4, 1.4.6, 1.4.8, 1.5 предмет застави не підлягає вилученню і вільний від будь-яких зобов'язань, крім тих, що передбачені цим договором, предмет застави не є часткою, паєм, право власності, або користування яким, віднесено до статутних фондів підприємств, а також не передано будь-яким іншим чином. На момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив заставодержателя. У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Вважаючи, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс", на момент укладення договору застави, не було власником спірного майна, а тому не мало прав передавати майно в заставу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Позивач вважає, що передача в заставу трактора порушує його право власності, так як заставодержатель має право, у разі невиконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з наведених законодавчих приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, та вимагаючи визнати недійсним договір застави, не будучи стороною цього договору, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є, зокрема, нерухоме майно, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

В силу ч. 3 ст. 4 Закону України „Про заставу" нотаріальне посвідчення договору застави не може бути здійснено через відсутність у заставодавця відповідних правовстановлюючих документів на це майно.

Згідно з статтею 11 Закону України "Про заставу"сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до приписів статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З умов договору лізингу вбачається що, сторони погодили, що право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача тільки у разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов'язань, визначних цим договором.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що на момент укладення спірного договору застави від 23 квітня 2010 року, відповідач не сплатив позивачу кошти у повному обсязі, двосторонній акт приймання-передачі предмету лізингу із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору сторонами не укладався тому на момент укладання договору 23 квітня 2010 року до відповідача по договору лізингу №1-08-164бфл від 06 травня 2008 право власності на предмет лізингу не переходило, тим самим, на момент укладення спірного договору застави, відповідач не був ані власником предмету застави ані особою, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до пункту 3.4.7 договору лізингу відповідач був зобов'язаний протягом 10-ти днів з моменту одержання предмета лізингу зареєструвати його за власний кошт в уповноважених органах із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмета лізингу "Без права відчуження". Втім, 23 вересня 2008 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" в порушення умов пункту 3.4.7 договору фінансового лізингу зареєструвало предмет лізингу в інспекції Держтехнагляду Автономної Республіки Крим без відмітки та зазначення "Без права відчуження", що вбачається зі свідоцтва серії АБ №549881 та при укладенні договору застави №800 від 23 квітня 2010 року своїми діями ввело в оману Банк відносно наявності у нього права власності на Трактор ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, випуск 2008 року, шасі №655236-659258, реєстраційний №22800КН.

З листа Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим №145 від 19 березня 2009 року вбачається, що станом на 01 березня 2009 року у переліку зареєстрованих в інспекції самохідних машин, які знаходяться у лізингоодержувачів ДП "Кримагролізинг" значаться відомості про сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс", за яким зареєстровано трактор ХТЗ-17221-09, реєстраційний №22800КН, заводський №346, випуску 2008 року свідоцтво АБ №549881 від 23 вересня 2008 року, , що також підтверджує знаходження у відповідача зареєстрованого майна в лізингу на момент укладення договору застави.

При укладанні договору застави сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не повідомило заставодержателя - Банку про обставини, які мають істотне значення, а саме про відсутність у нього права власності на заставлене майно, а при укладанні договору застави така обставина є важливою умовою договору застави, що встановлено приписами статті 576 Цивільного кодексу України та статті 583 названого кодексу.

Водночас, у договорі застави №800 від 23 квітня 2010 року, а саме: пунктах 1.4.1, 1.4.2, 1.4.4, 1.4.6, 1.4.8 зазначено, що заставодавець підтверджує, що предмет застави є власністю заставодавця і він (заставодавець) вправі ним розпоряджатися і на нього (предмет застави) не може бути стягнуто звернення.

Між сторонами остаточні розрахунки за договором лізингу проведені не були, право власності за договором на предмет лізингу лізингоодержувач не набув, а отже не в праві був розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб спірне майно.

Разом з тим, судом встановлено, що зміст договору суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 4,11 Закону України "Про заставу" та статті 576, 583 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах та встановлені у цій справі обставини, зокрема, щодо того, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не набуло у встановленому порядку права власності на передане ним у заставу майно, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак, і права розпоряджатись цим майном за відсутності згоди на це власника та суперечливість змісту договору застави вимогам чинного законодавства, зокрема статтям 4, 11 Закону України "Про заставу та статті 576 Цивільного кодексу України, суд, враховуючи приписи частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України та статті 230 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про визнання договору застави №800 від 23 квітня 2010 року в частині застави майна, трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, випуск 2008 року, шасі №655236-659258, реєстраційний № 22800КН, недійсним.

Таким чином, правомірними є посилання позивача на порушення заставодавцем вимог статей 4, 11 Закону України "Про заставу", оскільки у заставодавця відсутнє право власності на заставлене майно, яке є необхідною і основоположною умовою для укладення договору застави.

За приписами вищенаведених норм чинного законодавства та договору фінансового лізингу №1-08-164бфл саме на лізингоодержувача прямо покладено обов'язок запитати згоду лізингодавця на будь-яке відчуження та передачу обтяженого майна, цей обов'язок презюмується і йому кореспондує право лізингодавця на захист шляхом визнання правочину застави недійсним, у разі відчуження майна без його згоди.

Отже, під час вирішення спору, місцевий господарським судом правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі №901/732/13-г залишити без задоволеня.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим ід 16 квітня 2013 року у справі №901/732/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Л.М. Заплава

Судді І.В. Антонова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а,Київ 23,01023)

2. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" (вул. Чорноморська, 17,Совєтський,97200)

3.Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)

4.Кримська республіканська дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32,Сімферополь,95000)