Постанова

від 16.12.2013 по справі 901/732/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 901/732/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Рискін Дмитро Юрійович , довіреність № 14/20-154-13 від 13.11.13, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг";

представник відповідача, не з'явився, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс";

представник відповідача, Пташник Анатолій Анатолійович , довіреність № 500/12 від 19.10.12, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ;

розглянувши апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 29 жовтня 2013 року у справі № 901/732/13-г

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс"

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ :

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у якій просило визнати недійсним договір застави №800 від 23 квітня 2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" і зареєстрований нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432 в частині застави майна, трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, випуск 2008 року, шасі №655236-659258, реєстраційний № 22800КН.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі 901/732/13-г позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі №901/732/13-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 серпня 2013 року касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 скасовано. Справу №901/732/13-г направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І. ) від 29 жовтня 2013 року у справі № 901/732/13-г у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги не засновані на законі є недоведеними та необґрунтованими , у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, державне публічне акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким позовні вимоги державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Як на думку заявника апеляційної скарги, у суді першої інстанції, останнім надавалися докази перебування спірного майна у власності позивача, зокрема, договір фінансового лізингу №1-08-164бфл від 15.09.2008 року та договір поставки 08-36Б від 20.05.2008., у зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не мало права на розпорядження спірним майном, оскільки права власності не перейшло до останнього.

Також, скаржник звертає увагу на те, що укладаючи спірний договір, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" фактично було введено в оману, шляхом приховання відсутності права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" на відчужене майно.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року, прийнято апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначити справу до розгляду.

В судовому засіданні 16 грудня 2013 року, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інтонації, представник публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" проти доводів скарги заперечував з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу, представник сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" у судове засідання не з'явився.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

06.05.2008 року відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №1-08-164бфл, відповідно до умов якого, позивач передав Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-09, зав. № 346 у кількості 1 одиниці.

Пунктами 3.4.7 та 5.8. договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10-ти днів з моменту одержання предмету лізингу зареєструвати його за власні кошти в уповноважених органах із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмету лізингу "Без права відчуження" та надати лізингодавцю підтвердження реєстрації предмету лізингу (завірену копію реєстраційного документу). Перереєстрація предмету лізингу на іншу особу без письмового дозволу лізингодавця забороняється.

23.09.2008 року Совєтською інспекцією Державного технічного нагляду Сільськогосподарському товариству з обмеженої відповідальністю "Ал'янс" на предмет лізинга - трактору колісного загального призначення ХТЗ-17221-09 було видано свідоцтво про реєстрацію машини, у якому власником зазначено саме Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс".

23.04.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" (заставодавець) та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (заставодержатель) було укладено договір застави № 800, який було зареєстровано нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432.

Відповідно до пункту 1.1. договору застави заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 02-4/12-07 від 02.02.2007 та додаткової угоди до нього №02-4/12-07 від 11.02.2008 трактор ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, випуск 2008 року, шасі №655236-659258, державний реєстраційний № 22800КН.

Вважаючи укладений між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" договір застави №800 недійсним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (стаття 1 Закону України „Про фінансовий лізинг").

Закон, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором (стаття 3 Закону).

А в силу статті 5 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності. У разі обмеження права розпорядження рухомим майном згодою іншої особи така ж згода необхідна для його обтяження. Предметом обтяження може бути рухоме майно, яке стане власністю боржника в майбутньому.

Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Таким чином, вимоги зазначеного Закону визначають необхідність, щодо обтяження рухомого майна у разі його передачі, зокрема за договором фінансового лізингу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Проте, на момент укладення договору застави між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження предмету застави позивачем, а саме трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, випуск 2008 року, шасі №655236-659258, реєстраційний №22800КН, не було, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про чинність передачі рухомого майна в забезпечення по договору застави №800 від 23.04.2010.

Крім того, на підтвердження того, що трактор ХТЗ-17221-09 є власністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" першим відповідачем банку було надано свідоцтво про реєстрацію машини, без будь яких особливих відміток, яке і слугувало підставою укладення договору застави №800.

У супереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів того, що вказане свідоцтво оскаржувалось, або було визнано у встановленому законом порядку недійсним, або оскаржувались дії по реєстрації трактора, судовій колегії у процесі розгляду справи надано не було.

Крім того, слід зазначити, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 574 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Отже діючим законодавством передбачено, що у разі невиконанням боржником своїх зобов'язань забезпечених заставою, кредитор має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна, що перебуває в заставі.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що предметом оскаржуємого договору застави є один трактор, тому без включення його в предмет застави, договір не може бути укладено, оскільки це порушувало права кредитора, як сторони за договором і в разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором кредитор не мав би можливості задовольнити свої вимоги заставою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, який приймаючи рішення з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції зазначив, що у даному випадку правових підстав для визнання договору застави №800 від 23.10.2010 не має, у зв'язку з чим, судова колегія відмовляє Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в задоволенні вимог про визнання недійсним договору застави № 800 від 23.10.2010.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що укладаючи спірний договір, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" фактично було введено в оману, шляхом приховання відсутності права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" на відчужене майно, судова колегія не приймає їх до уваги та вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман як підставу для визнання правочину недійсним слід відрізняти від помилки, що має істотне значення. Відмінності між цими правовими конструкціями полягають у наступному. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230. Сам по собі факт продажу товару з недоліками, не зазначеними в договорі і про які продавець не знав, не дає покупцю право вимагати визнання договору недійсним. За таких обставин покупець може звертатися з позовом про розірвання договору, про застосування інших санкцій.

За приписами пункту 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

А силу пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

З вищенаведеного вбачається, що для визнання недійсним договору з підстав введення сторони в оману, необхідна наявність доказів здійснення стороною таких дій.

Згідно до Узагальнення Верховного суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те. що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним.

Отже обов'язок доказування наявності омани покладено саме на особу, яка діяла під впливом омани, зокрема укладаючи договір.

Як вбачається зі змісту спірного договору, останній укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль".

Отже, саме публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", як сторона, яка діяла під впливом обману, якщо таке мало місце, повинно було довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка, проте останнім цього зроблено не було.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що у даному випадку обман не мав місця, а укладення договору застави № 800 від 23.10.2010 спрямовано на реальне настання передбачених ним юридичних і фактичних наслідків.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, щодо відсутності у позивача права на оскарження спірного договору з підстав введення публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в оману, оскільки це ніяким чином не стосується його прав та обов'язків.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

А в силу статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо викладених в апеляційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні мотивами відхилення доводів скаржника.

Суд попередньої інстанції навів правове обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позову, у процесі розгляду справи позивачем не було доведено та надано відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а отже судова колегія вважає рішення суду відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2013 року у справі №901/732/13-г відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 29 жовтня 2013 року у справі №901/732/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Л. Котлярова

Розсилка:

1.Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а,Київ 23,01023)

2.Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" (вул. Чорноморська, 17,Совєтський, АР Крим , 97200)

3.Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)

4.Кримська республіканська дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32,Сімферополь,95000)