Постанова

від 28.08.2013 по справі 901/732/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 901/732/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Євсікова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Автономної Республіки Крим 16.04.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду 18.06.2013 у справі господарського суду№ 901/732/13-г Автономної Республіки Крим за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" 2. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" провизнання договору недійсним у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаПустовіт Т.П.; - відповідачів 1.повідомлений, але не з'явився; 2.Поляков Д.В.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 28.08.2013 № 02-05/701 розгляд справи № 901/732/13-г господарського суду Автономної Республіки Крим здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору застави № 800 від 23.04.2010 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" в частині застави майна - трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, 2008 року випуску, шасі № 655236-659258, реєстраційний № 22800КН.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 у справі № 901/732/13-г (суддя Дворний І.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М. - головуючий суддя, судді Антонова І.В., Фенько Т.П.), визнано недійсним договір застави № 800 від 23.04.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс", який був зареєстрований нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. за номером 2432, в частині застави майна - трактора ХТЗ-17221-09, заводський номер 346, 2008 року випуску, шасі №655236-659258, реєстраційний № 22800КН.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 901/732/13-г, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 901/732/13-г залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що 06.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" було укладено договір фінансового лізингу № 1-08-164 бфл, відповідно до умов якого, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України; п. 5.2. договору лізингу передбачено, що предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця; п. п. 3.4.7, 5.8 договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10-ти днів з моменту одержання предмету лізингу зареєструвати його за власний кошт в уповноважених органах із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмету лізингу "Без права відчуження" та надати лізингодавцю завірену копію реєстраційного документу як підтвердження реєстрації предмету лізингу ; відповідно до п. 5.4 договору, лізингоодержувач не має право передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатись чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавця; згідно з п. 5.6 договору в разі належного виконання протягом всього строку дії договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов'язань, визначених цим договором, лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, який переходить до нього на підставі двостороннього акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору; умови договору фінансового лізингу №1-08-164бфл від 06 травня 2008 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" виконувались не належним чином, на підтвердження чого позивачем надані судові рішення по справам № 5002-4/4217-2012, № 5002-34/2931-2012 та № 5002-23/2531-2012; не зважаючи на те, що умовами договору лізингу заборонено відчужувати предмет лізингу та на неналежне виконання умов договору фінансового лізингу №1-08-164бфл від 06.05.2008, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не повідомивши Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції про дійсного власника спірного майна, 23 квітня 2010 року уклало з останнім договір застави № 800; відтак, оскільки Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" не набуло у встановленому порядку права власності на передане ним у заставу майно, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак, і права розпоряджатись цим майном за відсутності згоди на це власника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що зміст договору суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 4, 11 Закону України "Про заставу" та ст. ст. 576, 583 ЦК України.

Вищий господарський суд України вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких вони дійшли висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ЦК України застосовуються лише-в частині, що йому не суперечить. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 15.11.2010 у справі № 19/164, від 17.10.2011 у справі № 47/264-10, від 12.12.2011 у справі № 9/5007/8/11, від 12.12.2011 у справі № 12/5007/5/11, від 28.02.2012 у справі № 28/55.

Суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про те, що зміст договору суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 4, 11 Закону України "Про заставу" та ст. ст. 576, 583 ЦК України не врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену в зазначених постановах, та можливість її застосування до даних правовідносин.

Водночас, відповідно до частини першої статті 4 7 , статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін , їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази , мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Приймаючи судові рішення у даній справі, суди обох інстанцій не врахували приписів названих норм, не спростували та не відхилили доводи Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", викладені як у відзиві на позовну заяву (т. 1 а. с. 48) так і в апеляційній скарзі т. 1 а. с. 158-159), стосовно того, що:

- при укладенні договору застави Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ал'янс" на підтвердження того, що предмет застави є його власністю, надано свідоцтво про реєстрацію машин, без будь яких особливих відміток, яке видане відповідно до Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 № 221;

- на момент укладення договору застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження предмету застави не було;

- відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним , якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Крім того, суди попередніх інстанцій визнаючи недійсним договір застави в частині застави майна не врахували, що відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину якщо правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. (Така ж правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 901/732/13-г.

Справу № 901/732/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

О.О. ЄВСІКОВ