Ухвала

від 23.05.2013 по справі 816/960/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 816/960/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/960/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

04 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (далі - позивач, ТОВ "Ресурс-Полтава") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року №0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16 952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4238,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 816/960/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 15 лютого 2013 року №0000242310.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (ідентифікаційний код 34962951) витрати зі сплати судового збору в розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норма матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 816/960/13-а та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення, зокрема, суб'єкта господарювання ТОВ ТД «Спец-Техноресурс», який був контрагентом позивача у перевіреному періоді. Зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ «ТД «Спец-техноресурс» не встановлено факту передачі ТМЦ до покупця ТОВ «Ресурс-Полтава», а відтак, правочин між позивачем та вищевказаним контрагентом є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з чим, вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вересня 2009 року суму в розмірі 21972 грн. за результатами відносин з вказаним контрагентом, та, як наслідок - завищено бюджетне відшкодування у липні 2010 року на суму 16952 грн. З огляду на викладене, не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування на вказану суму.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції по договору поставки ТМЦ між ТОВ «Ресурс-Полтава» (Покупець) та ТОВ «ТД «Спец-техноресурс» (Постачальник) повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами (рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, журналом реєстрації доручень на отримання ТМЦ), а придбаний товар фактично використаний у господарській діяльності позивача, в результаті якої отримано дохід. Вважає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи (ст.61 Конституції України), а також відсутність обвинувального вироку суду сам по собі факт порушення кримінальної справи не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, а договору - нікчемним. Вказує на те, що придбані позивачем у ТОВ «ТД «Спец-техноресурс» товари транспортувалися постачальником, оскільки не є багатотонними та великогабаритними, що, у свою чергу, спростовує твердження відповідача щодо обов'язкової наявності у ТОВ «Ресурс-Полтава» товарно-транспортної накладної. З огляду на викладене, зазначив, що ТОВ «Ресурс-Полтава» цілком правомірно було сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування за результатами відносин із ТОВ «ТД «Спец-техноресурс». Вказує на порушення відповідачем 1095-денного строку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, та наполягає на наявності підстав для його скасування.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ресурс-Полтава" зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради як юридична особа 15.03.2007 р., з 17.05.2007 р. є платником ПДВ.

Видом діяльності ТОВ "Ресурс-Полтава" є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 35).

На підставі п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС 30.01.2013 р. проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2011 р.

За результатами перевірки складено акт №403/22.4/34962951 від 30.01.2013 р. (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення ТОВ "Ресурс-Полтава" вимог підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення ТОВ "Ресурс-Полтава" залишку від'ємного значення з ПДВ за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн., у результаті чого занижено ПДВ за листопад 2009 року на 5020,00 грн та завищено бюджетне відшкодування у липні 2010 на суму 16952,00 грн. (а.с. 8-13).

15 лютого 2013 року на підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16952,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4238,00 грн. (а.с. 14).

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, а відтак, висновок ДПІ у м. Полтаві про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у липні 2010 року на 16952,00 грн. є неправомірним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0000242310 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Ресурс-Полтава» вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слугувало твердження про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 21972 грн. по операціям з контрагентом ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс», які відповідач вважає безтоварними та не направленими на реальне настання правових наслідків.

Також, як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Ресурс-Полтава» за результатами відносин із ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" сформовано податковий кредит на суму 21972,00 грн., частина якого в розмірі 16952 грн. увійшла до складу бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем у липні 2010 року (а.с.32-33).

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинних на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, колегія суддів відмічає, що підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до пп.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.09.2009 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" (Постачальник) укладено договір поставки б/н, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність ТОВ "Ресурс-Полтава" ТМЦ, визначені у специфікаціях або накладних до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 15).

На виконання досягнутої домовленості ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" поставлено позивачеві запчастини (шестерню, підшипник, колесо зубчасте), згідно накладних № 030907 від 03.09.2009 р., № 040908 від 04.09.2009 р. (зв. бік а.с.16, 18).

Вказані ТМЦ отримувались працівником ТОВ «Ресурс-Полтава» згідно доручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія журналу реєстрації доручень (а.с.20).

Постачальником виставлено позивачеві рахунки від 03.09.2009 р. на суму 93624,00 грн., від 04.09.2009 р. на суму 38208,00 грн. та виписано податкові накладні № 030907 від 03.09.2009 р. на суму 93624,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15604,00 грн. та № 040908 від 04.09.2008 р. на суму 38208,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6368,00 грн. (а.с.16-19).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок (а.с.21), придбаний товар позивачем оплачено в повному обсязі у безготівковій формі.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" позивачем також надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, виписку з обороту та параметру рахунків (а.с.22-23).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Ресурс-Полтава" придбавались деталі у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" з метою виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з капітального ремонту 2-х тепловозних візків, на підтвердження чого позивачем надано договір, акт приймання-здачі виконаних робіт, податкову накладну (а.с. 24-25, 28).

Для виконання вищезазначених робіт позивачем укладено договір №3/Р від 24.09.2008 з ФОП ОСОБА_1, який виконував роботи з капітального ремонту тепловозних візків за допомогою придбаних позивачем у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" запчастин, що підтверджується договором, актом прийманням-передаванням товаро-матеріальних цінностей (арк. с. 26-27).

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальника ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс" оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеним контрагентом, - у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ТОВ «Ресурс-Полтава» та вищевказаних контрагентів останнього.

Слід відмітити, що видами діяльності позивача за КВЕД, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є, зокрема: 33.12 «Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення», у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що придбання запчастин у ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс" здійснено в рамках власної господарської діяльності з метою виконання власних договірних зобов'язань за договором підряду щодо ремонту тепловізних візків з ТОВ «Кременчуцький сталеливарний завод».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві вищевказаними контрагентами повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використані у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, податковим органом зроблено висновок про безтоварність операцій між ТОВ «Ресурс-Полтава» та ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс", посилаючись на порушення СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс", а також на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ від вказаного постачальника.

З приводу відсутності товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ до позивача від постачальника ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем по справі, доставка придбаних запчастин здійснювалась силами та за рахунок постачальника, що не суперечить умовам договору поставки від 01.09.2009 р., укладеного між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Того, що придбані позивачем ТМЦ (шестерня, підшипник, колесо зубчасте) є багатотонними або великогабаритними, як зазначено в акті перевірки, у зв'язку з чим не могли транспортуватись власним автотранспортом постачальника, відповідачем не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів не вважає відсутність у ТОВ «Ресурс-Полтава» товарно-транспортних накладних щодо поставки товарів від ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс" свідченням нереальності правочину між позивачем та вказаним контрагентом.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі по тексту - Правила № 363), товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредиту не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вважає посилання відповідача в акті перевірки на Правила № 363 такими, що свідчать про відсутність факту транспортування ТМЦ від ТОВ «ТД "Спец-Техноресурс" до місця проведення позивачем ремонтних робіт.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки та апеляційній скарзі на те, що 19.01.2012 року СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ «Торговий дім «Спецтехноресурс», за ч.2 ст.205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З огляду на наведені норми, колегія суддів зазначає, що постанова про порушення кримінальної справи у спірних правовідносинах не є належним доказом нереальності правочину, укладеного ТОВ «ТД «Спецтехноресурс» з позивачем по справі, у розумінні ст.70 КАС України.

Таким доказом може бути лише такий, що набрав законної сили, вирок суду у кримінальній справі, однак, такого доказу відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, слід відмітити, що відповідачем не надано також ані копії самої вищевказаної постанови про порушення кримінальної справи, ані акту перевірки ТОВ «ТД «Спецтехноресурс» № 1239/22-222/35976635 від 07.06.2012 р., складеного на виконання вказаної постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Колегія суддів зауважує, що, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Ресурс-Полтава» від 30.01.2013 року, постанова про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Спецтехноресурс» була прийнята 19.01.2012 року, тобто, значно пізніше здійснення господарських операцій за договором між ТОВ «Ресурс-Полтава» та ТОВ «ТД «Спецтехноресурс» (вересень 2009 року).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що вищевказана постанова про порушення кримінальної справи не свідчить про безтоварність правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, та не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем по справі не спростовується, що контрагент позивача ТОВ "ТД «Спецтехноресурс» на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за вересень 2009 року в сумі 21972 грн. по операціям з контрагентом ТОВ «ТД «Спецтехноресурс» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку з придбанням товарів, використаних позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, та, як наслідок, правомірно задекларовано бюджетне відшкодування у липні 2010 р. на суму 16952 грн.

У відповідності до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №403/22.4/34962951 від 30.01.2013 р. порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 0000242310 від 15.02.2013 року про зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16952 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4238 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/960/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.