Рішення

від 12.06.2013 по справі 914/1216/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/1216/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства "Паритет КС" , м.Львів

до відповідача-2 Державне підприємство "Львівське", с.Висіч Яворівського району Львівської області

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, м.Львів

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", м.Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Майорчак В.М. - начальник відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (посвідчення від 30.10.2012р. дійсне до 30.10.2017р.);

від позивача: Куцак В.П. - начальник юридичної групи (довіреність №220/701/д від 28.11.2012р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Потинський А.М. - представник (довіреність від 21.05.2012р. №21/05-12).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства "Паритет КС"; до Військового радгоспу "Львівський", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою суду від 29.03.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.04.2013р.

Ухвалою суду від 17.04.2013р. до участі у справі в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", залучено до участі у справі відповідачем-2 - Державне підприємство "Львівське", яке є правонаступником Військового радгоспу "Львівський" та відкладено розгляд справи на 15.05.2013р. Ухвалою суду від 15.05.2013р. розгляд справи відкладено на 28.05.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі. В судовому зсіданні 28.05.2013р. було продовжено строк вирішення спору до 12.06.2013р. та відкладено розгляд справи на цю ж дату.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Стосовно поважності пропуску строку позовної давності представник прокуратури зазначив, що згідно з п.1 наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012р. №100ш з 01.07.2012р. у структурі та штатному розписі органів прокуратури України ліквідована військова прокуратура Західного регіону України, а згідно до п.п. 3, 12, 13 зазначеного наказу з 01.07.2012р. у структурі органів прокуратури України утворена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Однак, у зазначеному наказі не передбачено, що прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є правонаступником військової прокуратури Західного регіону України. А тому прокурор вказує, що оскільки йому стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу тільки після 15.08.2012р. (дата початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), тому строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та попередньо поданому письмовому поясненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. не погоджений ні Фондом державного майна України, ні його регіональними відділеннями чи представництвами, а також не погоджений органом управління майном - Міністерством оборони України. Відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу-1 ухвал про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду спору за адресами: 79040, м.Львів, вул.Тернова, 4; 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359 з відмітками поштового відділення про те, що причиною повернення конвертів є закінчення терміну зберігання. Поштові конверти надсилалися відповідачу-1 на адреси вказані позивачем в позовній заяві, а саме: 79040, м.Львів, вул.Тернова, 4; 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359.

Слід зазначити, що згідно наданого представником прокуратури витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 29.03.2013р. за №16187616 підприємницька діяльність юридичної особи - Приватного підприємства "Паритет КС" (код ЄДРПОУ 33073930) є припиненою за рішенням засновників - 24.05.2011р.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив. Попередньо ним було подано заперечення на позовну заяву вх. №19209/13 від 12.06.2013р., в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що прокурором пропущено строк звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, що згідно до ст.267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, представник відповідача-2 просив суд застосувати позовну давність в порядку ст.267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову. В попередніх судових засіданнях представник відповідача звертав увагу суду на той факт, що при поданні позову прокурором невірно визначено позивача у справі, оскільки цілісний майновий комплекс Військового радгоспу "Львівський" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, відтак права Міністерства оборони України не є порушеними.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з"явився. Попередньо ним було подано письмове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог у якому повністю підтримано позовні вимоги.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві вх. №22082/13 від 12.06.2013р., у задоволенні позову просив відмовити повністю. Зокрема зазначив, що прокурором пропущено строк звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, що згідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, представник третьої особи-2 просив суд застосувати позовну давність в порядку ст.267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник третьої особи-2 зазначає, що прокурором не обґрунтовано порушення прав позивача Міністерства оборони України станом на дату пред'явлення позову з огляду на те, що цілісний майновий комплекс Військового радгоспу "Львівський" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідачів та третьої особи-1, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури, позивача та третьої особи-2, суд встановив наступне :

Згідно наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу від 06.04.1992р. №39 свиновідгодівельний комплекс Львівського вищого військово-політичного училища передано на баланс Військового радгоспу "Львівський".

Рішенням №18 від 10.03.2005р. виконавчий комітет Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вирішив надати дозвіл на виготовлення права власності на будівлі, які розташовані на підсобному господарстві Військового радгоспу "Львівський" в селі Скнилів Пустомитівського району Львівської області по вул.Чорновола, 2, а саме: на корівник А-1 загальною площею 790,0 кв.м.; вагову Г-1 загальною площею 63,2 кв.м.; свинарник Б-1 загальною площею 2010,4 кв.м.; насосну З-1 загальною площею 17,4 кв.м; санпропускник "Ж-1" загальною площею 50,4 кв.м.; караульне приміщення В-1 загальною площею 184,1 кв.м.; трансформаторну підстанцію Д-1 загальною площею 78,7 кв.м., всього загальною площею 3194,2 кв.м.

На підставі вищезазначеного рішення, 18.03.2005р. Виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було оформлено Військовому радгоспу "Львівський" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно сер. ЯЯЯ №020692.

29.03.2005 року між Військовим радгоспом "Львівський" (продавець) та Приватним підприємством "Паритет КС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Соколюк Н.В. за реєстровим №317, згідно з п.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити належні продавцеві будівлі, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул.Чорновола, 2, а саме: корівник, позначений в технічному паспорті А-1 (цегляний), загальною площею 790,0 кв.м.; свинарник, позначений в технічному паспорті літерою Б-1 (цегляний), загальною площею 2010,4 кв.м.; караульне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою В-1 (цегляну), загальною площею 184,1 кв.м.; вагову, позначену в технічному паспорті літерою Г-1 (цегляну), загальною площею 63,2 кв.м.; трансформаторну підстанцію, позначену в технічному паспорті літерою Д-1 (цегляну), загальною площею 78,7 кв.м.; санпропускник, позначений в технічному паспорті літерою "Ж-1" (цегляний), загальною площею 50,4 кв.м.; насосну, позначену в технічному паспорті літерою З-1 (цегляну), загальною площею 17,4 кв.м.

Право власності ПП "Паритет КС" на зазначені будівлі було зареєстроване Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.04.2005 року за реєстраційним №10213377, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.04.2005р., виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, номер витягу 6978185.

З матеріалів справи, суд з'ясував, що вищевказані об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці, що розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102.

Прокурор у позовній заяві стверджує, що Військовий радгосп "Львівський" за організаційно-правовою формою господарювання є державним підприємством, заснований на майні Міністерства оборони України, яке є загальнодержавною власністю. Відтак, відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів від 15.12.1991 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" функції здійснення управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладені на міністерства, в тому числі, на Міністерство оборони України. Однак, майно всупереч ст. 75 ГК України було реалізоване згідно спірного договору купівлі-продажу без погодження Міністерства оборони України як органу, до сфери управління якого воно належить. Крім того, прокурор стверджує, що відповідно до п.п.1, 4, 6 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року №1477, відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" слід було здійснювати після отримання погодження державного органу приватизації та Фонду державного майна України чи його регіональних відділень та представництв. Також прокурор зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" саме органу приватизації надано право, зокрема, здійснення повноважень власника державного майна.

Відтак, прокурор вважає, що укладений 29.03.2005р. між Військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" договір купівлі-продажу будівлі не відповідає вимогам вищевказаних законодавчих актів, у зв"язку з чим просить визнати його недійсним.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Військовий радгосп "Львівський" станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. належав до державної власності та перебував в сфері управління Міністерства оборони України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26.07.2006р. "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" та додатку до нього цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Львівський" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Міністерства аграрної політики України №441 від 22.06.2007р. "Про перейменування військового радгоспу "Львівський" було перейменовано Військовий радгосп "Львівський" в Державне підприємство "Львівське", яке є правонаступником майнових прав та обов'язків військового радгоспу "Львівський".

Згідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів від 15.12.1991р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (в редакції, що діяла станом на дату укладення спірного договору) на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (в редакції, що діяла станом на дату укладення спірного договору) Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Прокурор в позовній заяві покликається на те, що Декретом Кабінету Міністрів від 15.12.1991р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Зазначене положення закріплене в п.5 декрету.

Однак, господарський суд вважає безпідставним посилання на вказану норму, оскільки у даному випадку мала місце не безоплатна передача майна, що було закріплене за Військовим радгоспом "Львівський", а здійснено відчуження майна по оплатному договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000р. № 1976, це Положення розроблено відповідно до Господарського кодексу України, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів щодо відчуження державного майна.

В свою чергу, ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, що діяла станом на дату укладення спірного договору) визначено сферу застосування зазначеного Закону, а саме: сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Тобто, продаж військового майна не потрапляє у сферу дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000р. № 1976, а тому прокурор помилково покликається на необхідність застосування відповідних норм вказаних законодавчих актів у даному спорі.

Згідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла станом на дату укладення спірного договору) державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що майно, яке було відчужене згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. набуло на момент продажу статусу цивільного майна. Відтак, посилання прокурора на те, що здійснення продажу майна Військового радгоспу "Лвівський" належало до компетенції Фонду державного майна України чи регіонального відділення ФДМУ по Львівській області чи що потрібно було отримувати їх згоду, не знаходить законодавчого підтвердження.

Крім того, слід зазначити, що позов у даній справі не був пред'явлений в інтересах Фонду державного майна України чи його регіонального відділення, і прокурор не обґрунтовує в позовній заяві жодним чином порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України чи регіонального відділення ФДМУ по Львівській області.

Що стосується необхідності отримання дозволу Міністерства оборони України як органу, на який покладено здійснення функцій щодо управління військовим майном, то суд з'ясував з матеріалів справи, що 29.12.2004р. за вих. №220/2868 першим заступником Міністра оборони України генерал-полковником Рудковським Д.О. було надано дозвіл Військовому радгоспу "Львівський" на відчуження тваринницького комплексу у складі будівель свинарника, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, насосної. Однак, в матеріалах справи відсутній дозвіл органу управління майном на продаж ще ряду об'єктів, а саме: корівника, вагової, вартового приміщення, санпропускника.

Проте, суд при вирішенні спору не бере до уваги відсутність зазначеного дозволу Міністерства оборони України у зв'язку з наступним.

Як вбачається з позовної заяви від 14.03.2013р. №05/2-133вих.-13, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2013р. заявлена першим заступником прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Згідно з абзацом 4 ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу, що станом на дату пред'явлення позову права та інтереси Міністерства оборони України спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2005р. не порушуються, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26.07.2006 р. "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" та додатку до нього цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Львівський" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається із долученої відповідачем-2 копії позовної заяви №2/1202 від 29.04.2011р., яка подавалась до Яворівського місцевого районного суду Львівської області військовий прокурор Західного регіону України звертався в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах (позивачів) - Міністерства аграрної політики України , Державного підприємства "Львівське" як правонаступника військового радгоспу "Львівський" до обвинуваченого Фірича В.Ф. про відшкодування матеріальної шкоди (у кримінальній справі). При цьому прокурором обґрунтовувалося порушення прав та інтересів позивача Міністерства аграрної політики України саме тим, що майно Військового радгоспу "Львівський" передано до сфери управління зазначеного міністерства . Вказано також, що передача цілісного майнового комплексу до сфери управління Міністерства аграрної політики України підтверджується актом приймання-передачі майна та земель Військового радгоспу "Львівський", який затверджений 27.02.2007р. в Міністерстві аграрної політики України та 28.02.2007р. в Міністерстві оборони України.

Як вказувалось вище, відповідачем-2 та третьою особою-2 було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Як на підставу для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, відповідач-2 зазначає, що як Військовому прокурору Західного регіону, так і Міністерству оборони України було відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. з акту ревізії контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 30.08.2006 р. "Про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України військового радгоспу "Львівський". Крім того, 28.04.2007 року Військовим прокурором Західного регіону України було затверджено обвинувальний висновок в рамках порушеної кримінальної справи стосовно директора військового радгоспу "Львівський" Фірича В.Ф., обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України. Крім того, в рамках зазначеної кримінальної справи військовим прокурором Західного регіону України для розгляду в рамках кримінального судочинства справи стосовно Фірича В.Ф. складено та подано 17.04.2007р. цивільний позов до підсудного в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

З тексту зазначеного вище обвинувального висновку, затвердженого Військовим прокурором Західного регіону України 28.04.2007р., вбачається, що 21.08.2004р. за заявою ВАТ "Львівобленерго" господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про банкрутство Військового радгоспу "Львівський", а 21.09.2004р. ввів процедуру розпорядження майном боржника. У жовтні 2004 року на підставі листа директора радгоспу "Львівський" в Міністерство оборони України звернувся заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди Військовому радгоспу "Львівський" на продаж тваринницького комплексу через регіональну біржу. 29.12.2004р. за вих. №220/2868 першим заступником Міністра оборони України генерал-полковником Рудковським Д.О. надано дозвіл Військовому радгоспу "Львівський" на відчуження тваринницького комплексу у складі будівель свинарника, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, насосної. Однак, Фірич В.Ф. вирішив реалізувати без дозволу органу управління майном ще низку об'єктів, а саме: корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник, для чого отримав свідоцтво про право власності сер. ЯЯЯ №020692 від 18.03.2005р., видане виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради. Як наслідок, 21.03.2005р. на підставі біржової угоди, укладеної між Військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" було реалізоване вищевказане майно радгоспу. В подальшому був нотаріально посвідчений спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. Аналогічні відомості викладені в позовній заяві №2/320-06 від 18.04.2007р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до обвинуваченого по справі Фірича В.Ф. про стягнення матеріальної шкоди.

Третьою особою ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до заяви про застосування строку позовної давності долучено позовну заяву №3/2276 від 31.10.2006р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Військового інституту "Львівська політехніка" до Скнилівської сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи - ПП "Паритет КС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2006р., а саме: земельної ділянки, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102, на якій знаходяться будівлі, що були відчужені згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. До вказаної позовної заяви прокурором були долучені договори купівлі-продажу від 25.11.2005р., згідно яких ПП "Паритет КС" реалізувало фізичним особам Тарасенко І.В. та Хомі Т.Г. будівлі свиновідгодівельного комплексу, що належали ПП "Паритет КС" на підставі договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Соколюк Н.В. за реєстровим №317.

Отже, зі змісту вищезазначених доказів суд вбачає, що військовій прокуратурі був відомий факт відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" згідно спірного договору купівлі-продажу від 29.03.2005р. ще у 2007 році, тому суд приходить до висновку, що прокуратурою пропущений трьохрічний строк позовної давності звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору.

У позовній заяві та письмовому поясненні прокурор вказує причину пропуску ним строку позовної давності те, що згідно з п.1 наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012р. №100ш з 01.07.2012р. у структурі та штатному розписі органів прокуратури України ліквідована військова прокуратура Західного регіону України, а згідно до п.п. 3, 12, 13 зазначеного наказу з 01.07.2012 року у структурі органів прокуратури України утворена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Однак, у зазначеному наказі не передбачено, що прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є правонаступником військової прокуратури Західного регіону України. А тому прокурор вказує, що оскільки йому стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу тільки після 15.08.2012р. (дата початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), тому строк позовної давності пропущено з поважних причин.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону, яка була чинна на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2005р.) систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Тобто до дати початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (15.08.2012р.) спеціалізованою прокуратурою, яка здійснювала нагляд за додержанням і правильним застосуванням Законів України та інших нормативно - правових актів у воєнній сфері, зверталася до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави, а також підприємств та інших юридичних осіб у цій сфері, була Військова прокуратура Західного регіону України. Відтак, на думку господарського суду, ліквідація та створення прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не є поважною причиною пропущення строку позовної давності органами прокуратури звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., оскільки захист прав та інтересів Міністерства оборони України міг бути забезпечений як шляхом безпосереднього звернення до суду, так і Військовою прокуратурою Західного регіону України, що і здійснювалося шляхом пред'явлення відповідних позовів в інтересах Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

З урахуванням викладеного суд вважає, що прокурор звернувся із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 року через 8 років з моменту укладення договору, про укладення якого прокурору було відомо ще в 2007 році, тобто із спливом строку позовної давності без наведення належних доказів наявності поважних причин такого пропуску строку.

При цьому слід зазначити, що у разі, коли у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач , а не прокурор (вказаної позиції дотримується пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Водночас, слід вказати, що згідно ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як вказано у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що право Міністерства оборони України, як вже було вказано вище, станом на дату пред"явлення позову не порушено, відтак немає підстав до застосування строку позовної давності, а в позові першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 17.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.