Рішення

від 19.06.2013 по справі 5011-35/718-2012-33/392-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/718-2012-33/392-2012 19.06.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотус»

до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

про визнання недійсним договору

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін :

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Хребтієва Ю. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним збільшення відсоткової ставки до 23,5 відсотків річних, яка нараховується позивачу згідно умовами Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 та додаткової угоди № BL3669/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008.

27.02.2012 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок нарахованих після 26.08.2008 банком зобов'язальних платежів та сплачених ТОВ "Мотус" коштів за користування кредитом згідно умовами Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL3669 від 21.04.2008 та Додаткової угоди №ВL3669/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL3669 від 21.04.2008 (зменшивши їх на 104767,42 грн.), виходячи з умов Договору на момент укладення 21.04.2008 згідно відсоткової ставки 18% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 в справі № 5011-35/718-2012 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 в справі № 5011-35/718-2012 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю, а саме: визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» права на збільшення відсоткової ставки до 23,5% річних та зобов'язано останнього здійснити перерахунок нарахованих після 26.08.2008 банком зобов'язальних платежів та сплачених позивачем коштів за користування кредитом згідно з умовами Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 та додаткової угоди № BL3669/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008, виходячи з умов Договору на момент укладення 21.04.2008 згідно відсоткової ставки 18% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 в справі № 5011-35/718-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 в справі № 5011-35/718-2012-33/392-2012 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 в справі № 5011-35/718-2012-33/392-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно здійсненого повторного автоматизованого розподілу справи № 5011-35/718-2012-33/392-2012, вказану справу передано судді Сташківу Р.Б. для нового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 справу № 5011-35/718-2012-33/392-2012 прийнято суддею Сташківим Р.Б. до свого провадження для нового розгляду, розгляд справи призначено 05.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 розгляд справи відкладено до 19.06.2013.

У судове засідання 19.06.2013 позивач представників не направив, проте, враховуючи те, що неявка представників не є перешкодою для розгляду справи, в матеріалах справи наявний обсяг документів, який необхідний для вирішення спору, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) мотивовані тим, що відповідачем в односторонньому порядку безпідставно було підвищено відсоткову ставку за користування кредитом, в той час, як умовами Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 передбачені певні умови, за яких відповідач має право на вчинення відповідних дій, яких відповідачем не було дотримано.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2013 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість з тих підстав, що відповідачем було підвищено відсоткову ставку за користування кредитом, в той час, як умовами Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 у відповідності до умов договору та закону, який був чинний на момент зміни відсоткової ставки. Також, у письмовому відзиві на позов відповідач наголошував на пропуск позивачем строку позовної давності згідно ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши відповідність наявних у справі копій документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

21.04.2008 між сторонами у справі був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг №BL3669, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 375000 дол. США у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі; умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформляється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.1.3. генерального договору встановлено, що базовою валютою за цим договором є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту договору.

21.04.2008 між позичальником та банком була укладена додаткова угода №ВL3669/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL3669 від 21.04.2008, відповідно до п. 1 якої банк зобов'язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 1 350 000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в індивідуальній угоді.

З п. 3.1. додаткової угоди вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 18 % річних.

21.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мотус" (позичальник за договором) та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (банк за договором), укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL3669, відповідно до умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 375000 дол. США у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.1. статуту публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "Універсал Банк" (протокол № 1-2011 від 17.01.2011), публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" є правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", що існував у формі відкритого акціонерного товариства, тип якого у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Універсал Банк"(протокол № 2-2009 від 22.06.2009) було змінено на публічне акціонерне товариство та який було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1 генерального договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформляється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.1.3 генерального договору встановлено, що базовою валютою за цим генеральним договором є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту договору.

21.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мотус" та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" укладено додаткову угоду № ВL3669/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг № ВL3669 від 21.04.2008, відповідно до умов якої банк зобов'язується встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 1 350 000 грн., позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у індивідуальній угоді.

Згідно п.2.1 додаткової угоди, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до цієї індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов генерального договору та/або цієї індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно графіку погашення кредиту (додаток № 1 до додаткової угоди) позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом 01.04.2012.

Пунктом 2.3 додаткової угоди визначено, що погашення грошових зобов'язань позичальника за цією індивідуальною угодою здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунку позичальника, відритого у банку, у валюті та сумі існуючих грошових зобов'язань позичальника та генеральним договором та цією індивідуальною угодою. При цьому позичальник доручає банку здійснити таке договірне списання коштів згідно умов цієї індивідуальної угоди та зобов'язується забезпечити не пізніше останнього робочого дня, що передує даті платежів за графіком погашення кредиту, наявність грошових коштів на поточному рахунку позичальника у банку у валюті та у сумі, достатніх для повернення суми кредиту та спати плати за користування кредитом у вигляді процентів, винагород, а також сплати штрафів та інших платежів згідно умов цієї індивідуальної угоди та додатків до неї.

За використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 18.00% річних (п.3.1 додаткової угоди).

Пунктом 5.1. генерального договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розміри процентних ставок в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 5 відсоткових пункту по бланкових кредитах "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Відповідно до п. 5.2. генерального договору, при настанні обставин, передбачених п. 5.1., банк може збільшити розмір процентних ставок в наступному порядку:

- про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру, позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком поштою відповідного рекомендованого листа (повідомлення) за адресою позичальника, що вказана у розділі 8 цього договору, або за іншою адресою, яку позивач письмово повідомив банку при зміні адреси;

- така нова процентна ставка починає діяти через 45 календарних днів з дати відправлення банком позичальнику повідомлення, при цьому, банк застосовує таку процентну ставку без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.

12.07.2008 року, відповідач на виконання п. 5.2 генерального договору та п. 3.2 індивідуальної угоди, направив на адресу позивача повідомлення, в якому зазначив про збільшення розміру процентної ставки до 23,5% річних починаючи з 26.08.2008.

В свою чергу, згідно протоколу Комітету з управління активами та пасивами ВАТ "Універсал Банк"№ 7, на підставі службової записки начальника Відділу розвитку малого бізнесу Департаменту з кредитування малого бізнесу Висоцького М. від 10.06.2008 року, членами КАУП одноголосно ухвалено зміни відсоткових ставок по продуктах у зв'язку із зростанням вартості фондування у травні 2008 року по відношенню до попереднього місяця по долару США, який надано відповідачем в підтвердження наявності передбачених п. 5.1. генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 року, підстав для збільшення банком відсоткової ставки.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 ЦК України згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку"від 12 грудня 2008 року за № 661-VI (опублікований у газеті "Урядовий кур'єр", 2008, 12, 30.12.2008 № 246). Вказана стаття ЦК України набрала чинності з 10.01.2009 року.

Відповідно до абзацу 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дана норма Конституції України відображена у статті 5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (абзац 3 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Отже, посилання позивача на статтю 1056-1 ЦК України, яка станом на момент укладання кредитного договору та зміни відсоткової ставки не була чинною, є безпідставним та судом відхиляється як підстава для задоволення позову.

У свою чергу, у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2013 в справі № 5011-35/718-2012-33/392-2012 містились вказівки, які у відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, щодо необхідності дослідження під час нового розгляду справи чи відповідають підстави, наведені у вказаному протоколі (зростання вартості фондування), підставам, визначеним у п. 5.1. кредитного договору, при настанні яких, банк (відповідач) має право на збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, укладеним з позивачем.

Як встановлено судом, пунктом 5.1. генерального договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розміри процентних ставок в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 5 відсоткових пунктів по бланкових кредитах "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Отже, в силу обов'язковості дотримання та виконання умов договорів, відповідач мав право на зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами лише у разі настання однієї із обставин, наведених в узгодженому сторонами договору пункті 5.1.

Згідно протоколу Комітету з управління активами та пасивами ВАТ "Універсал Банк"№ 7, на підставі службової записки начальника Відділу розвитку малого бізнесу Департаменту з кредитування малого бізнесу Висоцького М. від 10.06.2008 року, членами КАУП одноголосно ухвалено зміни відсоткових ставок по продуктах у зв'язку із зростанням вартості фондування у травні 2008 року по відношенню до попереднього місяця по долару США, який надано відповідачем в підтвердження наявності передбачених п. 5.1. генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 від 21.04.2008 року, підстав для збільшення банком відсоткової ставки.

Також, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано довідку від 19.06.2013 № 2022ГО, в якій надано у табличному вигляді таблицю змін відсоткових ставок за статтею «Строкові депозити» за період з 02.07.2007 по 01.12.2008, виходячи з діючих ставок на відповідний період у ПАТ «Універсал Банк», згідно якої відбувались наступні зміни відсоткових ставок:

Дата введення в дію 02.07.07 03.10.07 20.03.08 14.05.08 09.07.08 10.09.08 01.12.08 Термін дії депозиту Сума вкладу, тисяч од. 13 місяців < 50 UAH 12,50% 14,00% 14,25% 16,50% 17,00% 16,50% 16,50% >=50<250 UAH >=250 UAH < 10 USD 8,50% 9,50% 9,75% 10,50% 12,50% 11,50% 11.50% >=10<50 USD >=50 USD < 10 EUR 7,00% 7,00% 10,00% 10,50% 12,50% 12,00% 12,00% >=10<50 EUR >=50 EUR

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд, враховуючи наявний у справі протокол Комітету з управління активами та пасивами ВАТ "Універсал Банк"№ 7, на підставі службової записки начальника Відділу розвитку малого бізнесу Департаменту з кредитування малого бізнесу Висоцького М. від 10.06.2008 року та наявну у справі довідку від 19.06.2013 № 2022ГО, оцінивши їх в сукупності з обставинами справи, дійшов висновку про те, що вказані документи судом приймаються в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України як належні та допустимі докази, які підтверджують існування підстав, які визначені п. 5.1. кредитного договору, при наявності яких, банк (відповідач) має право на збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, укладеним з позивачем.

З огляду на вищевикладене, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мотус" про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" здійснити перерахунок нарахованих після 26.08.2008 зобов'язальних платежів та сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Мотус" коштів за користування кредитом згідно умовами генерального договору про надання кредитних послуг № BL3669 та додаткової угоди від 21.04.2008 № BL3669/К-1, виходячи з умов договору на момент укладення 21.04.2008 року згідно відсоткової ставки 18% річних, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача у письмовому відзиві на пропуск позивачем строку позовної давності згідно ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Відповідно до цієї процесуальної норми на фактичні дані, що мають значення для застосування правових наслідків спливу позовної давності, можуть звертати увагу суду сторони як активні учасники процесу доказування, а не суд. Таке застосування правових наслідків сплину позовної давності відповідає засадам змагальності в господарському процесі, оскільки вони є складовою частиною господарського судочинства. Даною нормою права передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки згідно статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідачем не подано доказів того, що його права та охоронювані законом інтереси порушені саме позивачем, а тому підстави для застосування строку позовної давності, як строку для захисту саме порушеного права - у суду відсутні.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013

СуддяСташків Р.Б.