Рішення

від 18.06.2013 по справі 5011-72/9083-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/9083-2012 18.06.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан"

Про стягнення 58 024,31 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Негайченко В.С. - представник (дов. б/н від 28.01.2013)

Від відповідача Пятаченко К.С. - представник (дов. № 27/03/13 від 27.03.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" (далі-Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 44 000,00 грн., пені у розмірі 6 720,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачеві винагороди згідно ліцензійного договору від 30.03.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 17-25, оф. 91, код ЄДРПОУ - 31812225) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ - 33637672) 44 000,00 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, пеню у розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 42 коп., збитки від інфляції у розмірі 4 798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 2 505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 75 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013, Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі У 5011-72/9083-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2013 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 та Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на новий розгляд судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою суду від 07.03.2013 суддя Прокопенко Л.В, прийняла справу до провадження та призначила розгляд справи на 29.03.2013.

29.03.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.

29.03.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.03.2013 оголошена перерва до 12.04.2013.

10.04.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове васідання 12.04.2013 представник позивача не з'явився.

В судове засідання представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі, не заперечив проти задовлення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 12.04.2013 розгляд справи відкладено на 30.04.2013.

26.04.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення судового засідання та заяву про продовження строку розгляду спору.

В судове засідання 30.04.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечив протии задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження сроку розгляду спору .

Відповідно до приписів ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору по справі.

Ухвалою суду від 30.04.2013 відкладено розгляд справи на 18.06.2013 та продовжено строк розгляду спору по справі.

В судове засідання 18.06.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.06.2013 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт", як ліцензіаром, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан", як ліцензіатом, було укладено ліцензійний договір, відповідно до умов якого передбачено, що позивач, який володіє виключними майновими авторськими правами на твір, надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл на використання твору на території на строк виключно наступними способами: - видання (відтворення й опублікування) твору тиражем не більше ніж 3 000 примірників; - розповсюдження віддрукованих примірників твору будь-яким способом; - імпорт віддрукованих примірників твору.

Відповідно до п. 2.7 договору позивач надає відповідачу матеріальний носій, що містить твір, протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору. Твір передається в електронному форматі PDF та являє собою зверстаний макет внутрішнього блоку та обкладинки, що готовий до друку. Передача матеріального носія оформлюється актом приймання-передачі носіїв, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1. договору за надання дозволу (невиключної ліцензії) на використання твору в порядку та на умовах визначених цим договором, відповідач сплачує на користь позивача винагороду (роялті) у розмірі 55 000,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили порядок сплати винагороди (роялті), крім того визначили, що період сплати винагороди (роялті) закінчується у момент повної виплати відповідачем вартості дозволу (невиключної ліцензії) на використання твору, що зазначена у п. 3.1. цього договору.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що сторони домовились, що в разі порушення відповідачем строків виплати винагороди позивачу, встановлені п. 3.2. цього договору більше ніж на 120 календарних днів, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Відповідно до умов, передбачених у п. 6.6. договору, сторони домовились, що відповідно до усталеної практики та звичаїв ділового обороту не вважається порушенням строків виплати винагороди недотримання відповідачем цих строків у період сезонного спаду продажів на ринку книговидання та книгорозповсюдження. Усталена практика визначає термін сезонного спаду продажів період з 01 липня по 31 серпня.

Відповідно до копій банківських виписок, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання з виплати винагороди лише частково в розмірі 11 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачеві матеріальний носій (CD-R) із записом твору в електронному форматі, що являє собою готовий до друку зверстаний макет внутрішнього блоку та обкладинки, що підтверджується актом приймання-передачі носіїв від 01.04.2010 (копія в матеріалах справи).

Актом від 03.06.2010 сторони погодили, що при друкуванні видання було зроблено помилку і надруковано, що матеріали надані станом на 01.01.2010. У зв'язку з цим сторони домовилися, що це є технічна помилка, яка не є підставою для невиконання своїх обов'язків сторін за ліцензійним договором від 30.03.2010, а також сторони підтверджують, що претензій та зауважень одна до одної не мають.

Крім того, в своїх поясненнях від 12.04.2013 представник відповідача не заперечує факт наявності акту від 03.06.2010 та викладені в ньому обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі свої зобов'язання, передбачені ліцензійним договором від 30.03.2010, а тому у відповідача виник обов'язок сплати винагороди (роялті) у розмірі 55 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання виконав частково, у розмірі 11 000,00 грн., в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 44 000,00 грн.

. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 720,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів щодо належного виконання свого зобов'язання щодо винагороди, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та положення ліцензійного договору від 30.03.2010, а тому вимога про стягнення з відповідача 44 000,00 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 720,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 720,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок збитки від інфляції та 3 % річних, суд вважає нарахування обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 17-25, оф. 91, код ЄДРПОУ - 31812225) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ - 33637672) 44 000,00 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, пеню у розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 42 коп., збитки від інфляції у розмірі 4 798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 2 505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 75 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.06.2013.

Суддя Прокопенко Л.В.