Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-11205/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 10:45 № 2а-11205/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Висторобець В.О.,

представників відповідача - Старощук С.В., Воєводіна Р.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнанння незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішення прийняті відповідачем є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010р. №0001042310/0 на загальну суму 27 623 834 (13 811 917 - основний платіж, 13 811 917 - штрафні санкції); визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010р. №0001052310/0 на загальну суму 112033936 грн. (74 669 291грн. - основний платіж, 37 334 645,5грн. - штрафні санкції); визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010р. №0002142330 на суму 8 553 660,60грн.; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 22 вересня 2010 р. № 0001042310/1 на загальну суму 27 623 834 (13 811 917 - основний платіж, 13 811 917 - штрафні санкції); визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 22 вересня 2010р. №0001052310/1 на загальну суму 112033936 грн. (74 669 291грн. - основний платіж, 37 334 645,5грн. - штрафні санкції).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010р. у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010р. скасовано. Постановлено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. №0001042310/0, від 26.05.2010р. №0001052310/0, від 22.09.2010р. №0001042310/1, від 22.09.2010р. №0001052310/1,а також рішення від 26.05.2010р. №0002142330.

Ухвалою від 13.07.2011р. Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу задовольнив частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010р. та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011р. в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010р. №0001042310/0, від 26.05.2010р. №0001052310/0, від 22.09.2010р. №0001042310/1, від 22.09.2010р. №0001052310/1 скасовано, та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В частині визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2010р. №0002142330 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011р. залишено без змін.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувати, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в період з 22 березня 2010 року по 5 травня 2010 року відповідачем здійснено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Евросеть» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено Акт від 13 травня 2010 року №70/23-80/33238663 (далі по тексту -Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.9 п. 5.3, п.5.5.1 п. 5.5, п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 811 917 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 11 729 064 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 18 104 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1 424 158 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 5 571 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 476 967 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 158 053 грн.

2. в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість ТОВ "Евросеть" завищено податковий кредит на загальну суму 64168034 грн., що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на 64168034грн., у тому числі по періодах:липень 2007 року на суму 16359138 грн.; серпень 2007 року на суму 13555090 грн.; вересень 2007 року на суму 8836697грн.; жовтень 2007 року на суму 11082337 грн.;листопад 2007 року на суму 4744573 грн.;грудень 2007 року на суму 7768160 грн.;січень 2008 року на суму 1497841 грн.; лютий 2008 року на суму 324198 грн.

3. п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97 ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10501257 грн., в тому числі за липень 2008 року у сумі 2636872 грн., за серпень 2008 року у сумі 4459327грн., за вересень 2008 року у сумі 2630073 грн., за жовтень 2008 року у сумі 76129 грн., за листопад 2008 року у сумі 88234 грн., за грудень 2008 року у сумі 36811 грн., за лютий 2009 року у сумі 554021 грн., за березень 2009 року у сумі 17287 грн., за квітень 2009 року у сумі 2503 грн.

4. п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97 ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 243795 грн., у тому числі за січень 2009 року у сумі 62720 грн., за травень 2009 року у сумі 116029 грн., за червень 2009 року у сумі 59421 грн., за липень 2009 року у сумі 781 грн., за серпень 2009 року у сумі 704 грн., за вересень 2009 року у сумі 585 грн., за жовтень 2009 року у сумі 2505 грн., за листопад 2009 року у сумі 570 грн., за грудень 2009 року у сумі 480 грн.

5. п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12. ст.9, п.п. «а» 17.2 п.17.2 ст.17, п.п. «а».19.2 п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.03 .№ 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами і доповненнями в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі: 2022,75 грн.

6. п.1 ст.3 Закону України №265/85-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п.3.4. п. 3 «Положення про форму та звіти розрахункових документів»затвердженого Наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 (зі змінами та доповненнями).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. №0001042310/0, яким за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.9 п. 5.3, п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 27 623 834,00грн. з якої за основним платежем - 13 811 917грн. та штрафні санкції - 13 811 917грн.; від 26.05.2010р. №0001052310/0, яким за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 112 003 936,5грн. з якої за основним платежем - 74 669 291грн. та штрафні санкції - 37 334 645,5грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2010 року загальними зборами учасників ТОВ «Евросеть» прийнято Рішення №01/10-ЕС про зміну назви ТОВ «Евросеть» на ТОВ «Дюмонт-Укр», що підтверджується копією Статуту ТОВ «Дюмонт-Укр»від 24.06.2010р. наявного в матеріалах справи.

В порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.9 п. 5.3, п.5.5.1 п. 5.5, п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 13 811 917 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 11 729 064 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 18 104 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1 424 158 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 5 571 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 476 967 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 158 053 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.08 по 31.12.09 встановлено завищення валових витрат всього у сумі 55226446 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 46 905 403 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 62 047 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 5 696 633 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 22 282 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 1 907 868 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 632 213 грн.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено, віднесення до складу валових витрат отриманих від постачальників послуг, а саме згідно документів, наданих до перевірки ТОВ «Евросеть» заключало наступні договори: договір №11 від 12.04.2006року з ТОВ «Укр Про Сервіс»-Виконавець про отримання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту реєстрів розрахункових операцій; договір №3/1 від 01.03.2007 з ТОВ «Укр Про Сервіс»-Виконавець про отримання послуг по ремонту засобів мобільного зв'язку, DECТ, фото, аудіо, МРЗ-плеєрів, КПК, комутаторів (у подальшому-обладнання) та надавати Замовнику (ТОВ «Евросеть»), консалтингових та інших послуг; договір № 54 від 11.08.08 з ООО «Деловые решения», Виконавець (Росія, м. Москва) про отримання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: «консультації персоналу ТОВ «Евросеть»у вигляді семінару у Чернівецькій області с. Мігово. Вартість послуг становить 213600рос. руб. (згідно курсу валют встановленому НБУ на дату підписання Акту виконаних робіт 11.08.08р. 10 рос. руб -2,0290 грн., вартість послуг у гривневому еквіваленті становить 43 339,44 грн. ).

Згідно проведеного аналізу АРМу "Автоматизоване спiвставлення податкових зобов'язань i податкового кредиту в розрiзi контрагентів на piвнi ДПА України" встановлено: Постачальником ТОВ „Евросеть" було ТОВ "Сітіфон" (код 35625119, стан -банкрут).

Судом встановлено, що ТОВ "СІТІФОН» реалізувало ТОВ „Евросеть" за період з липня 2008 по вересень 2008 р, та за лютий 2009р. за загальну суму 58 920 539,73 грн. (в т.ч. ПДВ- 9 820 090,00 ). Відповідно до бази даних АІС ОР стан ТОВ "Сітіфон" - припинено, але не знято з облiку. Постановою Господарського суду м. Києва № 49/160-Б від 27.04.09 р. ТОВ "Сітіфон" визнано банкрутом.

При аналізі установчих документів та показників декларацій ТОВ "Сітіфон" перевіркою встановлено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність згідно установчих документів був керівник підприємства - ОСОБА_4 "Сітіфон" (далі по тексту -Підприємство) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві - №10741020000028034 від 06.12.2007р., форма власності не визначена. Взято на податковий облік №31506 від 10.12.2007 в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Як платник податку на додану вартість Підприємство зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 17.12.2007, свідоцтво №10083726. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ -356251126597. Вказане свідоцтво було анульовано17.07.2009р.

Згідно даних АРМ "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань i податкового кредиту в розрiзi контрагентів на piвнi ДПА України" найбільшими постачальниками ТОВ "Сітіфон" на протязі перевіряємого періоду були : ТОВ "Фармасвіт"(стан СПД 14-визнано банкрутом, постановою господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року). ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва здійснено опитування директора та засновника ТОВ "Фармасвіт" громадянина ОСОБА_5, який стверджує про непричетність до реєстрації підприємства (службова записка ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва №5888/ДПІ/26-10/3 від 19.08.2008 року). Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Фармасвіт" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Згідно службової ГВПМ від 08.10.2008 № 7465 по ТОВ "Фармасвіт" порушено кримінальну справу за ст.205 ККУ по факту створення СПД.

ТОВ "ТПК ФАНКОР" (код ЄДРПОУ 34764646)- стан 11-припинено, але не знято з обліку, постановою Господарського суду м. Києва №49/161-б від 27.04.09 р. ТОВ "ТПК ФАНКОР" визнано банкрутом. Свідоцтво анульовано 17.07.2009р.

ТОВ "ЛЕОРА" стан СПД 8- до ЄДР внесено запит про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво анульовано 17.07.2009 р. Остання декларація з податку на прибуток підприємства надавалась до ДПІ у Печерському районі м. Києва за 3 квартали 2008року. На підприємстві відсутні власні та орендовані складські приміщення та власний чи орендований транспорт. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "ЛЕОРА" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ (Оптова торгівля електропобутовими приладами). Відсутність основних фондів та наявність лише 1 працівника товариства, відсутність показників залишку товарів на складах (згідно даних рядків 01.2 „приріст ТМЦ" та 04.2 „убуток ТМЦ" декларації на прибуток), є ознаками того, що дана операція не має економічної суті (не є господарською) та свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт. послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, ТОВ "СІТІФОН" здійснював придбання ТМЦ у підприємств з ознаками фіктивності (які перебувають у розшуку та банкрутів).

Окрім того, відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2013р. ун.№1-1199/11 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6, встановлено, що в період з 01.07.2008р. по 01.05.2009р. ОСОБА_6 прийняла та підписала ряд недостовірних документів, що свідчили про фінансово-господарські відносини між ТОВ «Евросеть» та ТОВ «Сітіфон», а саме: здійснила перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Сітіфон»,, підписала первинні бухгалтерські документи та незаконно включила дані операції постачання товару на загальну суму 24 313 174 грн. до бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Евросеть». Фактично вказаний товар ТОВ «Евросеть» не отримала , а операції з ТОВ «Сітіфон» носили безтоварний характер.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, при використанні вказаного ланцюгу придбання ТМЦ від ТОВ „Фармасвіт", ТОВ «ТПК ФАНКОР», ТОВ "ЛЕОРА"- ТОВ «СІТІФОН» здійснювалась діяльність, яка спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а саме ТОВ «Евросеть».

В ході проведення перевірки було встановлено, що до складу «інших витрат»ТОВ «Евросеть» віднесено відсотки по кредитних договорах та суми по перерахунку балансової вартості валютної заборгованості по кредитних договорах, у тому числі по договорах з нерезидентами.

Згідно з пп. 5.5.1 п.п. 5 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат відносяться суми процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі будь-якими кредитами) нараховані протягом звітного періоду у зв'язку з веденням господарської діяльності. Отже, суму процентів за користування позиковими коштами нерезидента резидент-позичальник має право віднести до складу валових витрат (однак, якщо мета залучення позики (кредиту) не пов'язана з веденням господарської діяльності, то віднести суму процентів за користування позиковими коштами на валові витрати позичальник не зможе.

Оскільки позикові кошти від нерезидента надходять в іноземній валюті, платником податків також має бути враховано норми пп. 7.3.3 Закону №334/94 щодо перерахунку балансової вартості валютної заборгованості.

Судом встановлено, що ТОВ «Евросеть» (Позичальником) укладено ряд договорів: договір процентної позики №03/04 від 05.07.2006р. з фірмою "Торговый Дом «Евросеть»", реєстраційне свідоцтво НБУ № 5655 від 27.07.2006р., що засвідчує реєстрацію договору на отримання позики в сумі 270 000 000,0 рос.руб. За користування позикою у перевіряємому періоді з 01.07.2008 по 31.12.2009 нараховані відсотки в сумі 7 910 382,47 рос. руб (3 257 429,01 грн.), погашення позики не відбувалося, проценти позики підприємством не сплачувались; договір процентної позики №04/04 від 07.08.2006р. з фірмою "Торговый Дом «Евросеть»" У перевіряємому періоді з 01.07.2008 по 31.12.20009 погашення позики не відбувалося, проценти позики підприємством не сплачувались. Станом на 31.12.2009 по договору № 04/04 від 07.08.2006., укладеному з фірмою "Торговый Дом «Евросеть»" (Росія), сума отриманої та не погашеної позики становить 50 800 000,00 рос. руб (9 618 396,00 грн.), сума нарахованих та не сплачених відсотків за користування позикою - 3 628 599,74 рос. руб (958 022,90 грн.); договір процентної позики №05 від 13.12.2006р. з фірмою "Торговый Дом «Евросеть»" (Росія) (Позикодавець).

У вищевказаних кредитних договорах відсутній Додаток до реєстраційного свідоцтва, в якому зазначено, що строк погашення позик подовжено.

Відповідно п.1.7 Постанови НБУ №270 від 17 червня 2004року «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», «договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 N 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління)».

Однак, товариством здійснювалось нарахування процентів та перерахування валютної заборгованості по договорах, які не були пролонговані НБУ та з Позикодавцями -нерезидентами не подовжено строк дії даних кредитних договорів, відповідно вищезазначеного дані угоди закрито (неподовжено) та будь-яке нарахування відсотків та перерахування балансової вартості валюти після закінчення терміну дії кредитних договорів не відноситься до фінансово-господарської діяльності підприємства.

З даного випливає, що ТОВ «Евросеть»: в порушення пп. 5.5.1 п.п. 5 ст.5 Закону №334/94 податок на прибуток до складу валових витрат віднесено суми процентів за борговими зобов'язаннями договору процентної позики №05 від 13.12.2006р. за ІІІ та IV кв. 2009 року на загальну суму 225 620 грн. (за ІІІ квартал 2009р.- 110 500грн. та IV квартал 2009р.-115 120 грн.), по договору процентної позики №04/04 від 07.08.2006р за IV квартал 2009р.-355 725 грн., по договору процентної позики №04/04 від 07.08.2006р. за IV квартал 2009р.-69 254 грн; в порушення п.п. 7.3.3 п.п.7.3 ст.7 Закону №334/94 здійснено перерахунок, балансову вартість валюти по непогашеної частини основної суми фінансового кредиту за договором процентної позики №05 від 13.12.2006р.у ІІІ кварталі 2009року на суму -1 787 020,0 грн. , та за вищевказаним договором за ІІІ квартал 2009 року на суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, строк сплати яких минув на дату закінчення звітного періоду - на суму 94 337,0 грн.

ТОВ "Евросеть" за перевіряємий період безпідставно віднесено до валових витрат вищевказані проценти та суми по перерахунку балансової вартості валюти на загальну суму 2 511 956,0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою показників, відображених у рядку 05.2 Декларацій „самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів", за період з 01.07.2008 по 31.12.2009 у сумі 21473982 грн. встановлено, що суб'єктом господарювання виправлено допущені помилки попередніх податкових періодів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 3-4 квартали 2008 року, за 1-4 квартали 2009 року в сумі 21473982 грн. на підставі документів, зазначених у додатку 4 до Акту перевірки, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.2 Декларацій „самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" всього у сумі 3222111,0 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 3222111,0 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що у І кварталі 2009 року ТОВ «Евросеть» при складанні декларації з податку на прибуток підприємства безпідставно включило до р. 05 «Коригування валових витрат»(Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) суму 3 222 110,83грн. Дана сума є сумою амортизації премії по облігаціях, проценти по облігаціях за І квартал. 2008року.

Державою податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено виїзні планові перевірки ТОВ «Евросеть»з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.04.2006 по 30.06.2007 (акт № 227/23-209/ 33238663 від 15.11.2007) та з 01.07.2007 по 30.06.2008 (акт № 174 /23-209/33238663 від 01.10.2008р.)

Як свідчать дані минулих перевірок, документи, використані при проведенні виїзних планових перевірок, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період 01.04.2006 по 30.06.2008 відсутні.

Однак, після перевірки, а саме у І кварталі 2009року, ТОВ «Евросеть»здійснило коригування валових витрат за перевірений період (І квартал 2008 року) в стр.05 Декларації з податку на прибуток було відображено суму амортизації премії по облігаціях, проценти по облігаціях за І квартал. 2008року -3 222 110 грн. Перерахування грошових коштів від ТОВ «Евросеть»ЗАТ «Альфа-Банк»відбулось згідно платіжному дорученню №1145 від 11.03.2008.

Документи, які підтверджують відношення вищевказаних облігацій до фінансово-господарської діяльності підприємства, до перевірки не надано. Перелік підприємств, які викупили дані облігації, не надано (відсутня інформація по вартість, кількість та термін дії облігацій; якими підприємствами та коли перераховувались грошові кошти на рахунок ТОВ «Евросеть, та куди були спрямовані дані кошти) Підприємством не обґрунтовано та не доведено, що дані виплати пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто порушено пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 334/94.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виправлення фактів заниження податкових зобов'язань минулих періодів здійснюється до початку перевірки, зокрема платник податків зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, ТОВ «Евросеть» безпідставно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2009року суму амортизації премії по облігаціях, проценти по облігаціях за І квартал. 2008року- 3 222 110,83грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Евросеть»п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97 «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями, далі-Закон 168/97) в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 64168034 грн., що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на 64 168 034грн. та порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону 168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 501 257 грн., в тому числі за липень 2008 року у сумі 2 636 872 грн., за серпень 2008 року у сумі 4 459 327грн., за вересень 2008 року у сумі 2 630 073 грн., за жовтень 2008 року у сумі 76 129 грн., за листопад 2008 року у сумі 88 234 грн., за грудень 2008 року у сумі 36 811 грн., за лютий 2009 року у сумі 554 021 грн., за березень 2009 року у сумі 17 287 грн., за квітень 2009 року у сумі 2 503 грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з взаємовідносини з ТОВ ТД «Торгмет-2007». Згідно договору №01-04/07 від 28.02.07р. ТОВ «Евросеть» придбавало мобільні телефони у ТОВ ТД «Торгмет-2007». Предмет договору: Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити в термін і на умовах передбаченим цим договором.

В ході перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що засновник ТОВ ТД «Торгмет-2007» - ОСОБА_7, що мешкає у м. Севастополь АР Крим 06.05.2008р. дав пояснення , що він не причетний до діяльності ТОВ ТД «Торгмет-2007»код 34965879, зареєстрував підприємство за винагороду у розмірі 500,00грн.

Відповідно до протоколу допита ОСОБА_7 від 21.08.2008року, ОСОБА_7 створив ТОВ ТД «Торгмет-2007» за винагороду. Печаток, штампів, бухгалтерських та фінансово-господарських документів даного підприємства у нього не було. Угод від імені ТОВ ТД «Торгмет-2007»не заключав. Звітність(бухгалтерську та податкову) не складав та нікуди не подавав. Фактично директором ТОВ ТД «Торгмет-2007»не являвся, документи, які пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства не підписував.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Час Лоджик Техно» згідно договору №61101 від 01.12.06р. ТОВ «Евросеть»придбавало мобільні телефони у ТОВ «Час Лоджик Техно». Згідно наданих до перевірки документів, дослідити спосіб транспортування товару неможливо.

В ході перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що засновник ТОВ «Час Лоджик Техно»-ОСОБА_8, що мешкає у м.Севастополь АР Крим 25.04.2008р. дала пояснення , що вона не причетна до діяльності ТОВ «Час Лоджик Техно»код 34241567, зареєструвала підприємство за винагороду у розмірі 100,00 дол.США.

ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва, надано згідно вищевказаних документів протокол допиту ОСОБА_8 від 11.06.2008року. Відповідно протоколу допита ОСОБА_8. зареєструвала ТОВ «Час Лоджик Техно»з метою отримати грошову винагороду. Документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності та податкові звіти гр. ОСОБА_8 не підписувала. Через деякий час гр. ОСОБА_8 підписала документи про передачу 100% частини в Уставному фонді ТОВ «Час Лоджик Техно» на ім'я ОСОБА_9

Згідно протоколу допита свідка від 12.06.2008року гр. ОСОБА_10 повідомив, що разом з гр. ОСОБА_8 (сусідка) здійснив переоформлення даної фірми на його ім'я та призначив себе на посаду директора. Гр. ОСОБА_21 підписував бухгалтерські документи та декларації, однак про суть фінансово-господарської діяльності ТОВ «Час Лоджик Техно»не знав, угод не укладав.

Таким чином, первинні документи ТОВ «Час Лоджик Техно»гр. ОСОБА_8 не підписувались та не складались.

ТОВ «Евросеть» придбавало мобільні телефони у ТОВ «Сервіс-маркет-06».В ході перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що засновник ТОВ «Сервіс-маркет-06»-ОСОБА_12. Фактична адреса - 01030, м. Київ, Чапаєва,10. На даний час підприємство має стан « 8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно протоколу допиту свідка від 11.06.08, проведеним о/у в УБОЗ ГУМВС України в м. Києві майором міліції ОСОБА_13, опитано свідка ОСОБА_12 -директора ТОВ «Сервіс-Маркет-06». У протоколі зазначено, що ОСОБА_12 за грошову винагороду у розмірі 100 доларів США було запропоновано оформити на себе підприємство ТОВ «Сервіс-Маркет-06», його статутні документи, відкрити рахунок в банку. Жодних документів, щодо фінансово-господарської діяльності, а також податкову звітність ТОВ «Сервіс-Маркет-06»ОСОБА_12 не підписував.

Між ТОВ «Евросеть» та ТОВ «Сервіс-Маркет-06»укладено угоду постачання від 08.08.07 №0808-7.

ТОВ «Євросеть» придбавало мобільні телефони, аксесуари та ін. портативну техніку у ТОВ «Старкомтрейд -07» .В ході перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що засновник ТОВ «Старкомтрейд -07»- ОСОБА_14 (і.п.н. НОМЕР_1) Фактична адреса підприємства - 01030, м. Київ, Чапаєва,10. На даний час підприємство має стан « 8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно протоколу допиту свідка від 11 червня 2008р. м. Севастополь о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві майор міліції Салій О.Б. в приміщенні МВМ Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі з дотриманням вимог ст. ст. 167, 170 КПК України допитав у якості свідка ОСОБА_14.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 17.07.07р. м. Севастополь слідчий по особливо важливим справам СВ ГУ МВС України в м. Києві Черняхівський Є.А. в приміщенні УМВС України в м. Севастополі по адресу м. Севастополь, вул. Пушкіна, 10 з дотриманням вимог ст. ст. 167, 170 і 85 КПК України допитав у якості свідка ОСОБА_14.

ОСОБА_14 повідомив наступне: ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ „Старкомтред-07" я не мав і не маю. Жодного фінансово-господарського документу як директор ТОВ „Старкомтред-07", за виключенням якихось документів які я підписував у банку, я не підписував і нікого на це не уповноважував. Звітів ТОВ „Старкомтред-07" я не готував, не підписував та до ДПІ і пенсійного фонду не подавав. Печатку ТОВ „Старкомтред-07" я бачив лише у ОСОБА_16, і вказана печатка у моєму розпорядженні ніколи не була. Про те, що ТОВ „Старкомтред-07" від мого імені велась фінансово-господарська діяльність мені нічого не відомо. Статутний фонд ТОВ „Старкомтред-07" я не формував, ніяке майно або грошових коштів до статутного фонду вказаного підприємства не вносив. Директором ТОВ „Старкомтред-07" я нікого не призначав. Де був розташований офіс ТОВ „Старкомтред-07", а також за якою адресою зареєстроване вказане підприємство мені не відомо. Ніяких договорів я, як директор ТОВ „Старкомтред-07" з будь-якими суб'єктами підприємницької діяльності, я не укладав.

ТОВ «Евросеть» уклав угоду постачання №0814-07 від 14.08.07р. з ТОВ „Старкомтрейд".

ТОВ „Старкомтрейд-07", надалі за текстом - „Постачальник" що має статус платника податку на прибуток підприємств на загальник умовах відповідно до Закону №334-94, в особі директора ОСОБА_14 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Евросеть», надалі за текстом-„Покупець" що має статус платника податку на прибуток підприємств на загальник умовах відповідно до Закону №334-94, в особі Генерального директора ОСОБА_17, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, та які надалі за текстом спільно іменуватимуться „Сторони" уклали дану угоду про наступне.

Таким чином вищезазначені підприємства ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет» мають ознаки «фіктивних» підприємств, їх було зареєстровано за винагороду на підставних осіб, які не здійснювали фінансово-господарську діяльність вказаних підприємств.

Відповідно до постанови від 21.04.2010р. про порушення кримінальної справи об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття її до свого провадження, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_12 за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та невстановлених досудовим слідством осіб за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, за створення фіктивного підприємства - ТОВ «Сервіс-Маркет-06», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене в складі організованої групи.

Згідно документів отриманих від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва, а саме протоколів допиту свідків встановлено, що фінансово-господарські документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні та ін. по ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет», керівниками вказаних підприємств не підписувались. Щодо ТОВ «Час Лоджик Техно», то встановлено, що директор та засновник вказаного підприємства ОСОБА_10 зареєстрував дане підприємство за винагороду та не мав відношення до проведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до висновків судово-почеркознавчих експертиз № 9508 від 21 листопада 2008 року, № 9507 від 27 лютого 2009 року, № 357 від 03 березня 2010 року, № 356 від 03 березня 2010 року, № 358 від 03 березня 2010 року, документи ТОВ «Старкомтрейд 07»(податкові декларації, установчі документи ) підписані не керівником(ОСОБА_14.), а іншою особою.

Згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз № 9487 від 19 листопада 2008 року, № 9488 від 24 жовтня 2008 року, № 9489 від 20 листопада 2008 року, № 341 від 27 січня 2010 року, № 342 від 03 березня 2010 року, № 363 від 01 березня 2010 року, № 362 від 01 березня 2010 року, документи ТОВ «Сервіс-Маркет-06»(податкові декларації, установчі документи,підписані не керівником підприємства (ОСОБА_12.), а іншою особою.

Первині документи, отримані ТОВ «Евросеть» від ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»є такими, що суперечать діючому законодавству. Первинні документи, надані до перевірки (податкові накладні) не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують взаємовідносини між ТОВ «Евросеть»та ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»тому, що вони не відповідають вимогам діючого законодавства.

Фактичне місцезнаходження вищезазначених підприємств не відомо За вказаною адресою відсутні документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніка та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах поставки з ТОВ «Євросеть»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Окрім того, відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23.01.2013р., вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2012р., щодо ОСОБА_17 скасовано, а справу повернуто на додаткове розслідування. Разом з тим, судом, по даній справі, встановлено, що ОСОБА_17, будучи директором ТОВ «Евросеть» підписувала документи, що свідчили про фінансово-господарські відносини між ТОВ «Евросеть» та фіктивними підприємствами «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет», які були створені та зареєстровані за грошову винагороду, фінансово-господарська діяльність якими не здійснювалась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Евросеть» перераховувало грошові кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування.

Враховуючи, що відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то сума ПДВ у розмірі 64071668 грн., віднесена ТОВ «Евросеть" до складу податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях за операціями , що проведені на підставі нікчемного правочину у відповідності до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає коригуванню.

Таким чином, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону №168/97 ТОВ "Евросеть" завищено податковий кредит на загальну суму 64168034 грн., що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на 64168034грн.

В результаті порушень викладених у п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки, завищено податковий кредит, який був сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сітіфон" є безпідставний і нижчезазначені податкові накладні не можуть бути враховані у складі податкового кредиту відповідних періодів.

На порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закон 168/97 та ч.1 ст.228, ч.1,2 ст.215, ч.1, 5 ст.203 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину підприємство завищило податковий кредит на суму 9 820 090,0 грн.

Також, в результаті порушень викладених у п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки, завищено податковий кредит, який був сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Укр Про Сервіс»(код ЄДРПОУ 33147901) є безпідставний і нижчезазначені податкові накладні не можуть бути враховані у складі податкового кредиту відповідних періодів.

Державою податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено виїзні планові перевірки ТОВ «Евросеть»з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.04.2006 по 30.06.2007 (акт № 227/23-209/ 33238663 від 15.11.2007) та з 01.07.2007 по 30.06.2008 (акт № 174 /23-209/33238663 від 01.10.2008р.)

Перевірками встановлено відповідність показників відображених ТОВ «Евросеть»у Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) реєстрам отриманих податкових накладних. Надані до перевірок податкові накладні відповідають реєстрам отриманих податкових накладних. Документи, використані при проведенні виїзних планових перевірок, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період 01.04.2006 по 30.06.2008 відсутні.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2008 по 31.12.2009 року встановлено завищення задекларованих ТОВ «Евросеть»показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та 0% всього у сумі 786 903,25 грн.

На порушення пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 ТОВ «Евросеть»включено до складу податкового кредиту за період з 01.07.2008 по 31.12.2009 податок на додану вартість в сумі 786 903,25 грн.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. №0001042310/0, від 26.05.2010р. №0001052310/0 та від 22 вересня 2010 року № 0001042310/1 та № 0001052310/1 є законними, а позовні вимоги про їх скасування необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог TOB "Дюмонт-Укр"та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.06.2013 року.

Суддя Є.В. Аблов