Рішення

від 27.11.2006 по справі 12/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

 27.11.2006                                                                                     

Справа  № 12/239

За

позовом приватного

підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

до

відповідача товариства

з обмеженою відповідальністю „Есперанца”, м. Хуст

про

стягнення  заборгованості в сумі 13 125,00 грн.

Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від

позивача -ОСОБА_1,

приватний підприємець

Від

відповідача -

не з'явився

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов приватним підприємцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до товариства з обмеженою

відповідальністю „Есперанца”,    м. Хуст

про стягнення  заборгованості в сумі 13

125,00 грн.

         Представнику позивача роз'яснено права

і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання

про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

На

вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого

представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа

розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі(де явка сторін не була визнана обов'язковою) направлялась

рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у

судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в

ухвалі про порушення провадження у справі.

Відтак,

судом вжито належні заходи для реалізації сторонами Конституційного права на

судовий захист своїх прав та інтересів (ст. 129 Конституції України).      

Вивчивши

доводи позовної заяви та матеріали справи, заслухавши пояснення представника

позивача, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 13 125,00 грн.

-основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору перевезення НОМЕР_1,

послуги по перевезенню пасажирів у місцевому транспорті, підтверджується

матеріалами справи, зокрема:

   -   

актом звірки взаємних розрахунків від 17.08.2006 року;

          - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача (претензія

НОМЕР_2) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст.

ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є надання послуг по перевезенню

пасажирів у місцевому транспорті (ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг по перевезенню пасажирів

у місцевому транспорті є безспірним.

Між

тим, відповідно до п.1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів,

багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно

п.1 ст. 916 ЦК України за  

перевезення   вантажу,   пасажирів,  

багажу,  пошти стягується   провізна  

плата   у   розмірі, 

що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами. 

Якщо  розмір  провізної 

плати  не визначений, стягується

розумна плата.

Втім,

одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625

ЦК України).

Відповідно

до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від

виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають

на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення

фінансово -майнового стану сторони у спорі.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті

обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому

позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом

ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, чим

відмовити у задоволенні клопотання відповідача враховуючи неправомірність таких

вимог.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44;

49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

повністю.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю

„Есперанца” (м. Хуст, вул. Сливова, 44; код 2989216954) на користь

товариства „Енран -ЗЛК” (м. Хуст, вул. Мінська, 4; код 33423268) суму 13

125,00 (тринадцять тисяч сто двадцять п'ять грн.) -основного боргу та 132 (сто

тридцять дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто

вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

         Дане рішення набирає законної сили в

порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.