Постанова

від 27.06.2013 по справі 8/26-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» червня 2013 р. Справа №8/26-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників:

боржника - Суханов О.Є., за довіреністю №9880/9/10-008 від 20.02.2013 року;

ліквідатор - арбітражний керуючий Закорко В.В., ліцензія серія НОМЕР_1 від 07.03.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах (вх.№1704С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року по справі №8/26-08,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансової компанії «Прометей», м. Донецьк,

до Відкритого акціонерного товариства «Спартак», м. Суми,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року по справі №8/26-08 (суддя Спиридонова Н.О.) у зменшені кредитором - ДПІ у м.Сумах вимог заявлених до визнання з 2949062,74 грн. до 58843,35 грн. - відмовлено.

Заяву ДПІ у м.Сумах про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 2949062,74 грн. задоволено частково, а саме, визнано поточні кредиторські вимоги ДПІ в м.Сумах до боржника ВАТ «Спартак» у сумі 10444,21 грн. і включено їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, а в іншій частині у задоволені заяви відмовлено.

Державна податкова інспекція у м.Сумах з ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року по справі №8/26-08 в частині відмови у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 2949062,74 грн. та прийняти нове судове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги ДПІ у м.Сумах до боржника у сумі 2938618,53 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що відповідно до наданого розрахунку суми податкового боргу від 04.03.2013 року (надано до суду 05.03.2013 року) датою виникнення недоїмки, а саме - нарахування пені в сумі 746,64 грн. та 33,41 грн. є 17.09.2008 року, тобто дана заборгованість виникла після дати порушення провадження у справі про банкрутство, а тому за своєю правовою природою зазначені суми пені є поточними кредиторськими вимогами та підлягають визнанню.

Апелянт також зазначає, що вимоги в сумі 2937838,48 грн. виникли після 22.02.2010 року (в ліквідаційній процедурі) та складаються з податку на додану вартість у сумі 2004462,47 грн. та орендної плати у сумі 933376,01 грн. Дані суми заборгованості виникли на підставі декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та орендної плати з юридичних осіб, які були подані до податкового органу ВАТ «Спартак» в особі ліквідатора. Зазначений борг ліквідатор боржника самостійно узгодив шляхом подання податкових декларацій.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що ліквідатором Закорко В.В. було визнано кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м.Сумах всього на суму 2890219,39 грн., а саме: 344025,38 грн. - 3 черга, 2514674,95 грн. - 4 черга, 31519,06 грн. - 6 черга. Визнання зазначених кредиторських вимог стало підставою для звернення до суду першої інстанції із додатковими письмовими поясненнями, в яких просив суд, з урахуванням сум, які було визнано та включено ліквідатором до звіту та ліквідаційного балансу, визнати та включити кредиторські вимоги в частині різниці заявленої та визнаної суми, а саме 58843,35 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах прийнято до провадження та призначено до розгляду.

17.06.2013 року від арбітражного керуючого Закорко В.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4943), в якому ліквідатор боржника просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник боржника письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні 17.06.2013 року пояснив, що не згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її незаконною та необґрунтованою з тих мотивів, що на його думку, судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Арбітражний керуючий пояснив, що заперечує проти позиції апелянта з підстав, викладених у його відзиві.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта та ліквідатора боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.01.2008 року було порушено провадження у справі №8/26-08 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансової компанії «Прометей», до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Спартак»; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Закорко В.В.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

22.02.2010 року господарським судом Харківської області прийнято постанову, якою визнано банкрутом ВАТ «Спартак» та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Закорко В.В., на якого покладено виконання дій по ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, на ліквідатора зобов'язано подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута з доданими до них документами відповідно до вимог ст. 32 названого Закону.

У лютому 2013 року Державна податкова інспекція у м.Сумах звернулася до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 2949062,74 грн. по справі про банкрутство ВАТ «Спартак».

25.04.2013 року господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що вимоги у розмірі 10444,21 грн. є поточними, а отже підлягають визнанню та віднесенню до четвертої черги кредиторських вимог, натомість вимоги в сумі 746,64 грн. - пеня за період з 02.01.2008 року по 17.09.2008 року, та в сумі 33,41 грн. - пеня за період з 04.01.2008 року по 17.09.2008 року є конкурсними та повинні були заявлятися кредитором до суду в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Щодо вимог в сумі 2937838,48 грн. місцевий господарський суд вказав, що вони нараховані податковим органом після визнання боржника банкрутом, однак без належних на те правових підстав, оскільки в ліквідаційній процедурі у банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до статей 14, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України встановлений такий правовий порядок, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому, статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений Податковим кодексом України, який є спеціальним з питань оподаткування.

Статтею 1.3 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України про банкрутство ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими, а також здійснює задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, в ліквідаційній процедурі пред'являються та відповідно задовольняються вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто в процедурах розпорядженням майном боржника та санації боржника.

За приписами абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ «Ліквідаційна процедура».

Вказана стаття 23 Закону про банкрутство передбачає наслідки визнання боржника банкрутом.

У силу абз. 2, 3 ч. 1 цієї статті з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність боржника завершується, тому строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Таким чином, з моменту визнання боржника банкрутом припиняється виникнення нових зобов'язань боржника, зокрема, з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїй постанові від 06.04.2004 року у справі №17/124.

У зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінним від статусу боржника.

Так, згідно з положеннями зазначеної статті 23 у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повнова ження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор із дня свого призначення здійснює повноваження, визначені ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідато ра визначена Законом про банкрутство, та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Тому податкові зобов'язання, що виникають у ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме Законом про бан крутство.

З моменту визнання боржника банкрутом нові зобов'язання боржника виникають лише у випадках, передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є виникнення зобов'язань з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство). До цих витрат не відносяться податки і збори (обов'язкові платежі). Щодо сплати суми земельного податку, то законодавець прямо не визначив їх в якості витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 110 Цивільного кодексу України однією з підстав ліквідації юридичної особи є відповідне рішення суду, в той час, як юридична особа є ліквідованою (такою, що припинилася) з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104, ч. 5 ст. 111 цього Кодексу).

Отже, виникнення зобов'язань припиняється не з припиненням (ліквідуванням) юридичної особи, а саме з ліквідацією юридичної особи.

У зв'язку з тим, що ліквідація являє собою комплекс заходів з припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, виникнення зобов'язань припиняється з моменту винесення судом рішення (у формі постанови) про відкриття процедури ліквідації юридичної особи - банкрута.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову визнанні вимог Державної податкової інспекції у м.Сумах у розмірі 2937838,48 грн., оскільки підстава для нарахування зазначеної суми виникла після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Щодо вимог Державної податкової інспекції у м.Сумах в сумі 11224,26 грн., згідно розрахунку апелянта наданого до суду 05.03.2013 року, яка виникла до 22.02.2010 року, тобто до дати визнання боржника банкрутом, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, вимоги в сумі 11224,26 грн. складаються з: боргу по ПДВ за липень 2008 року в сумі 10444,21 грн.; пені за період з 02.01.2008 року по 17.09.2008 року в сумі 746,64 грн.; пені за період з 04.01.2008 року по 17.09.2008 року в сумі 33,41 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина 4 ст. 12 Закону України про банкрутство передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги Державної податкової інспекції у м.Сумах щодо пені за період з 02.01.2008 року по 17.09.2008 року в сумі 746,64 грн. та пені за період з 04.01.2008 року по 17.09.2008 року в сумі 33,41 грн., оскільки частина пені, а саме за період з 02.01.2008 року по 26.01.2008 року (дата порушення справи про банкрутство) є конкурсною, адже виникла до порушення провадження у справі про банкрутство та не є забезпеченою. При цьому, колегія вважає за необхідне зазначити, що мораторій розповсюджує свою дію у часі як на вимоги, що виникли до дати введення мораторію, так і на вимоги, що виникли після дати введення мораторію щодо штрафу, пені.

Натомість, кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м.Сумах у розмірі 10444,21 грн. є поточними та обґрунтованими, а також підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно визнав вказані кредиторські вимоги та включив їх до четвертої черги, в яку задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатором визнавалися кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м.Сумах на суму 2890219,39 грн., а саме: 344025,38 грн. - 3 черга, 2514674,95 грн. - 4 черга, 31519,06 грн. - 6 черга, а ліквідатор у своєму відзиві проти таких доводів заперечував. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта, що датою виникнення недоїмки, а саме - нарахування пені в сумі 746,64 грн. та 33,41 грн. є 17.09.2008 року, у зв'язку з чим такі вимоги є поточними, оскільки, виходячи зі змісту апеляційної скарги вищезазначена заборгованість була саме обчислена 17.09.2008 року, що не є тотожним поняттям виникнення вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Сумах не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року по справі №8/26-08 має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року по справі №8/26-08 залишити без змін.

Справу направити на подальший розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.