Рішення

від 02.02.2009 по справі 53/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/72

02.02.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Е.Л.М.А Груп»

про стягнення 61 696,62 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О.А.

                    Представники:

Від позивача: Вислоух А.В.-представник по довіреності № 08/2755 від 19.12.2008р.

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Е.Л.М.А Груп»попередньої оплати за Договором № 703/61ДГ-29 від 16.03.2007р. в розмірі 39 559,00 грн., 1 977,95 грн. –пені, 5 516,88 грн. –процентів за користування чужими коштами, 12 975,35 грн. –інфляційних витрат, 1 667,44 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2008р. порушено провадження у справі № 53/72, розгляд справи призначено на 08.12.2008р.

У зв'язку з не з'явленням в судове засідання суду представників сторін та невиконанням останніми вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою  Господарського суду міста Києва від 14.11.2009р. розгляд справи було відкладено до 02.02.2009р.

В судовому засіданні 02.02.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          На виконання вимог попередніх ухвал суду позивач надав витребувані судом документи, серед яких і витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.12.2008р. № 21-10/6964 про включення відповідача до ЄДРПОУ. З наданого витягу вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 03022, м. Київ, пров. Охтирський, 3. тоді як позовні заява направлена позивачем за адресою: 01133, м. Київ, б-р Лихачова, 2 оф. 1. З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання позивач надав суду опис вкладення  у цінний лист на ім'я ТОВ «С.Е.Л.М.А. Груп»на адресу: 03022, м. Київ, пров. Охтирський, 3, з якого вбачається, що крім позовної заяви з доданими до неї документами позивач направив відповідачу також копії ухвал суду про порушення провадження у справі від 14.11.2008р. та від 12.01.2009р. Факт відправки також засвідчується фіскальним чеком № 3149 від 30.01.2009р.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання  не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 14.11.2008р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Листом Головного міжрегіонального управління статистика у місті Києві № 21-10/6964 від 03.12.2008р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.03.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № 107/61ДГ-29 (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до умов якого Виконавець виробляє та постачає, а Замовник замовляє та оплачує на умовах та в порядку, зазначених цим Договором та додатками до нього Автомобільний освіжував повітря з нанесенням фірмової інформації Замовника в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках до цього Договору або накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Виконавця до Замовника та є невід'ємними частинами цього Договору ( п. 1.1. Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р.).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

16.03.2007р. на виконання Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. між сторонами по справі був підписаний Додаток № 1, а саме акт затвердження замовлення на виготовлення сувенірних ароматизаторів повітря.

Пунктом 3.1 Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. передбачено, що Замовник протягом 2-х банківських днів з моменту отримання від Виконавця рахунку-фактури, здійснює передоплату Товару у розмірі 100% від загальної суми поставки, вказаної в додатках до Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Заявник (позивач по справі) 06.04.2007р. перерахував на розрахунковий рахунок Виконавця суму 39 559,00 грн. (що становить 100% від загальної суми поставки) на підставі підписаного Акту затвердження замовлення від 16.01.2007р., що підтверджується платіжним дорученням № 4787, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. Виконавець виготовляє та поставляє Товар в асортименті та кількості, які вказані в додатку до Договору, протягом 45 робочих днів з моменту здійснення Замовником переоплати Товару.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач надсилав на адресу позивача листи № 270814/1 від 14.08.2007 р. та № 26035 від 04.09.2007р., в яких визнає свою провину щодо не поставки товару на виконання вимог Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р.

Проте, всупереч положенням Договору Відповідач поставку товару в обумовлений Договором строк не здійснив, сплачених коштів Позивачу не повернув.

Згідно наявних в матеріалах справи документів на день прийняття рішення умови Договору Відповідачем не виконані, кошти не повернуті.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Відповідач, як у строк до 07.06.2007р. так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання по виготовленню та поставці товару у сумі 39 559,00 грн. не виконав.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо  продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач здійснив Відповідачеві передоплату відповідно до умов Договору, однак Відповідач свого обов'язку щодо поставки товару у строк визначений в Договорі не виконав, отриманих коштів не повернув.

Відтак, суд визнає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати по Договору в розмірі 39 559,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.5 Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. у випадку несвоєчасної поставки товару, Виконавець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки поставки Товару. Загальна суми штрафних санкцій не повинна перевищувати 5% від вартості виготовлення замовлення.

Оскільки судом встановлено факт порушення Відповідачем його зобов'язань по Договору та враховуючи положення законодавства України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Відповідача суми пені.

Розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаної норми та пункту 4.5 Договору і складає:

39 559,00 грн. (сума боргу)*130 (робочі дні прострочення)/365 (дні у календарному році)*8%(облікова ставка НБУ)=1127,16 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

Позивач заявив про стягнення 3% річних на суму –1667,44 грн. та збитків від інфляції на суму 12 975,35 грн.

Позивач в своєму розрахунку 3% річних та збитків від інфляції вказує дату початку нарахування 3 % річних та збитків від інфляції –09.06.2007р. (кінцева дата поставки товару відповідно до п. 3.2. Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р.)

Як зазначено в п. 4.6 Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. у випадку поставки Виконавцем Товару у кількості меншій ніж вказано в додатку до Договору, Виконавець зобов'язується протягом 10 банківських днів повернути суму вартості непоставленого Товару, перерахувавши кошти на рахунок Замовника.

Таким чином, прострочення виконання зобов'язання відповідачем наступає через 10 банківських днів після його обов'язку поставити Товар позивачу по справі (п.4.6 Договору № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р.), тому позивач не вірно розрахував  3 % річних та збитки від інфляції.

Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідно до свого розрахунку, який становить: 3% річних –1 633,87 грн., збитки від інфляції –12 711,28 грн., порахований відповідно до Договору  № 107/61ДГ-29 від 16.03.2007р. та чинного законодавства України.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача по справі процентів за користування чужими коштами в розмірі 5 516,88 грн. Свою вимогу позивач обґрунтував відповідно до норм  Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізично особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З точки зору правової природи процентів, проценти розглядаються як борг, а не як відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника. Позивач в свою чергу просить стягнути проценти за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України як відповідальність за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Також позивач обґрунтовуючи розмір вимоги щодо стягнення  з відповідача по справі проценти за використання чужими коштами посилається на ст. 1048 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про проценти за договором позики.

Предметом даної позовної вимоги не є стягнення заборгованості по Договору позики, а вимога повернення суми попередньої оплати за товар у зв'язку з невиконанням умов Договору про виготовлення та поставку товару.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 5 516,88 грн. задоволенню не підлягає.          

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Е.Л.М.А Груп»(03022, м. Київ, пров. Охтирський, 3, код ЄДРПОУ 30521212 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»(01032, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) основний борг в сумі 39 559 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., пеня –1 127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 16 коп., 3% річних –1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 87 коп., збитки від інфляції –12 711 (дванадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105 (сто п'ять) грн. 33 коп.

          3.В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.