Постанова

від 16.06.2009 по справі 53/72

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/72

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.06.2009                                                                                           № 53/72

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляне"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2009

 у справі № 53/72 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "САВВА"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляне"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 19104,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „САВВА” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” заборгованості за Договором поставки № 10 від 17.12.2007 р. в розмірі 19.104,61 грн., в тому числі: сума основного боргу – 15.043,00 грн., штрафні санкції в розмірі – 4.061,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. у справі № 53/72 (далі – Рішення  суду) позов задоволено частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-В, ідентифікаційний код 35149958 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САВВА” (02230, м. Київ, вул. Карла Маркса, 60, ідентифікаційний код 31117435) 15.043 (п'ятнадцять тисяч сорок три) грн.. 00 коп., 150 (сто п'ятдесят) грн. 43 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92 (дев'яносто дві) грн. 91 коп.;

- в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що згідно 3 п.  ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. розгляд апеляційної скарги був призначений на 06.05.2009 р., про що усі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 р. Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Борисенко І.В., Шипка В.В.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання 06.05.2009 р. не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.06.2008 р., зобов'язано відповідача (апелянта) додатково визначити фактичні обставини відносин між позивачем і відповідачем щодо поставки продукції та її оплати, витребувано у позивача оригінали для огляду та копії для долучення до матерів справи видаткових накладних та відповідних податкових накладних на поставку товарів, що реалізовувались відповідачу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. Новікова М.М. у зв'язку із закінченням повноважень судді Євсікова О.О. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Шипка В.В., суддів: Борисенко І.В. (доповідач), Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.06.2009 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. Новікова М.М. у зв'язку із виробничою необхідністю (зайнятістю судді Скрипки І.М. у розгляді інших справ, перебуванням судді Шипка В.В. у відпустці) та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О. (доповідач), суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідач (апелянт) своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 16.06.2009 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від апелянта до суду на час судового засідання не надходило. Поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду з повідомленням про час та місце судового розгляду містяться в матеріалах справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення з підстав, якими обґрунтовано позов.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 17.12.2007 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки продукції № 10 (далі - Договір) з Протоколом розбіжностей до Договору від 17.12.2007 р., відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець (відповідач) зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість (п. 1.1 Договору).

Право власності на товари, що поставляються постачальником, переходить до покупця в день підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем (п. 3.10 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до цього Договору.

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 25.738,44 грн., що  підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:  № Др-0000233 від 03.01.2008 р., № Др-0000382 від 04.01.2008 р., № Др-0000811 від 05.01.2008 р., № Др-0001571 від 09.01.2008 р., № Др-0002076 від 11.01.2008 р., № Др-0002476 від 12.01.2008 р., № Др-0002726 від 14.01.2008 р., № Др-0003111 від 15.01.2008 р., № Др-0003475 від 16.01.2008 р., № Др-0003965 від 18.01.2008 р., № Др-0004520 від 19.01.2008 р., № Др-0004907 від 21.01.2008 р., № Др-0005089 від 22.01.2008 р., № Др-000554 від 23.01.2008 р., № Др-0006438 від 26.01.2008 р., № Др-0006815 від 28.01.2008 р., № Др-0007039 від 29.01.2008 р., № Др-0007482 від 30.01.2008 р., № Др-0007897 від 01.02.2008 р., Др-0008426 від 02.02.2008 р., № Др-0008765 від 04.02.2008 р., № Др-0008873 від 05.02.2008 р., № Др-0009460 від 06.02.2008 р., № Др-0009880 від 08.02.2008 р., № Др-0010415 від 09.02.2008 р., № Др-0010766 від 11.02.2008 р., № Др-0010842 від 12.02.2008 р., № Др-0011357 від 13.02.2008 р., № Др-0011835 від 15.02.2008 р., № Др-0012200 від 16.02.2008 р., № Др-0012521 від 18.02.2008 р., № Др-0012747 від 19.02.2008 р., № Др-0013177 від 20.02.2008 р., № Др-0013365 від 21.02.2008 р., № Др-0014050 від 23.02.2008 р., № Др-0014307 від 25.02.2008 р., № Др-0014378 від 25.02.2008 р.  (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 6.3 Договору Покупець здійснює оплату за Товар в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу після 21 календарного дня з дати отримання товару Покупцем, який зазначений в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу “Товар отриманий”.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за отриманий від позивача товар частково на суму 10.695,44 грн. розрахувався, що підтверджується довідкою позивача про взаєморозрахунки з клієнтами станом з 01.01.2007 р. по 17.12.2008 р.

Таким чином на день розгляду справи судом першої інстанції (як і на час розгляду апеляційної скарги) сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов Договору становить 15.043,00 грн.

Доказів сплати вказаної суми колегії суддів не надано.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  15.043,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім стягнення з відповідача основної суми заборгованості позивач просить суд стягнути штраф за неналежне виконання відповідачем взятих на себе Договором зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Докладно вивчивши умови Договору та Протоколу розбіжностей до договору № 10 від 17.12.2008 р., колегія суддів встановила, що сторони не передбачили настання відповідальності за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару у вигляді штрафу в розмірі 2% та 25 %.

Посилання позивача в позовній заяві на п.п. 6.2, 6.3 Договору щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по договору у вигляді штрафу в розмірі 2% та 25% до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки в зазначених пунктах договору йдеться лише про порядок здійснення розрахунків за поставлений товар.

Так, в п. 6.2 Договору (позивач зазначає про штраф у розмірі 2%) йдеться про те, що “загальна сума  цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до цього Договору”.

В п. 6.3 Договору вказано, що “якщо Постачальник, надав належним чином оформлені товарні і податкову накладні протягом 3 (трьох) банківських днів з дати здійснення поставки товару, Покупець здійснює оплату за Товар в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу після 21 (двадцять одного) календарного дня з дати отримання товару Покупцем, який зазначений в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу “Товар Отриманий”.

Пункти Договору 10.3-10.6, 10.8-10.10 Розділу 10 “Відповідальність сторін” згідно з Протоколом розбіжностей від 17.12.2007 р. до Договору № 10 від 17.12.2007 р. виключені.

Таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі  4.061,61 грн. підставо визнані місцевим судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2008 р. порушено провадження по справі № 53/72, розгляд справи призначено на 02.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників сторін та невиконанням останніми вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 23.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та необхідністю витребування від позивача додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 02.03.2009 р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал місцевого суду від 30.12.2008 р., 02.02.2009 р. та від 23.02.2009 р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача місцевий суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві від 21.01.2009 р. № 21-10/276-2.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 02.03.2009 р. відповідач не з'явився, однак  докази, наявні в матеріалах справи,  були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо повної оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач (ТОВ “Поляне”) під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий суд цілком обґрунтовано визнав достатніми матеріали справи для її слухання у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 53/72 від 02.03.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 53/72 від 02.03.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 53/72 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді