Постанова

від 26.06.2013 по справі 274/3314/13-а

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 274/3314/13-а

2-а/0274/135/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2013 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Замеги О.В., при секретарі - Павлюк А.В., за участю прокурора Цеміної Н.Ю., представників відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердичівської міської ради, треті особи на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство „Дніпровуд", публічне акціонерне товариство „Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю „Транзит - С" про визнання протиправним та скасування рішення Бердичівської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

Бердичівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування п. З, 4, 6, 14 рішення 27 сесії 6 скликання Бердичівської міської ради №587 від 07.02.2013 року «Про вилучення та передачу земельних ділянок у власність, постійне користування та оренду фізичним і юридичним особам». Мотивуючи тим, що прокуратурою міста Бердичева( правонаступником якої є Бердичівська міжрайонна прокуратура) за наслідками проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів виявлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Бердичівською міською радою земельних ділянок в оренду. Так, 27 сесією 6 скликання Бердичівської міської ради 07.02.2013 року прийнято рішення № 587 про вилучення та передачу земельних ділянок у власність, постійне користування, та в оренду фізичним та юридичним особам.

Пунктом 3 п. 3.1 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 64420 кв.м. (ділянка № 1 - 12768 кв.м, ділянка № 2 - 51652 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Підпунктом 3.2, 3.3 п. З рішення передано в оренду на 5 років земельну ділянку для виробничих потреб площею 12768 кв., м. та площею 51652 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок комунальної власності.

Пунктом 4 пп. 4.1 вказаного рішення затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 2632 кв.м. (ділянка №1 - 2367 кв.м, ділянка №2 - 272 кв.м.), розташовану за адресою АДРЕСА_2. Підпунктом 4.2, 4.3 п. 4 рішення передано в оренду на 1 рік земельну ділянку для виробничих потреб площею 2632 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок земель комунальної власності.

Пунктом 6 пп. 6.1 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 332 кв. м. для комерційного використання (автотехобслуговування) ОСОБА_6 в АДРЕСА_3. Підпунктом 6.2 п.6 рішення передано в оренду на 3 роки земельну ділянку для комерційного використання (автотехобслуговування) в АДРЕСА_3 за рахунок земель комунальної власності.

Пунктом 14 пп. 14.1 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 127 кв. м. для комерційного використання (магазин) в АДРЕСА_4. Підпунктом 14.2 п.14 рішення передано в оренду земельну ділянку на 3 роки для комерційного використання (магазин) площею 127 кв. м. розташовану за адресою: АДРЕСА_4 за рахунок земель комунальної власності.

Згідно чинного законодавства органи державної влади, місцевого самоврядування вправі розпоряджатися земельними ділянками лише після державної реєстрації права власності на них.

У порушення вказаних вимог 07.02.2013 року сесією Бердичівської міської ради, за відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади м. Бердичева на зазначені земельні ділянки прийнято рішення про передачу вказаних земельних ділянок в оренду.

У відкритому судовому засіданні прокурор - Цеміна Н.Ю. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2позовні вимоги не визнали і надали заперечення проти позову.

Треті особи: представники приватного акціонерного товариства „Дніпровуд", публічного акціонерного товариства „Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит - С" - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти позову заперечили.

Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги не визнає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 4, 6, 9 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, нагляд за додержанням та застосуванням законів, спрямований на відповідність вимогам актів, які видаються органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, значених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням 27 сесії 6 скликання Бердичівської міської ради 07.02,2013 року прийнято рішення № 587 про вилучення та передачу земельних ділянок у власність, постійне користування та в оренду фізичним та юридичним особам( а.с.6, 9, 13, 21).

Пунктом 3 пп. 3.1 вказаного рішення ПАТ "Дінпровуд" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 64420 кв.м. (ділянка №1 - 12768 кв.м, ділянка № 2 - 51652 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Підпунктом 3.2, 3.3 п.З рішення передано в оренду на 5 років вказану земельну ділянку для виробничих потреб площею 12768 кв., м., та площею 51652 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок комунальної власності( а.с.6).

Пунктом 4 пп. 4.1 вказаного рішення ПАТ „ Бердичівський машинобудівний завод „ Прогрес" затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 2632 кв.м. (ділянка №1 - 2367 кв.м, ділянка №2 - 272 кв.м.), розташовану за адресою АДРЕСА_2. Підпунктом 4.2, 4.3 п.4 рішення передано в оренду на 1 рік земельну ділянку для виробничих потреб площею 2632 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок земель комунальної власності( а.с.9).

Пунктом 6 пп. 6.1 вказаного рішення затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 332 кв.м. для комерційного використання (автотехобслуговування) ОСОБА_6 в АДРЕСА_3. Підпунктом 6.2 п.6 рішення передано в оренду на 3 роки земельну ділянку для комерційного використання (автотехобслуговування) в АДРЕСА_3 за рахунок земель комунальної власності( а.с.13).

Пунктом 14 пп. 14.1 вказаного рішення затверджено ТзОВ „ Транзит -С) проект землеустрою (щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 127 кв.м. для комерційного використання (магазин) в АДРЕСА_4. Підпунктом 14.2 п.14 рішення передано в оренду на 3 роки земельну ділянку, для комерційного використання (магазин) площею 127 кв. м. розташовану за адресою: АДРЕСА_4 за рахунок земель комунальної власності( а.с.21).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 144 Конституції України, передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Також, згідно ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України( надалі ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно із їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст.. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Статтею 79-1 ЗК України встановлено порядок формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, відповідно до положення якої сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Так, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частини земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.9 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. Відповідно до п.5 Перехідних та прикінцевих положень даного Закону, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається і витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин.

Крім того, згідно з положеннями ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою, яким є рішення міської ради.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

А тому суд вважає, що дозволи про надання в оренду земельних ділянок були прийняті відповідно до чинного на той час законодавства, зокрема ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України.

Також слід зазначити, що право власності на земельні ділянки, які передавались в оренду згідно з оспорювальним рішенням, зареєстровано за територіальною громадою міста Бердичева в особі Бердичівської міської ради, про що свідчать свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які були надані в судовому засіданні представниками відповідача.

Крім того, договори оренди земельних ділянок, до реєстрації права комунальної власності не укладались, та не реєструвались, що свідчить про те, що орган місцевого самоврядування діяв відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр», та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом при винесенні даного рішення було також враховано, що відповідно до п. 1 ст. 4-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до 4 статті З ЗУ « «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності даним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Пунктом 6 вищевказаного Закону будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами ЗУ « «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

14.05.2013 року Управлінням Держземагенства у Бердичівському районі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки №1 та №2 та присвоєнно кадастровий номер- 1810400000:01:022:0290 та 1810400000:01:022:0289, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру. В подальшому Реєстраційна служба Бердичівського міського управління юстиції Житомирської області здійснила державну реєстрацію право комунальної власності на вищевказані земельні ділянки.

Крім того слід зазначити, що 16.06.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» від 14.05.2013р., яким внесено зміни до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно статті 4-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 5 Закону України «Про держаний контроль за використанням охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.4.2011 року №459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом із тим ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження вказаного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено доваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію держававної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, суду про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпоряджень землею, визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпоряджень землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Жодного доказу в судовому засіданні про те, що Держсільгоспінспекція України( її структурним підрозділом на місці) виявлені порушення при прийнятті даного рішення прокурор не надав.

Таким чином, суд вважає, оспорюване рішення міської ради прийнято відповідно до чинного законодавства, а тому на даний час підстав для його скасування не має.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст.ст. 10, 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 122, 123, 186 -1 Земельного Кодексу України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 70, 71, 158, 163, 171 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердичівської міської ради, треті особи на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство „ Дніпровуд", публічне акціонерне товариство „ Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"", ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю „Транзит - С" про визнання протиправним та скасування рішення Бердичівської міської ради відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя