Постанова

від 04.07.2013 по справі 8/55/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 8/55/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І., суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.04.13 у справі№8/55/2012/5003 господарського судуВінницької області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доЗагальноосвітньої школи - інтернату I - II ступенів міста Жмеринки простягнення суми за участю представників від: позивачаСлюсар М.О. (дов. від 14.12.12), відповідачаПедстружко К.В. (наказ від 23.04.13)

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів м. Жмеринки про стягнення боргу за поставлений природний газ в сумі 79 416,99 грн., пені в розмірі 5 958,66 грн., штрафу в сумі 5 559,18 грн., 4 765,02 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 4 389,22 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.12.12 (суддя Грабик В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя - Юрчук М.І., судді: Крейбух О.Г., Василишин А.Р.), позов задоволено частково та стягнуто заборгованість 11 147,52 грн. основного боргу, 836,06 грн. пені, 617,54 грн. - 3% річних, 780,32 грн. - 7% штрафу, 668,88 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 року по березень 2012 року. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі основне зобов'язання по оплаті коштів за поставлений позивачем протягом січня-березня 2010 року газ, він є боржником, а тому є підстави для нарахування пені і фінансових санкцій із суми встановленої судами заборгованості (11 147,52 грн.), враховуючи положення п.6.1 договору від 01.01.10 №ЖБ-10-14 та норм ч.1 ст.612 ЦК України, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.1 ст.230 ГК України.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи та надав перевагу доказам лише опонента; не обгрунтовано відхилив доказ скаржника, а саме: акт подачі-прийому газу від 31.12.09 №Ж-00000144, який на думку скаржника є єдиним належним і допустимим доказом, що підтверджує факт споживання відповідачем в грудні 2009 року природного газу на загальну суму 68 287,08 грн. До того ж скаржник наполягає, що в зазначений період єдиним гарантованим постачальником газу за тарифом визначеним умовами договору від 01.01.10 №ЖБ-10-14 був ДП "Нафтогазмережі", правонаступником якого є позивач.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.01.10 між позивачем і відповідачем укладено договір на постачання та транспортування природного газу №ЖБ-10-14, відповідно до якого протягом січня-березня 2010 року позивач поставив відповідачу газ в об'ємі 67 519 м.куб. на загальну суму 178 708,34 грн., що стверджується актами подачі-прийому та реалізації газу (а.с.19-21).

19.04.10 позивачем виставлено школі-інтернату м. Жмеринки рахунок №Ж/Б 752 на оплату спожитого газу в кількості 67 519 м.куб. в сумі 178 708,34 грн. (а.с.60).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково у розмірі 167 560,82 грн. (а.с. 61), внаслідок чого заборгував позивачу 11 147,52 грн. Ці обставини представник відповідача підтвердив в судовому засіданні та визнав цю суму заборгованості.

Проте, згідно наданого позивачем письмового розрахунку відповідачу, окрім основної суми боргу, нараховано до стягнення 5 958,66 грн. пені за період з 05.04.12 по 05.10.12, 5 559,18 грн. -7% штрафу, 4 765,02 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 року по березень 2012 року, 3% річних в сумі 4 389,22 грн. за період з 01.12.10 по 05.10.12, а всього позивач просив стягнути 100 089,07 грн. (а.с.3-4).

Отже, предметом спору є стягнення зазначеної заборгованості штрафних і фінансових санкцій за поставлений природний газ у період січень-березень 2010 року за договором від 01.01.10 №ЖБ-10-14.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір основної заборгованості позивачем доведено в межах суми 11 147,52 грн., що є підставою для часткового задоволення позову по основній заборгованості та відповідно наявні підстави для нарахування пені, втрат від інфляції, 3% річних та 7% штрафу, але із суми боргу в розмірі 11 147,52 грн., яку судом визнано доведеною.

Що стосується тверджень позивача про передачу відповідачу в грудні 2009 році газу в об'ємі 25 800 м.куб., то воно не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки акт подачі-прийому газу від 31.12.09 №Ж-00000144, наданий позивачем є не належним доказом, бо не підписаний споживачем та не скріплений його печаткою, а довідка про розмір заборгованості (а.с.9) не відноситься законодавством до первинних документів на підставі яких встановлюється розмір заборгованості і з цих підстав також не прийнята до уваги судами. Також позивач в ході розгляду справи не надав попереднім інстанціям належних та допустимих доказів в обгрунтування твердження про те, що саме ДП "Нафтогазмережі" в грудні 2009 році поставляло газ відповідачеві, хоча такі докази суд вимагав за ухвалою від 28.11.12 (оборот а.с.83). Також позивач не повідомив суд про причини ненадання цих доказів чи неможливість їх самостійного отримання. Факти встановлені в судових рішеннях, наданих представником позивача (а.с.66-80), відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України не можуть бути застосовані для розгляду даної справи, оскільки у них брали участь інші сторони. А тому попередніми інстанціями не взято до уваги твердження позивача про те, що відповідач має заборгованість за грудень 2009 року з врахуванням змісту п.5.4 договору від 01.01.10 №ЖБ-10-14, оскільки така процедура може бути застосована лише в межах дії цього договору, а саме не раніше дати його укладення - 01.01.10.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне підтримати такі висновки судів попередніх інстанцій та відхилити доводи скаржника з огляду на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 01.01.10 №ЖБ-10-14 відповідачем утворилася заборгованість на суму 178 708,34 грн., яка частково погашена, що встановлена попередніми судовими інстанціями та не заперечується відповідачем Тому позовні вимоги основної заборгованості на суму 11 147,52 грн. є обґрунтованими, та правомірно задоволені судами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги по постачанню та транспортуванню у строки, зазначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судами факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати газу колегія суддів погоджується з висновками судів, що розрахунок пені та 7 % штрафу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та пропорційно основної заборгованості.

Також згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення індексу інфляції та 3% річних, колегія суддів встановила, що вони здійснені в межах чинного законодавства та умов договору.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції та ніяким чином не спростовують викладених в ній висновків суду, а тому її слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.13 у справі №8/55/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді С. В. Бондар

Б. М. Грек