Ухвала

від 03.07.2013 по справі 2а-15748/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/800/19932/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника відповідача-1 Сперкача С.В.,

представника відповідача-2 Капустіної А.А.,

представника відповідача-3 Столярця С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової служби України, Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 2а-15748/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні банківські системи» (далі - позивач, ТОВ «Інноваційні банківські системи»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС),

до Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-2, ДПС у м. Києві)

та Державної податкової служби України (далі - відповідач-3, ДПС України)

про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Інноваційні банківські системи» звернулось у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати недійсними (незаконними) та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0006392208 та № 0006402208 від 12.07.2012 року, прийняті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки № 426/22-8/36184511 від 21.06.2012 року; визнати недійсним (незаконним) та скасувати повністю рішення про результати розгляду первинної скарги № 5933/10/12-114 від 21.09.2012 року, прийняте ДПС у м. Києві; визнати недійсним (незаконним) та скасувати повністю рішення від 16.10.2012 року № 3650/0161-12/10-2115 про результати розгляду скарги, прийняте ДПС України.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 року скасована, прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0006392208 та № 0006402208 від 12.07.2012 року; визнано протиправним та скасовано рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 5933/10/12-114 від 21.09.2012 року; визнано протиправним та скасовано рішення ДПС України від 16.10.2012 року № 3650/0161-12/10-2115 про результати розгляду скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважають, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційні скарги зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС у зв'язку з надходженням постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюка М.О. від 01.03.2012 року, на підставі направлення від 08.06.2012 року № 701/22-8 та наказу № 645 від 08.06.2012 року, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інноваційні банківські системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при господарських відносинах з ТОВ «Компанія Наутілус» (код ЄДРПОУ 36469394) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 426/22-8/36/84511 від 21.06.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Іноваційні банківські системи».

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 140 985,00 грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік на загальну суму 2 140 985,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 714 607,00 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2009 року на загальну суму ПДВ - 316 667,00 грн.; за грудень 2009 року на загальну суму ПДВ - 1 397 940,00 грн.

На підставі висновків, відображених у акті перевірки відповідачем-1 прийняті спірні податкові повідомлення рішення: № 0006402208 від 12.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 2 676 231,00 грн., у тому числі, за основним платежем 2 140 985,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 535 246,00 грн. та № 0006392208 від 12.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 2 143 259,00 грн., у тому числі, за основним платежем на суму 1 714 607,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 428 652,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПС у м. Києві із первинною скаргою про перегляд таких повідомлень-рішень.

Рішенням ДПС у м. Києві від 02.08.2012 року № 4712/10/12-114 продовжено строк розгляду первинної скарги до 23.09.2012 року.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, рішенням ДПС у м. Києві від 21.09.2012 року № 5933/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення рішення № 0006402208 та № 0006392208 від 12.07.2012 року залишені без змін, а первинна скарга ТОВ «Іноваційні банківські системи» без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням ДПС у м. Києві від 21.09.2012 року № 5933/10/12-114, позивач подав до ДПС України повторну скаргу про оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та рішення ДПС у м. Києві.

ДПС України рішенням від 16.10.2012 року № 3650/0161-12/10/2115 про результати розгляду скарги залишила податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0006402208 та № 0006392208 від 12.07.2012 року та рішення ДПС у м. Києві від 21.09.2012 року № 5933/10/12-114 без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надіслано листом № 71-00226/19 від 01.03.2012 року матеріали кримінальної справи № 71-00226. Проведеним слідством в справі встановлено, що невстановленими особами за співучасті з громадянином ОСОБА_8 протягом 2007-2010 років з метою прикриття незаконної діяльності організували створення та перереєстрацію на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності, зокрема, ТОВ «Компанія Наутілус» (код ЄДРПОУ 36469394). Відповідно до отриманих у ході розслідування даних встановлено, що службові особи ТОВ «Іноваційні банківські системи» для незаконної мінімізації своїх податкових зобов'язань в період листопада-грудня 2009 року користувались реквізитами фіктивного суб'єкта господарювання, а саме ТОВ «Компанія Наутілус». Операції проведені ТОВ «Іноваційні банківські системи» з ТОВ «Компанія Наутілус», за рахунок яких сформовано податковий кредит та валові витрати, на підставі документів про отримання продукції від ТОВ «Компанія Наутілус», яка, як встановлено слідством, фактично не поставлялась.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюком М.О. листом № 6045/0/26-1/90 від 18.08.2011 року на підставі ст. ст. 66 , 68 КПК України запропоновано ТОВ «Інноваційні банківські системи» надати завірені копії документів, що підтверджують проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Наутілус» (код ЄДРПОУ 36469394), а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні документи, товаротранспортні накладні, документи які засвідчують якість та походження товару та ін. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. ТОВ «Іноваційні банківські системи» листом від 26.08.2011 року № 1/26-08 повідомлено слідчого про неможливість надання зазначених документів в зв'язку з їх втратою 22.08.2011 року та додано лист Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 54/Ж38779 від 25.08.2011 року та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.08.2011 року.

Відповідно до зазначеної постанови від 25.08.2011 року, старшим дільничним інспектором Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Коробовим І.В. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України .

В подальшому, слідчий СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюк М.О. листом № 51-3151 від 30.08.2011 року, адресованим керівнику ТОВ «Іноваційні банківські системи» Невдашко О.П., зобов'язав в термін до 01.10.2011 року відновити первинні документи по взаємовідносинах ТОВ «Іноваційні банківські системи» з ТОВ «Компанія Наутілус».

У відповідь на зазначений лист, ТОВ «Іноваційні банківські системи» повідомило, що надати документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Наутілус» у період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року не можливо, оскільки документи були втрачені, що підтверджується постановою старшого дільничого інспектора Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 25.08.2011 року.

На підставі вищезазначених обставин, слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюком М.О. винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки від 01.03.2012 року та направлено листом від 01.03.2012 року начальнику ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС для виконання.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Компанія Наутілус» на момент складання податкових накладних була зареєстрована як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачами.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копії договорів, акти виконаних робіт, реєстри актів прийому/передачі торгово матеріальних цінностей, видаткові накладні, довіреності на отримання товарів, податкові декларації, копії додаткових угод, копії договорів сервісного обслуговування та післягарантійного обслуговуваня, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагентам на виконання умов договорів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Компанія Наутілус».

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені адміністративного позову повністю, виходив з того, що органами державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень № 0006392208 та № 0006402208 від 12.07.2012 року та правомірність рішень від 21.09.2012 року та від 16.10.2012 року про результати розгляду скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями .

Згідно статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу , необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, суд апеляційної інстанцій вірно зазначив, що у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва вже здійснювала планову виїзну перевірку TOB «Іноваційні банківські системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.10.2008 року по 30.06.2010 року у серпні 2010 року на підставі направлення № 683/23-10, виданого керівником ДПІ у Печерському районі м. Києва 30.08.2010 року, за результатами якої складено акт № 856/23-10/36184511 від 27.10.2010 року, за висновками якого вбачається, що перевіркою не було встановлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Іноваційні банківські системи» з TOB «Компанія Наутілус» (Код ЄДРПОУ 36469394) у період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Крім того, в акті планової виїзної перевірки № 856/23-10/36184511 від 27.10.2010 року чітко зазначено що «При проведенні перевірки оригінали первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з TOB «Компанія Наутілус» були надані державному податковому ревізору-інспектору Сіпачову І.В.». Тобто, оригінали первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин TOB «Іноваційні банківські системи» з TOB «Компанія Наутілус» вже оглядались та досліджувались ДПІ у Печерському районі м. Києва; висновки щодо їх відповідності вимогам діючого законодавства України, які містяться в акті планової виїзної перевірки № 856/23-10/36184511 від 27.10.2010 року не заперечувались та не оскаржувались.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що всі необхідні первинні документи, які фіксували факт здійснення господарської діяльності між TOB «Іноваційні банківські системи» та TOB «Компанія Наутілус» у період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на момент ведення бухгалтерського обліку та складання звітної документації за цей період існували, окрім того такі первинні документи надавались перевіряючим під час проведення планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої будь-яких порушень товариством податкового законодавства не було, що відповідачами не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «Компанія Наутілус» зобов'язань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не порушено вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у відповідача відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України , якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірка позивача проведена на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюка М.О., у відповідності з п.п. 78.1.11 п. 78.1 78 ПК України , тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мала права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0006392208 та № 0006402208 від 12.07.2012 року, прийняті ДШ у Печерському районі м. Києва, рішення про результати розгляду первинної скарги № 5933/10/12-114 від 21.09.2012 року, прийняте ДПС у м. Києві та рішення від 16.10.2012 року № 3650/0161-12/10-2115 про результати розгляду скарги, прийняте ДПС України підлягають скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової служби України, Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 2а-15748/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько