Ухвала

від 26.06.2013 по справі 2-192/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/931/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 39,40 Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Нерушак Л. В. суддів Пальонного В.С., Карпенко О.В. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Телестудія авторського телебачення «Студія-2», ОСОБА_1, третя особа: телерадіокомпанія «ВІККА» про захист особистих немайнових прав, спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Телестудія авторського телебачення «Студія-2», ОСОБА_1, третя особа: телерадіокомпанія «ВІККА» про захист особистих немайнових прав, спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, з повтором ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телерадіокомпанії «ВІККА», автором програми ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» ОСОБА_1 була подана негативна інформація, яка стосується їх особисто та їхньої родини. В передачі без їхнього дозволу використана інформація, яка є конфіденційною інформацією про осіб.

Передача була побудована на тому, що 31 січня 2008 року сесією Черкаської міської ради було задоволено прохання ОСОБА_3 передати їй 35 картин ОСОБА_5 серії «ІНФОРМАЦІЯ_3» для створення експозиції музею. Інформація про події і їх наміри викладена неправдиво, так як перекручені мета і підстави звернення ОСОБА_3 до міської ради.

Позивачі зазначають, що передача спрямована на створення негативного судження про онуку ОСОБА_5, ОСОБА_3 та про її матір, ОСОБА_4 в громадській думці, чи думці окремих громадян з точки зору додержання закону та принципів людської моралі. Вони в названій передачі показані як особи, які не мають законних прав на спадкове майно і намагаються отримати його незаконним шляхом. Автором передачі без жодної підстави, глядачам нав'язується думка про їх наміри продати картини та про форму власності музею ОСОБА_5

Форма, зміст і побудова передачі, а також спосіб доведення її до глядача, свідчать про наявність умислу її автора ОСОБА_1 на поширення недостовірної інформації, усвідомлення ним суспільно небезпечних наслідків цієї передачі, та прямі наміри зганьбити їх честь і гідність.

В передачі прозвучали вислови і звинувачення такого змісту: «Хочуть присвоїти приватний музей», «Віддати картини в приватні руки», ,,…майже через 10 років після смерті діда вирішила заволодіти ними «Відбирають картини у громади», «Порушують міжнародні авторські права», ,,…вирішили просто нажитися, роздерибанити по приватних колекціях картини ОСОБА_5 і заробити гарні гроші».

В передачі використана образлива лексика, а саме: «захапали», «загребли» тощо.

Крім того, позивачі зазначають, що в передачі «Студія-2» без їх дозволу оприлюднена інформація, яка стосується особистого життя і не має суспільного значення, а саме: «Прибрали до рук квартиру», «Не віддали квартиру під музей», «ОСОБА_4 не перша дружина», у ОСОБА_6 були й інші діти», ,,…знайти в П'ятихатках брата, хай урве собі шматок».

В передачі прозвучали образливі слова, а саме: «Де була та ОСОБА_3», «На ОСОБА_3 природа відпочиває». Названі слова є брутальними, принизливими, такими що порушують загальнолюдські норми моралі, а також їх гідність.

В передачі ображена пам'ять покійного сина ОСОБА_5, ОСОБА_6, батька позивача ОСОБА_3 Вислів «На ньому природа відпочиває» супроводжувався глумливим сміхом осіб, присутніх у студії, що є прямим порушенням особистих немайнових прав померлої особи.

Висвітлені припущення про їх наміри подарувати названі картини Президенту України.

В передачі використані твори ОСОБА_5, дозволу на показ яких в цій програмі власником авторських прав ОСОБА_1 не надавався.

Позивачі вказують, що неправомірними діями відповідачів, як по незаконному збиранню і розповсюдженню конфіденційної інформації, так і по поширенню недостовірної інформації та інформації, викладеної неправдиво, їм завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що доводиться пояснювати посадовим особам всіх рівнів, в тому числі прокуратурі, обставини події. Наслідки передачі негативно відображаються на сім'ї, тому що вони фактично повинні оправдовуватись, пояснюючи неповнолітнім дітям, рідним, друзям, колегам обставини події та свої наміри. Крім того, їх знає велика кількість людей в м. Черкаси, яким також необхідно пояснювати, що інформація, подана в передачі, спростовує дійсність і є неправдивою. Все це завдало і завдає великого душевного болю, моральних страждань.

Неправомірні дії відповідачів призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовжувати активне громадське життя, виконувати свою роботу.

Крім того, позивачі зазначають у позові, що після названої передачі змінилося ставлення громадян не лише до них, а і до музею ОСОБА_5, який перебуває в стані організації. Організація експозиції музею потребує не тільки значних зусиль з їх боку, а і допомогу з боку державних та приватних установ. В зв'язку з цим позивачі звернулися до суду з даним позовом та просили визнати відомості, поширені в програмі ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» ІНФОРМАЦІЯ_1, з повтором ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телерадіокомпанії «ВІККА» такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність ОСОБА_3, ОСОБА_4; поновити їх особисті немайнові права, порушені поширенням негативної інформації в авторській передачі ОСОБА_1 «Студія-2» шляхом заборони надавати використану в передачі інформацію будь-кому за будь-яких обставин; зобов'язати ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» і ОСОБА_1 протягом 10 днів з часу набуття законної сили судовим рішенням надати спростування недостовірної інформації в тому ж форматі, в якому була поширена недостовірна інформація; стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн. на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2009 року позов задоволено.

Визнано відомості, поширені в програмі приватного підприємства «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» ІНФОРМАЦІЯ_1 з повтором ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телерадіокомпанії «ВІККА» такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Зобов'язано ОСОБА_1 через п'ять днів після набрання рішення суду законної сили в шести передачах ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» оголошувати в ефірі телерадіокомпанії «ВІККА», програми ПП «Студія-2» повний текст рішення суду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 750 грн. та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

23.07. 2009 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_8 подала заяву про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.03.2009 року, яка ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2009 року залишена без задоволення.

08.11.2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.03. 2009 року, провадження по якій закрито ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦПК України.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції від 11 березня 2009 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилається, що рішення прийнято не в повному дослідженні обставин справи, незаконне, необґрунтоване, при прийнятті рішення, судом не дотримано вимоги законодавства, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального права, а позивачем не доведено своїх вимог. Просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції у справі й ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Судові витрати позивача та витрати на захист у суді покласти на позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація про приватне життя позивачів не стосується широкого загалу, не є суспільно значимою, а тому її розповсюдження без погодження з позивачами суперечить ст. 23 ЗУ «Про інформацію» щодо заборони зберігання, використання та поширення інформації про особу без її попередньої згоди.

Стягуючи із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди, суд вважав, що діями відповідача ОСОБА_1, котрий умисно допустив до виходу в ефір таку інформацію, позивачці ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, приниження честі та ділової репутації як особи, що активно займається громадською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно п. 1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про її гідність і честь.

Згідно ч.1 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

Статтею 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється особами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному житті тощо), і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Виходячи з наведеного, при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлено позов, чи порочать вони гідність, честь, ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як роз'яснено в п.19 вищезазначеної Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, якою встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Якщо суб'єктивну думку висвітлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що рішенням Черкаської міської ради від 31 січня 2008 року передано позивачу ОСОБА_3, яка має право на спадкове майно згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.04. 2007 року, в тому числі і на 35 картин народного художника України ОСОБА_5 із серії «ІНФОРМАЦІЯ_3», що були подаровані місту.

Враховуючи звернення депутатів Черкаської міської ради, депутатів Верховної Ради України, керівників структурних підрозділів виконавчого комітету Черкаської міської ради, представників громадськості міста, відповідно до ч.4 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», 05 лютого 2008 року розпорядженням голови Черкаської міської ради зупинено дію даного рішення «Про передачу картин народного художника України Д.Г.ОСОБА_5 його спадкоємцю».

ІНФОРМАЦІЯ_1, з повтором ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телерадіокомпанії «ВІККА», автором програми ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» ОСОБА_1 була подана інформація, яка стосується особисто життя позивачів та їхньої родини.

В передачі без дозволу позивачів оприлюднена інформація, яка є конфіденційною інформацією про осіб.

Як вбачається із розкадровки відеозапису фрагменту передачі ПП «Студія-2», яка знаходиться в матеріалах справи, в передачі прозвучали наступні вислови, які суд обґрунтовано вважає такими, що подані в брутальній та принизливій формі, де позивача ОСОБА_3 в грубій та некоректних висловлюваннях звинувачують в жадібності, низості натури та без дозволу позивачів оприлюднено інформацію щодо їх особистого життя, зокрема родинних зв'язків, а саме :

1.42 ОСОБА_3, де вона була?

1.50-2.50 обговорення сімейних справ ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Перший брак ОСОБА_6 був з ОСОБА_9, яка родила ОСОБА_10.

ОСОБА_6 женився на ОСОБА_4. ОСОБА_4 не перша жінка.

В 1965 році ОСОБА_5 був у Черкасах. Хоча вони і розвелися. Дочка ж є, це було у 63-64 роках. У Івано-Франківську вона родила ОСОБА_10.

Десь у П'ятихатках є брат, йому десь років 19

2.55 Будуть як діти лейтенанта Шмідта.

Якщо найдеться такий хвацький як ОСОБА_3, дядько.

В мене пропозиція, всім авантюристам, ушлим людям, щоб шукали.

2.59 У ОСОБА_3 криша ОСОБА_11

3.50 Вони з цього користуються

4.09 Природа отдохнула не тільки на дітях, но і на внуках.

5.29 Брешуть в обличчя, бо це їх природний стан

5.53 Для того, що б розікрасти те, що нам належить.

6.12 Це наркомани, яких треба лікувати.

6.39 Не розумію ОСОБА_3. Чого вона хоче забрати те, що їй не належить.

Скільки будуть брехати

7.39 Як вона може жити на такій брехні. Задавила ОСОБА_3 жаба…ЇЇ жаба давить

8.25 Справа одночасно в грошах.

ОСОБА_3 відібрала картини.

11.10 Обуяла похоть і жадоба грошей

12.09 Це… віддати злодіям. Злодій потім легалізується.

14.46 Що ОСОБА_3 меле. Де була ОСОБА_3, а тепер хоче забрати те, що належить місту. І її піддержує ОСОБА_11

15.19 Така мораль…Учепилася за спадщину дідову. ОСОБА_3 не інтересує

15.39 Хтось на цьому буде заробляти кошти.

Суд дійшов також вірного висновку, що інформація про приватне життя позивачів не стосується широкого загалу, не є суспільно значимою, а тому її розповсюдження без погодження з позивачами суперечить вимогам ст. 23 Закону України «Про інформацію».

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушення її прав. В тому числі тієї, що полягає у приниженні її честі та гідності.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або)моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Виходячи з викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації, так як позивачами доведено, що внаслідок поширення ОСОБА_1 недостовірної інформації про них та членів їх сім'ї, вони мають право на спростування цієї інформації.

В судовому засіданні також доведено ОСОБА_3, що внаслідок порушення її особистого немайнового права, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1, ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2» та ТОВ ТРК «ВІККА» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню.

Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, яким суд дав належну оцінку.

Інших доводів, які б спростували б законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення апеляційна скарга не містить.

Позивачами рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення є законним та обґрунтованим , відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Телестудія авторського телебачення «Студія-2», ОСОБА_1, третя особа: телерадіокомпанія «ВІККА» про захист особистих немайнових прав, спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: