Рішення

від 01.07.2013 по справі 915/726/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 915/726/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси", вул. Гоголя, буд. 4, кв. 9, м. Одеса, 65082

до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

про стягнення заборгованості за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року у сумі 167 164, 15 грн.

за участю представників сторін

від позивача Чаричанський Павло Олексійович, довіреність № 18 від 27.05.2013 року;

від відповідача Шкурко Костянтин Вікторович, довіреність № 2 від 03.01.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення загальної суми боргу в розмірі 167 164, 15 грн. за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013 року розгляд справи відкладено на 28.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2013 року розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.07.2013 року.

В судовому засіданні 01.07.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

03.02.2013 року ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» уклало договір № 2012-03/02 з Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до п. 1.1 цього Договору ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» було зобов'язано поставити щебеневу продукцію, а ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зобов'язувалось прийняти та оплатити поставлений товар.

Постачання товару ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» проводило в повному обсязі та вчасно на підставі усних заявок, що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень з боку відповідача, а також підтверджується прийняттям та підписанням видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленого товару проводилось із запізненням, а потім взагалі припинилось.

В 2012 року (за період з лютого по березень) на виконання умов договору № 2012-03/02 від 03.02.2012 року ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» поставило товар на загальну суму 178 346, 10 грн. Однак, ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 18.02.2013 року виконало свої обов'язки на загальну суму 32 000, 00 грн.

Відтак, основна сума боргу, враховуючи оплату ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на суму 32 000, 00 грн., станом на 18.02.2013 року становить 146 346, 10 грн.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 193, 216, 218 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України та умови договору позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 146 346, 10 грн., суми пені у розмірі 17 341 грн., 3% річних від суми боргу у розмірі 3 476, 22 грн.

В судовому засіданні 01.07.2013 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (арк. справи 37-38), в уточненнях до відзиву на позовну заяву (арк. справи 108-109) та в додаткових поясненнях до відзиву (арк. справи 144-146).

Відповідач вказує, що на сьогоднішній день позивачем не надано усіх документів, передбачених п. 5.2 Договору, а тому, відповідно до п. 4.3 Договору строк для оплати товару не настав, а, отже, і нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставним.

Відповідач вважає, що невиконання позивачем умов договору в повному обсязі позбавляє останнього права вимагати сплати заборгованості, а також штрафних санкцій за поставлений товар, оскільки неможливо встановити дату поставки, відтак, немає підстав вважати оплату простроченою.

Відповідач сплатив частину заборгованості за поставлений товар в сумі 32 000 грн. та повторно звернувся до позивача з проханням надати документи, передбачені п. 5.2 Договору.

Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про надання документів, передбачених п. 5.2 Договору, суду не подано.

Крім того, відповідач вказує, що 13 копій видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, не містять прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар, а також номеру та дати довіреності, на підставі яких останній має право отримувати товарно-матеріальні цінності для відповідача.

Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідач вказує що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам, які ставляться до первинного документу, а тому не можуть бути належними доказами наявності заборгованості. Крім того, відповідачу не надано оригінали видаткових накладних.

Відповідач також вказав, що пеня має нараховуватись відповідно до ст. 232 ГК України, тобто за шість місяців, а облікова ставка НБУ з 23.03.12 року становить 7, 5 %.

Відповідач також вказує, що йому не було надано оригіналів всіх рахунків-фактур всупереч п. 5.2 Договору.

Крім того, відповідачем вказано, що рахунок № 6 від 08.02.2012 року на суму 35 834, 40 грн. було отримано ним 17.04.2012 року, внаслідок чого в нього виник обов'язок зі сплати коштів по даному рахунку, який було виконано ним частково (сплачено 32 000 грн.).

При цьому, відповідачем подано суду власний розрахунок штрафних санкцій, де період за першою поставкою товару взято з 26.05.12 року з урахуванням відтермінування платежу на 40 днів (з урахуванням дати отримання рахунку 17.04.12 року), а щодо решти поставок - період визначено з 02.02.13 року (у випадку, якщо вважати, що рахунки були направлені та отримані 25.12.12 року). Детальний розрахунок пені та трьох процентів річних, складений відповідачем, наявний в матеріалах справи (арк. справи 145).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

03.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні ресурси» (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - покупець) було укладено договір № 2012-03/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві щебеневу продукцію (далі товар), узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником (п. 1.1 Договору) (арк. справи 7-10)

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.5 Договору датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем, та одночасного надання постачальником покупцю документів вказаних в п. 5.2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п. 5.2 Договору . Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів .

Відповідно до п. 5.1 Договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- податкову накладну;

- товарно-транспортну накладну (за потреби).

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3 на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення поставки, діючої у період прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.5 Договору на момент укладання цього договору покупець та постачальник є платниками податку на прибуток на загальних умовах.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 178 346, 10 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- видаткова накладна № 11 від 08.02.2012 року на суму 35 834, 40 грн. (арк. справи 91);

- видаткова накладна № 43 від 02.03.2012 року на суму 787, 20 грн. (арк. справи 93);

- видаткова накладна № 44 від 05.03.2012 року на суму 746, 40 грн. (арк. справи 94);

- видаткова накладна № 45 від 06.03.2012 року на суму 993, 60 грн. (арк. справи 95);

- видаткова накладна № 48 від 07.03.2012 року на суму 748, 80 грн. (арк. справи 96);

- видаткова накладна № 56 від 13.03.2012 року на суму 775, 20 грн. (арк. справи 97);

- видаткова накладна № 57 від 14.03.2012 року на суму 760, 80 грн. (арк. справи 98);

- видаткова накладна № 72 від 19.03.2012 року на суму 40 399, 20 грн. (арк. справи 99);

- видаткова накладна № 67 від 20.03.2012 року на суму 12 235, 20 грн. (арк. справи 100);

- видаткова накладна № 68 від 21.03.2012 року на суму 36 257, 40 грн. (арк. справи 101);

- видаткова накладна № 69 від 22.03.2012 року на суму 21 027, 00 грн. (арк. справи 102);

- видаткова накладна № 70 від 23.03.2012 року на суму 22 294, 50 грн. (арк. справи 103);

- видаткова накладна № 73 від 26.03.2012 року на суму 2 872, 80 грн. (арк. справи 104);

- видаткова накладна № 74 від 27.03.2012 року на суму 2 613, 60 грн. (арк. справи 105).

Оригінали вказаних накладних було оглянуто судом у судовому засіданні 28.05.2013 року та встановлено, що подані до матеріалів справи копії відповідають їх оригіналам, про що зазначено у протоколі судового засідання від 28.05.2013 року (арк. справи 56).

Видаткові накладні підписані представником відповідача Рибкіним Ю.В. за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 027 від 01.02.2012 року, яка дійсна до 29.02.12 року (арк. справи 90) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 061 від 19.03.12 року, яка дійсна до 30.03.12 року (арк. справи 92).

Судом також враховано наступне.

Відповідно до п. 3, 6.1, 6.2 наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.11 року "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.11 року за № 1333/20071, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до ст. 201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Матеріалами справи підтверджується факт надання покупцю податкових накладних на кожну поставку товару, що підтверджується наявними копіями податкових накладних (арк. справи 62-75).

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 11.06.13 року від Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби надійшов лист № 1245/9/10-00 від 26.06.2013 року (арк. справи 122). З поданого листа вбачається, що покупцем ДП «Миколаївський облавтодор» в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий та березень 2012 року відображені зазначені в ухвалі суду податкові накладні, що були отримані від продавця ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» та ДП «Миколаївський облавтодор» включено суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним до податкового кредиту у розмірі 5 972, 40 грн. за лютий 2012 року та 23 751, 95 грн. за березень 2012 року. Крім того, суду надано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних по ДП «Миколаївський облавтодор» (код 31159920) за період лютий та березень 2012 року (арк. справи 123-143).

На виконання вимог ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року відповідачем було подано суду Довідку № 12/886 від 27.06.2013 року (арк. справи 154), підписану директором ДП «Миколаївський облавтодор», з якої вбачається, що суми податку на додану вартість за господарськими операціями щодо поставки товару за вищевказаними видатковими накладними включені до податкового кредиту за лютий-березень 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про виконання позивачем покладеного на нього п. 5.2 Договору обов'язку щодо надання відповідачу податкових накладних.

На виконання п. 5.2 Договору позивач направив на адресу відповідача рахунки на оплату (арк. справи 76-89). Факт направлення вказаних рахунків на оплату підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа (претензії) вих. № 4 від 20.12.12 року, в якому зазначено про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 146 346, 10 грн., заявлена вимога про оплату вказаного боргу та про повторне направлення рахунків на вищевказану суму (арк. справи 29). Направлення вказаного листа підтверджується Описом вкладення у цінний лист, в якому зазначено про направлення листа про сплату та рахунків на сплату в кількості 13 штук, а також поштовою квитанцією від 20.12.12 року (арк. справи 30). Отримання відповідачем 25.12.12 року листа з рахунками на сплату підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 31). Рахунок на сплату по першій поставці товару згідно видаткової накладної № 11 від 08.02.2012 року на суму 35 834, 40 грн. отримано відповідачем 17.04.13 року, що не заперечується самим відповідачем та вказується ним у письмовому відзиві на позов (арк. справи 145).

Доказів направлення рахунків позивачем на адресу відповідача відразу після вчинення господарської операції (первісно) суду не подано.

Відтак, позивачем виконано покладений на нього п. 5.2 Договору обов'язок щодо направлення відповідачу рахунків на сплату.

Щодо заперечень представника відповідача щодо того, що 13 копій видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, не містять прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар, а також номеру та дати довіреності, на підставі яких останній має право отримувати товарно-матеріальні цінності для відповідача, то слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року було викликано в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України працівника ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Рибкіна Юрія Володимировича, а також зобов'язано його надати суду письмові пояснення чи отримано ним товар (відсів та щебінь на підставі договору № 2012-03/02 від 03.02.12 року) та чи підписувались ним вищевказані видаткові накладні.

01.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов лист вих. № Юр/888 від 27.06.2012 року (арк. справи 150), в якому відповідач вказує, що копію ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року вручено Рибкіну Ю.В., про що свідчить його особистий підпис на копії ухвали господарського суду Миколаївської області (арк. справи 151-153). Крім того, відповідач вказує, що відповідно до наказу директора ДП «Миколаївський облавтодор» № 37-КК від 21.06.2013 року з 01.07.13 року по 05.07.13 року Рибкін Ю.В. буде знаходитись у службовому відрядженні до м. Авдіївки (арк. справи 155). Вимог ухвали суду щодо надання письмових пояснень Рибкіним Ю. В. не виконано.

При цьому, судом враховано, що факт поставки та отримання товару не заперечується представником відповідача, про що зазначено у протоколі судового засідання від 11.06.2013 року (арк. справи 114).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт поставки товару не заперечується відповідачем, покупцем (відповідачем) віднесено до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість, що також підтверджує факт вчинення господарської операції, враховуючи обмежений строк розгляду справи з урахуванням продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ухвали суду від 11.06.13 року, а також відсутність будь-яких клопотань від учасників процесу, суд, досліджуючи та оцінюючи усі обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Судом також враховано, що сам по собі факт неналежного оформлення видаткових накладних (відсутність прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар) не може бути підставою для відмови в позові, оскільки належними доказами у справі доведено отримання відповідачем вказаної продукції (постанова ВГСУ від 27.09.2012 року по справі № 4/5007/32/11). Судом також враховано, що особі, яка отримала товар та підписувала видаткові накладні, видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які були чинні протягом усього періоду поставок (арк. справи 90, 92).

Сторонами також не заперечується факт оплати відповідачем вартості поставленого товару у сумі 32 000, 00 грн. На доказ проведеної оплати товару на вказану суму відповідачем було подано суду копії платіжних доручень № 1138 від 26.04.2012 року на суму 25 000, 00 грн. (арк. справи 148) та № 1411 від 21.05.2012 року на суму 7 000, 00 грн. (арк. справи 149). Факт часткової оплати товару також підтверджує отримання товару відповідачем на виконання умов договору.

Отже, станом на день розгляду справи відповідач частково розрахувався за отриманий товар в розмірі 32 000, 00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 146 346, 10 грн. (178 346, 10 грн. - 32 000, 00 грн. = 146 346, 10 грн.).

Як зазначено вище, позивачем на адресу відповідача направлявся лист вих. № 4 від 20.12.2012 року (арк. справи 29) з вимогою сплати заборгованості за договором № 2012-03/02 у розмірі 146 346, 10 грн., до якого повторно додавались рахунки. Докази направлення вказаного листа наявні у матеріалах справи (арк. справи 30-31). Однак, доказів направлення відповідачем відповіді на вказаний лист (претензію) суду не подано, як і не подано доказів оплати боргу.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем п. 5.2 Договору щодо надання відповідачу повного пакету документів (видаткових накладних, податкових накладних та рахунків на сплату), відтак в силу п. 4.3 Договору у відповідача виник обов'язок з оплати товару з урахуванням відтермінування платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п. 5.2 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 146 346, 10 грн., оскільки суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 146 346, 10 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 341, 83 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3 Договору на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п. 5.2 Договору . Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів .

Як вбачається з розрахунку, зазначеного у позовній заяві, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 17 341, 83 грн. за період з 27.03.2012 року по 18.02.2013 року (328 днів) на загальну суму боргу у розмірі 146 346, 10 грн. із застосуванням облікової ставки НБУ у розмірі 11, 8500% (арк. справи 3).

При цьому, судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.03.12 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.12 року облікова ставка встановлена в розмірі 7, 5 % (арк. справи 156-158).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Перерахунок розміру пені здійснювався судом в судовому засіданні 01.0.13 року за участю представників обох сторін.

Перерахунок розміру пені здійснено судом від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах піврічного строку та з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням здійснених відповідачем 26.04.12 року та 21.05.12 року проплат суми заборгованості, а саме:

- по першій поставці товару згідно видаткової накладної № 11 від 08.02.2012 року на суму 35 834, 40 грн. (арк. справи 91) позивач виставив відповідачу рахунок № 6 від 08.02.2012 року на суму 35 834, 40 грн., який отримано відповідачем 17.04.2012 року. В силу положень п. 4.3 Договору у відповідача після спливу 40 календарних днів виник обов'язок зі сплати товару. Обов'язок зі сплати товару по даному рахунку відповідачем виконано частково в розмірі 32 000 грн.

Отже, пеня по поставці товару згідно видаткової накладної № 11 від 08.02.2012 року нарахована судом за період прострочення з 28.05.2012 року по 27.11.2012 року (183 дні) на суму заборгованості 3 834, 40 грн. (35 834, 40 грн. - 32 000 грн.) та становить 288, 37 грн.

- по решті поставок згідно 13 видаткових накладних на загальну суму 142 511, 10 грн. позивач виставив відповідачу рахунки, які направлені листом від 20.12.12 року та отримані відповідачем 25.12.12 року. Відтак, суд дійшов висновку, що строк з оплати товару, а також виникнення прострочення з оплати товару слід рахувати саме з дати отримання рахунків відповідачем 25.12.12 року з урахуванням відтермінування платежу на 40 календарних днів.

Отже, пеня по поставці товару згідно решти 13 видаткових накладних нарахована судом за період прострочення з 04.02.13 року по 18.02.13 року (дата заявлена в позові) (15 днів) на суму заборгованості 142 511, 10 грн. (загальна сума 13 видаткових накладних) та становить 878, 50 грн.

За таких обставин, загальна сума пені за даним договором становить 1 166, 87 грн., яка є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті нарахованої позивачем пені слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу у розмірі 3 476, 22 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» нараховано відповідачу ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 3 476, 22 грн. - 3% річних за період з 27.03.2012 року по 18.02.2013 року.

В судовому засіданні 01.0.13 року з участю представників обох сторін судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено наступне.

Перерахунок розміру 3 % річних здійснено судом, виходячи з дати отримання відповідачем рахунків на оплату з урахуванням відтермінування платежу на 40 календарних днів.

Відтак, 3 % річних по поставці товару згідно видаткової накладної № 11 від 08.02.2012 року нараховано судом за період прострочення з 28.05.2012 року по 18.02.2013 року (дата зазначена в позові) (266 днів) на суму заборгованості 3 834, 40 грн. (35 834, 40 грн. - 32 000 грн.) та становить 83, 83 грн.

3 % річних по поставці товару згідно решти 13 видаткових накладних нараховано судом за період прострочення з 04.02.13 року по 18.02.13 року (дата зазначена в позові) (15 днів) на суму заборгованості 142 511, 10 грн. (загальна сума 13 видаткових накладних) та становить 175, 69 грн.

Отже, загальна сума 3 % річних за даним договором становить 259, 52 грн., яка є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних слід відмовити.

Усі строки обчислено судом, виходячи з приписів ст. 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 253, 509, 525, 526, 549, 551 610-612 , 625, 692, 726 ЦК України , ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 201.6, 201.7 Податкового кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси" до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року у сумі 167 164, 15 грн.

Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси", вул. Гоголя, буд. 4, кв. 9, м. Одеса, 65082 (код ЄДРПОУ 37550475):

- 146 346, 10 грн. (сто сорок шість тисяч триста сорок шість грн. 10 коп.) -основного боргу до договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року;

- 1 166, 87 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість грн. 87 коп.) - пені за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року;

- 259, 52 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять грн. 52 коп.) - 3% річних за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року;

- 2 955, 46 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш