Ухвала

від 06.03.2014 по справі 915/726/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

06 березня 2014 року Справа № 915/726/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу боржника Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської по справі № 915/726/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси", вул. Гоголя, буд. 4, кв. 9, м. Одеса, 65082

до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

про стягнення заборгованості за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року у сумі 167 164, 15 грн.

за участю представників сторін та органу ДВС:

від позивача (стягувача за наказом): Власенко Марія Олександрівна, довіреність № 1 від 03.01.2014 року;

від відповідача (скаржника, боржника за наказом): представник не з'явився;

від Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Романська Інна Петрівна, довіреність № 15 від 06.02.2014 року.

До господарського суду Миколаївської області 20.01.2014 року надійшла скарга боржника Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 915/726/13, в якій боржник просить суд:

1. визнати причини пропуску строку оскарження поважними та відновити строк оскарження;

2. прийняти скаргу до свого провадження;

3. визнати неправомірними дії Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо неповернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження";

4. визнати дії Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо невстановлення строку на добровільне виконання рішення суду неправомірними;

5. визнати дії Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

6. скасувати повністю Постанову Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.01.2014 року призначено судове засідання на 06.02.2014 року для розгляду питання щодо визнання причин пропуску строку на оскарження дій органу ДВС поважними та відновлення строку оскарження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 року було відкладено судове засідання по розгляду питання щодо визнання причин пропуску строку на оскарження дій органу ДВС поважними та відновлення строку оскарження на 06.03.2014 року.

В судовому засіданні 06.03.2014 року представник скаржника ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просив суд визнати причини пропуску строку оскарження поважними та відновити строк оскарження. Вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2013 року по справі № 915/726/13 про стягнення заборгованості з ДП «Миколаївський облавтодор» на користь ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року стягнуто кошти у сумі 150 727, 95 грн., в тому числі 146 346, 10 грн. - боргу; 1 166, 87 грн. - пені; 259, 52 грн. - 3 % річних; 2 955, 46 грн. - судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року по справі № 915/726/13 рішення від 01.07.2013 року залишено без змін.

На виконання рішення суду 16.07.2013 господарським судом Миколаївської області видано наказ № 915/726/13 про стягнення з боржника на користь ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» 146 346, 10 грн. - боргу; 1 166, 87 грн. - пені; 259, 52 грн. - 3 % річних; 2 955, 46 грн. - судового збору.

Постановою Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 19.07.2013 року на виконання наказу від 16.07.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 38959171.

Постанову органу ДВС від 19.07.2013 року ДП «Миколаївський облавтодор» отримано 01.08.2013 року.

02.08.2013 року ДП «Миколаївський облавтодор» звернулось до Заводського відділу ДВС із заявою від 02.08.2013 року № юр/1109 про відкладення виконавчих дій та продовження строку на добровільне виконання.

19.08.2013 року ДП «Миколаївський облавтодор» отримано постанову Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 02.08.2013 року про відкладення провадження виконавчих дій до 16.08.2013 року.

16.08.2013 року Одеським апеляційним господарським судом винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги на рішення від 01.07.2013 року по справі № 915/726/13 до провадження.

Про це було відразу повідомлено Заводський Відділ ДВС ММУЮ, а щойно отримавши вказану ухвалу, ДП «Миколаївський облавтодор» повідомив про неї Заводський Відділ ДВС заявою від 23.08.2013 року № юр/1224 та просив, згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", повернути до суду виконавчий документ, на підставі якого було видано постанову про відкриття виконавчого провадження, про що видати відповідну постанову.

Відтак, Заводський Відділ ДВС ММУЮ, отримавши заяву ДП «Миколаївський облавтодор» від 23.08.2013 року № юр/1224, мав повернути до суду виконавчий документ, на підставі якого було видано постанову про відкриття виконавчого провадження та винести постанову про повернення виконавчого документу. Після набрання рішенням першої інстанції законної сили суд видав би інший наказ суду (або той самий у разі залишення апеляцією рішення без змін), який стягувач мав би заново пред'явити до виконання і на підставі якого державний виконавець видав би нову постанову про відкриття виконавчого провадження і встановив би новий строк для добровільного виконання рішення суду.

ДП «Миколаївський облавтодор» розраховувало на те, що органом ДВС виконано вимоги ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» тим більше, що відмови від виконання нашої заяви не надійшло і жодних дій в подальшому, скерованих на виконання рішення суду ДВС не здійснювала. При цьому, ДП «Миколаївський облавтодор» вважало, що провадження закінчено, нових постанов отримано не було, тому і виконало рішення суду в добровільному порядку шляхом сплати боргу підприємству, якому стягувач відступив право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.12.2013 року (платіжне доручення від 08.01.2014 року № 10 та платіжне доручення від 14.01.2014 року № 20).

Натомість, 14.01.2014 року (вх. № 0045) ДП «Миколаївський облавтодор» отримано постанову Заводського відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Тобто, лише 14.01.2014 року ДП «Миколаївський облавтодор» стало відомо про те, що виконавчий документ повернуто не було і що провадження не закінчено. Разом з тим, заявнику не відомо коли сплинув строк добровільного виконання рішення суду, так як Заводський відділ ДВС визначив строк до 16.08.2013 року, проте 16.08.2013 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження і підстав для виконання наказу на той момент не було. В будь-якому випадку, після набрання рішенням законної сили, а це сталося лише 12.09.2013 року, Заводський відділ ДВС повинен був визначити новий строк для добровільного виконання рішення суду, відтак немає підстав вважати, що на сьогоднішній день цей строк минув.

Із посиланням на приписи п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень скаржник зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена органом ДВС із запізненням на чотири місяці.

Із посиланням на приписи ст. 28, 32 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник зазначив, що будь-які заходи щодо примусового виконання рішення суду виконавчою службою не вживались. Сума, яка підлягала оплаті у визначений ухвалою суду строк була оплачена боржником у добровільному порядку.

Скаржнику ДП «Миколаївський облавтодор» про оскаржувану постанову стало відомо в день її отримання 14.01.14 року (витяг із журналу реєстрації вхідної кореспонденції додається). Відтак, враховуючи викладене, наявні підстави для визнання причин пропуску строку оскарження поважними та відновлення строку оскарження дій органу ДВС.

Представник Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в судовому засіданні 06.03.2014 року залишив на вирішення суду питання щодо визнання причин пропуску строку оскарження поважними та відновлення строку оскарження дій органу ДВС.

На виконання вимог ухвали суду представник Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції подав суду письмові заперечення проти скарги на дії органу ДВС та просив суд повністю відмовити в задоволенні скарги (арк. справи 228-230).

В обґрунтування заперечень зазначив, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження (№ 38959171 в ЄДРВП) з примусового виконання наказу по справі № 915/726/13 виданого 16.07.2013 року про стягнення коштів з відповідача ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь позивача ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси».

Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» 19.07.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по вищезазначеним виконавчим документам та направлено сторонам за вих. № 19965/01.02-47/1.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду, який закінчився 26.07.2013 року. Боржником рішення суду в строк не виконано.

02.08.2013 року до відділу надійшла заява ДП «Миколаївський облавтодор» про відкладення провадження виконавчих дій, у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження», так як постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла лише 01.08.2013 року, вже після закінчення строку самостійного виконання рішення суду.

02.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 16.08.2013 року та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 21141/01.02-47-1.

23.08.2013 року до відділу надійшла заява ДП «Миколаївський облавтодор» про повернення виконавчого документу на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відновленням строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду. Згідно ухвали Одеського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2013 року.

22.11.2013 року до відділу надійшла заява ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» з постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 915/726/13 від 12.09.2013 року про залишення без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2013 року по справі № 915/726/13, а апеляційної скарги ДП «Миколаївський облавтодор» без задоволення.

26.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 15 072, 80 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій у розмірі 50, 00 грн.

Крім того, до відділу надійшла заява стягувача ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» про відмову від стягнення та повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», лише 14.01.2014 року, без повідомлення сплати боргу. Тобто, до цього часу боржником не було спрямовано ніяких дій на повне фактичне виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець просив суд відмовити повністю в задоволенні скарги по справі № 915/726/13 ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління.

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси" не скористався наданим ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 06.03.14 року не направив , хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 254).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення стягувача про дату, час та місце судових засідань.

Причини неявки повноважного представника стягувача суду не відомі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення скарги по суті за відсутності повноважного представника стягувача.

Розглянувши в судовому засіданні 06.03.2014 року подане суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку оскарження та відновлення строку оскарження дій органу ДВС, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.

ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Судом встановлено наступне.

Предметом скарги є вимога про:

1. визнання неправомірними дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо неповернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження";

2. визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо невстановлення строку на добровільне виконання рішення суду неправомірними;

3. визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

4. скасування повністю Постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171.

Щодо визнання причин пропуску строку оскарження дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними та скасування Постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171 поважними та відновлення строку оскарження зазначеної дії, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо , або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору отримана заявником 14.01.2014 року, що підтверджується копією журналу вхідної кореспонденції ДП «Миколаївський облавтодор» (арк. справи 209 на звороті).

Тобто, строк на оскарження постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору закінчується 24.01.2014 року.

Заявник, як вказано вище, звернувся до суду зі скаргою на дії ДВС 20.01.2014 року, що підтверджується штампом канцелярії господарського суду Миколаївської області (арк. справи 199). Відтак, заявником не було пропущено строк на оскарження зазначеної постанови Заводського Відділу ДВС, оскільки він звернувся до суду вчасно. Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави для поновлення строку оскарження в частині визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними та скасування повністю Постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171, оскільки скаржник звернувся вчасно. В цій частині клопотання про поновлення строку оскарження слід відмовити.

Враховуючи, що скаржник звернувся до суду вчасно, розгляду судом підлягають вимоги про:

- визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

- скасування повністю Постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171.

В цій частині скарга підлягає прийняттю до розгляду.

Щодо клопотання про визнання причин пропуску строку оскарження поважними та відновлення строку оскарження в частині вимог про визнання неправомірними дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо неповернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"; визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо невстановлення строку на добровільне виконання рішення суду неправомірними, то слід зазначити наступне.

За своєю правовою природою вказані вимоги можуть свідчити саме про бездіяльність органу ДВС при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї (дію) відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

ДП «Миколаївський облавтодор» заявою від 23.08.2013 року № юр/1224 повідомив Заводський Відділ ДВС про те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 року апеляційну скаргу ДП «Миколаївський облавтодор» прийнято до провадження та просив, згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", повернути до суду виконавчий документ, на підставі якого було видано постанову про відкриття виконавчого провадження, про що видати відповідну постанову.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, в спірному випадку боржник ДП «Миколаївський облавтодор» мав звернутись до суду зі скаргою на бездіяльність органу ДВС щодо неповернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" протягом десяти днів з дня, коли дія мала бути вчинена . Боржник у вказаний строк зі скаргою не звернувся. Суду не подано будь-яких доказів звернення скаржника до органу ДВС із запитом про надання інформації щодо відповіді на заяву від 23.08.13 року про повернення виконавчого документа до суду, як і не подано жодних доказів та жодним чином не обґрунтовано поважність причин пропуску строку на оскарження бездіяльності органу ДВС. Відтак, боржник ДП «Миколаївський облавтодор» з власної вини не скористався наданими йому ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» правами щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та оскарження бездіяльності органу ДВС.

Аналогічно вимоги про визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо невстановлення строку на добровільне виконання рішення суду неправомірними також фактично підпадають під правову категорію бездіяльності. Строк на добровільне виконання рішення суду встановлюється у постанові про відкриття виконавчого провадження. Відтак, скарга на бездіяльність в цій частині також мала бути подана протягом десяти днів з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник, звертаючись з клопотанням про поновлення строку оскарження дій органу ДВС в частині визнання дій щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними та скасування постанови органу ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.12.13 року, яка отримана ним 14.01.14 року, фактично штучно намагається поновити строк і на оскарження бездіяльності, не надаючи при цьому жодних доказів поважності пропуску даного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність наявності підстав для визнання причин пропуску встановленого законом процесуального строку поважними та можливість відновлення пропущеного строку в частині вимог скаржника про визнання неправомірними дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо неповернення виконавчого документу до суду згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" та визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо невстановлення строку на добровільне виконання рішення суду неправомірними. Отже, в цій частині клопотання слід відмовити, оскільки пропущений боржником процесуальний строк на оскарження бездіяльності органу ДВС не підлягає відновленню, у зв'язку з недоведеністю та відсутністю належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку.

За таких обставин, як вказано вище, розгляду по суті підлягають вимоги скаржника ДП «Миколаївський облавтодор» в частині:

- визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

- скасування повністю Постанови Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП 38959171.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року, було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси" до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року у сумі 167 164, 15 грн.

Стягнуто з відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси":

- 146 346, 10 грн. (сто сорок шість тисяч триста сорок шість грн. 10 коп.) - основного боргу до договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року;

- 1 166, 87 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість грн. 87 коп.) - пені за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року;

- 259, 52 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять грн. 52 коп.) - 3% річних за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року

- 2 955, 46 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2013 року були видано наказ господарського суду від 16.07.2013 року.

Постановою Заводського відділу ДВС ММУЮ від 19.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження на виконання вищевказаного наказу господарського суду Миколаївської області було відкрито виконавче провадження ВП № 38959171 та надано боржнику ДП «Миколаївський облавтодор» строк на самостійне виконання рішення суду до 26.07.2013 року включно (арк. справи 203).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.07.13 року направлена сторонам супровідним листом за вих. № 19965/01.02-47/1 (арк. справи 202).

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що боржнику необхідно виконати рішення самостійно в строк до 26.07.13 року включно.

Пунктом 3 зазначеної постанови передбачено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Боржником ДП «Миколаївський облавтодор» рішення суду в строк до 26.07.13 року не виконано.

02.08.2013 року до відділу органу ДВС надійшла заява ДП «Миколаївський облавтодор» № Юр/1109 про відкладення провадження виконавчих дій та продовження строку на добровільне виконання наказу суду, у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження», так як постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла лише 01.08.2013 року, вже після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду (арк. справи 204).

02.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 16.08.2013 року та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 21141/01.02-47-1 (арк. справи 205-206).

Боржником ДП «Миколаївський облавтодор» рішення суду в строк до 16.08.13 року не виконано.

23.08.2013 року до відділу органу ДВС надійшла заява ДП «Миколаївський облавтодор» про повернення виконавчого документу на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відновленням строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду. Згідно ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.13 року розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2013 року (арк. справи 207-208).

22.11.2013 року до відділу надійшла заява ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» про поновлення виконавчого провадження з постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 915/726/13 від 12.09.2013 року про залишення без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2013 року по справі № 915/726/13 (арк. справи 234-238).

Заводським відділом ДВС ММУЮ 26.12.2013 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 15 072, 80 грн. (арк. справи 215) та постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій у сумі 50, 00 грн. (арк. справи 240-241).

Копія постанови від 26.12.13 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 15 072, 80 грн. надіслана боржнику супровідним листом № 40299/01.02-47/1 від 26.12.13 року (арк. справи 214).

14.01.14 року до відділу органу ДВС надійшла заява стягувача ТзОВ «ВКФ «Південні ресурси» про відмову від стягнення та повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» без повідомлення сплати боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Миколаївський облавтодор» виконало рішення суду шляхом сплати боргу підприємству, якому стягувач відступив право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.12.2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором про відступлення права вимоги від 05.12.13 року, листом про повідомлення нових реквізитів без номера та дати, а також платіжними дорученнями від 08.01.2014 року № 10 на суму 20 000 грн. та від 14.01.2014 року № 20 на суму 130 727, 95 грн.) (арк. справи 210-213).

Предметом даної скарги є вимога про визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними та скасування вищевказаної постанови.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п. 3.7, п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.12 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства, дозволяє дійти висновку про те, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься на наступний день після завершення семиденного строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. Тобто, винесення постанови про стягнення виконавчого збору не ставиться у залежність від фактичного виконання рішення суду та здійснення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення. Розмір виконавчого збору становить десять відсотків від суми, яка підлягає стягненню.

З вищевикладеного вбачається, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за наказом про примусове виконання рішення та надано час для добровільного виконання рішення суду боржником. В подальшому боржник звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій. Постановою державного виконавця від 02.08.2013 року було відкладено провадження виконавчих дій до 16.08.2013 року. Відтак, боржнику ДП «Миколаївський облавтодор» двічі надавався строк для добровільного виконання рішення суду, який чітко було встановлено в постановах державного виконавця. Відтак, твердження боржника про не встановлення державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду є безпідставними та спростовуються змістом винесених постанов. Однак, боржником ДП «Миколаївський облавтодор» не було здійснено вчасне та повне виконання рішення у семиденний строк як згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, так і у строк до 16.08.13 року згідно постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Судом також враховано, що приписи ч. 5 ст. 12 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють обов'язок боржника надати державному виконавцю документальне підтвердження виконання рішення суду. Крім того, як вказувалось вище, державним виконавцем в супровідному листі від 19.07.13 року сторонам роз'яснювались права та обов'язки та зазначались реквізити для перерахування коштів. Проте, боржником вказані норми не виконано та не подано доказів направлення стягувачу та державному виконавцю документального підтвердження повного чи часткового виконання рішення суду. Відтак, посилання боржника на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з повним виконанням рішення суду боржником, як він стверджує, є необґрунтованими.

За таких обставин, державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в передбаченому законодавством розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню. Отже, вимоги скаржника про визнання дій Заводського відділу ДВС ММУЮ щодо винесення Постанови від 26.12.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними та скасування відповідної Постанови суд визнає необґрунтованими, оскільки в даному випадку скаржником не доведено факту неправомірності винесення зазначеної постанови в межах відкритого виконавчого провадження, в діях державного виконавця з прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань боржника на постанову Вищого господарського суду України від 08.01.14 року по справі № 5006/8/139/2012 як на судову практику, то слід зазначити, що обставини в даній справі № 915/726/13 не є тотожними обставинам у справі господарського суду Донецької області № 5006/8/139/2012, оскільки в постанові Вищого господарського суду України від 08.01.14 року йдеться про допущення державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та встановленні строку на добровільне виконання рішення суду помилки (описки) в самій даті, що унеможливило встановлення вказаного строку (зазначена дата для добровільного виконання рішення суду, яка передує винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження). В спірному випадку, державним виконавцем правильно обраховано та встановлено строк для добровільного виконання, який зазначений в самих постановах (постанові про відкриття виконавчого провадження та постанові про відкладення провадження виконавчих дій), що спростовує твердження боржника про його необізнаність зі строком на добровільне виконання рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Скаргу на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської по справі № 915/726/13 слід відхилити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 19, 25, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12 року, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відхилити скаргу боржника Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської по справі № 915/726/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Південні ресурси" до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором № 2012-03/02 від 03.02.2012 року у сумі 167 164, 15 грн.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 93-95, 106, 121-2 ГПК України.

Копію даної ухвали направити:

- Заводському відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029;

Суддя Е. М. Олейняш