Постанова

від 02.07.2013 по справі 816/2828/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2828/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Грубчак Н.М.,

за участю: представника позивача - Попова В.Б.,

представника відповідача 1 - Холода В.Г.,

представників відповідача 2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги, Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2013 року позивач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги, Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про зобов'язання Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги визнати майнові вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці у сумі 169363,96 грн., які перерахувати на рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, 03 лютого 2010 року на Кременчуцькій міській станції швидкої допомоги стався нещасний випадок на виробництві, з водієм ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Для призначення і сплати страхових виплат, відповідно до вимог закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV), Кременчуцька міська станція швидкої допомоги передала позивачу особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_6, якому позивач призначив, сплачує і буде довічно сплачувати страхові виплати. 26 березня 2013 року Кременчуцькою міською радою було прийнято рішення про припинення Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону № 1105-ХІV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Позивач з урахуванням даних Держкомстату України про середню очікувану тривалість життя осіб розрахував суму капіталізованих платежів, яка становить 169363 грн. 96 коп. та 10 квітня 2013 року звернувся до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги з заявою про визнання майнових вимог позивача по капіталізації платежів в зазначеному розмірі. Проте відповіддю відповідача від 14 квітня 2013 року вимоги позивача були відхилені. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати Кременчуцьку міську станцію швидкої медичної допомоги визнати майнові вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці у сумі 169363,96 грн., які перерахувати на рахунок позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги в судовому засіданні проти позову заперечує, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву. Так, відповідач вважає, що доводи позивача про те, що відповідач має сплатити внески відповідно до Порядку капіталізації платежів для банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок № 765) є необґрунтованими, оскільки даний Прядок розповсюджується виключно на підприємства -банкрути, тобто має чітко встановлене коло дії. Також, зазначив, що Кременчуцька міська станція швидкої медичної допомоги повністю та своєчасно виконувались вимоги статті 45 Закону № 1105-ХІV щодо нарахування і сплати в установленому порядку страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Представники відповідача - Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" в судовому засіданні проти позову заперечували та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини своєї неявки суду не повідомила, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 03 лютого 2010 року на Кременчуцькій міській станції швидкої допомоги стався нещасний випадок на виробництві, з водієм ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Для призначення і сплати страхових виплат, відповідно до вимог закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі -Закон № 1105-ХІV), Кременчуцька міська станція швидкої допомоги передала позивачу особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_6, якому позивач призначив, сплачує і буде довічно сплачувати страхові виплати.

Відповідно до вимог Закону України від 05.07.2012 р. № 5001-VI "Про екстрену медичну допомогу", який набрав чинності з 01.01.2013 року та рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 14.11.2012 року "Про створення комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" з 01.01.2013 р. створено Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Згідно наказу № 3к від 02.01.2013 р. Центру всі працівники швидкої допомоги по переводу прийняті на роботу до Центру, а майно Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги згідно акту прийому передачі від 02.04.2013 р. передано КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Згідно розділу 1 статуту КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" затвердженого начальником управлінням майном Полтавської обласної ради наказ № 6 від 04.01.2013 року КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" стала правонаступником Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи відповідач перебував у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12 червня 2013 року /а. с. 116-117/.

У зв'язку з ліквідацією Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про визнання майнових вимог Кременчуцького міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у сумі 169363 грн. 96 коп., які прохав перерахувати на розрахунковий рахунок відділення / а. с. 20-21/.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Згідно статей 15, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є некомерційною організацією, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 46 вказаного Закону фінансування та джерелом надходження коштів до Фонду є капіталізація, які надходять у разі ліквідації страхувальника у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не ставить обов'язок по сплаті капіталізованих платежів від форми власності та/або порядку фінансування страхувальника.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, за приписами якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Твердження відповідача про те, що оскільки він не є банкрутом, до нього не має застосовуватись порядок капіталізації платежів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, суд вважає необґрунтованим, оскільки обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації передбачений ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та ст. 1205 ЦК України, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

На момент звернення Фонду з вказаними вимогами, а також під час судового розгляду даної справи підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру /а. с. 116-117/, а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю вказаному громадянину саме на підприємстві відповідача підтверджується документами наявними в матеріалах справи, тому позовні вимоги щодо зобов'язання Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги відшкодувати капіталізовані платежі суд вважає обґрунтованими.

На момент розгляду справи суду не надано доказів щодо сплати Фонду за вказаними вимогами капіталізованих платежів відповідачем.

При цьому суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання ліквідаційної комісії визнати майнові вимоги Фонду, оскільки такий обов'язок не передбачений діючим законодавством і є правом позивача, отже, у разі відмови відповідача визнавати майнові вимоги Фонду у судовому порядку належить вирішувати питання про стягнення або зобов'язання нарахувати та сплатити такі виплати. Таким чином, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що зумовлює відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги, Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Кременчуцьку міську станцію швидкої медичної допомоги (код ЄДРПОУ 01999572) перерахувати на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці (р/р 37175165304104, МФО 831019, код ЄДРПОУ 25913486 ГУДКС України в Полтавській області) грошові кошти в сумі 169 363,96 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко