Ухвала

від 16.10.2013 по справі 816/2828/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 816/2828/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 816/2828/13-а

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці

до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги , Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" треті особи Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги, Комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про зобов'язання Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги визнати майнові вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці у сумі 169363,96 грн., які перерахувати на рахунок позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Кременчуцьку міську станцію швидкої медичної допомоги перерахувати на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці грошові кошти у сумі 169363,96грн.

Відповілач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03 лютого 2010 року на Кременчуцькій міській станції швидкої допомоги стався нещасний випадок на виробництві, з водієм ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Для призначення і сплати страхових виплат, відповідно до вимог закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі -Закон № 1105-ХІV), Кременчуцька міська станція швидкої допомоги передала позивачу особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_1, якому позивач призначив, сплачує і буде довічно сплачувати страхові виплати.

Відповідно до вимог Закону України від 05.07.2012 р. № 5001-VI "Про екстрену медичну допомогу", який набрав чинності з 01.01.2013 року та рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 14.11.2012 року "Про створення комунальної установи "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" з 01.01.2013 р. створено Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Згідно наказу № 3к від 02.01.2013 р. Центру всі працівники швидкої допомоги по переводу прийняті на роботу до Центру, а майно Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги згідно акту прийому передачі від 02.04.2013 р. передано КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Згідно розділу 1 статуту КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" затвердженого начальником управлінням майном Полтавської обласної ради наказ № 6 від 04.01.2013 року КУ "Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" стала правонаступником Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги.

На момент розгляду справи відповідач перебував у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12 червня 2013 року /а. с. 116-117/.

У зв'язку з ліквідацією Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про визнання майнових вимог Кременчуцького міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у сумі 169363 грн. 96 коп., які прохав перерахувати на розрахунковий рахунок відділення / а. с. 20-21/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт заподіяння шкоди здоров'ю вказаному громадянину саме на підприємстві відповідача підтверджується документами наявними в матеріалах справи, тому позовні вимоги щодо зобов'язання Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги відшкодувати капіталізовані платежі є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до статей 15, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є некомерційною організацією, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців.

Абзацом 3 частини 2 статті 46 вказаного Закону встановлено, що фінансування та джерелом надходження коштів до Фонду є капіталізація, які надходять у разі ліквідації страхувальника у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 112 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 статті 1205 ЦК у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Чинне законодавство не ставить обов'язок по сплаті капіталізованих платежів від форми власності та/або порядку фінансування страхувальника.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, за приписами якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що оскільки він не є банкрутом, до нього не має застосовуватись порядок капіталізації платежів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, оскільки обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації передбачений ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та ст. 1205 ЦК України, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Згідно з ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

На момент звернення Фонду з вказаними вимогами, а також під час судового розгляду даної справи підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру (а. с. 116-117), а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю вказаному громадянину саме на підприємстві відповідача підтверджується документами наявними в матеріалах справи, доказів щодо сплати Фонду за вказаними вимогами капіталізованих платежів відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 816/2828/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 р.