Постанова

від 03.07.2013 по справі 5011-49/13451-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5011-49/13451-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 03.12.2012 у справі№5011-49/13451-2012 господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Меркс Мобілє" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 22 663,58 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ткаченко К.С., - відповідача ОСОБА_6, Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 02.07.2013 №563 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2012 (суддя Митрохіна А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 (судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А., Коротун О.М.), задоволений позов Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" (надалі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість зі сплати суборендної плати у розмірі 14 333,33 грн., заборгованості зі сплати комунальних платежів у розмірі 3 100,20 грн., 5 230,06 грн. штрафу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, та комунальних платежів, а також стягнення штрафу, передбаченого договором суборенди, укладеним між ТОВ "Меркс Груп" та відповідачем, за порушення виконання своїх зобов'язань за договором суборенди. Право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ "Меркс Груп" за договором про відступлення права вимоги №010615 від 01.06.2012.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч узгоджених та передбачених договором суборенди №1/А-0655 від 13.06.2009, укладеним між ТОВ "Меркс Груп" та відповідачем зобов'язань, відповідач (суборендар за договором) не оплатив за певний період орендну плату, а також комунальні платежі, що спричинило звернення із даним позовом до суду.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що: • 13.06.2009 між ТОВ "Меркс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі відповідач/суборендар/скаржник) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0655, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає у платне строкове користування нежитлове приміщення площею 25,00 кв.м., яке розміщене на першому поверсі (торгівельний зал) будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, торгівельний центр "Меблі Киянка NOVA" (далі спірне майно); • на виконання вказаного договору орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування спірне майно, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 26.06.2009; • 01.06.2012 ТОВ "Меркс Груп" (орендар за договором суборенди від 13.06.2009) відступив за договором про відступлення права вимоги №010615 позивачу права вимоги за договором суборенди №1/А-0655 від 13.06.2009; • плата за суборенду складається з плати за суборенду та додаткової плати (експлуатаційні витрати), які перераховуються в такі терміни (п.5.3.): - (п. 5.3.1.) суборендар (відповідач) повинен протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору перерахувати орендарю (позивачу) орендну плату за суборенду приміщення за одномісячний період в сумі 400,00 грн. за 1 кв.м. приміщення, відповідно до площі, вказаної у п. 1.1. цього договору (вказаний платіж є платою за суборенду за перший місяць суборенди); розмір плати за суборенду за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; - (п. 5.3.4.) починаючи з другого місяця, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа місяця, що передує оплатному, які розраховуються суборендарем самостійно відповідно до додатку №5 до цього договору; - (п. 5.4.) суборендар, крім платежів по суборенді, повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма суборендарями торгового центру пропорційно площі об'єкту суборенди до загальної площі торгового центру; • всупереч узгоджених сторонами умов договору суборенди, несплаченими з боку відповідача (суборендаря) залишились наступні рахунки: - НОМЕР_1 від 13.11.2009 на суму 729,21 грн. (компенсація витрат за комунальні послуги та експлуатаційні послуги за листопад 2009 року); - НОМЕР_2 від 28.10.2009 на суму 1 386,92 грн. (компенсаційні витрати за комунальні та експлуатаційні послуги за жовтень 2009 року); - НОМЕР_3 від 28.09.2009 на суму 984,07 грн. (компенсаційні витрати за комунальні та експлуатаційні послуги за вересень 2009 року); - НОМЕР_4 від 28.09.2009 на суму 10 000,00 грн. (суборенда за жовтень 2009 року); - НОМЕР_5 від 28.10.2009 на суму 4 333,33 грн. (суборенда за листопад 2009 року); • пунктом 11.2. договору суборенди передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати будь-яких платежів, обов'язок по оплаті яких покладений на суборендаря, останній сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки; якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то суборендар зобов'язаний оплатити орендарю штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов'язання (п. 11.2.1.1.); • якщо період прострочення перевищує 20 календарних днів, то крім штрафу, передбаченого у п. 11.2.1.1., суборендар зобов'язаний додатково сплатити орендарю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання, прийшли до правомірного висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 14 333,33 грн. боргу зі сплати орендної плати за договором суборенди, 3 100,20 грн. боргу зі сплати комунальних платежів, 5 230,06 грн. штрафу.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо недоведення позивачем направлення /вручення/ рахунків на оплату послуг, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 5.3.4. договору, суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного в даному договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків.

Щодо доводів стосовно відсутності складених сторонами актів приймання-передачі послуг, які підтверджували б надання цих послуг, колегія суддів зазначає, що, по-перше, складання актів приймання-передачі послуг за договором суборенди від 13.06.2009 не ставиться в залежність від обов'язку відповідача (суборендаря) належним чином виконувати свої зобов'язання за договором суборенди, адже як вбачається із п. 5.3.5. договору, в якому йдеться про ці акти, вони (акти) мають складатися після розрахункового періоду; по-друге, умовами договору суборенди, в тому числі й у вказаному пункті, обов'язок складання цих актів не покладений саме на позивача (орендаря за договором), тобто, відповідач (суборендар) у разі неотримання ним передбачених вказаним договором послуг з тих чи інших причин, міг звернутися із ініціативою до орендаря щодо фіксування (в актах, чи інших документах) факту неотримання тих чи інших послуг за договором, в той же час, будь-яких документів щодо неналежного отримання послуг за договором в матеріалах справи не міститься; тобто, доводи скаржника про неотримання послуг нічим не підтверджені всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових рішень у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 у справі №5011-49/13451-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере