Постанова

від 20.06.2013 по справі 910/2043/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 910/2043/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представники - Колодов О.В., Курячий А.М. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р.

у справі № 910/2043/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", м. Київ

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні майном, а саме будівлею Жданівського міського центру культури та дозвілля за адресою: Донецька обл., м. Жданівка, вул. Шкільна, 8-А, шляхом проведення демонтажу базової станції та звільнення вказаного приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.07.2012 р. сплив строк дії договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 06.10.2006 р. з додатковими угодами. Однак відповідач не бажає добровільно провести демонтаж базової станції з подальшим звільненням приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.04.2013 р.) у справі № 910/2043/13 позовні вимоги Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт", 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 11, літ. "А", код ЄДРПОУ 22859846, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні майном, а саме будівлею Жданівського міського центру культури і дозвілля за адресою: Донецька область, м. Жданівка, вул. Шкільна, 8А, та звільнити нежитлове приміщення - частину даху, площею 45,9 кв.м за адресою: м. Жданівка, вул. Шкільна, 8А, шляхом проведення демонтажу базової станції мобільного зв'язку та повернути його на адресу Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області, м. Жданівка, вул. Шкільна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 21972173, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 11, літ. "А", код ЄДРПОУ 22859846, на користь:

- Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області, 86391, м. Жданівка, вул. Шкільна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 21972173, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 147, 00 грн.;

- державного бюджету України штраф в сумі 100,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які недоведені.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, просить розглянути справу у відсутності його представника.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2006 року між Відділом культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності (Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у орендне користування нежитлове приміщення - частину даху, площею 45,9 кв.м за адресою: м. Жданівка, вул. Шкільна, 8А (Об'єкт оренди). Мета передачі в оренду-розміщення базової станції мобільного зв'язку.

На виконання п. 2.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв Об'єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами акти приймання-передачі від 06.10.2006 року.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що у разі припинення дії Договору спірне майно повертається на адресу Орендодавця за актом приймання-передачі і вважається повернутим з моменту підписання такого акту.

У відповідності до п. 5.1.8. Договору встановлений обов'язок Орендаря, після закінчення терміну дії Договору, якщо не має згоди про його подовження на новий термін або у разі його дострокового розірвання, у 15 денний термін повернути Орендодавцю приміщення у належному стані з усіма зробленими поліпшеннями, які є невід'ємною частиною приміщення, і які не можуть бути відокремлені без псування стелі, стін, підлоги та переходять у власність Орендодавця безоплатно.

Згідно п. 5.3.4. Договору Обов'язок виконувати капітальний ремонт орендованого приміщення, викликаний нормальною експлуатацією покладений на Орендодавця.

Як визначено у п. 7.1 Договору строк дії Договору становив з 06.10.2006 року по 28.02.2007 року включно

Додатковими угодами до Договору від 27.02.2007 року, від 30.05.2007 року, від 30.09.2007 року, від 31.10.2007 року, від 18.12.2008 року, від 13.08.2009 року, від 27.02.2007 року, від 31.12.2009 року, від 01.01.2012 року, від 02.07.2012 року сторонами внесено зміни до п. 7.1.Договору та продовжено строк його дії до 31.07.2012 року.

Проте, після припинення дії Договору, у порушення п. п. 2.3., 5.1.8 Договору, відповідач не повернув спірні приміщення позивачу.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, а тому до спірних правовідносин застосовуються вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З Договору вбачається, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, предмету оренди, за його індивідуально-визначеними ознаками тощо, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 10, 12, 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Відповідно до рішення Жданівської міської ради від 28.03.2012 року № 6-19-402 для проведення капітального ремонту будівлі Центру культури і дозвілля головним розпорядником коштів призначено Відділ культури і туризму Жданівської міської ради, що узгоджується з приписами ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норма вказаної статті чітко встановлює розмежування суб'єктів, на які покладається проведення ремонту майна, переданого у найм. Так, зокрема капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Листом від 07.09.2012 року № 07/11-0901 Орендодавець, за приписами п. 5.1.8 Договору, повідомив Орендаря про закінчення дії спірного Договору з 31.07.2012 року та запропонував звільнити приміщення, про що оформити акт прийому-передачі у відповідності до п. 2.3. Договору.

Положеннями ч. 1 ст. 785 ЦК України, як норми загальної, та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як норми спеціальної, встановлений обов'язок Орендаря повернути Орендодавцеві об'єкт оренди на умовах договору оренди, зокрема, у разі закінчення строку його дії.

Договір припинив свою дію в зв'язку із закінченням терміну на який його було укладено (ст. 291 ГК України). Нових договорів оренди спірного майна між сторонами не було укладено, майно до наступного часу Орендодавцю не повернуто, а тому відбувається порушення його прав користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в даному випадку Орендар дійсно перешкоджає реалізації Орендодавцем права на користування приміщенням, зокрема на проведення капітального ремонту, що диспозитивно визначено сторонами у п. 5.3.4. Договору, та відповідає приписам ст. 391 К України.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Позивачем доведено, що відповідач порушує його право користування та розпорядження належним йому на праві власності майном. Натомість відповідачем не надано суду доказів відсутності перешкод в реалізації власником повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, в т. ч. повернення спірного майна на адресу позивача за приписами п. 5.1.8 Договору.

Разом з тим, судом першої інстанції врахована мета передачі спірного майна в оренду - розміщення базової станції мобільного зв'язку. Тобто вказана базова станція мобільного зв'язку є обладнанням в розумінні п. 5.1.8 Договору, яке може бути відокремлене без псування стелі, стін, підлоги.

За таких обставин, позовні вимоги Відділу культури і туризму Жданівської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" підлягають задоволенню.

Також, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь державного бюджету штраф у сумі 100 грн., оскільки у діяльності підприємства відповідача існують недоліки, зокрема, неналежне ставлення його посадових осіб до своїх обов'язків, відсутність належної правової оцінки спірним правовідносинам, нездійснення належного контролю за виконанням своїх договірних зобов'язань перед контрагентами. Організація претензійно-позовної роботи на підприємстві відбувається не належним чином, мають місце факти ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, а саме не надання витребуваних судом матеріалів, зазначених у процесуальних документах по справі, нез'явлення представника підприємства до судового засідання.

Надаючи правову оцінку доводам представника відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду щодо порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, згідно ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Так, місцезнаходженням майна, перешкоди в користуванні яким просить усунути позивач, є: Донецька обл., м. Жданівка, вул. Шкільна, 8-а.

Проте, колегія суддів зауважує, що спір у справі виник з договірних відносин, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди від 06.10.2006 р., а саме п. 5.1.8 Договору, згідно умов якого після закінчення терміну дії договору, якщо немає згоди про його продовження на новий термін, або у разі його дострокового розірвання, у 15-денний термін повернути Орендодавцю приміщення.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, будинок 11-А, справу розглянуто Господарським судом міста Києва з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. у справі № 910/2043/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2043/13повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.