Рішення

від 02.07.2013 по справі 20/17-3816-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2013 р.Справа № 20/17-3816-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спорт Інвест Сервіс"

про стягнення збитків у сумі 324 039,00 грн.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Гут С.Ф.

Представники сторін:

від позивача: Храпковський О.Б.-директор;

Хіхлуха О.А. - довіреність № 1 від 01.03.2013 року;

від відповідача: Савіцький Г.Л. - довіреність від 01.06.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАР" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спорт Інвест Сервіс", в якій просить стягнути з відповідача 324 039,00 грн., оскільки він, незаконно утримуючи транспортні засоби, які належать ТОВ "ФАР", завдав збитки шляхом приведення транспортних засобів в непридатний для використання за призначенням стан.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він є власником транспортних засобів, а саме пасажирських автобусів, які до 2009 року постійно перебували на території державного автотранспортного підприємства "АТП-15196", яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ціолковського, 3.

Позивач зазначає, що у 2009р., коли власником "АТП-15196" стало ТОВ "Спорт Інвест Сервіс", за усною домовленістю між позивачем та ТОВ "Спорт Інвест Сервіс", останній надав у платне користування ТОВ „ФАР" частину території АТП для нічного зберігання транспортних засобів позивача.

Як вказує позивач, 15.12.2009р. вищезазначені транспортні засоби ТОВ "Фар" охороною ТОВ "Спорт Інвест Сервіс" були запущені на територію автопарку, а наступного ранку, тобто 16.12.2009р., ТОВ "Фар" вже не мало доступу до власних транспортних засобів, оскільки охорона відповідача відмовилась пропускати водіїв позивача до автобусів, посилаючись на розпорядження керівництва ТОВ "Спорт Інвест Сервіс". Незважаючи на припис прокурора Малиновського району м. Одеси, відповідач не повернув транспортні засоби до цього часу. З усіх транспортних засобів ТОВ "ФАР" вдалось отримати з незаконного володіння лише автобус пасажирський IVEKO TURBODAILY49ПЕ, д/н 025-33ОА, 2002 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію OIC №605559 від 23.12.2003р.

При цьому, всі зазначені вище транспортні засоби знаходяться вже в розукомплектованому непрацездатному стані, без багатьох вузлів та агрегатів.

Відповідно до звіту №693-11 від 12.02.2011р, складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість придатних до реалізації залишків КТЗ автобуса пасажирського БАЗ А079.04, д/н ВН0126АА, 2004 року випуску, станом на 19.01.2011р. складає 11 400,00 грн.

Відповідно до звіту №601/1-11-ДОП від 12.02.2011 р., складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість придатних до реалізації залишків КТЗ автобуса пасажирського БАЗ А079.04, д/н ВН0280АА, 2004 р.в. станом на 19.01.2011р. складає 11 400,00грн.

Відповідно до звіту №600/1-11-ДОП від 12.02.2011 р., складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість придатних до реалізації залишків КТЗ автобуса пасажирського БАЗ А079.04, д/н ВН0277АА, 2004 р.в. станом на 19.01.2011р. складає 11 400,00грн.

За таких обставин, позивач вказує, що ТОВ "СпортІнвестСервіс", незаконно утримуючи у себе майно,власником якого є ТОВ "ФАР", допустило його погіршення.

Посилаючись на положення до ч.2.ст. 1192 ЦК України, відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивач вважає, що розмір збитків, які зазнало ТОВ "ФАР", має визначатись реальною вартістю транспортних засобів, аналогічних пошкодженим.

Відповідно до звіту №600-11 від 12.02.2011 р., складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість транспортного засобу БАЗ А079.04, 2004 р.в., аналогічного автобусу БАЗ А079.04, 2004 р.в., д/н ВН 0277 АА, станом на січень 2011р. складає 108 013,00 грн.

Відповідно до Звіту №601-11 від 12.02.2011 р., складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість транспортного засобу БАЗ А079.04, 2004 р.в., аналогічний автобусу БАЗ А079.04, 2004 р.в., д/н ВН 0280 АА, станом на січень 2011р. складаає 108 013,00 грн.

Відповідно до звіту №693-11 від 12.02.2011 р., складеного експертом-автотовароведом Мацко В.В., середньоринкова вартість транспортного засобу БАЗ А079.04, 2004 р.в., аналогічного автобусу БАЗ А079.04, 2004 р.в., д/н ВН 0126 АА, станом січень 2011р. складає 108 013,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення збитків, завданих незаконними діями ТОВ "Спорт Інвест Сервіс", в сумі 324 039,00 (триста двадцять чотири тисячі тридцять дев'ять) грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2011 року було порушено провадження у справі № 20/17-3816-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.11.2011 року представник позивача надав суду клопотання про призначення у справі № 20/17-3816-2011 судової експертизи для підтвердження ринкової та залишкової вартості транспортних засобів та встановлення придатності чи непридатності транспортних засобів-пасажирських автобусів до експлуатації, проведення якої просив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2011року, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, було призначено у справі № 20/17-3816-2011 судову автотехнічну та автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

06.12.2011 року справу № 20/17-3816-2011 супровідним листом за підписом керівництва було направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи.

23.05.2012 року до господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням ТОВ "ФАР" транспортних засобів для огляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2012року, провадження у справі №20/17-3816-2011 поновлено із призначенням судового засідання на 02.07.2012р.

У судовому засіданні 02.07.2012р. представник позивача надав суду клопотання про повторне направлення справи №20/17-3816-2011 до ОНДІСЕ для проведення судової експертизи із раніше визначеним колом питань.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.2-6), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилався на те, що 04.03.2009р. між ТОВ "Спорт Інвест Сервіс" (Покупець) та Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства "АТП-15169", який знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Ціолковського, 3.

До укладення вищевказаного договору купівлі-продажу цілісний майновий комплекс колишнього ДП "АТП 15169" далі - "ЦМК" знаходився в оренді у ТОВ "ФАР", який використовував його для зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, як власних так і сторонніх.

Серед іншого на території ЦМК залишились транспортні засоби, які належали (як про це свідчив п-н Храпковський О.Б.) ТОВ "ФАР". Неодноразово керівництво нового власника ТОВ "Спорт Інвест Сервіс", РВ Фонду Державного майна України по Одеській області зверталося до директора ТОВ "ФАР"пана Храпковського О.Б. з проханням пред'явити документи на вищевказані транспортні засоби та прибрати їх з території по вул. Ціолковського, 3.

Однак останній одночасно і не відмовлявся їх прибрати, однак процес вивозу останніх затягував, посилаючись на те, що йому немає куди їх вивозити через їх незадовільний стан та просив додаткового часу.

Як вказує відповідач, інформація позивача про відмову керівництва відповідача пропускати водіїв позивача до транспортних засобів:БАЗ А0790.4, д/н ВН 0277 АА, 2004 р.в.; БАЗ А0790.4, д/н ВН 0280 АА, 2004 р.в.; БАЗ А0790.4, д/н ВН 0126 АА, 2004 р.в.; IVEKO TURBODAILY 49ПЕ, д/н 025-33 ОА, 2002 р.в.: ІVЕKО 4Е10V, 025-29 ОА, 2002 р.в. є неправдивою, оскільки, по-перше, зазначені транспортні засоби вже знаходились на території автопарку на момент його придбання відповідачем, а, по-друге, знаходились в несправному та розукомплектованому стані та не могли рухатись та перетинати КПП автопарку.

Крім того, між позивачем та відповідачем не мали місце жодні договори стосовно відповідального зберігання Відповідачем цих транспортних засобів.

Відповідач також зазначає, що доказів використання спірних транспортних засобів для перевезення пасажирів на міських та міжміських маршрутах до 2009р. позивач не надав, більш того, з огляду на відсутність у позивача реєстраційного документу на автомобіль БАЗ А0790.4, д/н ВН 0126 АА, що може підтвердити його право власності на цей автомобіль.

Як вказує відповідач, транспортні засоби: БАЗ А0790.4, д/н ВН 0277 АА, 2004р.в. та БАЗ А0790.4, д/н ВН 0280 АА, 2004р.в.; ІVЕKО 4Е10V, 025-29 ОА, 2002р.в. знаходяться під арештом, про що достеменно було відомо позивачу, однак останній зазначену інформацію приховав від суду. Так, 14.12.2011р., в результаті проведення виконавчих дій, на вказані вище транспортні засоби було накладено арешт, та, як зазначено в акті опису та арешту майна, транспортні засоби передані на відповідальне зберігання представнику cтягувача - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

У судовому засіданні 02.07.2012р. було оголошено перерву до 04.07.2012р., для надання можливості представнику відповідача підготувати власні питання для експерта.

Ухвалою суду від 04.07.2012р., з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, було призначено у справі № 20/17-3816-2011 комплексну судову автотехнічну та автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

01.11.2012р. до суду надійшов супровідний лист від експерта ОНДІСЕ разом із висновком автотоварознавчої експертизи та матеріалами справи.

Як вбачається з висновку експерта ОНДІСЕ №6710 від 30.10.2012р., у зв'язку з тим, що ТОВ "ФАР" було проведено оплату всього за експертне дослідження одного транспортного засобу, експертизу було проведено по питанням суду лише у відношенні першого представленого до огляду транспортного засобу-автобусу БАЗ А079.04, держ. номер ВН0277АА.(т.2 а.с.50-56).

Згідно із вказаним висновком:

1. Транспортний засіб, а саме автобус БАЗ А079.04, державний номер ВН 0277АА для експлуатації по призначенню (здійснення пасажирських перевозок) в даному технічному стані непридатний.

2. Вартість робіт (відновлювального ремонту), які необхідні для відновлення вказаного транспортного засобу і його експлуатації по призначенню, складає 146 259,54 грн.

3. Середня ринкова вартість автобусу станом на вересень 2011 року дорівнює:

- щодо автобусу 2004 року випуску - 99809 грн.;

-з врахуванням експертної точки зору, виходячи зі строку експлуатації до моменту поставлення на зберігання 5,42 роки, тобто 2006 року випуску 114 000 грн.

4. Залишкова вартість вказаного транспортного засобу на вересень 2011 року встановлюється у сумі 24280 грн.

Експертне дослідження по іншим транспортним засобам може бути проведено лише при його оплаті відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу".

Ухвалою суду від 12.11.2012р. провадження у справі №20/17-3816-2012 було поновлено.

Ухвалою суду від 12.11.2012р. справу №20/17-3816-2011 було прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя -Щавинська Ю.М., суддя Зайцев Ю.О., суддя Літвінов С.В. із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2012р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 21.11.2012 року, у зв'язку з тим, що суддя Літвінов С.В. буде знаходиться у відпустці з 26.11.2012р., було здійснено заміну члена колегії суддів при колегіальному розгляді справи №20/17-3816-2011, у зв'язку з чим справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Щавинська Ю.М., суддя Зайцев Ю.О., суддя Гут С.Ф.

Враховуючи викладене, справу №20/17-3816-2011 було прийнято до колегіального розгляду у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя -Щавинська Ю.М., суддя Зайцев Ю.О., суддя Гут С.Ф. із призначенням розгляду заяви на раніше визначену судом дату.

У судовому засіданні 26.11.2012р. представник позивача надав суду клопотання про повторне направлення справи до ОНДІСЕ для проведення судової експертизи, з раніше визначеним колом запитань.

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що ухвалою суду від 28.11.2011р. було призначено комплексну судову автотехнічну та автотоварознавчу експертизу. Однак експерт ОНДІСЕ надіслав до господарського суду Одеської області висновок лише по одному транспортному засобу з трьох.

Як зазначає позивач, причиною неповного експертного дослідження послугувало те, що ТОВ "ФАР", перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, не сплатив у повному обсязі вартість експертизи.

Так, ТОВ "ФАР" отримало рахунок від ОНДІСЕ на виконання експертного дослідження на загальну суму 6 750,52 грн., проте позивач зазначає, що ним було сплачено вказану суму лише частково, однак на даний час ТОВ "ФАР" має в своєму розпорядженні достатню суму грошових коштів для сплати в повному обсязі рахунку ОНДІСЕ за проведення експертного дослідження.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 42 ГПК України, позивач просив суд призначити у справі судову експертизу з визначеним раніше колом питань.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача надав суду копію квитанції №2296362-1 від 23.11.2012р. з призначенням платежу "за виконання експертного дослідження".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2012р., з урахуванням того, що експертне дослідження було проведено лише по одному транспортному засобу, а саме: БАЗ А079.04, держ. номер ВН0277АА, а по транспортним засобам БАЗ А079.04, д/н ВН0126АА та БАЗ А079.04, д/н ВН0280АА не були вирішені питання, поставлені на розгляд експерта, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, було призначено у справі № 20/17-3816-2011 додаткову судову автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

29.04.2013 року до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи разом з матеріалами справи (т.2 а.с.98-106)

Висновком № 10128 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню середньої ринкової вартості, вартості відновлення ремонту автобусів БАЗ А079.04, серійний № ВН 0126АА та ВН 0280 АА, складеного станом на 04.04.2013 року встановлено:

по автобусу БАЗ А079.04, державний номер ВН 0126АА

1. Транспортний засіб, а саме автобус БАЗ А079.04, державний номер ВН 0126АА для експлуатації по призначенню (здійснення пасажирських перевозок) в даному технічному стані непридатний.

2. Вартість робіт (відновлювального ремонту), які необхідні для відновлення вказаного транспортного засобу і його експлуатації по призначенню, складає 37441,63 грн.

3. Середня ринкова вартість автобусу станом на вересень 2011 року дорівнює:

- щодо автобусу 2004 року випуску - 99809 грн.;

-з врахуванням експертної точки зору, виходячи зі строку експлуатації до моменту поставлення на зберігання 5,42 роки, тобто 2006 року випуску 114 000 грн.

4. Залишкова вартість вказаного транспортного засобу на вересень 2011 року встановлюється у сумі 90752 грн.

по автобусу БАЗ А079.04, державний номер ВН 0280АА

1. Транспортний засіб, а саме автобус БАЗ А079.04, державний номер ВН 0280 АА для експлуатації по призначенню (здійснення пасажирських перевозок) в даному технічному стані непридатний.

2. Вартість робіт (відновлювального ремонту), які необхідні для відновлення вказаного транспортного засобу і його експлуатації по призначенню, складає 72636,60 грн.

3. Середня ринкова вартість автобусу станом на вересень 2011 року встановлюється рівно:

- щодо автобусу 2004 року випуску 99809 грн.;

-з врахуванням експертної точки зору, виходячи зі строку експлуатації до моменту поставлення на зберігання 5,42 роки, тобто 2006 року випуску 114 000 грн.

4. Залишкова вартість вказаного транспортного засобу на вересень 2011 року встановлюється у сумі 68 516 грн.

У зв'язку із надходженням до суду матеріалів справи та вищезазначеного висновку, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2013 року провадження у справі було поновлено, із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.05.2013 року, представники позивача загалом не заперечували проти висновку судової автотоварознавчої експертизи, зауваживши, що грошова різниця між заявленою до стягнення сумою 324 039 грн. (108 013 грн. х 3) та сумою, визначеною експертизою 342 000 грн. (114 000 грн. х 3), є незначною, у зв'язку з чим позовні вимоги уточнюватися не будуть.

Також у судовому засіданні 27.05.2013 року представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання йому можливості підготувати клопотання про витребування доказів, а саме витребування від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Управління проблемних кредитів у м. Одеса Департаменту проблемних кредитів АТ «Райффайзен Банк Аваль) актів технічного стану транспортних засобів БАЗ А-079.04 д/н:ВН0277АА; БАЗ А-079.04 д/н:ВН0280АА на червень 2008 року.

Суд задовольнив вищезазначене клопотання представника відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 29.05.2013 року для надання можливості представнику відповідача належним чином підготувати вищезазначене клопотання.

У судовому засіданні 29.05.2013 року представник відповідача надав суду клопотання про витребування від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Управління проблемних кредитів у м. Одеса Департаменту проблемних кредитів АТ "Райффайзен Банк Аваль") актів технічного стану транспортних засобів БАЗ А-079.04 д/н:ВН0277АА та БАЗ А-079.04 д/н:ВН0280АА станом на червень 2008 року.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що дані докази зможуть спростувати доводи позивача відносно того, що з вини відповідача вказані транспортні засоби (в грудні 2009 року) були розукомплектовані, а також підтвердити факт неналежного чи неробочого стану останніх ще у червні 2008 року, тобто тоді коди відповідач ще не здійснював свою діяльність на території за адресою: м. Одеса, вул. Ціолковського, 3.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, задовольнив його шляхом винесення відповідної ухвали, а також оголосив ухвалу в порядку ст. 38 ГПК України, якою зобов'язав Другий Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління надати акти державного виконавця від 20.06.2012 року щодо реалізації 31.05.2012 року на прилюдних торгах транспортних засобів БАЗ-А079.04, державний реєстраційний номер ВН 0277 АА, 2004 року випуску та БАЗ-А079, державний реєстраційний номер ВН 0280 АА, 2004 року випуску, що належать ТОВ "ФАР" (код ЄДРПОУ 13905719), та докази, що підтверджують таку реалізацію.

На отримання вищевказаних доказів суд уповноважив представника відповідача, діючого на підставі чинної довіреності.

У зв'язку із необхідністю отримання нових доказів по справі, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 18.06.2013 року.

У судовому засіданні 18.06.2013 року, представник відповідача, на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надав суду лист Одеської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з копіями актів перевірки стану та наявності застави, станом на червень 2008 року та копіями актів державного виконавця про реалізацію предмету застави від 20.06.2012 року. (т.3 а.с.14-17). Одночасно, представник відповідача у судовому засіданні надав копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2012 року по справі № 2/1522/10428/11 за цивільним позовом Храпковського О.О., Шипко К.В. до ТОВ «Спорт Інвест Сервіс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди (т.3 а.с.11-13) та просив суд при вирішенні спору та винесення рішення, врахувати зазначений процесуальний документ.

Представник позивача (Храпковський О.Б.) у судовому засіданні 18.06.2013 року в усній формі просив суд вищезазначені акти відправити на експертизу, посилаючись на те, що він не згодний з їх змістом.

У розгляді вказаного усного клопотання судом було відмовлено у зв'язку з неналежним оформленням.

Від представника позивача до суду надійшли також письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач вважає, що відповідь УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, яка наявна в матеріалах справи (т.2 а.с.43), спростовує інформацію, яка отримана від АТ «Райффайзен Банк Аваль», стосовно стану автобусів БАЗ -А079.04, д/н ВН 0280 АА, 2004 року випуску.

Крім того, 26.06.2013 року за вх. № 19420 до господарського суду Одеської області, на виконання вимог ухвали від 29.05.2013 року про витребування доказів, надійшов лист від Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з направленими копіями актів щодо реалізації арештованого майна та копіями протоколів проведення аукціону з реалізації заарештованого майна (т.3 а.с.29-33).

Згідно акту державного виконавця про реалізацію предмета застави від 20.06.2012 року (т.3 а.с.30), автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер ВН 0280 АА , що належить ТОВ «ФАР», було реалізовано Одеською філією ТОВ «ТД Еліт Сервіс» на прилюдних торгах 31.05.2013 року.

Зазначений акт було видано на підставі протоколу про реалізацію предмета застави від 31.05.2013 року № 43-15-0087/12 (т.3 а.с.32), згідно якого початкова ціна предмета застави становить 6971,57 грн., ціна продажу - 7 000 грн.

Відповідно до акту державного виконавця про реалізацію предмета застави від 20.06.2012 року (т.3 а.с.31), автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер ВН0277АА , що належить ТОВ «ФАР», було реалізовано Одеською філією ТОВ «ТД Еліт Сервіс» на прилюдних торгах 31.05.2013 року.

Зазначений акт було видано на підставі протоколу про реалізацію предмета застави від 31.05.2013 року № 42-15-0087/12 (т.3 а.с.33), згідно якого початкова ціна предмета застави становить 6971,57 грн., ціна продажу - 7 000 грн.

У судовому засіданні, 25.06.2013 року було оголошено перерву до 02.07.2013 року.

02.07.2013 року у судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд задовольнити їх та покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні (Хіхлуха О.А.) надав суду копію листа ТОВ «Іллічівськавтотранс» від 20.01.2010 року щодо розірвання договору № 65/09, просив суд врахувати зазначений документ при винесенні рішення по справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими і недоведеними з урахуванням також рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2012 року по справі № 2/1522/10428/11.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається із позовної заяви, вимогою ТОВ «ФАР» є стягнення з відповідача - ТОВ «Спорт Інвест Сервіс» збитків у розмірі 324 039,00 грн., заподіяних внаслідок незаконного утримання транспортних засобів позивача, що призвело до їх погіршення.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1 ) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N 04-5/239 визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності . При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено судом, Позивач у позовній заяві та при наданні усних пояснень в судових засіданнях зазначає, між ТОВ «ФАР» та ТОВ «Спорт Інвест Сервіс» була усна домовленість щодо надання в платне користування ТОВ „ФАР" частини території «АТП-15169», власником якого є відповідач, з метою нічного зберігання на ній транспортних засобів.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 ЦК України, 1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно до ч.3 ціеї статті, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки доказів укладення між сторонами договору зберігання матеріали справи не містять, правомірним є висновок про відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин з цього приводу, а також наявність будь-яких зобов'язань одним перед одним.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст.1166 та 1192 ЦК України, стверджуючи також, що відповідач, зберігаючи майно без достатньої правової підстави, допустив його погіршення. Оскільки відшкодування шкоди в натурі (полагодження пошкодженої речі неможливо), оскільки транспортні засоби не підлягають відновленню, единим способом захисту є відшкодування збитків у повному обсязі (у розмірі середньоринкової вартості транспортних засобів).

Разом з тим, оцінюючи доводи позивача щодо безпідставного зберігання відповідачем майна та створення йому (позивачу) перешкод в користуванні транспортними засобами суд зазначає наступне.

З наявного в матеріалах справи листа Регіонального відділення Фонду державного майна № 11-03-02161 від 01.04.2009 року (т.2 а.с.19) вбачається, що ТОВ «ФАР» відповідно договору оренди від 22.07.2002 року було орендарем та балансоутримувачем державного майна - Цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «АТП - 15169»

Згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2009 року № 120 державне майно ЦМК колишнього державного підприємства «АТП-1569» було продано регіональним відділенням ТОВ «Спорт Інвест Сервіс».

При цьому, Регіональним відділенням було видано наказ від 18.03.2009 року № 238, яким було створено комісію по інвентаризації орендованого державного майна ЦМК та підготовки його до передачі покупцю.

Разом з тим, комісією були встановлені порушення в обліку, використанні та збереженні державного орендованого майна.

ТОВ «ФАР», як орендар та балансоутримувач орендованого державного майна в поушення вищевказаного наказу не представив усі об'єкти для інвентаризації. Приміщення та територія підприємства знаходяться в антисанітарному стані.

З метою завершення інвентаризаційного майна ЦМК «АТП-15169» та підготовки до передачі покупцю директору ТОВ «ФАР» необхідно було у триденний термін забезпечити повернення на територію підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Ціолковського, 3 усіх транспортних засобів (автомобілі та причепи); забезпечити очищення території та приміщень апідприємства від сміття; вивезти з території підприємства усі транспортні засоби, які не належать «АТП - 15169».

Крім того, від ТОВ «ФАР» вимагалось надати комісії усі облікові та реєсртаційні документи на транспортні засоби, а також у п'ятиденний строк надати до регіонального відділення письмові пояснення за підписом директора та головного бухгалтера з питань відсутності окремих об'єктів оренди, їх неукомплектованості та незадовільного технічного стану по кожному інвентарному об'єкту окремо.

Таким чином, матеріали справи свідчать про правомірне знаходження відповідача на території ЦМК, натомість, позивач на вимогу суду не надав жодних доказів, які могли б зафіксувати факт його письмового звернення до відповідача щодо надання спірних транспортних засобів та відмову останнього здійснити таке повернення.

Так, матеріали справи свідчать про повернення відповідачем позивачу трьох транспортних засобів згідно з актами від 24.11.2010р., 26.11.2010р. та 30.11.2010р. (т.2 а.с.7-12).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач, стверджуючи про створення відповідачем перешкод в користуванні та розпорядженні його майном, не скористався своїм правом, звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод чи витребування майна з незаконного володіння.

До того ж, суд враховує, що спірні транспортні засоби, зокрема, БАЗ модель А079.14, 2004 року випуску, державні реєстраційні номери ВН 0280 АА, ВН 0277 АА знаходилися під заставою та були арештовані та описані банком (т.2 а.с.15-18), а ліцензійні картки були анульовані на підставі заяв про відчуження транспортних засобів (т.2 а.с.23).

Згідно ст. 33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, позивачі були зобов'язані довести в порядку, визначеному чинним законодавством, факт завдання відповідачем збитків внаслідок незаконного утримання на своїй території транспортних засобів, що призвело до погіршення майна, що ними, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, зроблено не було.

Крім того, суд критично відноситься також і до заявленого розміру збитків з огляду на недоведеність неможливості відновлення транспортних засобів та стягнення їх середньо ринкової вартості. Проте, з урахуванням недоведеності позивачем юридичного складу, необхідного для стягнення збитків, суд не вирішує питання щодо їх розміру.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «ФАР» про відшкодування збитків не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАР» судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.07.2013р.

.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Гут С.Ф.