Рішення

від 02.07.2013 по справі 5011-50/13833-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13833-2012 02.07.13 За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до єврейської конфедерації України

про стягнення штрафу за самовільне споживання теплової енергії в сумі 37 473,89 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Півень Д.О. (дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.12)

Від відповідача Попович В.В. (дов. №1 від 13.11.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу за самовільне споживання теплової енергії в сумі 37 473,89 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2012 порушено провадження у справі №5011-50/13833-2012 та призначено до розгляду на 13.11.2012.

В судове засідання 13.11.2012 прибули представники сторін та дали пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.11.2012 оголошено перерву на 15.11.2012 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 15.11.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про проведення судової інженерно-технічної експертизи та поставити на розгляд експертизи такі питання:

• Чи дійсно проведена врізка на систему опалення госпблоку після вузла обліку теплової енергії, встановленого на загальному вводі системи теплопостачання, за адресою: м. Києві по вул. Феодори Пушиної, 8-а?

• Чи можливо встановити час проведення врізки на систему опалення госпблоку після вузла обліку теплової енергії, встановленого на загальному вводі системи теплопостачання, за адресою: м. Києві по вул. Феодори Пушиної, 8-а? Якщо так, то визначити дату, коли саме була проведена така врізка.

• Чи проведена врізка на систему опалення госпблоку після вузла обліку теплової енергії, встановленого на загальному вводі системи теплопостачання, за адресою: м. Києві по вул. Феодори Пушиної, 8-а, після 03.11.2011 року?

Представник позивача не заперечував проти проведення інженерно-технічної експертизи по справі та подав суду клопотання про поставлення на розгляд експерта наступних питань:

1. Чи технічно можливо підключення/відключення системи опалення господарчого блоку (о/р 3010262, а з 01.02.2008 - 1410329) окремо від 6-ти поверхової житлової будівлі (о/р 3010261, а з 01.02.2008 - 1410328).

2. З якого моменту відбулося збільшення теплоспоживання згідно показань приладу обліку у листопаді 2011 року?

3. Чи вбачається з показань приладу обліку теплової енергії за листопад 2011 року збільшення теплоспоживання в порівняні з показаннями приладу обліку теплової енергії за жовтень 2011 року?

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача та призначення по даній справі експертизи для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору.

Ухвалою суду від 15.11.2012 призначено по справі № 5011-50/13833-2012 інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз(вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680), провадження по справі № 5011-50/13833-2012 зупинено до надання висновків судової експертизи.

19.12.2012 до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 5011-50/13833-2012 з експертної установи та пояснення експерта про неможливість надання висновку.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З огляду на те, що до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 5011-50/13833-2012 з експертної установи та пояснення експерта про неможливість надання висновку, суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 17.01.2013.

В судове засідання 17.01.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання.

Також суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою від 17.01.2013 продовжено строк розгляду справи № 5011-50/13833-2012 на 15 днів - до 18.02.2013. Розгляд справи відкладено на 06.02.2013.

В судове засідання 06.02.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про повторне проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити приватному підприємству "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" та подав додаткові питання для подання їх на вирішення експерту. До свого клопотання відповідач додав лист заступника директора приватного підприємства "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз", в якому він зазначає про можливість надання відповідної експертизи.

Ухвалою суду від 06.02.2013 призначено по справі № 5011-50/13833-2012 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено приватному підприємству "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз", провадження по справі № 5011-50/13833-2012 зупинено до надання висновків судової експертизи.

11.06.2013 до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 5011-50/13833-2012 з експертної установи в висновком експерта.

Розгляд справи було призначено на 20.06.2013.

В судове засідання 20.06.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.06.2013 було оголошено перерву на 02.07.2013 для подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) та Єврейською конфедерацією України (далі - відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010261, який відповідно до Додаткової угоди від 29.02.2008 змінено на № 1410328 (далі - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3.18 та п. 2.3.19 Договору відповідач зобов'язаний щорічно, в міжопалювальний період» підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від позивача «Акт про готовність до опалювального сезону», а також забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків.

Відповідно до п. 6.3.2. Договору Споживач несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без, наряду) позивача або понад встановлених Договором максимальних погодинних навантажень но кожному з видів споживання.

Відповідно до п. 30 Правил користування теплової енергії (далі - ПКТЕ) та п.1.10 Додатку № 7 до Договору теплопостачальна організація має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі: самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання чи неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об'єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.

Згідно із п. 3.1.6 Договору при включенні Споживачем теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена «Енергопостачальною організацією» або непідготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначається як при самовільному включенні мережної води.

Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією (далі - ГІКТЕ), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії між споживачами та постачальниками теплової енергії.

Згідно із п. 35 ПКТЕ, теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушенням, допущеним ним під час споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.7. зазначеного Договору споживач також зобов'язується, у випадку самовільного підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати 5-ти кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

Як зазначає позивач, 13.01.2012 в ході перевірки теплового господарства будинку 8а по вул. Феодори Пушиної в м. Києві, представником позивача було виявлено самовільне (без наряду) підключення системи опалення господарчого блоку Єврейської конфедерації України, яро що було складено акт № 04-01/211.

Представником відповідача - начальником відділу експлуатації Картуном Михайлом Івановичем (начальник) примірник Акту від 13.01.2012 № 04-01/211 отримано та скріплено підписом.

На підставі п. 23 ПКТЕ, було проведено розрахунок обсягів спожитої без дозволу теплової енергії за період з 03.11.2011 (з дати складання Акту № 3484 про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи) по 13.01.2012 (дата складання акту), з яких одинична вартість склала 9 368,47 грн., а її 4-х кратна вартість - 37 473,89 грн. (9 368,47 грн. * 4).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

По суті всі доводи позивача побудовані на тому, що відповідач самовільно здійснив підключення(врізку) до системи опалення і незаконно отримував теплову енергію.

Оскільки суд не володіє спеціальними технічними знаннями, то по справі № 5011-50/13833-2012 призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено приватному підприємству "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз". На вирішення експерта поставлені щодо того чи дійсно була самовільна «врізка» відповідача в систему опалення та чи отримував позивач теплову енергію в обхід приладів обліку.

З висновку експертизи судом встановлено наступне:

Факт самовільної врізки в спірному місці після вузла обліку теплової енергії в системі теплопостачання на систему опалення господарського блоку, що розташований за адресою: м. Київ по вул. Федори Пушиної, 8а, відсутній.

Відповідно співставленню результату візуальному огляду стану інженерної мережі після вузла обліку теплової енергії, що встановлений на загальному вводі системи теплопостачання в нежилому приміщенні («Тепловий пункт»), з наданою документацією є підстави стверджувати, що:

- в спірному місці, а саме: місце з'єднання (врізка) трубопроводів системи опалення до нежилого приміщення - госпблоку з трубопроводами системи теплопостачання жилого будинку за адресою: м. Київ по вул. Федори Пушиної, 8а дійсно є,

- дане відгалуження (спірне місце - врізка) відповідає схемі монтажа вузла обліку системи теплоспоживання, яка надана в «Робочому проекті обладнання комерційного вузла обліку теплової енергії», що був розроблений в 2000 році.

- З'єднання (розгалуження) трубопроводів системи опалення спірне місце - врізка ) до нежилого приміщення - госпблоку з трубопроводами системи теплопостачання до жилого будинку за адресою: м. Киш по вул. Федори Пушиної, 8а виконане в 2000 році.

- Підключення для системи опалення госпблоку було влаштоване до 03.11.2011.

- Підключення/відключення системи опалення господарського блоку окремо від 6- ти поверхової жилої будівлі технічно можливо.

- Факт самовільної врізки в спірному місці після вузла обліку теплової енергії в системі теплопостачання на систему опалення господарського блоку, що розташований за адресою: м. Київ по вул. Федори Пушиної, 8а, відсутній.

Таким чином, твердження позивача викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, зокрема позивач зазначає, що відповідач несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) позивача. Виходячи з цього, позивач, посилаючись на пункт 3.1.6 Договору, зазначає, що при включенні Споживачем теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена «Енергопостачальною організацією» або непідготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначається як при самовільному включенні мережної води.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 2.3.18 та п. 2.3.19 Договору Єврейська конфедерація України зобов'язана щорічно, в міжопалювальний період, підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від ПАТ «Київенерго» «Акт про готовність до опалювального сезону», згідно з «Правилами підготовки та проведення опалювального сезону в м. Києві» № 1187, затвердженими 07.10.1992, а також забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників ПАТ «Київенерго» до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків.

Згідно з п. 6.3.2. Договору Єврейська конфедерація України несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) ПАТ «Київенерго» або понад встановлених Договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання.

03.11.2011 в ході перевірки готовності вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи представником Постачальника було складено Акт № 3484 про його готовність до роботи під час опалювального періоду 2011 -2012 років.

Тобто, належним чином виконуючи свої обов'язки, передбачені Договором відповідач забезпечив безперешкодний доступ представників ПАТ «Київенерго» до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії. Отже, все обладнання, яке було і є в наявності на сьогоднішній день, перевірене представниками позивача, виявилося придатним до експлуатації, в зв'язку з чим і було допущено відповідальними особами позивача до експлуатації. Як свідчать матеріали справи, в тому числі висновок експертизи, з часу перевірки позивачем обладнання відповідач жодних робіт щодо врізки на систему опалення ні господарчого блоку, ні будь-яких інших будівель не проводив. Таким чином, все перевірене 03.11.2011 обладнання як існувало станом на той час, так і існує на сьогодні.

Більш того, з моменту складення Акту № 3484 про його готовність до роботи під час опалювального періоду 2011 - 2012 років до моменту проведення перевірки та складення Акту № 04-01/211 позивачем не приймалося жодного рішення щодо заборони експлуатації теплового обладнання відповідача.

Таким чином, споживання відповідачем теплової енергії здійснювалось виключно на підставі та у порядку визначеному договором та законодавством, зокрема відповідачем було отримано необхідний дозвіл на споживання теплової енергії на осінньо-зимовий період 2011 - 2012 p.p. (підтверджується Актом № 3484), а також відповідач у необхідному об'ємі та у встановлені строки оплачував надану теплову енергію, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази, а відтак безпідставними є твердження позивача про наявність збитків, завданих порушеннями допущеним відповідачем під час споживання енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, позивач не довів, а матеріали справи не містять доказів завдання збитків позивачу відповідачем, оскільки Єврейська конфедерація України своєчасно та в повному обсязі сплачувала за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Крім того, пунктом 2.3.7 Договору Споживач зобов'язується, у випадку самовільного підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати 5-ти кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

Таким чином, Договором передбачено два випадки, при настанні яких відповідач зобов'язаний сплатити штраф, а саме:

1. Самовільне підключення систем теплоспоживання.

2. Підключення систем теплоспоживання перед приладами обліку.

Однак, виходячи з матеріалів справи, зазначені випадки не мали місця, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 2.3.18 та п. 2.3.19 Договору Єврейська конфедерація України зобов'язана щорічно, в міжопалювальний період, підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від ПАТ «Київенерго» «Акт про готовність до опалювального сезону».

03.11.2011 був складений Акт № 3484 про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи, відповідно до якого здійснювалося постачання теплової енергії на опалювальний період 2011 - 2012 років.

Таким чином, постачання теплової енергії Єврейській конфедерації України у період опалювального сезону 2011 - 2012 років здійснювалося на підставі укладеного Договору з Позивачем та Акту № 3484.

Крім того, в Акті № 04-01/211 від 13 січня 2012 було зафіксовано наступне: «врізка на систему опалення госпблоку після вузла обліку теплової енергії, встановленого на загальному вводі системи теплопостачання».

Тобто, якщо припустити, що відповідачем було дійсно зроблено врізку, то, виходячи зі змісту вказаного Акту, вона була зроблена після вузла обліку теплової енергії, а не до вузла, як це зазначено в п 2.3.7 Договору. А тому, навіть у разі наявності такої врізки, відповідач фактично сплачував за всю спожиту теплову енергію згідно приладів обліку .

Отже, у ПАТ «Київенерго» відсутні підстави стягнення 5-ти кратної вартості спожитої теплової енергії.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача немає жодних підстав стверджувати, що Єврейська конфедерація України вчинила дії, за які відповідно до п. 2.3.7 Договору передбачено необхідність сплати 5-ти кратної вартості спожитої теплової енергії.

Суд наголошує, що відповідач кожного місяця своєчасно та в повному обсязі проводив оплату за спожите опалення на рахунки ПАТ «Київенерго», в тому числі і у період з 03.11.2011 по 13.01.2012.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вищенаведених норм, суд прийшов до висновку, що позивач не довів належним чином порушення відповідачем Договору від 01.01.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010261, який відповідно до Додаткової угоди від 29.02.2008 змінено на № 1410328 та вимог чинного в Україні законодавства, більше того експертиза підтвердила відсутність факту самовільної врізки в спірному місці після вузла обліку теплової енергії в системі теплопостачання на систему опалення господарського блоку, що розташований за адресою: м. Київ по вул. Федори Пушиної, 8а та спростувала доводи позивача викладені в позовній заяві, а відтак у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Київенерго" до єврейської конфедерації України про стягнення штрафу за самовільне споживання теплової енергії в сумі 37 473,89 грн. відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 08.07.2013