Постанова

від 28.11.2013 по справі 5011-50/13833-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 5011-50/13833-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

за участю представників

від позивача: Півень Д.О. - дов. №91/2012/12/05-1 від 05.12.2012;

від відповідача: Осадча А.В. - дов. №3 від 03.10.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

на рішення господарського суду м. Києва

від 02.07.2013 (суддя Головатюк Л.Д.)

у справі №5011-50/13833-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Єврейської конфедерації України

про стягнення штрафу за самовільне споживання теплової енергії в сумі 37473,89 грн.

У судовому засіданні 14.11.2013 оголошувалась перерва до 28.11.2013, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, ПАТ „Київенерго") про стягнення з Єврейської конфедерації України (надалі - відповідач) штрафу за самовільне споживання теплової енергії в сумі 37473,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №5011-50/13833-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №5011-50/13833-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення не правильно визначив вид правопорушення, вчиненого відповідачем, та предмет позову уданій справі. Так, апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд у рішенні, спираючись на висновок експерта, дійшов висновку, що відповідачем не було проведено самовільної врізки системи опалення господарського блоку та не було завдано збитків позивачу. Такі висновки суду на думку скаржника є необґрунтованими, з огляду на те, що позивач у своїй позовній заяві не вів мову про те, що мала місце самовільна врізка у систему опалення, а спирався на порушення пункти 6.3.2 та 2.3.13 договору, а саме на неотримання відповідачем офіційного дозволу на споживання теплової енергії для потреб опалення господарського блоку.

28.11.2013 відповідачем було заявлене клопотання про витребування від позивача розрахунку первинної суми, яка у 5-ти кратному розмірі відображає штрафні санкції, заявлені позивачем, та розрахунки розміру штрафних санкцій.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки таке клопотання не відповідає вимогам статті 38 ГПК України, не заявлялося під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, позивачем у якості обґрунтування ціни позову до позовної заяви надано розрахунок добору коштів за спожиту теплову енергію по різниці в тарифах та штрафу.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якої є позивач, як енергопостачальною організацією, та Єврейською конфедерацією України, як абонентом, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010261, який відповідно до додаткової угоди від 29.02.2008 змінено на №1410328 (надалі - договір).

За змістом положень пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Пунктами 2.3.18 та п. 2.3.19 договору визначено обов'язок абонента щорічно, в міжопалювальний період, підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від енергопостачальної організації „Акт про готовність до опалювального сезону", а також забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків.

В обґрунтування своїх позовних позивач зазначав, що 13.01.2012 в ході перевірки теплового господарства будинку 8а по вул. Феодори Пушиної в м. Києві, представником позивача було виявлено самовільне (без наряду) підключення системи опалення господарчого блоку Єврейської конфедерації України, про що було складено акт №04-01/211. Представником відповідача - начальником відділу експлуатації Картуном Михайлом Івановичем (начальник) примірник акту від 13.01.2012 № 04-01/211 отримано та скріплено підписом.

Позивач вказує, що на підставі п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, було проведено розрахунок обсягів спожитої без дозволу теплової енергії за період з 03.11.2011 (з дати складання Акту № 3484 про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи) по 13.01.2012 (дата складання акту перевірки), з яких одинична вартість склала 9368,47 грн., а її 4-х кратна вартість - 37473,89 грн.

Обґрунтовую позовні вимоги позивач посилався на положення пункту 6.3.2. договору, відповідно до якого абонент несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) енергопостачальної організації або понад встановлених договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання, та пункт 3.1.6 договору, згідно якого при включенні абонентом теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена енергопостачальною організацією або непідготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначається як при самовільному включенні мережної води.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до п. 2.3.7. зазначеного договору абонент також зобов'язується, у випадку самовільного підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати 5-ти кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи №30 від 27.05.2013, яким встановлено, що факт самовільної врізки в спірному місці після вузла обліку теплової енергії в системі теплопостачання на систему опалення господарського блоку, що розташований за адресою: м. Київ по вул. Федори Пушиної, 8а, відсутній.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що позивач у своїй позовній заяві не вів мову про те, що мала місце самовільна врізка у систему опалення, а спирався на порушення п. 6.3.2 та 2.3.13, а саме на неотримання відповідачем офіційного дозволу на споживання теплової енергії для потреб опалення господарського блоку, оскільки позивачем підставою нарахування штрафу було визначено саме споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) енергопостачальної організації.

Однак, при цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що пункт 6.3.2 договору, на який посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, містить лише диспозицію, з якої вбачається, що абонент несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) енергопостачальної організації. Однак вказаним пунктом договору не передбачено санкції та виду відповідальності, яку повинен нести абонент у випадку споживання теплової енергії без дозволу.

Колегією суддів відхиляється послання позивача на пункти 2.3.7. та 3.1.6 договору з метою визначення виду відповідальності та розміру штрафу за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду), оскільки поняття самовільного підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку, так само як і включення теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена енергопостачальною організацією, не є тотожними поняттю споживання теплової енергії без дозволу (без наряду), відповідальність, за яке передбачено пунктом 6.3.2 договору.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що 03.11.2011 в ході перевірки готовності вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи представником енергопостачальної організації було складено акт №3484 про його готовність до роботи під час опалювального періоду 2011-2012 років. Тобто, належним чином виконуючи свої обов'язки, передбачені договором відповідач забезпечив безперешкодний доступ представників ПАТ „Київенерго" до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії. Отже, все обладнання відповідача було перевірене представниками позивача, виявилося придатним до експлуатації, в зв'язку з чим і було допущено відповідальними особами позивача до експлуатації. Крім того, з моменту складення акту №3484 про його готовність до роботи під час опалювального періоду 2011 - 2012 років до моменту проведення перевірки та складення акту №04-01/211 позивачем не приймалося рішення щодо заборони експлуатації теплового обладнання відповідача.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що споживання відповідачем теплової енергії здійснювалось виключно на підставі та у порядку визначеному договором та законодавством, зокрема відповідачем було отримано необхідний дозвіл на споживання теплової енергії на осінньо-зимовий період 2011-2012, що підтверджується актом №3484, Крім того, відповідач у необхідному об'ємі та у встановлені строки оплачував надану теплову енергію, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та не заперечується представником позивача.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем виходячи із положень договору не доведено обов'язку відповідача отримувати наряди на підключення теплового обладнання окремо на житлові приміщення та господарський блок. При цьому, зі звернення-доручення від 01.01.2002 про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410328, вбачається, що вказаний договір укладався на постачання теплової енергії за адресою вул. Пушиної Феодори, 8а, без розподілу цього об'єкту на житлове приміщення та господарський блок.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується представниками позивача, відповідач кожного місяця своєчасно та в повному обсязі проводив оплату за спожите опалення на рахунки ПАТ „Київенерго", в тому числі і у період з 03.11.2011 по 13.01.2012 року, тобто належним чином виконував умови договору щодо оплати спожитої теплової енергії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ПАТ „Київенерго" відсутні підстави стягнення 5-ти кратної вартості спожитої теплової енергії, оскільки позивач не довів належним чином порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії та вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Київенерго" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2013 у справі №5011-50/13833-2012 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №5011-50/13833-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-50/13833-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

І.А. Іоннікова