Ухвала

від 03.03.2008 по справі 2а-149/08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД_

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД_ 

  справа  №2а-149//08                                                                                                                                                          

                                                                              УХВАЛА

Іменем України

03 березня  

2008 року                                                                                                  

м. Дніпропетровськ

            Колегія  Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого, судді                Сафронової     С.В. (доповідача),

суддів                                     Поплавський   В.Ю.

                                                                       Уханенко          С.А.

при секретарі                        Кондратовій    Ю.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.

Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в

Новомиколаївському районі Запорізької області на постанову

Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 грудня  2008 року

у 

адміністративній справі  № 2а-149/08 за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі

Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до

адміністративного суду та нарахування недоплаченої щомісячної державної

соціальної допомоги за 2006-2007 роки, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду

України в Новомиколаївському районі Запорізької області просить скасувати

постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27

грудня  2008 року, якою частково задоволено

позов ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача здійснити нарахування позивачці

надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14 листопада по

31 грудня 2007 року включно.

Апеляційна скарга мотивована порушенням

судом норм матеріального права та не врахуванням обставин, що мають значення

для справи. Зазначає, що на законодавчому рівні у 2007 році не було визначено

розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується для обчислення

підвищення пенсії особам зі статусом «дитини війни», а мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового рівня, може

застосовуватися виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

<nau://ukr/1058-15> № 1058 від 09.07.2003 року та на осіб, які підпадають

під дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

<nau://ukr/2195-15|st6> не розповсюджується. Також вказує на те, що фінансування виплат за Законом  України «Про соціальний захист дітей

війни»  проводиться із державного

бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому відповідач не вбачає

будь-яких порушень законодавства в своїх діях. З урахуванням наведеного,

відповідач просить прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволені

позовних вимог ОСОБА_1 та розглянути справу за відсутності представника

відповідача.

Постанова суду першої інстанції

щодо відмови ОСОБА_1 у задоволені 

частини вимог - сторонами по справі не оскаржувалася

При перегляді справи в апеляційному порядку

колегією суддів встановлено, що предметом спору по цій справі є право позивачки

на отримання у 2006-2007 р.р. передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду,

які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень,

уповноваженого державою на надання визначених Законом  № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФ України в

Новомиколаївському районі Запорізької області та має правовий статус «дитини

війни», що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної

соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей

війни»  № 2195-IV від 18.11.2004 р. (далі

- Закон № 2195-IV від 18.11.2004 р.)

З матеріалів справи вбачається, що УПФ України в

Новомиколаївському районі Запорізької області у період 2007 року не вчиняло

будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачки відповідно до

вищенаведених положень Закону та не проводило виплат позивачці надбавки до

пенсії, що свідчить про бездіяльність відповідача стосовно надання ОСОБА_1

соціальної підтримки.

Право позивачки на оскарження рішень, дій та

бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього

звернення позивачки з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10

вказаного Закону та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України. 

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому

числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють

чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України

<nau://ukr/254к/96-ВР|st19> встановлено, що правовий порядок в Україні

ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може

бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» <nau://ukr/1058-15> цей Закон, розроблений відповідно до

Конституції України <nau://ukr/254к/96-ВР> та Основ законодавства України

про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

<nau://ukr/16/98-ВР>, визначає принципи, засади і механізми

функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,

призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів

Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців,

бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок

формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його

коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових

виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим

цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та

управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків,

призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення

своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на

поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного

фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів

застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення

адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції,

передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та

гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної

підтримки встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни»

<nau://ukr/2195-15>.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» <nau://ukr/2195-15|st6> дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

У Прикінцевих положеннях зазначеного Закону Кабінету Міністрів України було

дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення

законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої

нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення

міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх

нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

            Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» <nau://ukr/489-16|st111> у 2007 році

підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної

соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» <nau://ukr/2195-15|st6>

виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

<nau://ukr/3551-12>), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,

встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм

законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» <nau://ukr/2195-15|st6>.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007

<nau://ukr/v0a6p710-07> визнані такими, що не відповідають Конституції

України <nau://ukr/254к/96-ВР> (є неконституційними), у тому числі, п. 12

ст. 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»

<nau://ukr/489-16|st71>.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині суд першої інстанції керуючись

положеннями Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року

прийшов до висновку про необхідність захисту прав позивачки шляхом зобов'язання

органів пенсійного фонду в Новомиколаївському районі Запорізької області

здійснити нарахування їй надбавку до пенсії, передбачену ст.6 Закону № 2195-IV

від 18.11.2004 р. починаючи з дня її звернення до суду та кінця бюджетного року

З висновками суду першої інстанції колегія суддів

погоджується, оскільки рішення Конституційного суду України має преюдиціальне

значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону,

що визнані неконституційними

Такі висновки узгоджуються з п.2 Рішення

Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. в якому міститься

роз'яснення,, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані

рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають

застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції

України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення

про їх неконституційність.

Положеннями ч.2 ст.70 Закону України «Про

Конституційний Суд України» <nau://ukr/422/96-ВР/> щодо порядку виконання

рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право

Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні,

висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні

державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи

визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його

виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскарженим.

Таким чином, наведені норми свідчать про

безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача щодо відсутності права

позивача на отримання надбавки до пенсії відповідно до вимог Закону та про

відсутність у відповідача обов'язку виплачувати позивачу у період з 09 липня

2007 року по 31.12.2007 року підвищену на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком

надбавку до пенсії

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті

до уваги та слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції,

оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлена цим необхідність їх

адекватного соціального захисту на законодавчому рівні визначає, що встановлені

цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені

або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV від

18.11.2004 р).

 Оскільки

функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим

законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по

справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2

ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності

стосовно позивачки.

   Проте

відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його

бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих

правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону № 2195-IV від 18.11.2004

р., якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій,

передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету

України.

   З  огляду 

на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та

обрану правову позицію, колегія суддів приходить  до висновку 

про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та для

скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нової постанови про

відмову у задоволені позову.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У х в а л и

л а :

            Апеляційну

скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі

Запорізької області - залишити без задоволення, постанову Новомиколаївського

районного суду Запорізької області від 27 грудня  2008 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може

бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця  з дня набрання законної сили

судового рішення апеляційної інстанції.

            Ухвала

суду в повному обсязі виготовлена 04 березня 2009 року.

                       Судді                                                                           

Сафронова С.В.

                                                                                                             Поплавський В.Ю.

                                                                                                             Ухненко С.А